Джурин, Шаргородський район, Вінницька область (продовження)
За роки Радянської влади у Джурині було досягнуто успіхів і в галузі народної освіти та розвитку культури. Ліквідовано тяжку спадщину минулого — неписьменність. На базі початкової школи відкрили семирічку, а в 1934 почала працювати середня школа. Виросла мережа культосвітніх закладів на селі. Діяло вже 5 бібліотек.
У клубах працювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. Село було радіофіковане й електрифіковане.
Поліпшилось медичне обслуговування населення. Працювали лікарня, амбулаторія, аптека.
Та раптом грянула війна. Фашистська Німеччина напала на Країну Рад. Через місяць після цього гітлерівці захопили село. Почалися арешти. За час окупації фашисти ув’язнили понад 150 чоловік. З осені 1941 року в селі розгорнула діяльність підпільна організація. Очолював її колишній завідуючий військовим відділом райкому партії М. Т. Радецький, заступником був директор Джуринської МТС І. Д. Маливанчук. Активними учасниками підпілля стали жителі села М. С. Пахольчак, У. Н. Крикливий, А. М. Гончарук, Ю. М. Танський. Штаб підпільників містився в будинку У. Н. Крикливого. У Ю. М. Танського переховували радіоприймач. Джуринські підпільники випускали антифашистські листівки, розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро. 5 лютого 1943 року за дорученням організації М. Т. Радецький, А. М. Гончарук, І. Д. Маливанчук, М. К. Скальський вивели з ладу телеграфну лінію, що зв’язувала Яришів і Джурин з Могилевом-Подільським і Рахнами. 12 грудня підпільники влаштували аварію на вузькоколійній залізниці, внаслідок чого було знищено вагони з цукром, який окупанти намагалися вивезти до Румунії. У кінці лютого 1944 року джуринська підпільна група влилась до Вінницького з’єднання, яким командував полковник Я. І. Мельник, і повела спільну боротьбу проти окупантів.
За 990 днів окупації Джурин зазнав великих збитків. Загинуло в боротьбі з ворогом понад 300 чоловік. Фашисти повністю зруйнували цукровий завод, МТС, лікарню, пограбували й розорили колгоспи села.
19 березня 1944 року частини 42-ї гвардійської дивізії 2-го Українського фронту визволили Джурин від фашистських загарбників.
798 джуринців героїчно билися на фронтах Вітчизняної війни. Серед них нині майор у відставці О. Т. Гончарук. Він брав участь у боях під Сталінградом, Курськом, форсував Дніпро. Пережив блокаду і обороняв Ленінград І. І. Гончарук, мстився окупантам у брянських лісах партизан М. Я. Марціянко. За мужність і відвагу в боротьбі проти німецьких загарбників 600 чоловік з села нагороджено орденами та медалями.
У центрі Джурина в 1955 році встановлено пам’ятник Герою Радянського Союзу майору Л. С. Смавзюку та 43 радянським воїнам, що загинули в боях за визволення села.
Одразу ж після визволення Джуринська сільська Рада депутатів трудящих затвердила план відбудови та дальшого розвитку господарства й культури села. Здійснювати його доводилось у дуже тяжких умовах воєнного часу. Не вистачало робочої сили, сільськогосподарських машин, насіння. Та переборюючи труднощі, колгоспники перший господарський рік завершили успішно: вся земельна площа була оброблена і засіяна.
Відроджуючи господарство, трудівники дбали й про те, щоб якнайшвидше здобути остаточну перемогу над фашистською Німеччиною. Вони внесли на побудову ескадрильї літаків «Прапор перемоги» грішми 27 700 крб. та цінностей на суму 73 180 крб., а з зібраного врожаю здали у фонд Червоної Армії понад 800 цнт зерна.
Піднімали трудящих на здійснення господарських і громадських справ комуністи первинної територіальної партійної організації села та колгоспу «Червоний орач».
Через десять днів після визволення села почалося навчання в школах. При клубі запрацювали гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. Відновили роботу бібліотека, лікарня, аптека.
20 березня 1946 року було відновлено Джуринський район. З жовтня почала виходити районна газета «Колгоспне життя». На місці зруйнованого цукрового заводу стали будувати ремонтно-механічну майстерню. Для зміцнення дрібних малопродуктивних колгоспів, яких тоді нараховувалось шість, у 1950 році проведено перше укрупнення й утворено два великі господарства.
Керуючись рішеннями вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, колгоспники незабаром досягли успіхів. На кінець п’ятої п’ятирічки урожайність зернових, бобових і цукрових буряків збільшилася майже у два рази. Міцніло й тваринництво, зростала його продуктивність. За досягнуті високі надої молока краща доярка колгоспу М. І. Глуха стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Матеріально-технічна база колгоспу зросла ще більше після об’єднання в 1958 році двох колгоспів в один, названий «Україна».
У вересні 1959 року Джуринський район ліквідовано, і Джурин увійшов до Шаргородського району.
За роки семирічки й восьмої п’ятирічки в селі сталося чимало змін, трудящі добилися нових успіхів. Колгосп «Україна» перетворився на велике багатогалузеве господарство. На кінець семирічки хлібороби зібрали зернових і бобових культур по 24,6 цнт з га, а цукрових буряків — по 230 цнт. Чистий прибуток артілі перевищив 200 тис. крб. Окремі бригади працювали дуже успішно. Рільнича бригада № 2, очолювана І. С. Чорним, зібрала зерна по 25,2 цнт на кожному з 560 га. Тракторна бригада № 2 (бригадир С. Д. Наумчак) за рахунок зниження собівартості дала економії понад 3800 карбованців.
Високими показниками відзначився комсомольсько-молодіжний колектив молочнотоварної ферми № 1. За успіхи у передз’їздівському соціалістичному змаганні працівникам ферми присвоєно почесне звання колективу ім. XXIII з’їзду КПРС і нагороджено Почесною грамотою обкому комсомолу. Гідно відзначили колгоспники 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Прибутки колгоспу перевищили суму 325 тис. крб. За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 97 кращих колгоспників нагороджені ювілейною медаллю.
У післявоєнні роки в Джурині значно зросла промисловість. Ремонтно-механічна майстерня, де ремонтують і виготовляють обладнання для цукрових заводів, поповнилася сучасним устаткуванням і стала тепер заводом. Тут склалася міцна партійна організація, комуністи ведуть перед у соціалістичному змаганні. Бригада котельників, яку очолює комуніст А. С. Конверський, щорічно перевиконує план. Кожен її робітник досконало володіє своєю справою, забезпечує високу продуктивність праці при відмінній якості продукції. На заводі організоване навчання всіх робітників з питань економіки, працює школа технічного прогресу. 100-річчя з дня народження В. І. Леніна колектив заводу відзначив достроковим виконанням плану. Понад план реалізовано продукції на суму 350 тис. карбованців.
За успішне виконання соціалістичних зобов’язань, взятих на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, 29 робітників і службовців заводу нагороджено Ленінською ювілейною медаллю.
У Джурині та його околицях виявлено значні поклади будівельного каменю-черепашника. З маленьких, оснащених примітивною технікою, кар’єрів виросло за останні роки велике підприємство. У 1956 році в урочищі Лисої гори став до ладу новий завод стінових матеріалів. З приєднанням до нього у 1962 році кар’єру, де
добувається камінь-вапняк для цукрової промисловості, завод перетворився у комбінат стінових матеріалів — сучасне велике підприємство. Налагоджено професійну підготовку молодих робітників. Колективи комбінату, рем.-механічного заводу систематично ведуть шефську роботу в колгоспах навколишніх сіл, допомагають їм технікою,
кадрами тощо. Комбінат став одним з передових підприємств області. Його передові робітники примножують трудову славу колективу. Член КПРС комбайнер каменерізальної машини Г. П. Щербатюк за восьму п’ятирічку виробив продукції понад план на 6570 крб. Його раціоналізаторські пропозиції дають щороку економії на суму понад 750 крб. Він навчив 8 молодих робітників спеціальності машиніста каменерізального комбайна. За досягнуті виробничі успіхи й громадську роботу Г. П. Щербатюка нагороджено орденом Леніна. Зразково працює машиніст каменерізального комбайна комуніст Г. М. Хазбей. Його раціоналізаторські пропозиції у два рази збільшили строки роботи каменерізальної машини. За відмінну працю Г. М. Хазбей удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора. Колектив комбінату план 1970 року виконав достроково, дав надпланової продукції на 53 тис. крб. На ознаменування ленінського ювілею 58 робітників і службовців комбінату нагороджено ювілейною медаллю.
Докорінно змінився загальний вигляд Джурина. З’явились нові упорядковані вулиці, двоповерхові житлові будинки. За допомогою державних кредитів та на власні заощадження трудящі звели близько 400 котеджів. Прокладено нові шосейні дороги, вимощено тротуари. Селом щоденно курсують комфортабельні рейсові автобуси.
Для кращого задоволення запитів трудящих у селі працюють комбінат побутового обслуговування, хлібозавод, цехи безалкогольних напоїв і ковбасний, їдальня. Розширилась державна та кооперативна торгівля. До революції у Джурині було дві невеликі приватні крамнички, в яких основними товарами були гас, сіль, хомути, дьоготь та інколи ситець і хустки. Тепер тут — 24 торговельні точки, у т. ч. універмаг, культмаг, книжковий магазин. Жителі села можуть придбати телевізори, радіоприймачі, фотоапарати, велосипеди, мотоцикли, піаніно, пральні машини, добротні меблі, модний одяг, взуття, різноманітні тканини.
Поліпшилось і медичне обслуговування населення. В селі є лікарня на 75 ліжок, пологовий будинок, медпункти при комбінаті будівельних матеріалів та ремонтно-механічному заводі. В лікарні обладнано клінічну лабораторію, рентгенівський, фізіотерапевтичний і зуболікувальний кабінети та зубопротезну лабораторію.
В центрі Джурина привертає увагу дитячий будинок для малят. Тут панують затишок і тепло справді родинних почуттів. 120 маленьких громадян оточені материнським піклуванням лікарів та вихователів
Успіхів досягнуто і в справі народної освіти. У 1962 році завершено будівництво за типовим проектом двоповерхової середньої школи. Вона має добре обладнані слюсарну і столярну майстерні, фізичний, хімічний, біологічний та історичний кабінети, бібліотеку з книжковим фондом понад 5 тис. томів. У 1970/1971 навчальному році в середній та восьмирічній школах села навчалося 906 учнів, працювало 53 вчителі. При школі створено вечірні групи робітничої та колгоспної молоді.
За високу майстерність у навчанні та вихованні школярів кращі вчителі Л. Я. Авербух, Г. Л. Барштейн, Н. Б. Блаватник, А. Ф. Павлюк, Д. М. Санчук, О. Г. Фурман нагороджені значками «Відмінник народної освіти УРСР». Чимало спеціалістів, які тут працюють, вчаться заочно в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Уродженець Джурина І. С. Зеленюк (1909—1966) став науковцем. Він був кандидатом історичних наук, останні роки свого життя працював ректором Кам’янець-Подільського педінституту.
Набагато поліпшилися умови для культурного відпочинку трудящих. Працюють клуб, кінотеатр, червоні кутки. 22 грудня 1968 року відкрито новий будинок культури з концертним залом. При ньому — 15 гуртків художньої самодіяльності, в них — 270 учасників. Є тут ленінська кімната та кімната бойової і трудової слави. В центрі села, поряд з будинком культури, зведено приміщення для музичної школи.
Для трудящих відкриті три бібліотеки з книжковим фондом понад 30 тис. томів. У Джурині видається багатотиражна газета «Ленінський шлях» — орган партійної організації і правління колгоспу «Україна». Спортивна молодь. Джурина має добре обладнаний стадіон.
Провідну роль у здійсненні завдань розвитку економіки та культури села відіграють партійні організації колгоспу «Україна», ремонтно-механічного заводу, комбінату будівельних матеріалів, споживчої кооперації, школи, філії зв’язку та ощадної каси, лікарні, в яких на обліку понад 200 комуністів. Помічником комуністів є комсомол і профспілки. У 8 комсомольських організаціях об’єднано 365 комсомольців. Профспілки налічують близько 700 членів.
Постійну турботу про благоустрій села, дальший розвиток культурного й громадського життя виявляє Рада депутатів трудящих. Депутати сільської Ради — це кращі люди виробництва. Вони працюють у комісіях Ради й залучають сюди широкий актив громадськості, який налічує 75 чоловік.
Нова соціалістична дійсність породжує відмінні від минулих звичаї і обряди: комсомольські весілля, урочисті реєстрації шлюбу тощо. Урочисто відзначаються революційні свята. Стали традиційними проводи зими, зустрічі весни, день трудової слави, свято врожаю, проводи допризовників до Радянської Армії. Церемонія проводів до Радянської Армії відбувається в будинку культури. Майбутніх воїнів вітають представники районного військкомату, партійних та комсомольських організацій, сільської Ради депутатів трудящих, громадськості села. їм вручають подарунки. Комсомольські організації села листуються з воїнами Радянської Армії. В урочистій обстановці вручаються перші паспорти, трудові книжки, відзначаються ювілеї ветеранів праці, громадянської і Великої Вітчизняної воєн.
За перспективним планом у Джурині передбачається дальший розвиток та благоустрій села, поліпшення побутових і культурних умов життя. Намічено спорудити приміщення для бібліотеки, нові житлові двоповерхові будинки, розширити водопровід, закласти парк культури, реконструювати і впорядкувати стадіон. Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України трудівники села успішно виконали виробничі завдання першого року дев’ятої п’ятирічки, примножують трудову славу будівників комуністичного суспільства.
Я. Я. БЛАВАТНИК, І. А. ЗАБАЙРАЧНИЙ