Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область (продовження)
1929 року в Мурованих Курилівцях було вже п’ять ТСОЗів, які об’єднували понад 150 селянських господарств. У серпні цього ж року ТСОЗи «Нове життя» і «Червоний партизан» злилися. Навесні 1930 року в 4 ТСОЗах налічувалося близько половини селянських господарств і всієї земельної площі. У другому півріччі 1930 року всі ТСОЗи перейшли на статут сільськогосподарської артілі. В селі почали діяти три колгоспи: ім. Ворошилова, «Переможець» та «16-річчя РСЧА». У 1934 році було колективізовано 85,5 проц. селянських господарств, що обробляли 90 проц. земельної площі.
Велику роботу щодо об’єднання селян у колгоспи проводили комуністи й комсомольці. Вони були закріплені за кутками. Наслідки виконаної роботи щотижня обговорювалися на партійно-комсомольських нарадах. Для селян-одноосібників влаштовували екскурсії до Мурованокуриловецького радгоспу та перших колективних господарств, які вже існували на той час. Питання про колективізацію часто обговорювалось на зборах селян, де комуністи роз’яснювали переваги великого колективного господарства перед одноосібним. Найбільш активними організаторами перших колгоспів були комуністи Г. І. Мельник та О. Ф. Голдинський.
У справі організаційно-господарського зміцнення колгоспів та їх технічного обслуговування значну роль відіграла створена у 1932 році Мурованокуриловецька МТС.
З дальшим розвитком економічного життя удосконалювалася структура партійних органів: 1933 року було створено при кущі колгоспів комуністичний осередок, який працював під керівництвом політвідділу Мурованокуриловецької МТС.
За роки довоєнних п’ятирічок зміцніла економіка колгоспів, зросли урожайність сільськогосподарських культур, поголів’я великої рогатої худоби. Артільне господарство мало можливість розгорнути будівництво різних приміщень — ферм, ветлікарні, зерносховища. У Мурованих Курилівцях працювали водяний млин, олійниця. В колгоспах виросли кадри передовиків виробництва. Рільнича бригада Ф. А. Стороженка з колгоспу ім. Ворошилова виростила у 1939 році по 25 цнт пшениці з га, стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На весь район славилась своїми успіхами трактористка Мурованокуриловецької МТС М. І. Лісова. Вона виконала у 1937 році своє виробниче завдання на 200 процентів.
З кожним роком зростала продукція підприємств споживчої кооперації, промкомбінату. 1934 року став до ладу маслозавод, який виготовляв вершкове масло та інші молочні продукти. Підприємства живили струмом дві електростанції. Серед новобудов тих часів — двоповерхове приміщення середньої школи, бібліотека.
Багато уваги приділялося розвитку народної освіти, культури, охорони здоров’я. Завдяки вжитим заходам Мурованокуриловецька школа стала кращою у районі. При ній відкрили інтернат, для чого виділили 4 будинки, побудували 2 майстерні, а також відкрили піонерський клуб. 1937 року у Мурованих Курилівцях були вже 2 школи, де здобували знання всі діти шкільного віку. Працювали райсільбуд, 4 бібліотеки. Велике значення у вихованні трудящих мала районна газета «Шлях колективіста», яка почала виходити з червня 1931 року. Значно поліпшилося медичне обслуговування: спорудили новий пологовий будинок, амбулаторію. У 1935 році відкрили дитячий садок.
У червні 1941 року мирне життя порушив віроломний напад фашистських загарбників. На фронт пішли всі військовозобов’язані. Муровані Курилівці були окуповані фашистами 17 липня. В перші дні окупації загарбники створили тут концтабір, де катували радянських людей. Діти, старики й дорослі вмирали від знущань, голоду та різних хвороб. 21 серпня 1942 року фашисти вивели з табору 1,5 тис, радянських громадян за два кілометри від Мурованих Курилівців і всіх розстріляли. Всього фашистські кати знищили близько 3 тис. чоловік.
Трудящі вели нещадну боротьбу проти гітлерівців — ховали хліб, ухилялися виконувати їхні накази, їхати на роботи до Німеччини. Восени 1942 року створюється мурованокуриловецька підпільна антифашистська організація. Активними її учасниками були жителі Мурованих Курилівців Т. К. Марущак — агроном, К. І. Нікель — дружина інструктора райкому КП(б)У. За дорученням організації один з підпільників В. В. Книшоїд змайстрував невеликий верстат, на якому друкувалися антифашистські листівки. В ніч з 10 на 11 листопада 1943 року група народних месників позрізала телеграфні стовпи, перервала лінію зв’язку між Мурованими Курилівцями і Новою Ушицею. 14 січня 1944 року було організовано партизанський загін під командуванням С. Ф. Фролова й комісара І. С. Наконечного. Патріоти діяли у багатьох селах району, а в березні об’єдналися з частинами регулярної армії.
У другій половині березня 1944 року наступаючі війська Червоної Армії почали бої за Муровані Курилівці. Після запеклих боїв 25 березня війська 240-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Т. Ф. Уманського визволили Муровані Курилівці від фашистських загарбників. Першими вступили сюди бійці, якими командував Герой Радянського Союзу майор Ф. Ф. Ванін.
Жителі Мурованих Курилівців свято шанують тих, хто віддав життя за їх визволення. На братській могилі 92 воїнів споруджено пам’ятник. Піонери-слідопити Мурованокуриловецької середньої школи з’ясували імена всіх загиблих радянських воїнів, похованих тут, знайшли їх рідних, налагодили з ними листування.
Трудівники селища пишаються своїми героїчними земляками — 600 жителями, що билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу, виявлену в боях проти фашистських загарбників, 539 нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.
За 990 днів окупації фашистські загарбники завдали великої шкоди: 130 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини, повністю зруйнували підприємства місцевої промисловості, електростанцію, будинки середньої школи, редакції, райземвідділу, поліклініки, 175 житлових будівель, міст через річку Жван. Зразу ж після визволення було розроблено план відбудови і дальшого розвитку господарства й культури. Здійснювати його доводилося в дуже важких умовах воєнного часу. Не вистачало робочої сили, будівельних матеріалів, сільськогосподарських машин, насіння. Весною 1944 року поля обробляли переважно коровами, ранні культури сіяли вручну, а посівні матеріали на лани доставляли візками самотужки.
В перший рік після визволення відновили роботу всі цехи промислового та харчового комбінатів, електростанції, маслозавод, почало працювати споживче товариство. Щоб прискорити розгром ворога, робітники й службовці Мурованокуриловецької МТС зібрали на будівництво танкової колони 270 тис. крб. Працювала середня школа. При клубі створювалися гуртки художньої самодіяльності, в його приміщенні демонструвалися кінофільми; відкрили бібліотеку, радіовузол. Також відновили свою роботу лікарня, поліклініка, зуболікувальний кабінет, аптека, дитяча консультація.
Після війни у Мурованих Курилівцях було дві сільгоспартілі: ім. Ворошилова та ім. Тимошенка. Завдяки наполегливій праці колгоспників 1949 року посівні площі в колгоспах досягли довоєнного рівня, підвищилась врожайність сільськогосподарських культур.
Виходячи з рішень вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійні організації і правління колгоспів за активною участю колгоспників розробили план піднесення економіки сільськогосподарських артілей. Виконуючи його, колгоспники досягли підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. Врожайність зернових культур та цукрових буряків зросла, збільшилося поголів’я худоби. В кінці 1957 року господарства об’єдналися в один колгосп ім. Н. Крупської, який у грудні 1962 року злився з сусідньою артіллю «Росія» с. Вербовця.
За післявоєнні роки підприємства місцевої промисловості не тільки відбудували, але й значно їх розширили. Маслозавод за п’яту п’ятирічку оснащено новим устаткуванням. Якщо в 1953 році підприємство виробляло 844 цнт масла, то в 1955 році — 2057 цнт. Успішно виконували плани п’ятої п’ятирічки плодоовочевий завод, промисловий комбінат побутового обслуговування та будівельних матеріалів, харчокомбінат.
У 1956 році Муровані Курилівці віднесено до категорії селищ міського типу, що сприяло дальшому розвитку господарства, піднесенню культури. За роки семирічки селище перетворилося на один з центрів харчової промисловості на Вінниччині. Колектив маслозаводу 1968 року достроково виконав річний план, виробив 5,8 тис. цнт масла вищого й першого сортів. Цих успіхів колектив добився завдяки тому, що партійна організація уміло організувала соціалістичне змагання, виховала передовиків виробництва. Колективу маслозаводу було вручено перехідний Червоний прапор Міністерства м’ясо-молочної промисловості УРСР і ЦК профспілки робітників харчової промисловості. Повністю реконструйовано і розширено плодоконсервний завод. Тут запроваджено сучасну техніку, встановлено потокові лінії для транспортування і переробки сировини. Колектив заводу у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна виконав план першого півріччя 1970 року на 134 проценти.
Популярністю користується продукція заводу мінеральних вод «Регіна». Своїми лікувальними якостями «Регіна» не поступається перед березовськими та трускавецькими видами. Її джерела і цілющі властивості були відомі ще до революції, навіть у незначній кількості вода вивозилась до європейських країн. Але тільки за роки Радянської влади використання мінеральної води для потреб трудящих поставлено на широку промислову основу. У 1969 році розпочато будівництво нового підприємства мінеральної води недалеко від джерела, розташованого за 7 км від Мурованих Курилівців.
Крім підприємств харчової промисловості, у селищі працюють і ряд інших — районне об’єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», комбікормовий завод. «Міжколгоспбуд» за останні роки спорудив пилоцех, столярну, деревообробну, черепичну майстерні, залізобетонний цех, цегельний завод. За успішне виконання соціалістичних зобов’язань на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна понад 50 кращих працівників «Сільгосптехніки» та «Міжколгоспбуду» нагороджені Ленінською ювілейною медаллю.
Протягом останніх років змінився загальний вигляд Мурованих Курилівців. Багато чого зроблено для дальшого благоустрою селища: з’явилися нові вулиці, квартали двоповерхових житлових будинків, приміщення районних організацій та установ. Пущено другу чергу водопроводу. Зовсім змінилася центральна вулиця, яку тепер названо ім’ям В. І. Леніна. Раніше вона була вимощена булижником, обабіч дороги тяглися дерев’яні та кам’яні паркани. Тепер центральна вулиця заасфальтована, вздовж неї рівними рядами ростуть декоративні дерева — липи, ялини, тополі, каштани.
До революції у Мурованих Курилівцях було лише дві невеликі крамнички, в яких жителі могли купувати гас, сіль, хомути, дьоготь та інколи — ситець і хустки. Тепер у селищі — 28 магазинів, де можна придбати різні товари: телевізори, радіоприймачі, велосипеди, фотоапарати, мотоцикли, піаніно, пральні, машини, добротні меблі, взуття, тканини. Для дальшого розширення торгівлі, поліпшення обслуговування населення побудували також продовольчий магазин, кафе, їдальню.
До 1917 року в селищі був лише фельдшерський пункт при цукровому заводі. Тепер Муровані Курилівці мають лікарню на 100 ліжок, протитуберкульозний диспансер, велике поліклінічне відділення. При лікарні існує фельдшерський пункт швидкої допомоги, санітарно-епідеміологічна станція. Розпочато будівництво районної лікарні на 250 ліжок, яка буде обслуговувати населення всього району. Серед жителів селища і району користується шаною заслужений лікар Української РСР Н. М. Печенюк, яка понад 40 років охороняє здоров’я радянських людей.
Дедалі поліпшується справа народної освіти. У 1968—1969 навчальному році в середній школі навчалося 855 учнів, працювало 47 вчителів. При школі збудовано приміщення для інтернату та їдальні, що дає можливість здобути середню освіту і учням навколишніх сіл. Школа готує молодь до трудового життя. Учнівська виробнича бригада щорічно обробляє 36 га городніх та інших просапних культур. У школі працює будівельна бригада учнів старших класів.
За педагогічну майстерність і громадську роботу вчителям Л. К. Заболотній та П. Є. Лавріненку присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.
8 учителів школи нагороджені Ленінською ювілейною медаллю.
У селищі є школа робітничої молоді, районна середня заочна школа, працює школа-інтернат санаторного типу, відкрито музичну школу.
В авангарді трудівників районного центру 440 комуністів, які об’єднані у 28 первинних партійних організацій.
Активно працює у Мурованих Курилівцях сільська Рада, до складу якої трудящі району обрали 67 депутатів.
Завдяки великим соціально-економічним перетворенням змінилися й самі люди, їх побут. У життя дедалі ширше входять нові звичаї та обряди. Тут урочисто проходять реєстрації шлюбу і новонароджених, комсомольські весілля, проводи юнаків до Радянської Армії. Церемонія проводів до Радянської Армії відбувається в районному будинку культури. Майбутніх воїнів вітають представники виконкому районної і селищної Рад, райкому комсомолу, районного військкомату, громадськості селища, їм вручають подарунки. Щороку відзначають у Мурованих Курилівцях свято врожаю, День механізатора. В урочистій обстановці вручають перші паспорти, трудові книжки, влаштовують ювілеї ветеранів праці, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. За перспективним планом у селищі передбачається дальше розширення підприємств харчової промисловості. Намічено будівництво нового заводу мінеральної води, хлібопекарні, районної лікарні, нового кінотеатру, райунівермагу, автобусної станції, великих масивів житлових будинків.
Під зорею Радянської влади розквітли старовинні Муровані Курилівці. В недалекому майбутньому вони стануть ще кращими.
І. А. ЗАВАЙРАЧНИЙ, С. Д. КУЧЕР