Немирів, Немирівський район, Вінницька область (закінчення)
10 січня 1944 року до Немирова вступили воїни Червоної Армії. Це був незабутній час. Із сльозами радості на очах вітали немирівці своїх визволителів. До командира танкового екіпажу Д. М. Яніна підійшла жителька В. П. Завадська. Вона розгорнула червоний прапор райкому профспілки працівників освіти і, вручаючи його танкісту, сказала: «Цей прапор я зберігала три роки. Ми вас чекали, ми знали, що ви прийдете. І ви прийшли. Я з радістю передаю цей прапор вам, нашим визволителям. Громіть нещадно фашистських катів і скоріше повертайтесь здоровими додому з перемогою». З цим прапором танкісти дійшли до самого Берліна. В районі Немирова ще довго точилися запеклі бої, селище кілька разів переходило з рук у руки і остаточно було визволене від німецьких загарбників лише 15 березня. Фашистські варвари залишили після себе купи цегли. Вони спустошили чудовий палац будинку відпочинку разом з парком, приміщення педтехнікуму, вокзал.
Трудящі Немирова гаряче взялися за відбудову зруйнованого господарства, найперше — підприємств, МТС, шляхів. Вже в кінці березня — на початку квітня відновили роботу майстерні ремонту сільськогосподарського інвентаря, медичні заклади, районні установи. Відкрилися школи. Наприкінці 1944 року в райцентрі запрацювали промислові підприємства. Хоч були великі труднощі — не вистачало машин, тяглової сили, немирівські колгоспники вчасно провели весняну сівбу. Робітники, службовці й колгоспники селища взяли активну участь у збиранні коштів на побудову танкової колони «Колгоспник Вінниччини». Колектив маслозаводу зібрав 100 тис. крб. За ці гроші придбали бойового літака частині, яка брала участь у визволенні Немирова. 23 листопада Верховний Головнокомандуючий у своїй телеграмі на ім’я заводу передав робітникам «братерський привіт і подяку Червоної Армії».
Перемога над німецько-фашистськими загарбниками і японськими імперіалістами примножила сили трудящих. Методом народної будови було споруджено високовольтну лінію електропередач Сокілець—Немирів. Введення її в дію 1948 року забезпечило підвищення потужності підприємств, електрифікацію селища, поліпшення побутових умов трудівників. Набирали темпів розвитку промислові підприємства Немирова. Завдяки реконструкції цукрового заводу і самовідданій праці його колективу виробництво цукру-піску у 1950 році наблизилось до рівня 1940 року. Порівняно з 1945 роком виробництво спирту-сирцю на спиртовому заводі на кінець першої повоєнної п’ятирічки зросло до 184 проц. Трудівники цих та багатьох інших підприємств з року в рік достроково виконували державний план, невпинно підвищували якість продукції, знижували її собівартість.
Зважаючи на розширення будівництва, зростання потреби в кваліфікованих будівельниках, 1946 року в Немирові відкрили будівельний технікум, а через три роки — обласну школу майстрів сільськогосподарського будівництва.
Налагоджувалась культосвітня робота. Створювалися гуртки художньої самодіяльності, кращі з них виступали на обласних і республіканських оглядах. 1950 року в Немирові на центральній площі споруджено пам’ятник В. І. Леніну.
По книжці і брошурі збирали жителі селища для районної бібліотеки. У 1958 році книжковий фонд її порівняно з 1945 роком збільшився майже вдвічі і досяг 16,8 тис. томів.
Зростала промисловість селища. В грудні 1953 року став до ладу цегельний завод, почали давати продукцію художня фабрика ім. Шевченка, підприємство господарського устаткування. Поступово зміцнювалася МТС, зростала її матеріально-технічна база. До середини 1954 року МТС одержала від держави 84 трактори та 27 самохідних і причіпних комбайнів. З 1948 року колектив підприємства гідно беріг звання опорно-показової МТС. Кращі її працівники — машиніст сівалки М. П. Безрученко, комбайнери М. Ф. Грушко і М. В. Яремко були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1954 року. У 1958 році на базі МТС утворили ремонтно-технічну станцію. РТС згодом стала районним об’єднанням «Сільгосптехніки». Тут діють цехи ремонту електродвигунів, ремонту коробок передач, деревообробний, що мають обласне й республіканське значення. Здійснено реконструкцію хлібозаводу і булочного цеху. Стала до ладу машинолічильна станція, яка обслуговує підприємства, установи і колгоспи Немирівського та сусідніх районів.
В роки семирічки і восьмої п’ятирічки здійснено реконструкцію цукрового, спиртового та маслосироварного заводів. У 1970 році цукровий завод дав країні 205,6 тис. цнт цукру-піску, або в 2,6 раза більше проти 1940 року і в 4 рази більше проти 1913 року. 652,6 тис. декалітрів умовного спирту випустив у 1970 році спиртовий завод, який 1967 року перетворено на комбінат. Тут виробляється кілька видів продукції, зокрема коньячний напій типу «Кальвадос». З 1945 по 1970 рік більше як у 12 разів зросли виробничі потужності маслосироварного заводу.
У райцентрі працюють також побутовий комбінат, райхарчокомбінат, швейна фабрика, друкарня, водокачка, газозаправна станція, інкубаторна станція, млин, транспортна контора, «Міжколгоспшляхбуд», рада «Міжколгоспбуду», рембуддільниця, пересувні механізовані колони № 4 та № 49, три цегельні заводи.
Відроджувалися й міцніли колгоспи райцентру. У зв’язку з розширенням Немирова, злиттям його з селом Штелівкою Немирівський колгосп «Соціалістичні лани» в 1950 році відійшов до колгоспу «Ударник» села Мухівців. Наступного року колгосп «III Інтернаціонал» увійшов до складу колгоспу «Нова перебудова» села Селевінців.
Докорінні зміни відбулися за післявоєнні роки в галузі освіти, культури і побуту немирівців. Значно розширено мережу шкільних та дошкільних закладів. У Немирові працюють середня школа, школа-інтернат, вечірня і заочна середні школи робітничої молоді. В них трудиться понад 130 педагогів, у т. ч. 10 відмінників народної освіти. Невтомного педагога, співавтора «Читанки» для 2-го класу О. І. Горового нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора й удостоєно звання заслуженого вчителя УРСР. В ювілейному ленінському році відкрито дитячу музичну школу. Працює будинок піонерів з його численними гуртками й самодіяльною кіностудією «Романтик». Понад 600 дітей виховується в 5 дошкільних закладах.
Немирівське педагогічне училище (з 1957 року носить ім’я Марка Вовчка) за час свого існування підготувало 6850 вчителів і вихователів дошкільних закладів. Багато його випускників передають свої знання дітям цілинних районів Казахстану. За ініціативою викладачів, учнів та громадськості району в училищі створено самодіяльний історико-літературний музей Марка Вовчка, експонати його розміщено в кімнаті, де колись жила письменниця. Близько 2 тис. висококваліфікованих техніків-будівельників підготував Немирівський будівельний технікум.
1700 майстрів-будівельників, 650 бригадирів будівельних бригад, сотні інших спеціалістів випустила обласна школа майстрів сільськогосподарського будівництва.
В селищі працюють будинок культури, широкоформатний кінотеатр, 3 клуби з кіноустановками. На їх сценах виступають Вінницький музично-драматичний театр ім. М. Садовського, театри інших міст. Аматори районного будинку культури В. Погребняк і П. Гоферман відзначені золотими медалями і званням лауреатів республіканського фестивалю народного мистецтва, присвяченого 50-річчю Великого Жовтня, а також республіканського фестивалю 1970 року.
Радянський спосіб життя породив нові традиції й обряди.
За ініціативою комсомольців у дні всенародних свят молодь селища влаштовує у вечірній час факельні походи. 9 травня 1970 року колони юних немирівців, з факелами пройшовши вулицями селища, поклали вінки до пам’ятника В. І. Леніну, до пам’ятників загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. В селищі співають новорічні щедрівки. Увечері під Новий рік дід Мороз у супроводі Снігурочок на яскраво оздоблених трійках коней з піснями й веселими витівками мчать по селищу, зупиняються перед районними установами і закладами, проголошують здравиці. Тут же відбуваються імпровізовані концерти, в яких беруть участь жителі селища. Свято завершується балом-маскарадом у будинку культури.
На початку 1969 року в Немирові відкрито краєзнавчий музей на громадських засадах. Протягом кількох років велика група ентузіастів, очолювана викладачем середньої школи М. С. Нич, збирала й готувала експонати. Регулярно відбуваються районні виставки народного образотворчого мистецтва. На виставці, присвяченій 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, було представлено 145 робіт 95 самодіяльних авторів.
Великий загін селищної інтелігенції поширює політичні й наукові знання серед населення району. Лектори й пропагандисти об’єднані в товаристві «Знання». Чотири первинні організації його, створені при найбільших навчальних закладах, нараховують 110 лекторів.
У Немирові діють 43 первинні партійні організації, які об’єднують 920 комуністів. 2385 членів ВЛКСМ налічується в 36 первинних комсомольських організаціях. 60 комуністів і 17 комсомольців трудящі обрали депутатами селищної Ради.
Крім шкільних, у Немирові є 7 державних і профспілкових бібліотек із загальним книжковим фондом понад 100 тис. томів. Районній бібліотеці для дітей та юнацтва присвоєно почесне звання бібліотеки відмінної роботи.
Поліпшується благоустрій селища, транспортне обслуговування, побут населення. В 1966—1969 рр. здійснено реконструкцію залізничної станції Немирів, побудовано новий вокзал, а вузьку колію перешито на широку. Споруджено нову автобусну станцію. Заасфальтовано більшість вулиць. Якщо 1961 року, коли тільки-но розпочиналася газифікація селища, в ньому було газифіковано 74 квартири, то в 1970 році їх кількість становила майже 1,4 тис. 1967 року відкрито великий спортивний зал при педагогічному училищі, в 1971 році завершено будівництво стадіону. 1966 року стала до ладу АТС на 1000 номерів. За післявоєнний час побудовано понад 10 нових магазинів, у т. ч. двоповерховий універмаг, комплекс торговельних підприємств та ряд підприємств громадського харчування. З 1967 року працює великий комбінат побутового обслуговування «Світанок».
В роки дев’ятої п’ятирічки в селищі буде споруджено сучасний автовокзал, універмаг, будинок культури, школу-інтернат.
У Немирові працює тепер велика лікарня на 385 ліжок, амбулаторія, 2 медпункти, протитубдиспансер, діє водо-грязелікарня на 10 ванн. У лікувальних закладах трудиться 56 лікарів, 192 спеціалісти з середньою освітою. Варто згадати, що у 1947 році весь район обслуговувало всього 60 медичних працівників.
Гордістю Немирова є один з кращих у країні будинок відпочинку «Авангард». Він розташований у чудовому парку площею 85 га, де ростуть дерева понад 100 порід. Парк зараховано до найбільш видатних парків—пам’яток садово-паркової архітектури УРСР. У 1969 році на його території виріс новий корпус на 100 місць, споруджений колгоспами району на свої власні кошти. До кімнат корпусу підведено водопровід, телефон, їх обставлено сучасними меблями. Поряд з головним корпусом будується новий на 212 місць, їдальня на 750 місць. У парку є чимало пам’ятних місць, пов’язаних з перебуванням у ньому видатних письменників, полководців, учених. Проїздом у Тульчин в Немирові і його парку двічі побував великий російський полководець О. В. Суворов. Відвідав парк великий французький письменник Оноре де Бальзак під час своєї поїздки на Україну. Кілька разів відпочивав тут видатний радянський вчений академік В. П. Філатов. Нині в Немирові оздоровляються також студенти-іноземці. Немирівський будинок відпочинку має філіал— літнє відділення, яке працює з травня по жовтень. Воно знаходиться за 16 км від Немирова, на лівому березі Південного Бугу, в селі Сокільці. Там, на крутих схилах, серед заснованого у XVIII ст. парку, виросли нові літні корпуси, в яких одночасно відпочиває понад 300 чоловік. Колектив «Авангарду» здобув першість у Всесоюзному огляді до 40-річчя підписання В. І. Леніним декрету про створення народних здравниць. За високі показники в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею колектив будинку відпочинку нагороджений дипломом ВЦРПС 3-го ступеня, а також завоював перше місце в республіці. За час існування «Авангарду» в ньому відпочили понад 340 тис. чоловік.
З великим патріотичним піднесенням готувалися немирівчани до XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Кращих з кращих послали вони делегатами: першого секретаря РК КП України М. О. Слободянюка — на з’їзд комуністів України, а знатну доярку колгоспу «Україна», депутата Верховної Ради УРСР, Героя Соціалістичної Праці М. X. Брацлавську — на XXIV з’їзд КПРС.
Трудящі Немирова урочисто відзначили 150-річчя з дня народження великого російського поета, революціонера-демократа М. О. Некрасова. 6 грудня 1971 року на площі міста, недалеко від будинку школи-інтернату, в якому народився поет, зібралися сотні жителів селища, трудівники багатьох колгоспів області.
З вступним словом на мітингу, присвяченому відкриттю тут пам’ятника М. О. Некрасову, виступив перший секретар Вінницького обкому КП України В. М. Таратута. Пам’ятник поету відкрив кандидат у члени Політбюро, секретар ЦК КП України Ф. Д. Овчаренко. Того ж дня заступник голови Ради Міністрів УРСР П. Т. Тронько відкрив меморіальну дошку, прикріплену на будинку школи-інтернату.
Великі зміни відбулися в житті трудящих селища за роки Радянської влади. Чудові перспективи відкриваються перед ними тепер, коли вони разом з усім радянським народом беруть активну участь у будівництві комунізму, примножуючи славу рідної землі, вписуючи нові яскраві сторінки в багатовікову історію.
М. Д. ГЛАДКИЙ, Ю. П, МОРОХОВСЬКИЙ