Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область
Муровані Курилівці — селище міського типу (з 1956 року). Розташовані на берегах річки Жвана, притоки Дністра, за 23 км від залізничної станції Котюжани. Через селище проходить асфальтована дорога. Населення — 4972 чоловіка.
Муровані Курилівці — центр району, площа якого 0,8 тис. кв. км, населення — 53,1 тис. чоловік. 62 населені пункти району підпорядковані 1 селищній і 22 сільським Радам. Тут є корисні копалини: граніти, вапняки, пісковики, цегельні глини, флориди. Грунти підзолисті, з них переважають світло-сірі та сірі. 19 колгоспів, 3 радгоспи користуються 88,7 тис. га землі, у т. ч. 55,4 тис. га орної землі. На ланах працює 440 тракторів, 292 комбайни, 261 вантажний автомобіль. 7 промислових підприємств району, використовуючи місцеву сировину, виготовляють цукор, овочеві консерви, вершкове масло, мінеральну воду «Регіна». У районі є 43 школи, професійно-технічне училище, 14 будинків культури, 23 клуби, 54 кіноустановки, 44 бібліотеки; 6 лікарень, протитуберкульозний диспансер, 37 медичних пунктів, 18 колгоспних пологових будинків, 14 профілакторіїв, 6 аптек.
В історичній літературі Муровані Курилівці вперше згадуються 1493 року, коли тут нараховувалось 9 будівель. Основним заняттям населення було землеробство, садівництво та скотарство. У 1565 році жителі Мурованих Курилівців потрапили у кріпосну залежність від феодала Поляновського. Кріпаки відбували непосильну панщину, зводили навколо села оборонні споруди. У другій половині XVII ст. Муровані Курилівці були дуже укріпленим населеним пунктом. За рахунок жорстокої експлуатації кріпаків з кожним роком зміцнювалось поміщицьке господарство, зростали ремесло й торгівля. У 1775 році Муровані Курилівці стають містечком з правом влаштовувати два ярмарки на місяць.
Наприкінці XVIII ст. Муровані Курилівці прибрали до своїх рук шляхтичі Косаківські. Після возз’єднання Правобережної України з Росією власниця маєтку відмовилась присягнути на вірність Катерині II. Її маєток конфіскували й передали поміщикові О. Комару. Господарство поміщицького маєтку розширилось і зміцніло. У 1842 році тут став до ладу цукровий завод, де працювала сільська біднота, що терпіла гніт не тільки від поміщика, а й від орендаря-капіталіста.
Більшість населення Мурованих Курилівців у ті часи займалася землеробством, садівництвом. Садоводи славились вирощуванням високоякісних сортів яблук і груш. Частина жителів працювала на різних будовах містечка, займалась ткацтвом, кравецтвом, шевством, гончарством.
Через містечко проходив поштовий тракт Могилів — Нова Ушиця — Кам’янець-Подільський, у містечку діяла поштова станція.
В кінці XVIII — на початку XIX ст. у Мурованих Курилівцях руками кріпаків, народних умільців зведено розкішний поміщицький палац, закладено парк фруктових та декоративних дерев, насаджено тополеві алеї по обидва боки дороги, споруджено кам’яний міст через річку Жван. Все це робили кріпаки, які злидарювали. В містечку не було жодної школи, медичного закладу. Зате активно діяли дві церкви.
З 1861 року Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Ушицького повіту. В 1865 році тут проживало 2549 чоловік, було 326 дворів.
Скасування кріпосного права істотно не змінило становища селян. За своє «звільнення» вони мали внести великий викуп — протягом 49 років щорічно виплачувати по 3724 крб., що втроє перевищувало тодішні ринкові ціни на землю. їм відводили найгірші землі, розташовані далеко від села, позбавлені лісу, водопоїв, пасовиськ.
Із застосуванням капіталістичних методів господарювання збільшилась виробнича потужність на поміщицькому цукровому заводі. Якщо 1861 року підприємство дало понад 18 тис. пудів цукру-піску, то в 1884 році — 30 тис. Його виробляли 255 робітників.
Крім заводу, на кінець XIX ст. у Мурованих Курилівцях працювали механічна та мідеплавильна майстерні, 3 водяні млини. В містечку було 120 ремісників.
У зв’язку з розширенням промислового виробництва, зокрема цукрового заводу, посилюється експлуатація трудящих. Від селян вимагали збільшувати посівні площі цукрових буряків за рахунок скорочення посіву зернових культур, що зумовлювало їх повну залежність від власника цукрового заводу.
В пореформені часи у Мурованих Курилівцях відбувається інтенсивний процес розшарування селян. Із загальної кількості 4 тис. десятин землі близько 3 тис. належало поміщикові, церкві та місцевим багатіям. Тим часом зростало число безземельних і малоземельних господарств. 75 проц. загальної кількості дворів або не мали землі, або ж користувалися невеликими ділянками. Нестача землі була головною причиною того, що селяни орендували або купували її у поміщика. Не маючи можливості своєчасно сплачувати борги, вони розорялись, а їхні наділи привласнювали.
Під час першої російської буржуазно-демократичної революції трудящі Мурованих Курилівців активно боролися проти експлуататорів. 27—28 травня 1905 року сезонні робітники на цукровому заводі припинили роботу, вимагаючи підвищити заробітну плату. Страйк проходив організовано. Поміщик Чихачов викликав загін поліції. Страйкарів топтали кіньми, били нагаями, а 7 організаторів цього виступу було заарештовано й кинуто до в’язниці. У серпні того ж року серед жителів розповсюджувалися революційні листівки, прокламації із закликом боротися проти класових ворогів.
У тяжких умовах реакції трудящі Мурованих Курилівців продовжували боротьбу. 27 травня 1908 року, озброївшись кийками та палицями, селяни самочинно пасли свою худобу на поміщицькій землі. 5 червня багатьох селян заарештували і кинули до в’язниці.
1910 року в Мурованих Курилівцях проживали 4730 чоловік. Більшість населення займалася хліборобством, ремісництвом. Чимало жителів працювало на промислових підприємствах, з них 510 — на цукровому заводі.
На дуже низькому рівні було медичне обслуговування трудящих. Медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка, був розрахований лише на робітників і службовців цукрового заводу. Решта жителів містечка лишалася без будь-якої медичної допомоги.
Наявність цукрового заводу та інших промислових підприємств певною мірою позначилася на розвитку освіти. В 1861 році у Мурованих Курилівцях відкрито парафіяльну школу, а в 1863 році — однокласне народне училище. 1889 року в ньому вчилися під наглядом одного вчителя та попа 104 учні. На утримання училища уряд відпускав лише 196 крб. на рік. У цей же час на будівництво нової церкви було витрачено 26 тис. крб. Для підготовки спеціалістів нижчої кваліфікації у .галузі сільського господарства та промислово-кустарного виробництва у Мурованих Курилівцях 1899 року відкрито сільську ремісничу навчальну майстерню з 3-річним строком навчання. У школах здобували освіту переважно синки й дочки заможних батьків. Діти бідняків через нестатки не мали можливості вчитися, вони залишалися неписьменними.
У період підготовки Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі не раз виступали проти експлуататорів. Вони боролися за землю, за кращі умови праці. В серпні 1917 року відбувся виступ трудівників цукрового заводу, які вимагали від адміністрації підвищення заробітної плати. Поміщик викликав поліцію, учасників виступу було покарано.
Радісна звістка про перемогу Жовтневої соціалістичної революції дійшла до Мурованих Курилівців у листопаді 1917 року. У грудні відбувся мітинг, на якому до присутніх звернувся з промовою представник 8-ї армії Він говорив про перемогу збройного повстання у Петрограді та утворення Радянського уряду. Промовець повідомив, що робітничо-селянський уряд ухвалив передати всю землю селянам, припинити імперіалістичну війну.
Радянську владу в Мурованих Курилівцях проголошено в лютому 1918 року. Створений ревком очолив місцевий житель В. І. Кампанський. Почалося будівництво нового життя. Проте Радянська влада існувала недовго.
У березні 1918 року Муровані Курилівці окупували австро-німецькі загарбники. Вони жорстоко знущалися з радянських людей, а в травні вбили В. І. Кам-панського. Під час його похорону відбувся мітинг, учасники якого співали «Марсельєзу». Трудящі вели активну боротьбу проти окупантів. Під керівництвом представника губернської підпільної більшовицької організації Ф. П. Гоголя у серпні 1918 року в Мурованих Курилівцях організували партизанський загін. Народні месники нападали на німецькі гарнізони, гетьманські війська, що охороняли поміщицькі маєтки, робили наскоки на окремі ділянки залізниць, перешкоджали окупантам вивозити хліб, худобу та інше народне добро в Німеччину. Особливо відзначався у цих боях місцевий селянин А. Тихолаз. Він проводив агітаційну роботу серед селян, закликав трудящих до збройної боротьби, брав активну участь у підготовці до всеподільського збройного повстання, яке мало відбутися 14 серпня 1918 року. Окупантам вдалося схопити відважного революціонера і стратити його.
Коли з України вигнали австро-німецьких окупантів, владу в Мурованих Курилівцях захопили ставленики петлюрівської директорії. Трудящі не корилися українським буржуазним націоналістам. У січні 1919 року під керівництвом місцевого селянина С. К. Буркатого було створено підпільну бойову групу з 12 чоловік. Вона вела боротьбу проти петлюрівців, нападала на окремі військові з’єднання націоналістів, що відступали під натиском Червоної Армії. У березні група влилась у партизанський загін, що діяв на території Ушицького повіту. За активною допомогою загону на початку квітня 1919 року частини Червоної Армії визволили Муровані Курилівці від петлюрівських банд. Відновилася Радянська влада. Проте через кілька місяців до населеного пункту знову вдерлися петлюрівці.
В кінці березня 1920 року війська 14-ї радянської армії визволили Муровані Курилівці від ворога. Однак на початку травня вони були окуповані білополяками, яких вже у липні вигнали частини Червоної Армії. До Мурованих Курилівців прибув уповноважений політвідділу 14-ї армії по організації Радянської влади у визволених районах. Створили ревком. Він гуртував трудящих на боротьбу проти куркульських банд, здійснював мобілізацію військовозобов’язаних, керував заготівлею продовольства та фуражу. Конфісковану поміщицьку землю було передано в користування селянам, для радгоспу виділили 150 десятин.
З 1 вересня 1920 року у чотирирічній трудовій школі почалося безплатне навчання дітей, відкрилися клуб, бібліотека, медичний пункт. 5 вересня у клубі відбулася волосна конференція трудящих. У резолюції, одностайно ухваленій конференцією, говорилось, що тільки Радянська влада послідовно захищає інтереси трудового народу, тому трудящі будуть за неї боротись до переможного кінця.
Ще раз жителі Мурованих Курилівців опинилися в окупації білопольських інтервентів і петлюрівців у жовтні 1920 року, але вже 12 листопада їх остаточно визволили частини 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва.
З кінця 1920 року Муровані Курилівці — волосний центр Ново-Ушицького повіту. Тоді тут було понад 4 тис. населення, тисяча дворів. Трудящі приступили до будівництва нового життя. 15 квітня 1921 року створено комуністичний осередок. У травні 1921 року відбулися перші вибори Мурованокуриловецької сільської Ради, засновано КНС. У грудні 1922 року організовано комсомольський осередок.
Під керівництвом комуністів у цей період почали виникати різні форми кооперації. 1921 року організували 3 трудові товариства: сільськогосподарське та 2 хліборобсько-тютюнові, було засновано трудову спілку вирощування цукрових буряків.
1923 року створюється Мурованокуриловецький район Могилів-Подільського округу. Муровані Курилівці стали районним центром. 1924 року тут налічувалося 5415 чоловік населення. Виникнення Мурованокуриловецького району сприяло дальшому піднесенню господарства, розвитку культури. Почали з’являтися паростки соціалістичних форм господарювання.В липні 1923 року організували ТСОЗ «Трудовик». Господарство об’єднало 10 найбідніших селянських дворів. Вони мали в своєму розпорядженні 42 десятини угідь. За допомогою кредитного товариства, споживчої кооперації та прокатного пункту бідняцько-середняцькі господарства поліпшували обробіток землі, підвищували врожайність зернових і технічних культур.
Чимало зробило для залучення трудящих до різних форм колективного господарювання ощадно позичкове промислово-кооперативне товариство, що виникло 1 серпня 1923 року і об’єднувало дрібні промислові артілі: кустарів, землеробів, виноградарів, тютюнників. Того ж року почали працювати дві промислові артілі — по вичинці шкіри та виробництву м’ясних продуктів. Успішно розвивався Муровано-куриловецький радгосп — зміцнювалась його економіка, поліпшувалася родючість полів, підвищувалась продуктивність тваринництва. На ланах появились сільськогосподарські машини. За перші роки свого існування радгосп перетворився на зразкове високопродуктивне господарство.
На досвіді радгоспу та перших трудових товариств найбільш свідома частина селян переконувалась у перевазі колективного господарювання. Згодом виникають ще ТСОЗи: 1925 року — «Праця», куди вступило 20 бідняцьких і середняцьких господарств, а 1928 року — «Червоний повстанець», де об’єдналися 16 господарств. Перші кроки будівництва соціалізму на селі робилися в умовах гострої класової боротьби. У 1924—1925 рр. навколо Мурованих Курилівців безчинствувала куркульська банда, вона готувала напад на районний центр. В її ліквідації поряд з населенням активну участь взяла частина особливого призначення.
На районних партійних зборах, скликаних у Мурованих Курилівцях 1924 року в жалобні дні після смерті В. І. Леніна, комуністи дали клятву виконувати заповіти вождя, вести непримиренну боротьбу проти класових ворогів, далі зміцнювати Радянську владу. Всіх членів партії, комсомольських працівників району було закріплено за селами. Перед бойовими посланцями стояло також завдання — роз’яснювати населенню значення всіх заходів Радянської влади. Чимало було зроблено у цьому напрямку в січні 1927 року під час виборів до сільських Рад.
Зростав рівень народної освіти у Мурованих Курилівцях. З 1920 року тут працювало 2 школи, де навчалось понад 60 проц. дітей шкільного віку. З 1923 року відкрилася 7-річна трудова школа. В 1927 році у колишньому поміщицькому палаці засновано агрономічну школу з ремісничим відділенням. Та ще лишалося багато неписьменних. їх навчали грамоти вчителі, комуністи та комсомольці. В 1924/25 навчальному році працювали 2 школи ліквідації неписьменності. В них навчалось понад 120 чоловік дорослого населення.