Томашпіль, Томашпільський район, Вінницька область (продовження)
За роки передвоєнних п’ятирічок успішно здійснювалося й культурне будівництво в Томашполі. Асигнування на розвиток народної освіти в районі становили майже 3 млн. крб., на охорону здоров’я — перевищили 730 тис. крб. У Томашполі й селах району з’являлася нова радянська інтелігенція. Вчителів, спеціалістів сільського господарства з вищою освітою, інженерно-технічних працівників, лікарів і середнього медперсоналу працювало близько 250 чоловік. З 1930 року в районі почала виходити газета «Колективіст Томашпільщини».
Трудящі Томашполя гаряче підтримали справедливу боротьбу іспанського народу проти фашизму. Проводили збір коштів на допомогу жінкам і дітям республіканської Іспанії.
Дальшому розвиткові господарства, культури, поліпшенню добробуту людей перешкодила війна. 20 липня німецько-фашистські загарбники захопили Томашпіль. Сотні радянських громадян зазнали переслідувань і знущань. Східна частина Томашполя була загороджена колючим дротом, за її межі населення не мало права виходити. Там фашисти розстріляли багато мирних жителів.
Незважаючи на кривавий терор, трудящі селища не припиняли боротьби з окупантами. На початку 1942 року за завданням підпільного РК КП(б)У в районі було створено дві підпільні групи з центрами в селах Вапнярці й Рожнятівці, з якими підтримували зв’язок й жителі селища. Роботу груп скеровували комуністи П. М. Воронюк, П. С. Редько, Г. К. Чорненький. Підпільники розповсюджували зведення Радянського інформбюро, випускали листівки, в яких розповідали про бої на фронтах і закликали до боротьби з окупантами, здійснювали диверсійні акти, перешкоджали вивозити награбоване майно. На початку 1944 року томашпільці допомагали народним месникам Вінницького партизанського з’єднання ім. Леніна, яке здійснювало рейд через територію району, зброєю, продовольством, одягом.
16 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Томашпіль. На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 653 томашпільчан, з них 139 відзначені урядовими нагородами. Трудящі пишаються своїм земляком Героєм Радянського Союзу С. П. Сельським. Цього високого звання удостоєно його за форсування Дунаю. 313 томашпільчан віддали своє життя за свободу Батьківщини.
Окупанти завдали селищу великої матеріальної шкоди. Зруйнували цукровий завод, МТС. Місцева промисловість була повністю паралізована. В колгоспах Томашполя й селах не лишилося сільськогосподарського інвентаря. Загарбники знищили й вивезли з району 208 тракторів, 40 комбайнів, 86 тракторних сівалок, 140 кінних сівалок, 150 тракторних плугів; зруйнували тваринницькі ферми, вивезли й знищили 4295 коней, 6108 голів великої рогатої худоби, 5465 свиней, 4500 овець. Були зруйновані всі школи, не працював жодний медичний заклад. Не вистачало робочої сили.
Але час не ждав: жінки, підлітки, старики приступили до роботи. Весь тягар відбудови зруйнованого господарства в перші роки ліг на їх плечі.
Невдовзі відновили діяльність селищна Рада депутатів трудящих, партійна і комсомольська організації. З ініціативи комсомольців створювалися молодіжні бригади для ремонту цукрового заводу, відбудови залізниці, колгоспів, радгоспу.
З допомогою держави в 1944 році стали до ладу цукровий завод, електростанція та кілька промислових артілей. Трудящі району відбудували зруйновані шосе й мости.
З часу визволення Томашполя ідо завершення війни жителі селища й сіл району зібрали на танкові колони і в фонд Червоної Армії 740 тис. крб., відправили на фронт кілька тисяч посилок, організували допомогу інвалідам Вітчизняної війни, сім’ям військовослужбовців.
Ще йшла війна, а вже впорядковувались вулиці, оселі, сквери, відкрилися бібліотеки, школи, лікарні, клуб, кінотеатр, районна друкарня.
Набирав темпів цукровий завод. За сезон 1949—1950 рр. він дав понад план близько 40 тис. пудів цукру, виконав річний план на 107 проц. і при цьому зекономив 100 тонн палива. Комуністи заводу, яких налічувалося 40 чоловік, вели перед на виробництві. Ударна праця робітників була високо оцінена партією і урядом. Групу передовиків заводу й радгоспу нагородили орденами й медалями. Механік 3. Д. Мойсеєв удостоєний ордена Леніна. Добре працювали промартілі «Перемога», «Більшовик», «Художник», їх продукція йшла на задоволення потреб трудящих району.
Для налагодження роботи колгоспів райком КП(б)У і селищна Рада відрядили 82 чоловіка партійно-радянського активу і спеціалістів сільського господарства, з яких 13 обрали секретарями партійних організацій і головами правлінь колгоспів.
Місцевий колгосп у квітні 1961 року перетворено на відділок радгоспу.
Трудівники Томашполя багато уваги приділили організації матеріальної допомоги інвалідам. На кінець четвертої п’ятирічки в селищі спорудили 7 будинків для інвалідів Вітчизняної війни, відремонтували житла сім’ям загиблих воїнів.
Хлібороби й робітники Томашполя включилися у змагання за звання бригади та ударників комуністичної праці. Артіль «Більшовик» стала ініціатором боротьби за зниження собівартості продукції. Колектив круп’яного заводу здобув перемогу у змаганні з Сорочанським млинкомбінатом.
Змінив своє обличчя Томашпіль за 1950—1970 рр.
Збудовано новий хлібозавод, його потужність 25—30 тонн на добу.
Здійснено генеральну реконструкцію цукрового заводу. Раніше в сокоочисному цеху працювало 6 чоловік за зміну, а тепер всім процесом керують 2 робітники. У продуктовому цеху запроваджено сушилки, на кагатному полі — буртоукладчики. Працює газова піч, нова бурякомийка, завдяки чому виробнича потужність заводу порівняно з довоєнним часом зросла у 2 рази. У жовтні 1970 року підприємство переробило 12,6 тис. цнт сировини на добу, перевершивши проектну потужність. За восьму п’ятирічку вироблено понад план 20 тис. 100 цнт цукру.
Колектив цукрокомбінату посідає одне з перших місць у районі в соціалістичному змаганні. Почесного звання ударників комуністичної праці удостоєно 7 бригад і 52 передових робітника.
Реорганізовано промислову кооперацію «Перемога». Вона стала державним підприємством. Зведено нові фабричні корпуси меблевої фабрики. Відкрито шпалерно-фанерний цех, камеру для сушки деревини, приміщення механоскладального цеху. Основні виробничі процеси механізовано. Продукція її йде до Запорізької, Херсонської, Миколаївської та інших областей України.
Багато чудових людей працює на цьому підприємстві. Склалися робітничі династії. Такими є чотири брати Юрченки — Костянтин, Борис, Петро, Юрій. Вони стали ініціаторами соціалістичного змагання за почесне право називатись колективом ім. 50-річчя Радянської влади. Ф. М. Хмелевський працював на заводі слюсарем, а його син Василь — головний інженер заводу, Олександр — завідуючий майстернями, а Дмитро — директор Соколівського цукрового заводу.
Виросли в Томашполі нові підприємства. Одним з них є цегельний завод, який дає за рік близько 2 млн. 500 тис. штук цегли. В Томашполі розміщене відділення «Сільгосптехніки». Його колектив план восьмої п’ятирічки виконав за чотири роки. Раціоналізатори цього підприємства внесли близько 60 пропозицій, які дали прибутку майже на 30 тис. карбованців. Всього в Томашполі працює 9 промислових підприємств.
За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею, сумлінну працю й активну громадсько-політичну діяльність на Дошку пошани занесено М. І. Дубова, робітника райпромкомбінату, С. І. Олійника, шофера «Міжколгоспбуду», в Ленінську Книгу трудової слави — В. Г. Богачука, слюсаря цукрозаводу, 3. Ф. Дністровську, медсестру, Є. А. Забуранну, завідуючу дитячою бібліотекою, а 459 трудящих Томашполя нагороджено ювілейними медалями.
З 1963 до кінця 1966 року Томашпільський район, у зв’язку з адміністративними змінами, був розформований, а з 8 грудня того ж року Томашпіль став знов центром району. Змінювався загальний вигляд селища. Широко розгорталося будівництво. Виросли житлові будинки, зведено кінотеатр, кілька магазинів, з’явилася нова автобусна станція. Ряд вулиць вимощено гранітом і покрито асфальтом, прокладено водопровід, тротуари. З’явились нові вулиці. Селище повністю електрифіковано, в центрі є денне освітлення.
Трудящі селища гідно зустріли XXIV з’їзд КПРС та XXIV з’їзд КП України. Всі підприємства Томашполя достроково виконали свої виробничі завдання першого кварталу 1971 року. На XXIV з’їзд КП України комуністи Томашполя послали своїми делегатами М. В. Полотняного — шофера автопідприємства та В. Н. Трегуба — секретаря РК КП України. Виконуючи рішення з’їздів партії, колективи автопідприємства, маслозаводу та інші річні виробничі плани завершили достроково. У цьому основна роль належить комуністам і комсомольцям. В селищі на виробництві зайнято 440 комуністів та близько 500 комсомольців.
Добре організовано в Томашполі охорону здоров’я. Збудовано лікарню, пологовий будинок. Лікарня розрахована на 100 ліжок, тут впроваджуються передові методи лікування. Працює ще медпункт цукрового заводу, жіноча й дитяча консультації. В медичних установах селища — понад 50 лікарів та 247 чоловік середнього медперсоналу.
Широкого розвитку набула освіта й культура в селищі. Понад тисяча дітей навчається в середній школі, де є навчальні кабінети, спортзал, 3 майстерні. Книжковий фонд шкільної бібліотеки перевищує 5600 книжок. Велику допомогу школі в організації позакласної роботи подає будинок піонерів, де працюють гуртки художньої самодіяльності, юних техніків, автомобілістів. З стін її вийшли Герой Радянського Союзу підполковник С. П. Сельський, генерал-майор Ф. І. Олійник. У вечірній школі здобуває середню освіту працююча молодь. Колектив учителів, крім навчально-виховної, веде й громадську роботу.
Красується в селищі чудовий будинок культури. Молодь виявляє свої таланти в 17 гуртках (хореографічному, драматичному, інструментальному, фотоаматорів та інших), які об’єднують близько 400 чоловік. При будинку культури створена агітбригада, що нараховує близько 20 учасників художньої самодіяльності.
Будинок культури є центром всебічного виховання молоді. Близько 60 чоловік зайняті в музичній студії. Багато молоді відвідує студію образотворчого мистецтва, їх твори часто експонуються на районних та обласних виставках.
Популярністю користуються бібліотеки. Районна бібліотека для дорослих має книжковий фонд 24 тис. примірників, бібліотека для дітей — 15 тис. Кількість читачів в них понад 3 тис. чоловік. Бібліотеки є в школах, при клубі цукрового заводу та на інших підприємствах. Багато робітників і службовців мають свої власні бібліотеки. Давно не новинкою є для жителів селища телевізори й радіоприймачі.
Широко розгорнуто лекційну пропаганду. В Томашполі працюють 5 первинних організацій товариства «Знання», в яких нараховується 116 членів. У 1970 році вони прочитали понад 1300 лекцій. Активну роль у господарському, громадському, культурному житті селища відіграють профспілки та комсомол. На підприємствах, в установах і закладах вони об’єднують по кілька сот чоловік. Члени комсомолу та профспілки — це передовики виробництва у соцзмаганні за комуністичну працю, у громадському житті.
Активну роль у громадському житті селища відіграють депутати Рад. 13 червня 1971 року мешканці Томашполя обрали до обласної й селищної Рад своїх кращих виробничників. До обласної Ради обрано апаратника цукрового заводу Ф. Ф. Мороза. В числі депутатів селищної Ради — передовики підприємства — токар О. М. Мошняга та робітниця Г. Є. Зелена, робітниця хлібозаводу Л. С. Осипенко, слюсар автопідприємства В. Ю. Квятківський. Всього обрано 75 депутатів, з них 38 комуністів, 33 жінки, 55 робітників.
Нова соціалістична дійсність породжує нові звичаї і обряди — комсомольські весілля, урочисту реєстрацію шлюбу, новонароджених. Входять у побут такі народні свята, як проводи зими, новорічні щедрівки, зустрічі весни, урочисті проводи в Радянську Армію призовників. Стало традицією поздоровляти з Новим роком кращих виробничників. Спеціально обладнується троє саней, запряжених кіньми, прикрашених по-святковому. На передніх санях сідає дід Мороз із Снігуронькою, на інших —молодь. Трійки з дзвониками роз’їжджають селищем, поздоровляють передовиків виробництва, вручають подарунки.
Жителі Томашполя свято бережуть пам’ять про творця першої Радянської держави В. І. Леніна. В селищі споруджено новий пам’ятник вождеві, замість зруйнованого фашистами, біля його підніжжя завжди вінки, квіти. Вшановуючи пам’ять тих, що загинули в боротьбі за торжество влади Рад, відкрили пам’ятник комсомольцям 20-х років та пам’ятник жителям Томашполя, які полягли, захищаючи Батьківщину від фашистів.
У найближчі роки Томашпіль набуде нового вигляду. Вже на початку дев’ятої п’ятирічки завершено будівництво ряду житлових будинків, дитячої консультації, кінотеатру, насінницької лабораторії, дитячого комбінату на цукровому заводі, нової середньої школи. Розпочато будівництво приміщення селищної Ради, дитячого комбінату в селищі, двох багатоквартирних будинків, швейного цеху, інкубаторної станції, ветеринарної лікарні тощо.
В роки дев’ятої п’ятирічки у Томашполі заплановано спорудити новий машинний зал на цукровому заводі, звести приміщення районної лікарні на 210 ліжок, готель, гастроном, кафе-ресторан, чотири багатоквартирні й кілька адміністративних будинків, здійснити дальше озеленення й упорядкування вулиць.
Соціалістичні принципи нового життя міцно ввійшли у свідомість і побут жителів Томашполя — активних будівників комуністичного суспільства.
І. Д. БАБІЙ, В. І. КРАВЧУК