Перемиль, Горохівський район, Волинська область (продовження)
Нарешті цей час настав. Завдяки підтримці і допомозі радянського народу, здійснилась мрія перемильців — 19 вересня 1939 року Червона Армія визволила село від гніту польських панів. Одразу після визволення були створені перші органи народної влади. Першим головою сільради обрали колишнього бідняка Л. К. Соловейчука. Трудящі одержали землю, про яку мріяли віками.
Але віроломний напад на СРСР німецько-фашистських загарбників перервав будівництво нового життя. 23 червня 1941 року село окупували гітлерівці. Настали чорні дні фашистської неволі. Запроваджувати «новий порядок» окупантам допомагали українські буржуазні націоналісти. Намагаючись вислужитися перед своїми хазяями, ці недолюдки разом з окупантами чинили суд і розправу над радянськими людьми. Другого ж дня після окупації почались арешти. Насамперед жертвами стали жителі с. Новостава, які перші організували колгосп. Багатьох з них фашисти розстріляли. Загалом по Перемильській сільраді загинуло від рук окупантів та їх прислужників близько 50 чоловік. Багато сімей комуністів та активістів; були повністю винищені.
Трудящі Перемиля всіляко чинили опір німецько-фашистським загарбникам та їх пособникам. Вони саботували будь-які заходи окупантів, допомагали партизанам тощо.
З квітня 1944 року частини 112-ї стрілецької і 6-ї гвардійської дивізій 13-ї армії, якою командував генерал М. П. Пухов, визволили Перемиль. Багато жителів села пішло на фронт. 230 чоловік за ратні подвиги нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Після визволення село ще довго перебувало у прифронтовій зоні, це утруднювало відбудову народного господарства. Лише коли Червона Армія прорвала німецько-фашистський фронт у районі Горохова і повністю визволила Волинь, були створені умови для нормального господарського будівництва. У Перемилі відновили роботу сільська Рада, кооперація, медпункт. Відкрили семирічну школу, хату-читальню. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення організували спеціальні гуртки.
Жителі Перемиля дружно взялися за відбудову рідного села. Держава допомогла будматеріалами і кредитами. До кінця 1950 року в Перемилі було споруджено понад 70 нових житлових будинків, сільмаг та багато господарських приміщень.
До організації колгоспу в 1948 році у Перемилі налічувалося 248 селянських господарств. За селом було закріплено 1723 га земельних угідь, у т. ч. орної землі — 981 га, сіножатей —311, лісу —242, випасів —40 га. 5 липня 1948 року в селі організували артіль, у якій об’єдналося 27 господарств, а до листопада — 72 господарства. В 1949 році в селі повністю закінчено колективізацію.
Колективізація викликала не тільки зміни в соціальному укладі, а й корінний злам усталених форм селянського побуту і традицій. У 1946 році Перемилю було-підпорядковано понад 20 хуторів, що призводило до надзвичайно нераціонального» витрачання коштів, засобів і часу у веденні громадського господарства. Тому одночасно з завершенням колективізації почалося зселення хуторів. Селянські хутірські господарства перебралися до села, де їх наділили присадибними ділянками і подали допомогу в будівництві хат та господарських приміщень.
У 1951 році перемильський колгосп було укрупнено. До нього приєднався колгосп сусіднього с. Липи. Укрупненій артілі присвоїли ім’я Карла Маркса.
Рішення XXI з’їзду КПРС висунули перед трудівниками села нові, більш високі завдання. Схваливши рішення, парторганізація посилила керівництво соціалістичним змаганням між бригадами і ланками артілі, розробила конкретні заходи дострокового здійснення завдань семирічного плану розвитку колгоспу, зокрема в галузі тваринництва. В результаті уже в 1959 році колгосп здав державі 290 цнт свинини. У відповідь на заклик партійної організації значно знизити собівартість м’яса тваринники Перемиля взяли підвищені зобов’язання. Так, Є. Жук і Є. Кухарук взяли на відгодівлю в 1960 році по 800 свиней і забезпечили приріст їх ваги по 700 грамів на добу. Тільки за перший квартал 1960 року вони здали державі по 70—72 цнт свинини.
Зростала продуктивність праці і за рахунок скорочення штатів. Там, де в 1959 році працювало дві свинарки, в 1960 році почала працювати одна. Але на фермах здебільшого ще застосовувалася ручна праця. Тому працівники ферм поставили перед правлінням колгоспу питання про спорудження підвісної дороги, кормокухні, створення вигульних дворів тощо. На початку 1960 року в колгоспі спорудили приміщення для групової відгодівлі свиней, налагодили механізоване кормопостачання на тваринницьких фермах. Було розроблено також систему заохочення для тваринників за виконання взятих ними соціалістичних зобов’язань. З метою дальшого підвищення продуктивності тваринництва на свинофермі і вівцефермі у 1960 році замінили маточне поголів’я. Важливим резервом продукції тваринництва в колгоспі є кролівництво і птахівництво. Проте найбільша увага приділялась великій рогатій худобі. Вже у 1959 році порівняно з попереднім поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 308 голів, у т. ч. корів —на 111, надій молока зріс на 4 проц. Було здано державі молока на 25 проц. більше, м’яса — на 34 проц. Значних успіхів добилися окремі доярки. Так, О. Малярчук надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 2866 літрів, С. Шевчук — по 2414.
Партійна організація і правління колгоспу докладали багато зусиль, щоб добитися крутого піднесення всіх галузей господарства. Напередодні XXII з’їзду КПРС партійна організація колгоспу ім. К. Маркса мала у своєму складі 35 комуністів. Усі вони працювали на найважливіших ділянках господарства —трактористами, шоферами, комбайнерами, ланковими, па тваринницьких фермах і в рільничих бригадах. В усіх бригадах було створено партійні групи.
У 1961 році колгосп було укрупнено. До артілі ім. К. Маркса приєдналися колгоспи сіл Богунівки, Гумнища, Новостава і Смоляви. Укрупнена артіль має 4564 га угідь, у т. ч. 4060 га орної землі. Впроваджуючи у виробництво досягнення агрономічної науки, трудівники колгоспу добилися значного піднесення врожайності. Так, за 1959—1963 рр. виробництво зерна і молока подвоїлось. Майже вдвічі зросли також грошові доходи колгоспу, які в 1963 році становили близько 1 млн. карбованців.
Зростання врожайності, механізація праці, електрифікація села, яке в 1964 році одержало струм від Добротвірської ДРЕС, дало змогу збільшити поголів’я і підвищити продуктивність тваринництва. У вересні 1966 року на фермах колгоспу налічувалось 2880 голів великої рогатої худоби і 2100 свиней. Якщо за 1961 — 1965 рр. на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено в середньому м’яса 55,1 цнт і молока 270 цнт, то в 1966 році — відповідно 86,2 цнт і 357 цнт. Основні трудомісткі процеси в тваринництві — підвезення і подрібнення кормів, водопостачання, прибирання на фермах —механізовані. Артіль ім. К. Маркса має міцну технічну базу. Машинно-тракторний парк її налічує 29 тракторів, 18 автомашин, 12 зернових комбайнів та багато інших сільськогосподарських машин.
Підвищення продуктивності праці зумовлює зростання доходів артілі. Якщо в 1959 році вони становили 525,9 тис. крб., то в 1968 році —1,6 млн. крб. Відповідно до цього визначалась і оплата праці колгоспників, яка у 1968 році становила понад 3 крб. за трудодень. Так, сім’я А. С. Солтиса, що складається з двох чоловік, за 9 місяців 1968 року одержала 1346 карбованців.
Правління артілі подбало про культурно-побутові умови тваринників. На фермах і в бригадах було обладнано кімнати для відпочинку тваринників, червоні кутки, відкрито бібліотеки, встановлено телевізори. Таким чином, колгоспники мають можливість культурно відпочити.
Партійна організація колгоспу, яка налічує в своїх рядах 92 члени і кандидати в члени КПРС, провадить велику роботу по організації колгоспного виробництва, розгортанню соціалістичного змагання, мобілізує трудящих на виконання виробничих завдань. Значну допомогу комуністам подає комсомольська організація, що має у своїх рядах понад 160 юнаків і дівчат, більшість яких після закінчення середньої та восьмирічної школи прийшли працювати в колгосп.
Змінилось село, змінились і його люди. Виросли тут чудові кадри колгоспного виробництва. Так, ланки буряководів М. В. Максимюк, О. Г. Повзун виростили в 1968 році по 530 цнт цукрових буряків з одного гектара. Добру славу мають доярки О. В. Жук, О. Т. Сапіжук, Г. Д. Ривачук, які надоїли в 1968 році більше як по 3500 кг молока від кожної з закріплених за ними корів; механізатори Є. О. Острей, Г. І. Авраменко та інші виконують свої виробничі завдання на 127—130 проц. За доблесну працю багато перемильців удостоєні високих урядових нагород. Так, у 1966 році за визначні успіхи у виробництві Р. П. Рузака нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, М. Д. Мудрик — орденом «Знак Пошани», багатьох — медалями.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. Тут споруджено магазини, близько 150 будинків колгоспників, адміністративний будинок. На колишній Панській горі (так називали в селі великий пагорб, на якому стояв поміщицький палац) у 1960 році молодь заклала парк площею 2,5 га. Відтоді гору почали називати Парковою. Крім того, молодь озеленила вулиці, обладнала спортивні майданчики.
В селі споруджено комбінат побутового обслуговування, готель, ресторан, 2 чотириповерхові житлові будинки. Незабаром дорога з твердим покриттям зв’яже Перемиль з Берестечком.
На належному рівні справа охорони здоров’я трудящих. У селі діють фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок. Для наймолодших громадян відкрито дитячі ясла.
Незрівнянно зріс освітній рівень жителів Перемиля. Тут є восьмирічна школа, в якій навчається понад 150 дітей і працює 15 учителів. Значні зміни сталися і в культурному житті села. В 1968 році споруджено Будинок культури із залом на 350 місць, кімнатами для роботи гуртків та бібліотекою з книжковим фондом 30 тис. примірників. У читальному залі бібліотеки завжди є свіжі журнали і газети. У Будинку культури часто організовуються зустрічі молоді з представниками старших поколінь, зокрема з одним із перших комсомольців села В. В. Юзвиком, колишнім членом КПЗУ С. Д. Гусаруком. З особливим задоволенням слухають юнаки й дівчата розповіді колишнього матроса крейсера «Аврора», учасника штурму Зимового палацу в Петрограді в 1917 році Ф. О. Мартинюка, який зустрічався з В. І. Леніним.
Заможно живуть жителі с. Перемиля. Створено необхідні умови для забезпечення пристарілих. Колгоспні й державні пенсії одержують 212 перемильців.
Відзначаючи 150-річчя від дня народження основоположника наукового комунізму К. Маркса, іменем якого названий їх рідний колгосп, трудящі села в 1968 році спорудили йому пам’ятник.
Розквітає над Стиром новий радянський Перемиль. Разом з усім радянським народом трудящі села крокують у світле майбутнє людства — комунізм.
І. С. ГАЙДАЙ, І. П. ІВАНЕНКО