Шпиків, Тульчинський район, Вінницька область (продовження)
У другій половині 1929 року в Шпикові почалася масова колективізація селянських господарств. Вона здійснювалася у жорстокій класовій боротьбі з куркульством. На території Шпикова організували 4 колгоспи. Радянська держава забезпечувала колгоспи сільськогосподарською технікою. Вже 1929 року для їх потреб надійшло 2 трактори, 98 плугів, 66 культиваторів та ін. Відкрилася машинно-кінна станція, яка мала 175 коней та 39 тракторів.
Здійснюючи колективізацію, райпартком спирався на сільську бідноту. Одним з важливих засобів її активізації став зліт наймитів, що відбувся у березні 1930 року. Учасники зльоту вимагали посилити боротьбу з куркулями. Всі вони оголосили себе ударниками весняної сівби, 9 делегатів тут же подали заяви про прийом у партію.
Міцніли новостворені колективні господарства, розпочинали свою діяльність перші колгоспні партійні організації. В 1933 році парторганізація колгоспу «Залізний» нараховувала 6 членів партії і 10 кандидатів у члени партії, колгоспу ім. XVI партз’їзду — 6 комуністів. У колгоспі ім. Шевченка створили парт-групу.
Велике політичне й трудове піднесення серед трудящих Шпикова викликали нова Конституція СРСР, перші вибори до Верховної Ради СРСР у 1937 році та Верховної Ради УРСР в 1938 році за новою виборчою системою. В період підготовки до виборів Шпиківський райком КП(б)У провів значну агітаційно-пропагандистську роботу: організував семінари агітаторів, мітинги. Нову Конституцію СРСР і Положення про вибори трудящі мали можливість вивчати в спеціальних гуртках.
У передвоєнні роки населення Шпикова жило заможно й культурно. Розвивалася місцева промисловість, з року в рік міцніли колгоспи. Підвищувалась урожайність полів: 1937 року колгосп імені XVI партз’їзду зібрав урожай пшениці по 21 цнт на круг з площі 95 га. Колгоспники цієї артілі одержали на трудодень по 5,75 кг хліба. Урожайність цукрових буряків становила 171 цнт з га. Зростало колгоспне тваринництво.
Зміцнювалась матеріально-технічна база колгоспів. 1941 року Шпиківська МТС, яка виникла 1937 року, мала 53 трактори, 12 комбайнів.
Колгоспний лад виховав нового хлібороба — свідомого, освіченого трудівника. Багато спеціалістів сільського господарства мали вищу й середню освіту.
З перших днів Великої Вітчизняної війни всі зусилля трудящих були спрямовані на перебудову народного господарства на воєнний лад. Організованість, готовність виконати свій священний обов’язок перед Батьківщиною виявили жителі Шпикова під час мобілізації. Для боротьби з диверсантами, захисту промислових підприємств був створений винищувальний батальйон у складі 300 чоловік.
22 липня 1941 року Шпиків окупували фашисти. Радянські патріоти мужньо боролися проти загарбників. З лютого 1942 року по серпень 1943 у Шпикові діяла підпільна антифашистська організація, яка об’єднувала 16 чоловік. Її очолював комітет у складі Я. О. Попова, Ф. Прокоф’єва, І. І. Костюка. Підпільники мали радіоприймач і щоденно доводили до відома жителів Шпикова і навколишніх сіл зведення Рад інформбюро. Вони готували збройні виступи проти фашистських окупантів. Але сигуранца натрапила на слід організації, і влітку 1943 року відважних патріотів було страчено.
В січні 1944 року створюється Шпиківський підпільний райком партії, до якого увійшли партизани Вінницького з’єднання І. Ю. Панасенко, А. С. Черевичний та ін. Він проіснував до березня 1944 року.
Частини Червоної Армії 18 березня 1944 року визволили Шпиків від окупантів. Населення радо зустрічало своїх визволителів. Трудящі доклали багато зусиль, щоб допомогти воїнам Червоної Армії громити ворога. Вони обладнали приміщення для військового госпіталю, передали сюди сотні кілограмів продуктів харчування тощо. Населення Шпиківського району здало у фонд оборони 135 тис. карбованців на створення танкової колони «За розгром ворога».
Трудящі Шпикова брали активну участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни. 925 чоловік билися в лавах Червоної Армії, з них 480 нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Ф. І. Жарчинський, який був вчителем Шпиківської середньої школи, наприкінці війни на території фашистської Німеччини разом з 8 розвідниками визволив 4500 радянських військовополонених з табору. Під час цієї операції він загинув смертю хоробрих. Патріотові посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
З першого дня визволення трудящі Шпикова самовіддано трудилися на відбудові народного господарства. Вже за кілька днів після вигнання окупантів відкрилися магазини, хлібопекарня, пошта, майстерня побутового обслуговування. Почалася відбудова промислових об’єктів, найперше — цукрового заводу. 25 березня 1944 року знову стала виходити газета «За перемогу». Відновили свою діяльність районний клуб, бібліотека, друкарня. З 20 квітня запрацювали школи.
Зусиллями робітників і службовців у 1947 році був повністю відбудований цукровий завод. Зразки трудового героїзму показували робітники П. Н. Білоконний, Д. Г. Мандебура, I. Я. Слободянюк, І. П. Левінський. Спрямовуючою силою трудового колективу була заводська парторганізація, яка мала у своєму складі 19 комуністів.
З першого дня після вигнання гітлерівських окупантів розгорнулась робота по відродженню колгоспів Шпикова. 1944—1945 рр. пройшли в умовах боротьби колгоспників за відновлення колективних господарств, пограбованих окупантами. Для обробітку полів не було машин, тягла — всі сільськогосподарські роботи виконувалися тоді вручну. На колгосп припадало в середньому один-два коні, основним тяглом були корови. Велику допомогу колгоспам подавала Шпиківська МТС, де було на той час 23 трактори. Дуже гостро стояло питання з посівним матеріалом. Держава відпустила шпиківським колгоспам 6 тис. цнт насіння. Незважаючи на величезні труднощі, члени артілей з небаченим піднесенням відбудовували колективне господарство. Весною 1944 року уже було засіяно близько 80 проц. посівної площі.
За четверту п’ятирічку багато чого зробили для удосконалення колгоспного виробництва. 1950 року у Шпикові після об’єднання сільськогосподарських артілей утворився один великий колгосп ім. Мікояна. Господарство, що згодом дістало назву «Україна», швидко зростало. Було збудовано нові приміщення ферм, закладено фруктовий сад.
Разючі зміни сталися в наступні роки на цукровому заводі. Основні і трудомісткі процеси було механізовано, ліквідовано ручну працю. Особливо великий обсяг робіт щодо реконструкції, механізації та автоматизації підприємства здійснено за час семирічки. На підприємстві встановлено турбогенератор потужністю 1500 квт, котельню на рідке паливо, повністю електрифіковано виробництво. Кагатне поле перетворене на механізований цех, звідки безперервним потоком надходять буряки для переробки. Протягом 1967—1969 рр. проведені дальші капітальні роботи на заводі, зокрема збільшилася потужність дифузійної батареї, обладнано новий паровий котел, вакуум-апарат першого продукту з поверхнею нагріву 140 кв. м, удосконалили пробовідбирач для приймання буряків тощо. За останні кілька років вжито заходів щодо поліпшення якості цукру і зниження його собівартості. Все це сприяло зростанню продуктивності заводу. Якщо в 1965 році він переробляв 8 тис. цнт цукрових буряків, то в 1968 — 10 тисяч.
У 1965 році колгоспи «Україна» та ім. Шевченка села Замлиння об’єдналися в одну артіль «Дружба». Колгосп «Дружба» розвивається як спеціалізоване господарство для відгодівлі великої рогатої худоби. Він повністю перейшов на госпрозрахунок і грошову оплату праці по всіх галузях виробництва. Це стимулювало розвиток виробництва і значно збільшило товарну продукцію у восьмій п’ятирічці. Якщо в 1965 році державі було продано 5,5 тис. цнт м’яса, то в 1969 році — вже 8,5 тис. цнт. Збір зернових у 1970 році перевищив 30 цнт, а цукрових буряків— 345 цнт з гектара. Господарство має 30 тракторів, 21 комбайн, 21 вантажну автомашину, 27 сівалок та багато іншої сільськогосподарської техніки. Працюють у ньому 14 спеціалістів, що мають вищу й середню освіту.
В колгоспі трудяться відомі люди, майстри високих урожаїв, знатні тваринники. Доброю славою користується колишній бригадир комплексної бригади В. І. Щербатюк. Усе його життя зв’язане з роботою на шпиківській землі. За досягнення у вирощуванні високих врожаїв пшениці його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Незважаючи на пенсійний вік, він працює на фермі відгодівлі великої рогатої худоби. Колгоспниця К. Д. Єленчак нагороджена орденом «Знак Пошани» за високі показники у виробництві м’яса. Вона мати п’яти дітей, бере активну участь у громадській роботі, двічі була учасницею Виставки досягнень народного господарства СРСР, де нагороджувалася медалями.
Поліпшуються побутові умови шпиківських трудівників. У селищі споруджено 1409 будинків. Кожна квартира має електрику, радіо. У 510 будинках є телевізори, а в 530 — установлені газові плити. Населення обслуговує 21 магазин.
Докорінні зміни за роки Радянської влади сталися в охороні здоров’я. Нині Шпиківська лікарня має 150 ліжок. Стаціонар і поліклініка обладнані новітньою апаратурою. Лікарня має 5 легкових автомашин спеціального призначення. Тут трудяться 187 штатних працівників.
Багато цікавого, повчального можна побачити в роботі шпиківських освітніх закладів. Тут працюють середня, восьмирічна, 3 початкові школи, а також середня школа робітничої молоді. Понад тисячу учнів закінчили Шпиківську середню школу в післявоєнний час. Вони стали агрономами, інженерами, викладачами, журналістами, служать у Радянській Армії.
Уже три роки існує в школі літературно-краєзнавче товариство. Серед його почесних членів Ю. К. Смолич, М. П. Стельмах, Є. П. Кирилюк. Учні — члени товариства — оформили 18 стендів про життя і творчість письменників Поділля та альбом «Літературна Вінниччина». Згодом було відкрито у школі літературно-краєзнавчий музей ім. М. М. Коцюбинського. Із зібраного матеріалу про участь жителів у Великій Вітчизняній війні, про подвиги вчителя школи Героя Радянського Союзу Ф. І. Жарчинського 1970 року було створено кімнату бойової і трудової слави.
Культурне дозвілля жителі Шпикова проводять у своєму будинку культури. В спеціальних приміщеннях відбуваються заняття дитячої музичної студії по класу баяна, акордеона й фортепіано. Працюють гуртки художньої самодіяльності: хоровий, танцювальний, драматичний, художнього читання, оркестр народних інструментів, естрадний оркестр, вокальний жіночий ансамбль, агітбригада. Будинок культури влаштовує вечори зустрічей з передовиками виробництва, героями і учасниками громадянської та Вітчизняної воєн, партизанами і підпільниками, діячами культури. В 1967 році відбулася зустріч жителів селища з учасниками шпиківського підпілля.
Жителі Шпикова пишаються своїми знатними земляками, слава про яких лунає далеко за межами рідного краю. Серед них — В. А. Подзерко, що народився у Шпикові 1912 року в бідній селянській сім’ї. Нині він працює секретарем Всесвітньої Федерації Профспілок. На XXIII з’їзді КПРС його обирали кандидатом у члени ЦК КПРС. Уродженець Шпикова полковник Н. Ф. Кирилюк в роки Великої Вітчизняної війни і після її закінчення подавав допомогу братньому польському народові в створенні нової армії.
Жителі Шпикова люблять своє селище. Вони впорядкували його, посадили декоративні дерева. Шпиків потопає в садах. Природа і трудові руки створили сприятливі умови для продуктивної праці і відпочинку. Розквітає селище. Широкі перспективи відкриваються перед ним. Запорука цьому — творча, наполеглива праця трудівників Шпикова.
В. М. ОРЛОВ