Берестечко, Горохівський район, Волинська область (закінчення)
Найважливішим своїм обов’язком трудящі вважали подання допомоги Червоній Армії. Населення вносило до фонду оборони країни продовольство та власні заощадження. У лавах Червоної Армії під час Великої Вітчизняної війни служило 150 чоловік з Берестечка, 57 з них загинули на фронтах, 67 фронтовиків і партизанів удостоєні високих урядових нагород. Учасники Сталінградської битви — П. Т. Горопашин і М. Л. Лейко — нагороджені 7 орденами й медалями.
Першочерговими завданнями для Берестечка були налагодження роботи місцевої промисловості, забезпечення необхідних культурно-побутових умов. В перші ж місяці після визволення відновили роботу деякі підприємства по виробництву товарів широкого вжитку і продуктів харчування. Пізніше вони об’єдналися в райпромкомбінат (лісопильний, цегельний, вапняний заводи, швейний і шевський цехи, кузня, слюсарна, столярна і бондарна майстерні) і райхарчокомбінат (млини, пекарня райспоживспілки, олійниця, крупорушка).
Водночас розв’язувалося питання про електрифікацію міста. Завдяки самовідданій праці робітників і раціоналізаторів на відбудові водяного млина на р. Стирі було заощаджено 15 тис. крб. і в липні 1946 року він став до ладу. З пуском водяного млина місто одержало електроенергію.
Підприємства райпромкомбінату весь час розширювали асортимент продукції. Тут було налагоджено масовий випуск возів, саней, збруї, найпростішого реманенту, діжок, дерев’яних відер, столів, табуреток, двірних завісів, віконних ручок, светрів, жіночих хусток, рукавичок. Розгорнули роботу кравецька, шевська, шкіряна майстерні, а також почала працювати перукарня.
Відгукнувшись на заклик ленінградців про виконання 4-ї п’ятирічки за чотири роки, робітники Берестечківського райпромкомбінату під керівництвом територіальної партійної організації доклали багато зусиль для дострокового виконання виробничих планів. Багато робітників своєю самовідданою працею завоювали загальну повагу. Серед них виділялись такі працівники промкомбінату, як майстер в’язального цеху В. Веквацька, майстер швейного цеху В. Червінська, секретар комсомольської організації промкомбінату М. Миглей та інші.
Добре працювали також робітники інших промислових підприємств Берестечка. Це сприяло зростанню виробництва. Так, якщо в 1945 році план випуску валової продукції підприємства міста виконали тільки на 73 проц., то в 1947 році вже на 102 проценти.
Поряд з розвитком місцевої промисловості в Берестечку приділялась увага також і сільському господарству, тому що частина мешканців була ще тісно з ним зв’язана. В січні 1945 року на засіданні міськради обговорювалось питання «Про повернення селянам землі, відібраної німецькими окупантами, наділення землею безземельних і малоземельних селян, відрізання землі від селян, які мають її більш встановленої граничної норми, і закріплення землі в безкоштовне користування за селянами міста Берестечка». Згідно з цим рішенням, селяни Берестечка одержали 171,26 га землі, втому числі присадибної —4,55 га, польової—157,79 га, сіножатей — 6,46 га, інших угідь — 2,46 гектарів.
Берестечківська міськрада виявляла піклування про сім’ї фронтовиків. Для цього при виконкомі було утворено дві комісії, які провели обстеження житлово-побутових умов родин фронтовиків і добивались того, щоб їх у першу чергу забезпечували всім необхідним. Зокрема, було організовано допомогу сім’ям фронтовиків у проведенні весняної сівби.
Поряд з відбудовою економіки зростала в місті освіта і культура населення, поліпшувалось його медичне обслуговування. Вже в перший рік після визволення з-під фашистського ярма у місті були відкриті поліклініка, лікарня, жіноча консультація, зуболікарський і зубопротезний кабінети, райсанепідстанція, дитячі ясла.
В 1944/45 навчальному році в Берестечку відкрили семирічну школу, реорганізовану в наступному році на середню. Учнів було забезпечено гарячими сніданками. Колектив учителів і учнів Берестечківської середньої школи виступив з ініціативою —щоб кожна школа району засівала по кілька гектарів зернових, урожай з яких здавали до фонду Червоної Армії.
З перших днів після визволення стали розгортати роботу культурно-освітні заклади: районна бібліотека для дорослих та дітей з читальним залом і клуб, який у 1948 році перейшов у новозбудоване приміщення і був перетворений на районний Будинок культури. При ньому працювали хоровий і драматичний гуртки.
Трудящі Берестечка активно відгукнулись на звернення ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР до населення західних областей України з закликом включитися в роботу по відбудові міст і сіл. Кожний працездатний відробив на відбудові міста в неробочий час по 128 годин. Для виконання будівельних робіт підрядним способом з 1 жовтня 1945 року розпочала свою діяльність будівельна бригада при міськкомунгоспі. Відбудовувались і ремонтувались житлові будинки і комунальні підприємства. Радянська держава подала трудящим Берестечка допомогу матеріалами і коштами. Вже в 1945—1946 роках в Берестечку розгорнулись широкі роботи по благоустрою.
В 1947 році на трьох вулицях Берестечка було перекладено тротуари, на одній площі — бруківку, ряд вулиць освітлено і озеленено. До 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції відкрито пам’ятник В. І. Леніну. В 1948 році трудящі відбудували міський парк, провели великі роботи по насадженню дерев та кущів.
З 20 березня по 25 квітня 1950 року було оголошено місячник по благоустрою і санітарному очищенню міста. До участі в місячнику було залучено широкі верстви населення, комсомольців, позаспілкову молодь, піонерів.
Посиленню робіт по благоустрою міста, капітального і поточного ремонту квартир сприяло утворення в лютому 1955 року в Берестечку на основі постанови Ради Міністрів УРСР від 4 січня комбінату комунальних підприємств.
У справі поліпшення комунального господарства, благоустрою Берестечка, побутового обслуговування населення значну роботу провела міська Рада депутатів трудящих. На сесіях міськради і засіданнях виконкому систематично розглядались питання роботи комбінату комунальних підприємств, відділу комунального господарства, рембуддільниці № 6 та інші.
Відбудова Берестечка проходила в умовах опору з боку буржуазно-націоналістичних банд. У Берестечку було створено винищувальний батальйон в складі 108 бійців і загін радпартактиву в кількості 33 чоловік. Спираючись на підтримку селянства, радпартактив, органи міліції і держбезпеки до початку 1948 року в основному завершили розгром буржуазно-націоналістичних банд у районі.
В мобілізації трудящих Берестечка і району на боротьбу за розгортання соціалістичного будівництва велику роботу провела районна газета «Більшовицька зброя», перший номер якої вийшов 2 квітня 1945 року.
В 1959 році Берестечківський район було ліквідовано; Берестечко ввійшло до складу Горохівського району. Розвиток економіки і культури Берестечка тривав. За роки семирічки тут розвинулись такі підприємства, як завод будівельних матеріалів, філіали Горохівських плодоконсервного і сирзаводів, павільйон побутового обслуговування. Продукція цих підприємств, зокрема консерви й сир, йде не тільки для задоволення потреб населення області, айв інші міста та на експорт.
В 1963 році в Берестечко надійшов промисловий струм від Добротвірської ДРЕС. Споруджена тут трансформаторна електропідстанція дала можливість завершити повну електрифікацію всього Горохівського району в 1964 році.
В період розгорнутого будівництва комунізму, особливо після XXII з’їзду КПРС, на підприємствах Берестечка розгорнулось масове соціалістичне змагання за дострокове виконання завдань семирічки. Змагання вилилось у рух за завоювання почесного звання бригад і ударників комуністичного ставлення до праці. До 1964 року цього звання було удостоєно колектив цеху сиромолочної продукції, очолюваний І. І. Дубиком, а також бригаду М. М. Лищука черепичного цеху заводу будматеріалів.
Далеко за межами Берестечка відомі імена старшого майстра плодоконсервного заводу О. М. Орєшкової, що була делегатом XXII з’їзду КП України, ланкової Берестечківського лісництва Ківерцівського ордена Леніна лісгоспзагу О. П. Круль —делегата XIII з’їзду профспілок СРСР, нагородженої орденом Леніна, та інших невтомних трудівників.
Зростає матеріальний і культурний рівень трудящих Берестечка. В місті прокладено водопровід, зміцнено комунальне господарство, впорядковано житловий фонд, замощено вулиці. Всі квартири електрифіковані, проведена радіотрансляційна мережа, над містом височать радіо- і телевізійні антени.
Добре налагоджено медичне обслуговування. Якщо до 1939 року тут було лише два приватні медики, то з 1964 року — 10 висококваліфікованих лікарів, 48 фельдшерів і медсестер. В місті є друга районна лікарня на 75 ліжок, будується на кошти колгоспів нове приміщення лікарні на 120 ліжок, є тубдиспансер на 25 хворих. Працюють дитячі ясла та дитсадок на 60 місць.
Колишній графський палац відбудовано. Тепер це будинок для престарілих на 250 місць.
Радянська влада відкрила перед трудящими шлях до освіти. Так, обидва сини А. Т. Романюка, який був колись наймитом, закінчили інститут і працюють інженерами. В удови Н. П. Титаренко, чоловік якої загинув на війні, всі четверо дітей здобули вищу і середню спеціальну освіту і нині працюють на підприємствах та в установах міста. Таких прикладів чимало.
Старожили згадують, що до 1939 року в Берестечку лише 3 чоловіки мали вищу освіту. За роки Радянської влади близько. 200 жителів міста закінчили вузи і працюють інженерами, лікарями, вчителями, агрономами.
В 1961 році в Берестечку відкрився зоотехнічний технікум, за яким закріплено 230 га землі, і ферму молочної худоби. В технікумі стаціонарно навчаються 290 учнів і понад 250 — на заочному відділенні. До 1968 року технікум випустив 425 спеціалістів.
У Берестечківській середній школі налічується понад 600 учнів і працюють в ній більше 45 учителів, у їх числі — К. С. Мороз, заслужена учителька школи УРСР, Н. Л. Семеняк, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, а Д. Т. Конченко, О. Л. Жарихін, М. Д. Ніколаєвич, Ю. К. Федорчук нагороджені значками «Відмінник народної освіти». За післявоєнні роки школу закінчило 1200 чоловік.
Значна увага приділяється партійними організаціями міста вихованню трудящих і молоді в комуністичному дусі. Тут працюють Будинок культури, 2 міські бібліотеки (для дорослих та дітей), які налічують 50 тис. книг. Жителі міста передплачують 1300 примірників газет та журналів.
У міському Будинку культури члени товариства «Знання» читають лекції на міжнародні, атеїстичні, педагогічні, медичні, правові та інші теми. Вистави і концерти колективів художньої самодіяльності мають великий успіх.
Велику роботу з дітьми проводять міський Будинок піонерів і середня школа. Щороку добрих показників на обласних і республіканських змаганнях добиваються юні авіамоделісти, судномоделісти і туристи. Влітку працює міжшкільний піонерський табір на 200 дітей.
При Берестечківській середній школі у квітні 1963 року відкрили ленінську кімнату, де проводиться значна робота по патріотичному вихованню. У всесоюзному змаганні за кращий загін переможцем в Горохівському районі вийшов піонерський загін ім. Германа Титова, який і одержав у 1963 році путівку на новорічну ялинку в Кремлі. Вся піонерська організація школи провела значну роботу по збору матеріалів з історії місцевої організації КПЗУ та рідного міста, організувала клуб дружби і клуб цікавих зустрічей. Піонери налагодили листування з піонерами Ульяновська, Казані, Керчі, Мелітополя, деякими містами Грузії, Польщі, зав’язали дружбу з бригадою комуністичної праці місцевого промкомбінату, запрошують до себе учасників революційного підпілля, громадянської і Великої Вітчизняної воєн.
Виховну роботу проводить і міський краєзнавчий музей, очолюваний Г. С. Філіповичем, що відкрився у Берестечку 1 травня 1963 року. Як справжній ентузіаст, він роками по крихті збирав матеріали з історичного минулого свого міста На допомогу прийшла уся громадськість, а також колективи Волинського, Львівського, Ровенського краєзнавчих музеїв, Центрального державного історичного архіву УРСР. Музей відвідують щороку тисячі людей.
Значний вклад у благоустрій міста вносить міське відділення Товариства охорони природи, яке протягом ряду років очолює ентузіаст цієї справи учитель-комуніст М. П. Яценко.
Керівною силою трудящих міста є партійні організації, які об’єднують понад 100 комуністів. За їх ініціативою створено Раду партійних організацій. Комсомольськими організаціями, що налічують на своєму обліку 300 чоловік, керує кущовий комітет комсомолу на громадських засадах.
З великим ентузіазмом трудящі Берестечка відзначили 50-річчя Великого Жовтня. Цьому місту судилося зберігати довічну славу боротьби українського народу за соціальне і національне визволення, яке принесла йому тільки Радянська влада.
І. С. ГАЙДАЙ