Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область (продовження)
Відбудовчі роботи здійснювалися у важких умовах. Ворог намагаючись перешкодити роботі на залізниці, не припиняв бомбардування. Лише в травні 1944 року відбулося 17 великих авіанальотів, в результаті чого зазнали руйнувань міст, паровозне й вагонне депо, казарми, житлові будинки, три гідроколони. Великих руйнувань зазнали складальний та механічний цехи, на підході до станції були пошкоджені 8 стрілочних постів тощо.
Організатором трудящих селища на відбудову зруйнованого господарства став вузловий партійний комітет. До кінця 1944 року робітники полагодили 20 км залізничного шляху, побудували новий міст, відремонтували 22 паровози, 2 зали пасажирського вокзалу, житлові й службові приміщення, електромережу, котельний пункт.
Почалося будівництво залізничного клубу силами громадськості (старий клуб знищили окупанти). Майже щодня тут працювали робітники й службовці селища. Не вистачало електричного освітлення. 18-кіловатна станція не забезпечувала потреби вузла. Зусиллями робітників потужвість станції скоро було збільшено у три рази.
Чимало було зроблено для сільського господарства. Працівники Вапьярської МТС зобов’язалися до 20 грудня 1944 року обладнати майстерню для ремонту тракторів, реконструювати розбірний, радіаторний цехи та провести інші роботи. Ці зобов’язання було виконано. Вже наступного року МТС виконала план весняних робіт на 200 проц. В МТС з’явилася нова техніка — трактори, комбайни різного призначення тощо. Для оволодіння технікою при МТС почали працювати курси механізаторів.
За час окупації фашисти перетворили середню школу на купу руїн, а від залізничної школи лишився напівзруйнований будинок. Вчителі, учні й батьки спільними силами взялися за відбудову шкіл. Жителі на громадських засадах виготовляли парти й столи. 15 квітня 1944 року в середній школі селища почалося навчання.
З 1945 року стали до ладу залізничний вокзал, нафтобаза, пошта, залізнична лікарня тощо.
В жовтні 1945 року при селищній Раді відновила роботу первинна партійна організація. За її ініціативою на підприємствах і в установах розгорнулося соціалістичне змагання. Змагалися служби, зміни, бригади, цехи. Широкого розмаху набрав рух раціоналізаторів. За перше півріччя 1946 року на вагоноремонтному пункті здійснено 10 раціоналізаторських пропозицій з економічним ефектом понад 50 тис. крб. на рік. Завдяки впровадженню цих пропозицій вагонне депо за один рік підвищило продуктивність праці і заощадило майже 48 тис. карбованців (в цінах до 1961 року)4.
Великим фактором у мобілізації й організації трудящих Вапнярки на виконання завдань відбудови господарства стало соціалістичне змагання. Комсомольці вагоноремонтного депо зайняли перше місце в районі. Виконуючи свої змінні завдання на 200—250 проц., комсомольці в неробочий час зібрали та відправили на домни три платформи металевого брухту. Виручені за це кошти вони внесли у фонд відбудови залізничного транспорту. До Дня залізничника комсомольці, працюючи надурочно, відремонтували понад план 2 вагони. За ініціативою молодих залізничників розгорнувся патріотичний рух за достроковий ремонт хлібних вагонів у неробочий час. Силами комсомольців полагоджено 5 вагонів без затрат державних коштів, завдяки чому було зекономлено 8780 крб. На честь 30-річчя Жовтня колектив вагоноремонтного пункту 13 жовтня 1947 року завершив ремонт вагонів і завоював перше місце в передсвятковому змаганні серед колективів Одеської залізниці. Комсомольці добилися скорочення простою поїздів, перевиконання плану ремонту вагонів, паровозів, залізничних колій. їх силами упорядковано залізничний вокзал, закладено сквер. Вони виконали основні роботи на спорудженні залізничного клубу. Його побудували без державних асигнувань, силами громадськості.
Успішно відроджуючи своє господарство, залізничники подавали допомогу й підшефним селам. Вони провели 7 недільників на збиранні й обмолоті врожаю, в яких взяло участь понад 500 чоловік. Допомагали колгоспам під час боронування озимих, вивозити хліб і цукрові буряки. У підшефних селах Цапівці й Вербовій провели електроосвітлення, допомагали колгоспам ремонтувати сільськогосподарський реманент. Робітники вагонного депо допомогли відремонтувати колгоспний клуб.
Разом з дорослими шефську допомогу Колоденському колгоспу ім. Жданова під час весняних і літніх робіт подавали й учні вапнярських шкіл.
За успішне виконання відбудовчих робіт і дальший розвиток господарства багато залізничників у 1951 році було нагороджено орденами й медалями, з них 10 чоловік — орденом Леніна, понад 450 чоловік — премійовано.
Партійна організація вузла завжди підтримує творчі задуми раціоналізаторів-винахідників. Слюсар механічного цеху І. П. Вдовиченко винайшов потужний домкрат, впровадження якого дало можливість повністю механізувати підіймання вагонів на пункт техогляду. За пропозицією робітника колісного цеху А. Ф. Каруцяка вдосконалено гідропневматичний пристрій для підіймання і повертання колісних пар. Це значно полегшило працю робітників, втричі прискорило процес роботи.
Нових господарських і культурних успіхів досягли жителі Вапнярки за семирічку і восьму п’ятирічку. Відзначаючи ювілей 50-річчя Радянської влади, залізничники значно перевиконали план перевезень.
Невпізнанною стала станція Вапнярка. Новий вокзал розраховано на 500 місць, його площа 9800 кв. м. Значно розширено й перебудовано естакаду під перевантаження гравію з вузької колії на широку, встановлено два електрокозлові крани для обробки вантажів, обладнано контейнерний майданчик. Станція має напівавтоматичне блокування. Всі паровози замінені тепловозами. Стрілочне господарство електрифіковане.
Досягнення Вапнярського залізничного вузла стали можливими завдяки чітко поставленій роботі, впровадженню раціоналізаторських пропозицій, високій продуктивності праці, механізації всіх робіт, розгорнутому соціалістичному змаганні. Серед передовиків виробництва високих показників добився ударник комуністичної праці, помічник складача поїздів служби руху І. Д. Дупляк. У 1965 році він сформував додатково 170 поїздів, зекономив 10 тис. вагоно-годин. За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею його прізвище занесено до Ленінської Книги трудової слави. Тут є й прізвище раціоналізатора — столяра контейнерних майстерень П. М. Римарчука, ударника комуністичної праці В. М. Ревуцького.
На залізниці склалися династії ветеранів праці. Ще до революції зчіплювачем поїздів почав працювати М. Р. Мазур. З 1914 року по 1956 працював стрілочником, а пізніше завідуючим господарством К. Ю. Слободяник. Діти Мазура й Слободянина пішли дорогою батьків. Син М. Р. Мазура — І. М. Мазур закінчив залізничний технікум і працює старшим інспектором відділу служби руху. Дочка Слободянина — В. К. Мазур 22 роки вагар служби руху. А онук М. Р. Мазура і К. Ю. Слободянина,— О. І. Мазур, закінчивши залізничний технікум, почав свою трудову діяльність теж у службі руху станції Вапнярка. Звідси пішов в армію. Демобілізувавшись, продовжує роботу на залізничному транспорті. Таких династій залізничників у Вапнярці багато.
Вапнярка не тільки залізничний вузол. Вона є одним з промислових районів області, де розміщено кілька підприємств районного й обласного значення.
Значним підприємством у Вапнярці є комбінат хлібопродуктів. Він почав працювати у грудні 1949 року як круп’яний завод. На комбінаті розширено складські приміщення, всі роботи механізовано. Побудовано дві зерноочисні башти, на одній з них закінчено спорудження естакади відкритого типу. Встановлено стаціонарні автоперекидачі для механізованого розвантаження зерна. За восьму п’ятирічку на території комбінату побудовано: насіннєвий цех, механізовано 8 складів верхніми й нижніми транспортерами. Через розгалужену мережу водопроводу всі виробничі дільниці забезпечено водою.
Добрими показниками колектив комбінату зустрів 50-річчя Великого Жовтня. Надплановий прибуток становив 296,8 тис. крб. За виробничі успіхи на честь Ленінського ювілею до Ленінської Книги трудової слави занесено прізвища ударників комуністичної праці М. Ф. Борщевського, І. Ф. Кречка.
Ще з 1958 року почав давати продукцію хлібозавод. Нині це велике устатковане найновішими машинами і механізмами підприємство. Всі виробничі процеси від просівання борошна до виходу готового печеного хліба механізовано.
Працює в селищі промкомбінат видобутку вапнякового каменю й випалювання вапна. У 1956 році на базі промислової кооперації було організовано Томашпільський райпромкомбінат. Нині це підприємство оснащене сучасною технікою, має екскаватор, компресор для буріння каменю, дві механічні лопати, електростанцію. На комбінаті склався працьовитий колектив. Ось уже 15 років працює М. І. Дубов каменоломом, він — відмінник змагання.
Значну роль в економіці селища відіграє нафтобаза. За післявоєнні роки її потужність зросла майже в 14 разів. Вона обслуговує три райони.
Вапнярське об’єднання «Сільгосптехніки» виконує багато замовлень навколишніх колгоспів і радгоспів. Усі майстерні обладнано новими механізмами, встановлено козловий кран. Споруджено кілька складів для збереження мінеральних добрив. У 1970 ювілейному році підприємство в змаганні посіло перше місце в районі, і йому вручено перехідний Червоний прапор РК КП України та райвиконкому.
В перебудові селища провідне місце посідає Вапнярське будівельне управління шляхбудтресту Одесько-Кишинівської залізниці. Воно має 8 комплексних бригад і 3 спеціалізовані колійні бригади. Будівельники спорудили вокзал, школу, лікарню, гуртожиток, десятки житлових та господарських приміщень, дитячі ясла тощо. Робітники 4 комплексних і 1 шляхової бригад удостоєні почесного звання колективів комуністичної праці.
На всіх підприємствах Вапнярки працюють згуртовані колективи. Трудові досягнення передовиків відзначені орденами й медалями. Лише 1971 року 360 чоловік нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Є в селищі радгосп «Вапнярський». Це спеціалізоване господарство для відгодівлі свиней. Всі приміщення, де утримуються тварини, кормокухня оснащені досконалими механізмами. Радгосп має 132 га землі, що забезпечує йому можливість створювати запаси кормів. Тут щороку відгодовують по 4—4,5 тис. свиней.
Багато зроблено у Вапнярці для зростання культурного рівня і добробуту трудівників селища. У Вапнярці працюють дві денні й одна вечірня середні школи. Вони мають навчальні кабінети, спортивні зали, виробничі майстерні. В кожній школі відкрито ленінські кімнати. На 1970 рік середню освіту здобули понад 1000 юнаків і дівчат. З числа випускників вчителями стали — 318 чоловік, інженерами й техніками — 104, лікарями — 84, агрономами — 8 чоловік. Є юристи, офіцери Радянської Армії, водії повітряних лайнерів. Випускники Вапнярської середньої школи В. Д. Білик — кандидат медичних наук, М. І. Коперсак — кандидат технічних наук. Вчився у Вапнярській школі І. Д. Черняховський — радянський полководець періоду Великої Вітчизняної війни, генерал армії, двічі Герой Радянського Союзу.
Осередками культурно-виховної роботи трудівників селища й колгоспників навколишніх сіл є клуби: залізничний та комбінату хлібопродуктів. Учасники гуртків художньої самодіяльності залізничного клубу виступають з концертами не лише в себе, а й на станціях Крижопіль, Рудниця, Котовськ, Княжеве та в підшефних колгоспах сіл Цапівки, Колоденки, Вербової. Успіхом користуються хоровий гурток і духовий оркестр.
Значну роль у піднесенні культурного рівня трудящих відіграють і бібліотеки, яких 1970 року в селищі працювало шість. Клубам і бібліотекам в їх роботі постійно допомагають шефи — профспілкові та комсомольські організації.
Є у Вапнярці дві лікарні — селищна на 25 і залізнична на 50 ліжок, поліклініка, 2 аптеки, медпункт при круп’яному заводі. Відкриті пологове та дитяче відділення. Постійним медичним наглядом забезпечені малята, які виховуються у дитячих садках.
Добре організовано забезпечення мешканців селища продуктовими, промисловими й іншими товарами. Працюють у Вапнярці 40 торговельних пунктів, з них 11 — громадського харчування.
Зростає й упорядковується Вапнярка. На колишньому пустирі виросло селище залізничників. Майже кожного місяця там з’являються нові будівлі. Крім державних жител, зведено 385 індивідуальних будинків. Для молоді споруджено стадіон.
Про господарське і культурне життя трудящих, про благоустрій Вапнярки постійно дбає селищна Рада та її депутати. До селищної Ради обрано 100 депутатів, з яких комуністів 51, комсомольців 21, жінок 48.
Не впізнати тепер Вапнярки. Сьогодні це значний залізничний вузол.
Жителі Вапнярки великі трудолюби. Йдучи назустріч XXIV з’їздові КПРС і XXIV з’їздові КП України, колектив служби руху достроково виконав виробничий план 1970 року і зекономив 18 145 вагоно-годин. Чистий прибуток відвантажо-перевозок становив 408,6 тис. крб., надплановий доход — 84 тис. крб. План восьмої п’ятирічки підприємства селища завершили достроково. За успішне виконання завдань 13 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, жителі селища прагнуть примножити трудову славу будівників комунізму.
О. В. ІВАНОВА, С. С. МОГИЛЬНИЙ, І. І. ПЕТРОВА