Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область (продовження)
Механізація сільськогосподарського виробництва і впровадження передової агротехніки зумовили зростання врожайності. 1940 року тут збирали 16—18 цнт зернових, 190—230 цнт цукрових буряків, 12 цнт соняшнику з гектара. Колгоспники Тростянця в 1940 році одержали на трудодень по 3,5 кг зерна.
Одночасно розвивалися й промислові підприємства селища. Спиртовий завод значно розширив свою виробничу базу, він виробляв до 2500 декалітрів спирту на добу. Успішно виконували виробничі плани маслозавод, промкомбінат, дві електростанції. З 1930 року в Тростянці діяла авторемонтна майстерня, з 1934 — майстерня ремонту тракторів і сільськогосподарських машин.
Партійні і радянські органи проводили значну роботу щодо розвитку охорони здоров’я, народної освіти, культури. 1935 року відкрито середню школу, де навчалося 650 учнів. Працювали заводський та районний клуби, бібліотека з книжковим фондом 6 тис. примірників.
Мирну щасливу працю радянських людей порушив напад фашистської Німеччини. На околиці Тростянця відбувся жорстокий бій частин Червоної Армії з гітлерівцями. Під тиском переважаючих сил ворога радянські війська відступили, 25 липня 1941 року Тростянець окупували фашистські війська. Почалися жорстокі репресії. Десятки людей було закатовано, сотні — відправлено до таборів смерті, понад 460 юнаків і дівчат вивезли до фашистської Німеччини.
Радянські люди чинили мужній опір загарбникам. У вересні 1941 року в Тростянці виникла підпільна група, до складу якої входили 10 чоловік — комуністів, комсомольців і безпартійних. Організатором і керівником її був член партії з 1927 року М. І. Белов. У листопаді 1941 року обрали підпільний комітет в складі М. І. Белова, А. В. Дробінського, В. X. Крикливого. Підпільники розповсюджували листівки, зведення Радянського інформбюро, здобували зброю, здійснювали диверсії у тилу ворога. Встановили зв’язок з іншими підпільними організаціями. Активну участь у роботі групи брав голова Четвертинівської сільської Ради А. Д. Бойцун. Він роздобув два автомати, пістолети і патрони.
Фашистам вдалося дізнатися про підпільний комітет. 8 листопада 1942 року вони заарештували М. І. Белова, А. В. Дробінського, В. X. Крикливого, через кілька днів схопили й інших підпільників. Після нелюдських катувань всі члени комітету, а також І. Н. Пекар та X. Б. Савранська були страчені. Решту підпільників кинули до таборів смерті.
Радянські воїни поклали край розгулу, сваволі й звірству загарбників. 13 березня 1944 року частини 27-ї армії 2-го Українського фронту визволили Тростянець.
Мешканці селища свято шанують пам’ять полеглих за їх визволення. На братській могилі споруджено монумент солдатської Слави. 417 жителів Тростянця брали участь в боях з фашистськими окупантами. За виявлений героїзм 309 чоловік нагороджено орденами і медалями. Особливо відзначилися, захищаючи Радянську Батьківщину, підполковник М. І. Попик, капітани В. Д. Мазуренко та І. Ф. Посредников. На гранітному обеліску біля селищної Ради золотими літерами викарбовані прізвища 391 односельця, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Гітлерівці завдали великої шкоди Тростянцю. Вони зруйнували підприємства, електростанції, приміщення установ, кінотеатр, магазин, значну частину житлових будинків. Тракторний парк Тростянецької МТС був повністю знищений, великих збитків зазнали й місцеві колгоспи.
Під час відступу окупантів робітники спиртового заводу взяли його під охорону і зберегли все, що було можливо, зокрема 50 тис. літрів спирту, які передали госпіталям.
Районний комітет партії, районна та селищна Ради підняли трудящих на відбудову Тростянця. Ще лунали постріли гармат, а в селищі вже кипіла робота. Перш за все було відбудовано залізничну станцію, а до кінця року відновили роботу електростанції, МТС, спиртовий завод, маслозавод, райпромкомбінат, млин, побутові підприємства, друкарня. Вже в квітні діти сіли за парти в середній і початковій школах. А 1944/1945 навчальний рік розпочали нормально, хоч і в тимчасово пристосованих приміщеннях. 1944 року було відбудовано клуб, бібліотеку та районну лікарню.
Всі помисли радянських людей були спрямовані на те, щоб якнайшвидше добити лютого ворога і відродити рідні землі. Мешканці Тростянця зібрали десятки тисяч карбованців на танкову колону «Колгоспник Вінниччини». Чимало жителів влилося до лав Червоної Армії. Щоб провести весняну сівбу 1944 року, колгоспники використовували своїх корів, але й їх було мало. В усьому районі збереглося лише 580 коней, тому доводилося скопувати землю лопатами — з ними в поле вийшли понад тисячу жінок. Робітники підприємств вже випускали продукцію.
Для забезпечення автоперевезень в Тростянці створили автобазу, вона мала спочатку 18—20 трофейних автомашин.
Вже в перші повоєнні роки завдяки самовідданій праці колгоспників та допомозі держави колгоспи Тростянця досягли певних успіхів у розвитку громадського господарства — повністю освоїли довоєнні посівні площі, зміцнили матеріально-технічну базу, домоглися підвищення врожайності всіх культур. Якщо 1944 року зібрали лише по 5 цнт зерна з га, то в 1950 році середня врожайність всіх зернових у колгоспі «Паризька комуна» вже досягла 18 цнт, а цукрових буряків виростили по 250 цнт на гектарі. Середній надій на фуражну корову становив понад 1520 літрів молока.
В роки післявоєнних п’ятирічок будували нові підприємства і реконструювали діючі. В 1951 році Тростянецький спиртовий завод виборов перше місце у соціалістичному змаганні підприємств Міністерства харчової промисловості СРСР. Йому присуджено перехідний Червоний прапор.
В 1962 році розпочалася реконструкція спиртового заводу. В наступні роки реконструкція тривала — переустатковано бродильний відділ, впроваджено безперервну однопотокову схему здобрювання патокового сусла, механізовано основні виробничі процеси. Котельну підприємства переведено на рідке паливо. Завдяки цьому значно вдосконалено весь технологічний процес. Споруджено новий цех хлібопекарських дріжджів потужністю 10 тонн на добу. Завод перетворено на спиртово-дріжджовий комбінат. Порівняно з 1950 роком колектив його працівників зріс більш як удвоє. На підприємстві велика увага приділяється раціоналізаторській роботі, широко розгорнуто змагання за звання бригад та ударників комуністичної праці.
Заслуженою повагою в колективі користується апаратниця А. І. Оружейчик, яку комуністи Вінниччини обирали делегатом XXIII з’їзду КПРС. За самовіддану працю, перевиконання виробничих завдань, активну участь у реконструкції підприємства слюсар A. К. Плахотнюк, вантажник B. Л. Скапровський, бригадир Л. О. Пащенко відзначені урядовими нагородами.
Виконуючи соціалістичні зобов’язання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, комбінат достроково завершив план виробництва 1969 року. На кінець восьмої п’ятирічки він перетворився в одне з найбільших підприємств спиртової промисловості республіки.
Швидкими темпами зростали й інші підприємства Тростянця. Маслозавод, наприклад, 1970 року давав продукції в 20 разів більше, ніж у 1950 році. За цей же час автобаза перетворилася в потужне підприємство «Союззаготтранс».
У післявоєнні роки в селищі збудовано й нові підприємства — механізований хлібозавод, комбінат побутового обслуговування. Восьма п’ятирічка для Тростянця ознаменувалася спорудженням потужного м’ясокомбінату, що має міжрайонне значення. Велику допомогу колгоспам району подає Тростянецьке відділення «Сільгосптехніки», яке має 40 тракторів та 102 автомобілі.
В 50-х роках завершено відбудову сільського господарства, здійснено укрупнення колгоспів: спочатку в селищі їх було два, а з 1961 року існує одне велике господарство «Україна».
Партійна організація та правління колгоспу зосередили свою увагу на вирішальних питаннях дальшого розвитку господарства — механізації та електрифікації як основних, так і допоміжних галузей виробництва, поліпшенні культури землеробства.
За колгоспом «Україна» закріплено 4460 га землі. На його тваринницьких фермах 1160 голів великої рогатої худоби і 1190 свиней. Урожайність всіх зернових 1970 року пересічно становила понад 26 цнт з гектара, що на 8 цнт більше, ніж в 1950 році, цукрових буряків — 322 цнт, або на 72 цнт більше. Виробництво молока за цей час зросло в 2,5 раза, м’яса — в 2 рази.
На кінець восьмої п’ятирічки потужність тракторного парку колгоспу зросла більш як удвоє, здійснено механізацію тваринницьких ферм, запроваджено 9-пільну сівозміну, споруджено 23 типові виробничі приміщення.
Підвищився культурно-освітній рівень колгоспних кадрів. У господарстві працюють 27 спеціалістів сільського господарства, 120 механізаторів, 16 колгоспників навчаються у вузах і технікумах.
Якщо в 1950 році оплата людино-дня становила 53 коп. (в теперішніх цінах), то в 1970 році — 4 крб. Середній місячний заробіток в землеробстві становить 75, в тваринництві — 77, механізаторів — 92 карбованці. 245 колгоспників одержують пенсії.
За досягнуті успіхи в розвитку громадського господарства 12 колгоспників відзначено урядовими нагородами, зокрема, орденом Леніна М. П. Хлівненко, П. В. Паламарчук, а О. А. Сікорського—орденом Трудового Червоного Прапора.
Кращою стала й охорона здоров’я трудящих. Тепер у Тростянці є районна та дільнична лікарні, аптека та санепідстанція, на кожному підприємстві — здоров-пункти. Всього в селищі працюють 21 лікар та 65 чол. середнього медичного персоналу.
У 60-х роках партійні та радянські органи велику увагу приділили розширенню шкіл та зміцненню їх навчальної бази. Збудовано 10 класних кімнат, майстерні, спортзали, обладнано фізичний, хімічний та інші навчальні кабінети. Для шкіл зведено типові приміщення. З 1959 року в Тростянці працює вечірня середня школа, в ній навчаються 150 учнів, через два роки відкрито заочну середню школу, в якій 1240 учнів. 1967 року відкрито музичну школу на 100 учнів. Для неї споруджено спеціальне приміщення на 10 класів з концертним залом та бібліотекою.
В середній та восьмирічній школах викладають 64 вчителі. За високу педагогічну майстерність вчительки середньої школи О. І. Кривченко та Л. В. Гаврилюк нагороджені орденом Леніна. їм присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР.
Понад 200 випускників тростянецьких шкіл закінчили технікуми та вузи і трудяться в різних галузях господарства, науки і культури. Серед них кандидат сільськогосподарських наук М. Ф. Паламарчук, кандидат хімічних наук М. Д. Мазуренко, письменник К. В. Курашкевич.
Тепер у Тростянці 6 бібліотек — 3 державні та 3 профспілкові. їхній загальний книжковий фонд — близько 100 тис. примірників. У багатьох мешканців селища є власні бібліотеки.
Завжди багато відвідувачів у районному будинку культури, при ньому організовано 12 гуртків художньої самодіяльності, в них бере участь понад 150 чоловік. Хоровому колективу 1967 року присвоєно звання Народної хорової капели. В будинку культури працює клуб «Для вас, жінки», проводяться ленінські п’ятниці, працює університет культури. Проте це не єдине місце, де можна провести дозвілля. Є клуби на підприємствах і в колгоспі. Чоловічий ансамбль спиртово-дріжджового комбінату став лауреатом всесоюзного та республіканського конкурсів самодіяльного мистецтва. Цьому ансамблю Одеська кіностудія присвятила фільм «Мелодії степу». На сценах тростянецьких клубів часто виступають мистецькі колективи Києва, Вінниці та інших міст.
Будинок культури пропагує нові звичаї. Тут відбуваються проводи в армію, урочиста реєстрація шлюбів та новонароджених.
На підприємствах та в установах працюють 29 парторганізацій, в яких налічується 651 комуніст, та 22 комсомольські організації. Шість первинних організацій товариства «Знання» об’єднують 95 лекторів.
У Тростянці створено умови для розвитку фізичної культури і спорту. В первинних організаціях ДТСААФ та фізкультурних колективах понад тисячу чоловік.
Невпинно зростає й добробут трудящих. За післявоєнний час вони з допомогою держави спорудили близько 700 індивідуальних будинків. Зведено також сім багатоповерхових будинків за рахунок промислових підприємств. Збудовано універмаг, великий магазин «Гастроном», кілька промтоварних і продовольчих магазинів, п’ять їдалень, лазню, швейну та взуттєву майстерні. Жителі селища купують багато радіоприймачів, мотоциклів, холодильників, пральних машин, велосипедів, добротні меблі, одяг та взуття, а 26 чоловік придбали легкові автомашини.
Новими успіхами трудящі селища відзначили 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Вони виконували на підприємствах підвищені соціалістичні зобов’язання, спорудили стадіон, посадили парк та на вулицях висадили 50 тисяч дерев. Колектив райоб’єднання «Сільгосптехніки» занесено до обласної Ленінської Книги трудової слави, 446 чоловік нагороджено ювілейною медаллю. Серед нагороджених — ветерани боротьби за Радянську владу та Великої Вітчизняної війни, ветерани колгоспу і підприємств — Д. О. Корнієнко, Р. В. Прокопенко, О. І. Чудак, О. О. Ковальчук, С. Й. Вержбицький.
З кожним роком Тростянець змінює свій вигляд, стає кращим, більш впорядкованим. Особливо багато зроблено за восьму п’ятирічку. Якщо старий Тростянець був типовим містечком з вузькими кривими вуличками, похилими хатинами, то нинішнє селище має широкі прямі заасфальтовані вулиці, обсаджені деревами. По всьому селищу встановлено світильники денного світла, біля кожного будинку ростуть квіти. Виросли нові вулиці Гагаріна, Терешкової, Калініна, Дзержинського, Набережна, Першотравнева. На центральній площі височить пам’ятник В. І. Леніну. До 50-річчя Жовтня в центрі селища закладено парк на 4,5 га, в ньому споруджено монумент на честь 50-річчя ВЛКСМ.
Натхнені історичними рішеннями XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України, трудящі селища докладають усіх зусиль, щоб домогтися нових успіхів у виконанні завдань дев’ятої п’ятирічки, прагнуть зробити життя людей ще заможнішим і радіснішим.
І. Є. МАЙДАНИК, Д. С. ТРЕТЯК