Брацлав, Немирівський район, Вінницька область (продовження)
Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії відчутно позначилась на зростанні революційної свідомості трудящих Брацлава. Дізнавшись про повалення царя, робітники, ремісники міста разом з солдатами гарнізону звільнили з тюрми політичних в’язнів, заарештували царських
урядовців. 13 березня 1917 року міський голова телеграфував губернському комісарові: «Шалений натовп біля 200 чоловік на чолі з агітаторами вчора скинув міського старосту, захопив скриню та справи, ввечері зірвав збори делегатів для обрання комітету. Мене і склад управи оголосив усунути від влади». Під керівництвом більшовиків, які приїжджали з Вінниці, відбувалися демонстрації протесту проти створення Тимчасовим урядом комітету громадських організацій, трудящі вимагали припинення імперіалістичної війни. Зважаючи на революційні виступи трудящих Брацлава і навколишніх сіл, 1 липня 1917 року повітовий комісар просив губернського комісара надіслати війська.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції вселила в серця трудящих Брацлава надію на близьке звільнення від експлуататорів. Проте в місті, як і на значній території України, владу прибрала до своїх рук Центральна рада. Наприкінці січня 1918 року війська Центральної ради вигнано з Брацлава. В місті встановилася Радянська влада. Новостворений ревком негайно приступив до роботи. Та через кілька місяців місто загарбали австро-німецькі війська. Після вигнання іноземних військ у листопаді 1918 року владу захопили петлюрівці. Режим Директорії відзначався жорстокістю. Петлюрівці грабували населення, влаштовували криваві єврейські погроми, під час яких загинуло близько 300 чоловік.
25 березня 1919 року частини Червоної Армії, ведучи наступ проти петлюрівців, оволоділи Брацлавом. Того ж дня в місті відбулися збори комуністів, на яких був утворений партійний осередок. Очолив його О. М. Шестоперов. Усі комуністи ввійшли до складу щойно створеного ревкому.
Трудящі визволеного міста приступили до здійснення соціалістичних перетворень. Вже влітку 1919 року у Брацлаві працювали клуб, бібліотека, читальня. Комуністи організовували читання лекцій для населення, проводили мітинги, розповсюджували літературу. Весною 1920 року місто захопили білополяки. Та недовго вони хазяйнували в ньому. 14 червня 1920 року Брацлав остаточно визволила Червона Армія. Ревком, утворений після визволення міста від білополяків, виділив громадянам землю під забудову, здійснив націоналізацію будинків та іншого майна, дбав про благоустрій міста, роботу електростанції, забезпечення населення продовольством, приділяв увагу роботі лікарень, шкіл тощо. 1 жовтня 1920 року на базі технічного училища відкрили профтехшколу, до якої вступило 144 учні.
Проте відбудова народного господарства міста ускладнювалася тим, що на околицях Брацлава нишпорили банди, які в 1920—1921 рр. нападали на місто. 1 березня 1921 року в місті відбулися збори комуністів, де було вирішено відновити партійний осередок. Очолив його В. Анфіногенов. Осередок складався з 4 членів та одного кандидата в члени партії. У травні на об’єднаних зборах комуністів осередку і партійного бюро 47-го полку був створений районний партійний комітет, який поширив свою діяльність на Брацлавську, Монастирську та Печерську волості. Комуністи брали активну участь у мобілізації населення на боротьбу з бандами, з підпільною сіоністською організацією. Одночасно партійний осередок міста Брацлава посилав своїх членів на село для проведення різних кампаній.
У березні 1923 року з введенням нового адміністративно-територіального поділу був утворений Брацлавський район Тульчинського округу з центром у Брацлаві. З 1924 року Брацлав — селище міського типу.
Поступово налагоджувалося життя населення, відновлювалася діяльність підприємств, установ, створювалися артілі, товариства, культурні і навчальні заклади. На початку 20-х років працювали вальцьовий млин, електростанція, пивоварний завод. У 1928 році збудували невелику гідроелектростанцію. 15 тис. декалітрів пива на рік став давати пивоварний завод після реконструкції, проведеної на початку 30-х років. В цей час були створені промкомбінат, дві промартілі, фабрика безалкогольних напоїв. Діяла хлібопекарня, де працювало 40 робітників. На зміну приватним підприємствам, що закривалися, створювалися виробничі кооперативи. У 1928—1929 рр. в селищі організували артіль кравців, садово-городницько-пасічне товариство «Бджола», артілі переробки фруктів і овочів, скотарсько-молочарську.
16 червня 1932 року із станції Рахни до Брацлава прийшла колона з 20 тракторів, яка склала ядро Брацлавської МТС. Кількість сільськогосподарських машин з кожним роком збільшувалася, на початку 1941 року Брацлавська МТС мала вже 104 трактори, 20 зернових комбайнів, 40 складних молотарок, 27 автомашин. 70 проц. основних робіт в колгоспах району виконувала техніка МТС. 87 із 200 трактористів були стахановцями.
Велика робота проводилася місцевими органами влади в галузі освіти й культури. В 20-х роках у Брацлаві функціонували гуртки лікнепу, школа для малописьменних, яка працювала за програмою початкових шкіл. Школу відвідувало від 20 до 50 чоловік. У 1927 році в селищі вже було 3 школи-семирічки, в яких навчалося 550 учнів. 1939 року школи відвідувало 940 учнів. 227 чоловік вчилося на механічному і будівельному відділеннях профтехшколи. 1940 року з Гайсина до Брацлава перевели сільськогосподарський бухгалтерський технікум.
Помітно пожвавилося політичне життя селища. Працювала політшкола. У 1925/26 навчальному році в ній підвищувало свій ідейний рівень 45 чоловік. Зростали лави комуністів. Утворилися нові партійні організації. У травні 1931 року Брацлавський партосередок поділився на три: при райвиконкомі, при райвійськкоматі і райвідділі міліції, при кооперації. Цього року вийшов перший номер районної газети «Шлях Ілліча». У жовтні 1932 року організовано партосередок при Брацлавській МТС. На початку 1941 року в селищі нараховувалося 15 первинних парторганізацій, які об’єднували понад 100 комуністів.
Напад військ гітлерівської Німеччини на Радянську країну зірвав плани брацлавців щодо дальшого розвитку свого селища. З першого дня Великої Вітчизняної війни населення селища і району проявило високу свідомість. З потроєною енергією кожен працював на своєму робочому місці. Організовано проходила мобілізація. 22 липня 1941 року наші війська були змушені залишити місто. Увірвавшись у Брацлав, фашистські загарбники встановили режим жорстокого терору. Вони створили гетто для єврейського населення. Частину жителів вивезли у Чуківський табір. Там було страчено 647 чоловік.
Трудящі селища героїчно билися з окупантами на фронтах Великої Вітчизняної війни і в тилу ворога. В 1943 році на території Брацлавського району діяли партизанські загони «За батьківщину» та ім. Кірова. Вони знищували живу силу й техніку ворога, розповсюджували листівки. Активного підпільника, мужнього патріота, робітника Брацлавського пивзаводу С. Микитюка фашисти розстріляли. Офіцер Червоної Армії І. С. Кобзін, який потрапив у вороже оточення, створив у місті підпільну групу. Група розповсюджувала в Брацлаві і в селах району листівки, які видавала Вінницька підпільна друкарня «Україна», підбирала і відправляла в партизанські загони поповнення, зброю, порушувала телефонний і телеграфний зв’язок. Щоб залякати населення, загарбники привозили у Брацлав трупи вбитих ними партизанів і ставили їх біля стін тюрми. Так вони зробили взимку 1944 року з тілом юного партизана Володі Мазура.
Під час окупації німецько-фашистські загарбники зруйнували лікарню, школу, будинок райвиконкому, МТС, багато жител.
17 березня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів визволили селище від німецько-фашистських загарбників. Багато жителів його, зокрема партизани і підпільники, влилися до лав Червоної Армії. В цілому понад 1000 жителів селища перебували в лавах Червоної Армії, близько 800 чоловік нагороджено урядовими нагородами. Під керівництвом партійних організацій трудящі Брацлава провели велику роботу, щоб відбудувати господарство селища. У квітні 1944 року в трьох первинних парторганізаціях Брацлава налічувалося 16 членів і один кандидат в члени партії. Комуністи подали значну допомогу селу. За їх участю в 1944 році було відновлено 38 колгоспів, успішно проведено весняну сівбу і збирання врожаю. У листопаді почала виходити районна газета «Шлях Ілліча». 1947 року в Брацлаві було вже 20 парторганізацій, які об’єднували 140 членів і 46 кандидатів у члени партії.
Найважливішим підприємством Брацлава була МТС. В ній залишилося 38 тракторів, 40 тракторних плугів, 20 сівалок, 6 комбайнів. Майже вся техніка виявилась непридатною. В короткий строк механізатори відремонтували машини й агрегати, успішно провели весняну сівбу, збирання врожаю та озиму сівбу. В першому післявоєнному році МТС підготувала 42 трактористи і 20 машиністів. Незабаром після визволення почав давати продукцію пивоварний завод, було створено промкомбінат на 9 цехів, харчокомбінат. Почали працювати лікарня, школи.
1949 року в межах Брацлава на Південному Бузі заклали гідроелектростанцію потужністю 350 квт. 2 червня 1951 року відбувся урочистий пуск її. Гідроелектростанція забезпечувала струмом селище, МТС і 15 колгоспів району, в наступні роки до неї було підключено 23 населені пункти району (4 тис. колгоспних хат), всі будинки Брацлава, всі підприємства району, 22 школи, 22 клуби.
В червні 1957 року відзначила своє 25-річчя Брацлавська МТС. В цей час вона мала 241 трактор, 75 зернових комбайнів. Наступного року МТС було реорганізовано в РТС. Згодом на базі РТС створили Брацлавське відділення Немирівської «Сільгосптехніки», де трудиться нині 260 чоловік. У 1968—1970 рр. тут збудовано майстерню, склад мінеральних добрив, кисневу станцію, яка забезпечує киснем більшість відділень «Сільгосптехніки» Вінницької області. Колектив відділення достроково, у жовтні 1970 року, виконав план восьмої п’ятирічки. В 1960 році у селищі почала працювати велика інкубаторна станція.
Великі зміни відбулися на пивзаводі. Після реконструкції, здійсненої в 1967—1968 рр., він став сучасним підприємством.
Нині він називається Брацлавським пивцехом Немирівського спиртокомбінату. Значно зріс обсяг робіт промкомбінату. Його швейні цехи нагадують невеликі фабрики шиття верхнього одягу.
У Брацлаві розміщується велика будівельна організація — «Міжколгоспбуд», створено майстерні, склади. Брацлавський «Міжколгоспбуд» споруджує в колгоспах тваринницькі ферми, склади, зводить клуби, магазини та інші об’єкти. Зросла потужність Брацлавського хлібозаводу, на якому працює 50 чоловік. Він забезпечує хлібобулочними виробами не лише селище, а й сусідні села. Успішно працюють автопідприємство, де трудиться 76 чоловік, млин.
Селище змінило свій зовнішній вигляд. За післявоєнні роки багато зроблено в галузі комунального будівництва. В 1957 році збудовано насосну станцію, водонапірну башту, прокладено 1700 м водопровідних труб. На 1970 рік мережа водогону становила 10,5 км, водопостачанням було забезпечено 60 проц. жителів селища. Більшість квартир мешканців газифіковано. Споруджено 568 житлових будинків, у т. ч. 17 2—3-поверхових, великий універмаг, книжковий магазин, спеціалізований магазин тканин, чайну, кафе, столові та інші торговельні підприємства. Вулиці селища заасфальтовані й озеленені. Зросла мережа лікувальних установ. У Брацлаві діє лікарня на 125 ліжок, поліклініка, в яких трудиться 19 лікарів і 67 чоловік з середньою медичною освітою.
У Брацлаві нині працюють дві середні школи, де навчається 1700 учнів, дитячий будинок. У березні 1968 року в ньому проходила республіканська нарада працівників дитячих будинків України.
За післявоєнні роки понад 5 тис. спеціалістів підготував Брацлавський сільськогосподарський технікум. Технікум відомий в республіці і доброю постановкою спортивно-масової роботи. Йому першому на Україні присвоєно звання спортивного клубу, а спортивний колектив цього закладу нагороджено грамотою Ради Союзу спортивних товариств і організацій УРСР. Спортивного гарту учні набувають на стадіоні, водній станції селища.
2500 дорослих брацлавців і 1500 школярів є постійними читачами двох міських бібліотек, загальний книжковий фонд яких становить 55 тис. томів. Кожна сім’я передплачує газети та журнали. В місті є кінотеатр, будинок культури, краєзнавчий музей.
Кількісно зросли партійна і комсомольська організації міста. Нині у селищі є 396 комуністів і 1334 комсомольці. Серед 59 депутатів селищної Ради — 30 комуністів і 6 комсомольців.
З ліквідацією у 1962 році Брацлавського району селище увійшло до складу Тульчинського, а з 1964 року — Немирівського району.
Жителі селища горді з того, що в степах Оренбурзької області в роки освоєння цілини одному з радгоспів дали назву «Брацлавський». На борту теплохода, який було спущено на воду в січні 1966 року, викарбовано «Брацлав». Перший рейс його був до героїчного В’єтнаму.
Багата й славна історія селища над Бугом. У сиву давнину це один з економічних, культурних і адміністративних центрів Правобережної України, в період будівництва комунізму — одне з квітучих селищ міського типу Радянської України.
І. В. БУГАЄВИЧ, В. Я. ВОЛОВИК, Я. Ф. СМИРНОВ