Піщанка, Піщанський район, Вінницька область (продовження)
Від первинних форм кооперування селяни переходили до виробничого кооперування. В липні 1929 року на базі ТСОЗів був створений колгосп ім. Чубаря, в якому об’єдналися понад 700 бідняків та середняків. Господарство обробляло 1336 га землі. За 1930—1931 роки у Піщанці організувалися ще три артілі, на цьому колективізацію було завершено.
Почалася колективна робота. Вдосконалювалися соціалістичні методи господарювання, колгоспи міцніли. Важливу роль у цьому відіграла одна з перших у районі Чорноминська МТС. Вона тоді обслуговувала 27 колгоспів. У 1938 році була заснована Дмитрашківська МТС, яка розташувалася у Піщанці.
Використання нової сільськогосподарської техніки відкрило шляхи до зростання врожайності на колгоспних ланах; підвищувалася продуктивність громадського тваринництва. Артілі Піщанки стали в області кращими за врожайністю сільськогосподарських культур. В колгоспах виросло чимало майстрів високих врожаїв та передовиків тваринництва. Серед них учасник ВСГВ завідуючий тваринницькими фермами І. Крак, доярка Г. Д. Косован, свинарка У. Бидюк, ланкова Д. Шташкевич.
У передвоєнні роки виникає кілька ремісничих артілей. Багатофахова промартіль ім. Комінтерну займалася пошиттям і ремонтом взуття, одягу, миловарінням, виробництвом ковбас. Швейна артіль ім. XVIII з’їзду ВКП(б) мала цехи індивідуального і масового пошиття одягу, вишивальний, тапочний та ін. Бондарні вироби й різні речі з соломи виготовляла промартіль «Паризька комуна». Працював маслозавод, при райкомунгоспі стала до ладу електростанція.
Змінився і зовнішній вигляд Піщанки. Вона прикрасилась новими житловими, виробничими та адміністративними будинками. Відкрилася лікарня на 90 ліжок з просторими, добре обладнаними кабінетами. Хворим подавали допомогу 12 лікарів та 20 медпрацівників із середньою освітою.
Діти здобували знання в семирічній та середній школах. Їх навчали 65 учителів. Повністю була ліквідована неписьменність. В селі відкрили звуковий кінотеатр. Значну політико-масову та культурно-освітню роботу вела районна газета, що виходила тричі на тиждень тиражем 3 тис. примірників.
Мирне життя піщанців порушила фашистська навала. Після запеклого бою 23 липня 1941 року німецькі війська захопили село. Гестапо й румунська жандармерія з перших днів окупації вдалися до терору, жорстоких катувань, грабежів. Тільки протягом одного липневого дня вони розстріляли 28 чоловік партійного і радянського активу.
Але ніякі репресії не змогли зламати духу жителів. Вони переховували поранених радянських бійців, врятували від вивозу до Румунії 51 трактор, ховали зерно, робочу й продуктивну худобу.
Кращі сини й дочки стали на захист соціалістичної Вітчизни. Спочатку в Піщанці та її околицях діяли поодинокі підпільники. Вони вели антифашистську агітацію серед населення, організовували підпільні групи. У лютому 1943 року до Піщанського району прибув за завданням ЦК КП(б)У М. Ф. Підгаєцький. Він оселився на квартирі у робітника Піщанської лісодільниці Е. Ф. Тулубінського. Згодом ця квартира стала штабом організації партизанської боротьби. В селах М. Ф. Підгаєцький організував підпільні групи, які у червні були об’єднані в партизанський загін, що нараховував 37 бійців. Патріоти почали активні дії: здійснювали диверсії на залізницях, громили румунські гарнізони. У вересні 1943 року група партизанів у складі М. Г. Масного, В. Г. Мураховського, В. Г. Сідлецького, А. В. Українця, очолена М. Ф. Підгаєцьким, розібрала залізничну колію між Крижополем і Рудницею, пустила під укіс поїзд, навантажений далекобійними та зенітними гарматами, танками «Тигр» і боєприпасами. Рух на залізниці припинився на 6 діб. Таку ж диверсію вчинили на порегоні Рудниця—Попелюхи.
Каральний загін фашистів почав переслідувати народних месників. В одному з боїв вони оточили сміливців. Кинувшись в рукопашну, партизани вирвались з кільця. В цьому бою М. Ф. Підгаєцького тяжко поранили. Пізніше його схопили і по-звірячому замучили. Героя після визволення селища з усіма військовими почестями було поховано на центральній площі у Піщанці. Батьківщина посмертно нагородила свого відважного сина орденом Леніна. Народному месникові трудящі Піщанки спорудили пам’ятник.
На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом 734 жителі Піщанки. Серед них був і О. Г. Чечельницький, учасник першої світової та громадянської
воєн. Перша бойова зустріч його з німцями сталася на Чорному морі у 1916 році. За відвагу його разом з багатьма іншими матросами було відзначено двома георгіївськими хрестами. Скоро матроси «Євстафія» підняли червоний прапор і повернули свої гармати на штурм капіталізму. Закінчивши боротьбу проти інтервентів та петлюрівців, він брав участь у розгромі банди Антонова. Взяв зброю до рук О. Г. Чечельницький і в роки Вітчизняної війни. Після загибелі сина-комсомольця батько став на його місце. За бойові подвиги комуніст О. Г. Чечельницький удостоєний багатьох урядових нагород.
Ордени й медалі Радянського Союзу одержали 500 учасників Великої Вітчизняної війни. На полі бою смертю хоробрих полягли 234 воїни. Героям-землякам, що полягли у боротьбі за Батьківщину, трудящі спорудили в центрі Піщанки меморіальну плиту-пам’ятник.
Визволили Піщанку від фашистської неволі 18 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту.
Окупанти заподіяли величезної шкоди господарству села. Вони зруйнували всі підприємства місцевої промисловості, матеріально-технічну базу колгоспів, МТС, приміщення шкіл, медичних і культосвітніх закладів, десятки житлових будинків.
Боротьбу за відбудову господарства Піщанки очолили партійна організація та сільська Рада. В короткі строки було заготовлено насіння, укомплектовано ланки та бригади, відремонтовано сільськогосподарський реманент. До початку весняних робіт ковалі полагодили всі плуги, борони й культиватори. Вже на 24 день після визволення села почалася весняна сівба. Бракувало техніки, тягла, машин. Всі роботи в колгоспах виконували жінки, підлітки та старі люди. Поступово долалися труднощі, життя налагоджувалося. Запрацювали електростанція, маслозавод, рай-промкомбінат, промартіль ім. Ватутіна.
Сільська Рада подбала про те, щоб якнайшвидше налагодити роботу медичних та культосвітніх закладів. Першого вересня за парти сіло близько тисячі дітей. Незабаром почали працювати районний клуб, хата-читальня.
Разом з тим трудящі Піщанки допомагали Червоній Армії. У фонд оборони вони зібрали й здали в 1944 році 3 тис. цнт хліба, робітники промкомбінату відремонтували понад 5 тис. пар взуття. Жінки випрали 37 тис. пар обмундирування. Трудящі району зібрали 390 тис. крб. на будівництво ланки бойових літаків «Піщанка» та 460 тис. крб. на будівництво танків. В діючі військові частини трудящі відправили 1170 посилок, 850 кілограмів фруктів. Населення постачало продукти харчування пораненим, які лікувалися в Піщанському та Чорноминському госпіталях.
Після перемоги над фашистською Німеччиною поверталися додому фронтовики. Держава й колгосп подавали їм допомогу. Демобілізованим виділили 222 квартири, спорудили 27 будинків, відремонтували 126 квартир, надали понад 177 тис. крб. позички та будівельні матеріали.
Від держави одержали значну матеріальну допомогу й колгоспи, їм виділили 13 автомашин, 11,3 тис. цнт насіннєвої, 2,3 тис. цнт продовольчої і 500 цнт фуражної позички.
Трудовий ентузіазм, наполеглива праця забезпечили поступове зростання колгоспної економіки. Підвищувалася врожайність, збільшувалося поголів’я худоби, зростала її продуктивність. Вже у 1950 році врожайність зернових культур, цукрових буряків зросли проти 1945 року у 2,6, а поголів’я худоби — у 4,7 раза. Неподільні фонди колгоспів Піщанки становили 77,4 тис. крб., а грошові доходи — 61,6 тис. карбованців.
У вересні 1950 року чотири колгоспи об’єдналися в одне господарство ім. М. Щорса. Це створило широкі можливості для кращого використання землі, техніки, сприяло підвищенню продуктивності праці колгоспників.
Певних успіхів колгоспники артілі ім. М. Щорса досягли після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Протягом наступних п’яти років валовий збір зерна зріс на 35 проц., а цукрових буряків — більше як у 2 рази. Виробництво молока в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилося майже у 6 разів. Грошові доходи колгоспу становили 363,2 тис. карбованців.
Найвищої продуктивності праці добилися колгоспники у 1969 році. Валовий збір цукрових буряків становив 81,7 тис. цнт і перевищив рівень найурожайнішого 1958 року у 1,5 раза. На кожному з 320 га трудівники зібрали по 255 цнт буряків. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 323 цнт молока і 102 цнт м’яса. Колгосп став мільйонером. Це дало змогу щорсівцям широко розгорнути капітальне будівництво та підвищити оплату праці колгоспників. Фонд заробітної плати у 1969 році становив 578 тис. крб., на кожний людино-день виплачено понад 4 карбованці.
Колгосп багатий досвідченими кадрами. Серед них перед ведуть комуністи і комсомольці. Комбайнер комуніст О. М. Чайковський, син активного борця за Радянську владу в Піщанці, віддав колгоспному виробництву понад 30 років праці. Його нагороджено орденом Леніна. Урядовими нагородами відзначені доярки — комуністи Г. М. Дідур та Г. І. Хмарук і бригадир тракторної бригади О. О. Олійник.
Естафету трудової слави гідно несуть комсомольці та позаспілкова молодь. Зразком у праці є трактористи Г. П. Косован, І. Я. Щадюк, ланкові Г. І. Гальчинська, Т. Ф. Гуйван, свинарки Т. М. Садовська, О. А. Созанська. Ланкова Ф. А. Комаровська обрана депутатом районної Ради депутатів трудящих, вона — агітатор.
В економіці Піщанки і району чималу роль відіграють підприємства місцевої промисловості. Найбільше з них — маслозавод. Він оснащений новітньою технікою. Річна продуктивність заводу — понад 4 тис. цнт тваринного масла. У 1970 році завершено будівництво цільномолочного цеху. За підсумками соціалістичного змагання маслозавод не раз посідав перші місця у республіці.
Поблизу Піщанки споруджено комбінат будівельних матеріалів. На його базі виросло селище Трудове з багатоповерховими будинками. З’явилися нові виробничі
площі харчокомбінату, де розмістилися цехи виробництва рослинного масла, цехи ковбасний, круп’яний, безалкогольних напоїв. Вартість продукції комбінату за рік становить півмільйона карбованців. Рік у рік зростають потужності районного відділення «Сільгосптехніки», міжколгоспної будівельної організації, автопідприємства, райпромкомбінату та комбінату побутового обслуговування. Колективи цих підприємств багато зробили, щоб вчасно і якісно виконати взяті соціалістичні зобов’язання на честь XXIV з’їзду КПРС. Одним з передовиків змагання є водій В. 3. Муравський. Ветеран Великої Вітчизняної війни, він змінив кермо бойової машини на кермо машини мирного фронту і виконує виробничі завдання на 150—200 процентів.
Розширилася мережа торговельних закладів та громадського харчування. В селищі працюють райунівермаг, кілька промислових, продовольчих магазинів, кафе та їдалень. Роздрібний товарооборот у 1970 році перевищив 3,2 млн. крб. і в розрахунку на душу населення становив 588 карбованців.
Значні зміни сталися в охороні здоров’я. Розширилась районна лікарня. Збудовано дитячий і терапевтичний корпуси. Кабінети обладнані найновішим медичним устаткуванням і апаратурою. В селищі працює 29 лікарів і 85 осіб середнього медичного персоналу.
В Піщанці — п’ять шкіл: середня, восьмирічна, заочна, спецшкола-інтернат та музична. Навчальну й виховну роботу ведуть 128 учителів. В післявоєнні роки Піщанську середню школу закінчило близько 1100 учнів. З них 72 стали інженерами, 37 — агрономами і зоотехніками, 46 — лікарями, 117 — учителями, 17 — юристами, 39 — офіцерами Радянської Армії, 134 здобули середню спеціальну освіту. У вузах навчається 77, а в середніх спеціальних закладах 39 вихованців школи. Серед випускників школи є науковці та громадські діячі. Професором Ровенського філіалу Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працює доктор історичних наук Д. М. Гринишин, кандидатом технічних наук став М. Т. Гринишин. Він — доцент Московського технологічного інституту м’ясної та молочної промисловості. Заступником міністра соціального забезпечення УРСР працює Н. К. Войтова.
Розвиткові колгоспу та підприємств, питанням культурно-побутового і житлового будівництва, благоустрою селища постійну увагу приділяє селищна Рада. Це за її ініціативою й активною участю депутатів було поліпшено і розширено асортимент продукції маслозаводу. Достроково добудовано і введено в дію хлібозавод, споруджено кілька класних кімнат та спортзал середньої школи, зведено додатковий корпус школи-інтернату, приміщення універмагу, готелю, упорядковано вулиці, здійснено озеленення селища.
Чималу роботу в селищі ведуть культосвітні заклади — районний будинок культури, 6 бібліотек, кінотеатр. У гуртках будинку культури беруть участь понад 150 чоловік.
Будується, стає красивішою Піщанка. За останні роки вона прикрасилась гарними багатоповерховими будинками виробничого, культурно-побутового та житлового призначення. Головні вулиці заасфальтовані, є водопровід. У центрі селища закінчено спорудження будинку райкому партії та райвиконкому. Неподалік виросла будівля нового широкоекранного кінотеатру. В авангарді трудящих селища, які втілюють в життя план дев’ятої п’ятирічки, йдуть 450 комуністів, об’єднані у 23 первинні партійні організації.
На одній з площ селища, поруч з будинком правління колгоспу, встановлено пам’ятник легендарному герою громадянської війни, чиє ім’я носить колгосп,— М. О. Щорсу.
Трудящі Піщанки успішно виконали завдання першого року десятої п’ятирічки. Під керівництвом Комуністичної партії вони впевнено крокують до нових трудових звершень.
Я. Ф. ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, В. І. ГЕРАСИМЧУК, В. Я. ЩЕТИНІН
Igor
| #
Спасибо!
Reply