Березовичі, Володимир-Волинський район, Волинська область (закінчення)
У 1958 році до колгоспу «Комсомолець» приєдналась економічно слабка артіль ім. Суворова (с. Хворостів), а в 1960 році — колгосп «Росія» (с. Бегета). Укрупнений колгосп став великим багатогалузевим господарством. Він має 5528 га землі. На початку 1961 року тут запроваджено господарський розрахунок, почали ефективніше використовувати нову сільськогосподарську техніку, багато виробничих процесів електрифікували. Артіль має 23 трактори, 18 автомашин, 16 комбайнів (з них 8 зернових) та багато іншої техніки. На фермах великої рогатої худоби встановлено 11 електродоїльних агрегатів. Уже в 1961 році затрати на виробництво одного центнера молока порівняно з 1959 роком зменшилися на 16 проц. Готуючись гідно зустріти XXII з’їзд КПРС, колгоспники виконали план продажу державі сільськогосподарських продуктів: м’яса було продано 1154 цнт, молока — 728 тонн.
Партійна організація і правління колгоспу запровадили нові форми керівництва господарством. З числа комуністів підібрали найбільш досвідчених колгоспників і призначили їх бригадирами п’яти комплексних бригад. Замість щоденних звітів про роботу, проведену в бригадах, і одержання завдань на наступний день запровадили п’ятиденні наряди, на яких бригадирам давали тільки основні завдання. Це підвищувало їх відповідальність і сприяло розвитку ініціативи.
Навесні 1962 року комсомольці внесли пропозицію послати на молочно-товарні ферми молодь. Керівництво артілі підтримало цю думку. На зміну літнім жінкам, яким було важко працювати доярками, прийшли дівчата з неповною середньою і середньою освітою.
Нові заходи правління і парторганізації позитивно позначились на продуктивності праці, зростанні врожайності зернових і технічних культур, збільшенні виробництва тваринницької продукції. Вже в 1962 році трудівники артілі одержали від основної галузі господарства — тваринництва — 371 цнт молока і 54 цнт м’яса з розрахунку на 100 га угідь.
Зміцнення економіки колгоспу дало змогу ширше розгорнути будівництво тваринницьких і виробничих приміщень, розв’язати нові завдання дальшого поліпшення добробуту хліборобів. Так, у 1962 році в артілі споруджено зерносховище, свинарник, корівник і кілька житлових будинків для колгоспників.
Надзвичайно велике значення для розвитку колгоспу мали рішення березневого Пленуму ЦК КПРС та квітневого Пленуму ЦК КП України (1965 р.). Під керівництвом партійної організації в артілі було налагоджено правильне планування, вжито заходів для вчасного обробітку просапних культур, впроваджено комплексну механізацію. Все це сприяло поліпшенню умов виробництва і підвищенню продуктивності праці колгоспників.
Землеробство в колгоспі поставлене на наукову основу. Тут працюють школа механізаторів, міжколгоспна школа трактористів, агро- і зоотехнічна школи, в яких навчаються понад 350 чоловік. Впровадження в життя досягнень науки і передового досвіду сприяє підвищенню врожайності полів і збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції. Так, в останньому році семирічки хлібороби артілі «Комсомолець» виростили на кожному гектарі посіву в середньому по 21 цнт зернових. Валовий збір зерна в 1965 році становив 30 694 цнт, а прибуток колгоспу — 940 тис. крб. В 1967 році артіль одержала по 24,3 цнт зернових з кожного гектара. Пшениці, зокрема, зібрано по 28 цнт на кожному з 700 га посівів. Загальний доход колгоспу за 1967 рік становив 1 068 200 крб. Колгоспники одержали на людино-день по 3 крб, 48 копійок.
Підрахувавши можливості господарства, партійна організація і правління колгоспу в 1962 році вирішили почати будівництво нових, соціалістичних Березовичів — селища міського типу, з усіма побутовими вигодами, щоб згодом переселити сюди всіх колгоспників. Будувати почали на новому місці, вздовж автошляху Луцьк — Володимир-Волинський. План забудови нового села, розрахований на 15 років, одностайно схвалили загальні збори колгоспників. Нове село займатиме територію площею в 45 га. У 1978 році тут житиме близько 2200 чоловік, тобто населення Березовичів зросте порівняно з 1963 роком майже в 7 разів. Всього було намічено спорудити 179 будинків загальною площею 30 тис. кв. метрів, з них 76 двоповерхових (у т. ч, 12 чотириквартирних, 36 — восьмиквартирних, 28 — шістнадцятиквартирних), школу на 400 учнівських місць, дитячий садок і ясла на 140 місць, банно-пральний комбінат, готель, магазин, павільйон побутового обслуговування, гуртожиток на 50 місць, будинок для старих.
Влітку 1962 року в мальовничій місцевості біля лісу і штучних водоймищ розгорнулося будівництво нового села. Будівельники почали зводити велике зерносховище, автогараж на 20 машин, корівники, житлові будинки для колгоспників. За активною участю всіх членів артілі в 1962 році було споруджено і відкрито до Дня Конституції Будинок культури на 800 місць. Наприкінці року відкрили пам’ятник В. І. Леніну, який встановлено біля Будинку культури. Незабаром виросли двоповерхові будинки, в яких розмістились їдальня, перукарня, готель, побутові майстерні, магазини продовольчих і промислових товарів, медпункт, правління колгоспу, Березовичівська сільська Рада, відділення зв’язку. В одному з нових будинків оселились сім’ї колгоспних спеціалістів.
Нові Березовичі ростуть з кожним днем. З автошляху видно добротні цегляні котеджі. У багатьох з них живуть колишні хуторяни. Будинки мають 4 кімнати, кухню. У дворі — сарай і льох. У кожному будинку центральне опалення, водопровід, електрика, газ. У 1965 році в такі будинки переселилися 23 сім’ї, а в 1966 році — вже 37 сімей. Першими в нових Березовичах виникли вулиці Піонерська і Закарпатська. 9 травня 1965 року за пропозицією жителів села — учасників Великої Вітчизняної війни — почали забудову нової вулиці ім. Перемоги, в 1966 році — ім. 50-річчя Радянської влади. Вулиці в новому селі заасфальтовані, обсаджені фруктовими і декоративними деревами, прокладено тротуари. В 1963—1965 рр. закладено 2 парки — Космонавтів і Перемоги. В першому встановлено художню скульптуру «В космос», а в другому — монумент Слави на вшанування односельчан, що загинули смертю хоробрих у роки Великої Вітчизняної війни. В центрі села споруджено стадіон і спортивні майданчики. В 1967 році закладено ювілейний парк.
Будівельники Березовичів дружать і змагаються з будівельниками Берегівського району Закарпатської області. В 1967 році в колгоспі «Комсомолець» працювала бригада закарпатців з 9 чоловік на чолі з народним умільцем Ф. Халусом.
Швидкий розвиток економіки колгоспу після березневого (1965р.) Пленуму ЦК КПРС дав можливість збільшити асигнування на будівництво села. Якщо в 1964 році колгосп виділив 280 тис. крб., то в 1966 році лише на культурне та житлове будівництво витрачено 240 тис. карбованців.
Після XXIII з’їзду КПРС колгоспна партійна організація, в якій налічується 94 комуністи, значно посилила політмасову роботу серед хліборобів, виховує в них комуністичну свідомість, комуністичне ставлення до праці, до колективної власності. На кожній фермі є червоні кутки. Це не тільки місце відпочинку, а й агітаційно-пропагандистські пункти. До послуг тваринників радіоприймач, книжки, свіжі газети і журнали. На стінах — соціалістичні зобов’язання трудівників ферми, бойові листки, стінгазета, свіжий випуск «Календаря трудової слави».
Великі досягнення мають радянські Березовичі і в галузі народної освіти. В селі є середня школа, в якій навчається 265 учнів і працює 20 учителів. У 1966 році збудовано нове двоповерхове приміщення школи. Тут просторі, світлі класні кімнати, добре обладнані кабінети, спортивний зал, водний басейн, виробничі майстерні. Парти виготовлені з урахуванням вимог сучасної шкільної гігієни і естетики.
Юнаки і дівчата після закінчення школи залишаються в колгоспі і поряд із старшими працюють на всіх ділянках артільного виробництва. Багато випускників середньої школи, які вчилися в технікумах та інститутах, після закінчення навчання повернулися в рідне село. Так, фельдшерами працюють колишні випускники Березовичівської середньої школи Г. Гапон і М. Стецик.
Значну роль у розвитку культури села відіграють бібліотеки, їх у селі 5. Книжкові фонди налічують 42 960 примірників книжок. Постійними їх читачами є 1500 чоловік. Працівники бібліотек проводять бібліографічні огляди, ознайомлюють читачів з новинками художньої літератури, комплектують бібліотеки для спеціалістів сільського господарства, пересувки для працівників тваринницьких ферм, організовують обговорення книг, читацькі конференції.
Міцно ввійшла в побут жителів Березовичів періодична преса. В 1969 році вони передплатили 2920 примірників різних газет і журналів. Кожен двір одержує районну газету «Слово правди». В селі працює радіовузол. Щотижня передаються по радіо останні колгоспні вісті, двічі на тиждень виступають з лекціями члени місцевої організації товариства «Знання».
Центром культурного життя став Будинок культури. Колгосп придбав стаціонарну широкоекранну кіноустановку. Кінофільми демонструються 2—3 рази на тиждень. У різних гуртках художньої самодіяльності — танцювальному, драматичному, хоровому, художнього слова, домбровому і духовому оркестрах та естрадній групі — беруть участь понад 250 аматорів сцени. Хор Будинку культури, який налічує 100 чоловік, брав участь у районних та обласних оглядах художньої самодіяльності.
Перед колгоспниками Березовичів часто виступають професіональні театральні колективи. Так, у 1965—1967 рр. тут побували хор ім. Верьовки, Українська заслужена капела бандуристів, Білоруський ансамбль танцю, Закарпатський народний хор, ансамбль пісні і танцю Люблінського воєводства Польської Народної Республіки, артисти Львівського драматичного театру ім. Заньковецької, театральні колективи Києва, Бреста, Луцька, Ульяновська, Калінінграда, Сизрані.
В Будинку культури створено куток трудової слави, де зібрані фотографії, вирізки з газет і журналів та інші документи з історії колгоспу, з історії будівництва нового села. Є тут також матеріали про тих, хто сьогодні примножує трудові традиції колгоспників старшого покоління. Актив Будинку культури разом з агітколективом організовують тематичні вечори Так, у 1966—1968 рр. проведено вечори на теми: «Людина славна своєю працею», «Слава колгоспній трудовій сім’ї», «Крокуй, товариш п’ятирічко!» та інші. Ветеран колективного господарства, перший голова артілі Г. П. Антонюк, перша комсомолка села, нині краща доярка колгоспу Є. П. Ліщук та інші знатні люди виступають перед молоддю з розповідями про тяжке минуле села, згадують незабутні роки колективізації, боротьбу односельчан проти німецько-фашистських загарбників та їх пособників — українських буржуазних націоналістів.
Виникли і ввійшли в побут нові звичаї та обряди. Кожного року в селі відбувається посвята молоді в хлібороби. В цьому святі беруть участь усі колгоспники. Майбутні хлібороби біля червоного прапора артілі дають урочисту клятву примножувати славні традиції старшого покоління. Ветерани колгоспу вручають юним хліборобам паляниці і бажають рясних врожаїв. Стало традицією, що кожна сім’я, в якій народжується дитина, садить в одному з парків села дерево і доглядає його. В день одруження молоді також садять по деревцю і третє деревце для майбутньої дитини.
Радісно відзначають в артілі загальнонародні свята — Великого Жовтня, Першого травня, Дня Конституції. Останнє свято в селі подвійне — 5 грудня 1962 року тут відкрили Будинок культури. Цю дату жителі Березовичів вважають днем виникнення нового селища. Щороку 5 грудня правління артілі вручає колгоспним новоселам ключі від нових квартир.
Зросла політична активність селян. 276 чоловік беруть участь у громадській роботі. 25 жителів села обрано депутатами сільської, 3 — районної Рад депутатів трудящих, голову колгоспу В. М. Герасимчука обрано депутатом Верховної Ради УРСР.
Велику роботу проводять депутати Березовичівської сільської Ради. Вони вникають в усі сфери господарського і культурного життя села. Члени постійної комісії сільського господарства, залучивши актив, створили депутатські пости, які під час жнив та обмолоту врожаю в колгоспі допомагають бригадирам комплексних бригад в організації роботи. Депутати часто бувають на токах, біля комбайнів та жниварок. Депутатська група на фермі здійснює контроль за роботою доярок. Депутати соціально-культурної комісії систематично подають допомогу працівникам Будинку культури та інших культосвітніх закладів.
На початку осені 1967 року і 9 травня 1969 року Березовичі відвідали посланці трудящих Грубешівського повіту Польської Народної Республіки. Вони оглянули господарство артілі, побували в домівках хліборобів, цікавились роботою культосвітніх і побутових закладів. Польські друзі щиро захоплювались успіхами колгоспників, висловлювали думки, що вчитимуться у них працювати і жити по-новому.
Н. І. ХМАРА, С. М. ЧАЙКОВСЬКИЙ