Хобултова, Володимир-Волинський район, Волинська область (продовження)
Відроджувалося й культурне життя села. Знову відкрили початкову школу. Силами громадськості було відремонтовано й обладнано приміщення школи. Діти шкільного віку в перший же післявоєнний рік сіли за парти. Для переростків і сільської молоді відкрили вечірню школу. Щоб усі діти могли навчатися, в майстернях райпромкомбінату організували пошиття одягу і взуття для них, а дітям-сиротам допомогли й продуктами. У 1949 році школа стала семирічною. Для неї збудували нове приміщення, обладнали кабінети, поповнили бібліотеку новою літературою. В школі працювало 15 учителів і навчалося 180 дітей.
Депутати сільської Ради разом з учителями провели велику роботу по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Вони взяли на облік неписьменних і малописьменних віком від 20 до 50 років, прикріпили до них культармійців і вчителів. Уже в 1949 році в Хобултовій не було неписьменних.
Після визволення відновила роботу хата-читальня, відкрилася бібліотека, а в 1950 році збудували приміщення для сільського клубу. Почали діяти гуртки художньої самодіяльності, в яких активну участь брала молодь села.
Будувати нове життя доводилося в умовах гострої класової боротьби проти банд українських буржуазних націоналістів і куркулів. Для зміцнення громадського порядку в селі з активу і комсомольців при підтримці всього населення була створена група самоохорони, яка вела боротьбу проти решток оунівського підпілля та окремих проявів бандитизму.
Вже в перші післявоєнні роки хлібороби Хобултової переконалися, що на своїх порівняно невеликих ділянках землі вони не доб’ються високого врожаю і 1948 року знову організували артіль, в якій об’єдналися 163 господарства. Головою правління обрали односельчанина П. Кушнірука. Колгосп мав 472 га землі, в т. ч. 400 га орної. Того ж року для спорудження господарських і житлових будинків була організована колгоспна будівельна бригада, яка протягом 1948—1951 рр. звела 3 конюшні, критий тік, 2 корівники, свинарник, телятник, вівцеферму, зерносушарку, зерносховище, громадське приміщення для колгоспу та 33 житлові будинки.
У 1951 році до Хобултівського колгоспу приєднався колгосп с. Підгайців. Об’єднана артіль дістала назву «Шлях Леніна». Головою її обрали М. Г. Гловацького. Того ж року в колгоспі створили первинну партійну організацію, до неї ввійшли Д. С. Бойко, М. А. Боруцький, М. Г. Гловацький, 3. С. Гловацька, М. Г. Лупко, В. В. Сірак.
Комуністи розгорнули велику масово-політичну та ідеологічну роботу по вихованню колгоспників, мобілізації їх на виконання рішень XIX з’їзду КПРС, які накреслили завдання щодо піднесення врожайності сільськогосподарських культур і підвищення продуктивності тваринництва. Колгосп успішно справився з усіма господарськими роботами. В результаті використання передової агротехніки, внесення місцевих і мінеральних добрив колгоспники зібрали в 1954 році на площі 110 га по 332 цнт цукрових буряків з га, а бригада комуніста О. І. Марчука на площі 55 га — по 403 цнт, ланка комсомолки А. А. Шелест на площі 7 га — 408 цнт. У 1955 році колгосп виростив урожай озимої пшениці по 13,5 цнт з га. Досягли певних успіхів і тваринники колгоспу. Передова доярка А. Ф. Кушнірук надоїла від кожної закріпленої за нею корови в середньому по 2111 літрів молока, а М. Н. Фель —2039 літрів. Телятниця Н. І. Гаврилюк зберегла 25 телят до 6-тимісячного віку.
За ці успіхи в 1955 році багато колгоспників артілі «Шлях Леніна» були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Це, зокрема, голова колгоспу М. Г. Гловацький, агроном В. М. Середній, бригадир рільничої бригади О. І. Марчук, ланкові Г. В. Крищук, В. Ю. Музичук, телятниця Н. І. Гаврилюк. Завдяки самовідданій праці колгоспників у 1955 році їх артіль одержала найвищий у районі прибуток — 1 840 289 крб. 3. Правління колгоспу видало хліборобам на трудодень по 10 крб. 80 коп. і по 2 кг хліба. Так, сім’я Г. Струка одержала авансом за перше півріччя понад 30 цнт хліба і 6 тис. крб. грішми. Заробіток доярки А. Ф. Кушнірук становив 30 цнт хліба і 30 тис. крб. грішми. Все це свідчить про значне поліпшення добробуту колгоспників.
Високі прибутки артілі дали можливість широко розгорнути господарське і житлове будівництво. Протягом 1953—1955 рр. близько 100 сімей з допомогою артілі переселилися з хуторів у село. Зокрема, бригада І. І. Гаврилюка звела 57 будинків для родин колгоспників.
Рішення XX з’їзду КПРС і XIX з’їзду КП України стали провідними в роботі партійної організації і правління артілі. Зусилля колгоспників комуністи спрямовували на дальше збільшення виробництва сільськогосподарських продуктів. Вживалися заходи для розширення тваринницьких приміщень і зміцнення кормової бази. В 1957 році артіль перевиконала річний план силосування, заклавши більш як 3 тис. тонн силосу. Взяті зобов’язання на честь 40-річчя Великого Жовтня тваринники успішно виконали. На 100 га угідь артіль виробила по 60 цнт м’яса. Велику роль у підвищенні продуктивності праці тваринників відіграла механізація трудомістких робіт на фермах. Тракторна бригада, очолювана комуністом П. Ю. Нечипором, механізувала заготівлю кормів, забезпечила водопостачання, обладнала автопоїлки.
Добре працювали і рільничі бригади. В 1957 році вони зібрали на площі 634 га по 26 цнт зернових з га і на площі 163 га — по 372 цнт цукрових буряків, а ланка А. І. Денисюк виростила на площі 19 га по 608 цнт цукрових буряків, за що ланкову нагороджено орденом Леніна.
Запорукою збільшення врожайності полів стали висока культура землеробства і механізація основних робіт у рільництві. На кожний гектар поля колгоспники внесли в 1957 році по 7,8 тонни місцевих і по 3 цнт мінеральних добрив, засіяли всі поля висококондиційним насінням. У наступні роки артіль досягла нових трудових успіхів. Уже в 1958 році її доходи становили 4 509 300 карбованців.
У колгоспі виросли майстри високих урожаїв: бригадир рільничої бригади П. Л. Шелест, агроном Г. Я. Левицький, бригадир тракторної бригади П. Ю. Нечипор та інші. В 1957 році групу колгоспників удостоєно високих урядових нагород. Серед відзначених голова колгоспу М. Г. Гловацький, доярка А. Ф. Кушнірук, пташниця С. П. Триль нагороджені орденом Леніна; завідуючий фермою М. С. Захарчук, бригадир рільничої бригади П. Л. Шелест — орденом «Знак Пошани».
Дальшому розвитку господарства сприяли зміцнення матеріально-технічної бази артілі, правильна розстановка кадрів і широке розгортання соціалістичного змагання, в перших рядах якого були комуністи. Так, у 1959 році переможцем у змаганні вийшла бригада комуніста П. Л. Шелеста. Сумлінна праця тваринників забезпечила колгоспу перше місце в районі по виробництву тваринницької продукції. Серед доярок артілі переможцем у змаганні стала комуністка Є. О. Лукницька, яка надоїла від кожної закріпленої за нею корови по 3549 кг молока. А в 1961 році, виробивши найбільше молока, артіль завоювала перше місце в області. Це стало можливим завдяки тому, що на фермах були підібрані корови високоудійної червоно-польської породи і підготовлена кормова база. Під час весняно-літнього сезону худобу добре забезпечили високопоживними зеленими кормами. Навесні 1963 року в артілі посіяли 500 га конюшини та вико-вівсяної суміші на 200-гектарній площі осушених торфовищ. Протягом 1960—1961 рр. осушено 505 га заболочених земель, на них були посіяні культурні трави. Заходи щодо створення культурних сінокосів ще більше зміцнили кормову базу колгоспу.
Важливе значення для дальшого піднесення колгоспного виробництва мали рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи їх, трудівники артілі «Шлях Леніна» вже в 1965 році досягли помітних успіхів. У співдружності з механізаторами хлібороби одержали з кожного гектара посіву в середньому по 27,4 цнт зерна, в т. ч. по 27,9 цнт пшениці на 869 га посіву, а цукрових буряків зібрали по 314 цнт з га на площі 420 га. Бригада, очолювана Є. І. Маніщуком, зібрала зернових по 29,7 цнт з га, ланка А. І. Денисюк — з площі 42 га по 378 цнт цукрових буряків.
Визначних успіхів добилися в 1965 році тваринники. Першість у змаганні завоювали доярка Є. О. Лукницька і свинарі М. П. Потеруха та І. В. Козій. У 1965 році доход колгоспу становив 1 184 000 крб. Тільки за рахунок підвищення закупочних цін на продукти сільського господарства, здійсненого відповідно до рішень березневого Пленуму ЦК КПРС, у колгоспну касу додатково надійшло понад 150 тис. карбованців.
Батьківщина високо оцінила успіхи членів артілі «Шлях Леніна». 22 березня 1966 року голові колгоспу М. Г. Гловацькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Орденом Леніна була нагороджена доярка Є. О. Лукницька, орденом Трудового Червоного Прапора —А. І. Денисюк, В. О. Голячук, орденом «Знак Пошани» — В. В. Сірак і заслужений агроном УРСР Г. Я. Левицький. 10 передовиків артілі нагороджені медалями СРСР.
Новими трудовими успіхами зустріли хлібороби Хобултової 50-ті роковини Великого Жовтня. У 1967 році вони зібрали зернових по 30,6 цнт з га, в т. ч. пшениці по 32,2 цнт, а цукрових буряків по 332,5 цнт з га. Державі було продано 7784 цнт хліба, що майже вдвічі більше, ніж заплановано. Не менших успіхів у ювілейному році досягли тваринники артілі. Вони виробили на 100 га угідь по 519 цнт молока і 120,7 цнт м’яса і здали державі продуктів тваринництва вдвічі більше за план. Доход колгоспу досяг 1600 тис. карбованців.
Протягом останніх 12 років (1957—1969) господарство посідає перше місце в районі по виробництву молока. Високих виробничих показників досягнуто завдяки тому, що на фермі працюють досвідчені доярки, які добре знають і люблять свою справу. З усіх доярок, зайнятих на фермах артілі, 40 мають стаж роботи 10 — 15 років. У колгоспі бережуть і виховують кадри тваринників, молодим передають досвід ветерани. При оплаті праці враховується стаж роботи доярок.
Колгосп «Шлях Леніна» — велике багатогалузеве господарство. Виробничий напрям — рільництво й тваринництво. Основними технічними культурами є цукрові буряки й картопля. Вирощують також жито і пшеницю Миронівську 808. Колгосп має 4220 га землі, в т. ч. 2893 га орної. Площа сінокосів артілі — 750 га. Значна частина їх була заболочена. Протягом 1960—1961 рр. осушено 505 га. На цій площі посіяли культурні трави. В селі є 2290 голів великої рогатої худоби, з них у колгоспників — 800 голів. У 1967 році машинно-тракторний парк налічував 32 трактори, 16 комбайнів, 22 автомашини.
Дальше зміцнення економіки господарства забезпечило розгортання капітального будівництва. Вже зведено двоповерховий адміністративний будинок, у якому містяться сільська Рада, контора колгоспу і відділення зв’язку. Споруджено також бригадний клуб, дитячий садок на 140 місць, пожежне депо. В колгоспі — механізований кормоцех, майстерня для ремонту тракторів.
Багато зроблено і щодо поліпшення добробуту хліборобів. До 1967 року всі хуторяни переселились у село. Тут з’явилися нові, впорядковані вулиці — Московська, Жовтнева, Шкільна, Нова. Хобултова забудовується за генеральним планом. За післявоєнні роки споруджено 220 житлових будинків. Село повністю електрифіковане, в кожному житлі є радіо.
Турбота про охорону здоров’я трудящих — одне з найважливіших завдань органів Радянської влади. В Хобултовій є фельдшерсько-акушерський пункт, де жителям села подають безплатну медичну допомогу.
Сільрада і правління артілі дбають про добробут ветеранів праці. На заслужений відпочинок пішли 374 старі колгоспники. Всі вони матеріально забезпечені, але любов до землі, до праці тримає їх у рядах активних трудівників. О. Ф. Голячук, Г. В. Корнисюк, О. Т. Паник та інші пенсіонери трудяться і далі на полях і тваринницьких фермах артілі. Кожен з них виробляє від 300 до 500 і навіть більше трудоднів.
Значного розвитку в селі набула народна освіта. В 1964 році на кошти колгоспу збудували нове приміщення для восьмирічної школи. Тут добре обладнані фізичний, хімічний, біологічний і математичний кабінети, 2 майстерні, великий спортивний зал. У педколективі — 15 учителів, які навчають 210 учнів. Кращі педагоги Н. І. Бохотниця, О. Д. Мічурова нагороджені значком «Відмінник народної освіти». У 1967/68 навчальному році восьмирічну школу перетворено на середню. В її приміщенні працює школа сільської молоді. За роки Радянської влади значно зріс культурний рівень жителів Хобултової. В колгоспі — 20 чоловік з вищою освітою, 100 — з середньою, 209 — з незакінченою середньою.
Центром культурного життя став Палац культури, для якого на кошти колгоспу збудовано нове двоповерхове приміщення з залом на 370 місць. На другому поверсі розмістилася бібліотека з читальним залом. Книжковий фонд її налічує 19 800 примірників. У бібліотеці, крім художньої, багато спеціальної сільськогосподарської і наукової літератури. В бригадах колгоспу є 2 бібліотеки з книжковим фондом 12 200 примірників.
Велику роботу серед читачів проводить актив бібліотеки. Разом з працівниками він створив куточок інтернаціональної дружби, влаштовує виставки літератури братніх народів CPGP, організовує читацькі конференції, присвячені революційним датам, зокрема 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
На відзнаку 50-річчя Великого Жовтня в селі відкрито музей бойової і трудової слави. Активну участь у його створенні взяли місцеві жителі. Вони здали для експонування в музеї кількасот документів, речей, фотографій, які свідчать про значний вклад хобултовців у перемогу над фашистською Німеччиною, розповідають про великі зміни, що сталися в житті селян за роки Радянської влади. Окремий стенд присвячений майбутньому села. Це буде впорядковане сучасне, соціалістичне село, з багатьма культурно-побутовими закладами, парками, спортивними майданчиками тощо. Музей дуже популярний серед місцевих жителів та їх гостей. Тут уже побували сотні відвідувачів.
Трудящі волинського села Хобултової, серед яких понад 50 чоловік за самовіддану працю нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу, впевнено крокують у своє світле майбутнє, примножуючи багатство і славу рідного колгоспу «Шлях Леніна».
К. Ф. ПЕТРУШАЛ, Н. І. ХМАРА