Іваничі, Іваничівський район, Волинська область (закінчення)
Після XXII з’їзду КПРС колектив заводу добився нових трудових успіхів. Виробничий план 1962 року він виконав на 108 проц. На підприємстві поширився рух за звання бригад комуністичної праці. Першою це високе звання завоювала бригада І. Й. Коновалюка.
На кінець семирічки підприємство розширилося, поповнилось новим устаткуванням. У 1965 році всі виробничі процеси на заводі — від подачі сировини до пакування цукру та зашивання в мішки — механізовано. Розгортаючи соціалістичне змагання на честь XXIII з’їзду КПРС, колектив заводу щодоби переробляв 14,5 — 15 тис. цнт цукросировини, систематично перевиконуючи план. За роки семирічки завод виробив 2 млн. 800 тис. цнт цукру замість 2 млн. 570 тис. за планом. За трудові досягнення слюсар А. І. Гусак удостоєний ордена Леніна, робітники П. І. Новосад, Г. Б. Прилуцький нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, 5 працівників відзначено медалями.
Внаслідок удосконалення виробництва значно зросла продуктивність праці. Якщо раніше завод переробляв за добу 10 тис. цнт цукрових буряків, то тепер — 16 тис. цнт. Для заводу вже давно не існує міжсезоння, він працює протягом цілого року. Зустрічаючи 50-річчя Великого Жовтня, цукровики дали країні в 1966 році 14,4 тис. цнт цукру понад план. У 1967 році завод виробив 115,6 тис. цнт цукру з цукрової тростини і 242,6 тис. цнт з цукрових буряків.
У селищі є харчокомбінат і маслозавод. Харчокомбінат випускає консервовані овочі, варення, маринади, безалкогольні напої, натуральні соки, олію. Його продукція відома далеко за межами району і області. За останні роки випуск валової продукції на харчокомбінаті значно зріс. У 1966 році консервний цех виготовив понад 1454 тис. умовних банок консервів та багато іншої продукції на загальну суму 530,6 тис. крб. З кожним роком обсяг продукції дедалі зростає. У 1968 році харчокомбінат випустив 2660 тис. умовних банок консервів, 27,014 тис. декалітрів безалкогольних напоїв, 35 тонн маринованих огірків, 75 тонн фруктових соків тощо. В соціалістичному змаганні першість завоювали Т. І. Смуга, П. Г. Боярський і Є. В. Вакулюк. Збільшувалася виробнича потужність маслозаводу. У 1964 році він виробив 2547 цнт масла, тобто в 4,5 раза більше, ніж у 1950 році. В 1965 році Іваничівський маслозавод було об’єднано з Нововолинським маслозаводом.
В 1966 році у районному об’єднанні «Сільгосптехніка» працювало 200 чоловік, у т. ч. 25 інженерів і механіків. Підприємство має 30 тракторів, 2 екскаватори, 46 вантажних автомашин, які використовуються в колгоспах району. Серед працівників «Сільгосптехніки» є багато передовиків виробництва. Промкомбінат виробляє будівельні матеріали — цеглу, черепицю, бетонні кільця тощо. Продукція підприємства забезпечує місцеві потреби і надсилається у Луцьк та інші міста області.
Високих показників у роботі досяг колектив залізничників станції Іваничі. Через кожні 60 хвилин звідси вирушають за своїм маршрутом залізничні состави, навантажені волинським вугіллям, будівельними матеріалами, виробами промислових підприємств Іваничів та Нововолинська. На станцію прибувають ешелони з лісом і мінеральними добривами, машинами й різним промисловим устаткуванням. У 1967 році станція відправила 3985 вагонів народногосподарських вантажів понад план. Одним з кращих трудівників станції є Г. І. Усов, який працює тут уже 30 років.
В результаті зміцнення економіки селища зросли добробут і культурний рівень населення. Про поліпшення добробуту трудящих свідчить зростання їх купівельної спроможності. Якщо в 1966 році населення придбало товарів більш як на 3 млн. крб., у т. ч. культтоварів на 86 тис. крб., то за 11 місяців 1968 року — на 3419 тис. крб. До 1939 року в селищі було тільки 2 радіоприймачі, а тепер їх налічується 749. Жителі мають 235 телевізорів, 145 мотоциклів, 527 велосипедів, 21 автомашину, 13 піаніно, 75 холодильників, 400 пральних машин.
До послуг населення 15 продовольчих і 9 промтоварних магазинів, ряд побутових закладів і підприємств громадського харчування. Важливу роль у побутовому обслуговуванні населення відіграє райспоживспілка. У ювілейному 1967 році кооператори виконали свої соціалістичні зобов’язання.
В Іваничах багато уваги приділяється охороні здоров’я трудящих. Тут є поліклініка і лікарня, обладнані сучасною апаратурою. Лікарня має хірургічне, терапевтичне, інфекційне і дитяче відділення. Тут працює 141 чоловік медперсоналу, в т. ч. 44 лікарі.
У 1967 році в Іваничах було 4 школи, з них 2 середні, школа-інтернат та школа робітничої молоді. В них навчалося 1580 учнів і працювало 116 вчителів, 8 з яких удостоєні значка «Відмінник народної освіти». Діє також Іваничівська музична школа. Справжніми майстрами педагогічної справи є вчителі С. Д. Мотовильська, І. Т. Білоусу який був делегатом III Всесоюзного з’їзду вчителів, та інші.
У школах створено учнівські гуртки: математичний, фізичний, авіамодельний, історико-краєзнавчий. музичний. Історико-краєзнавчий гурток школи-інтернату зайняв у 1965 році перше місце в районі з туризму. Піонери і комсомольці школи-інтернату та середньої школи № 2 обладнали кімнату-музей В. І. Леніна. При школі-інтернаті працює «Клуб цікавих зустрічей». Він організовує зустрічі школярів з учасниками революційного руху, героями громадянської і Великої Вітчизняної воєн, вченими, письменниками, новаторами виробництва. Глибоке враження на учнів справили розповіді дочки і сина Г. І. Жилякова — комісара 124-ї стрілецької дивізії, яка в перші дні війни прийняла на себе на території району удар німецько-фашистських військ, дружини начальника Сокальської прикордонної застави Героя Радянського Союзу О. В. Лопатіна — А. О. Лопатіної та його сина — прикордонника А. О. Лопатіна, знатного шахтаря Волині Героя Соціалістичної Праці О. А. Розборського та інших. Учні-слідопити провели велику роботу по вивченню рідного краю. Вони пройшли бойовими шляхами 124-ї стрілецької дивізії, знайшли цікавий матеріал про героїчні подвиги легендарного розвідника М. І. Кузнецова і про тих, хто віддав своє життя в ім’я перемоги над ворогом, розшукали їх сім’ї. На адресу шкіл з різних куточків нашої Батьківщини надійшли десятки листів з подяками.
В післявоєнні роки близько 500 учнів шкіл Іваничів здобули середню освіту. Серед них є знатні люди країни, передовики виробництва. Це — працівник нафтопромислів Герой Соціалістичної Праці В. Ф. Пацигон, робітник Іваничівського цукрозаводу І. С. Шимчук, вчителька депутат Іваничівської селищної Ради О. І. Присньоха та інші.
Своє дозвілля населення Іваничів проводить у 2 будинках культури та кінотеатрі. При районному Будинку культури створені гуртки художньої самодіяльності, в роботі яких бере участь 140 чоловік. Кращими з гуртків є хоровий, танцювальний, інструментальний, вокальний ансамбль «Веснянка». Вони з успіхом виступили на обласній сцені з творчим звітом, присвяченим 50-річчю Великого Жовтня. Агіткультбригада районного Будинку культури побувала в багатьох селах.
У селищі є 8 бібліотек, книжковий фонд яких становить понад 80 тис. примірників. Бібліотеки обслуговують 4610 читачів. Протягом 1966—1968 рр. тут підготовлено 57 бібліографічних виставок на теми: «Революційне минуле Волині», «Молоді будівники комунізму», «Ленін —друг молоді», «Бійці згадують минулі дні» та інші. Організовано 54 книжкові виставки, кращими з яких були «Подорож у мистецтво», «Як матір, Вітчизну ми любимо», «50 років Радянської влади». У бібліотеках є кутки атеїста, передовика сільського господарства, раціоналізатора тощо.
У дні підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна робота бібліотек спрямована на те, щоб якнайкраще донести до читача все багатство праць генія людства. Тут проводяться індивідуальні бесіди з читачами про твори В. І. Леніна, читацькі конференції, створюють тематичні полички. Так, у 1968 році відбулися читацькі конференції на теми: «Ленінізм — великий прапор боротьби за торжество комунізму» та «Великий друг молоді». Було створено поличку літератури: «На прапорі нашому — Ленін», де представлені праці В. І. Леніна, мемуари, художня література та ілюстрації про революційну діяльність великого вождя. В 1967 році в Іваничах було відкрито дитячу бібліотеку, що налічує 20 тис. примірників книг.
Інтелігенція Іваничів бере активну участь в агітаційно-масовій та лекційній роботі. До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в районному Будинку культури було організовано читання лекцій про Великий Жовтень, соціалістичні перетворення на Волині. При кінотеатрі постійно працює кінолекторій. Значну допомогу в організації та проведенні лекційної роботи подають кабінет політичної освіти при райкомі КП України та районна організація товариства «Знання».
В результаті великих соціально-економічних перетворень змінилися і самі люди, зросли їх культурний рівень та свідомість. Вони захоплюються спортом, художньою літературою, мистецтвом і самі випробовують у них свої сили. Систематично друкується в періодичній пресі місцевий поет Володимир Ліщук з села Заболотців, у творчому доробку якого багато віршів про партію і народ, про самовіддану працю колгоспників. При районній газеті існує літературне об’єднання, в якому талановита молодь удосконалює свою художню майстерність. На початку 1968 року в селищі створено усний комсомольсько-молодіжний журнал «Гренада». В Іваничах є і свої художники. Картини Йосипа Климовича, художника-оформлювача Іваничівського цукрового заводу, не раз експонувались на обласних і республіканських виставках. Його улюблена тема — життя оновленої Волині, мальовничі краєвиди (картини «На просторах Волині», «Річка Буг», «На лісовій галявині»).
В побут жителів селища дедалі ширше входять нові звичаї та обряди. Тут проводяться урочисті реєстрації шлюбу і новонароджених, комсомольські весілля, проводи юнаків до Радянської Армії, вшанування трудівників, що йдуть на пенсію за віком. Церемонія проводів до Радянської Армії відбувається в районному Будинку культури. Майбутніх воїнів вітають представники виконкому районної або селищної Рад, райкому комсомолу, районного військкомату, громадськості селища, їм вручають подарунки. Щороку відзначають свято врожаю і день механізатора. На цукровому заводі стало традицією урочисто приймати до робітничої сім’ї молодь, яка йде працювати на підприємство після закінчення середньої школи.
Жителі селища беруть активну участь у громадському житті. 54 кращі трудівники є депутатами селищної Ради. При ній працюють 7 постійно діючих комісій, які дбають про поліпшення побутового і медичного обслуговування населення, роботу культурно-освітніх закладів, благоустрій селища. Активну роль відіграють старі комуністи. Так, учасник Великої Жовтневої соціалістичної революції А. К. Сафонов очолює групу народного контролю колгоспу «Ленінський шлях», старий комуніст І. П. Добровольський керує народною дружиною.
За роки Радянської влади селище значно розширилось. Тут з’явилися нові вулиці — ім. 8 Березня, Садова, Пролетарська, Шкільна, Будівельна, ім. 17 вересня. Прокладено сотні метрів тротуару, проведено озеленення. В центрі селища — нова площа. В післявоєнні роки широким фронтом розгорнулося житлове, виробниче і культурно-побутове будівництво. Селище електрифіковано і радіофіковано.
Під зорею Радянської влади розквітли старовинні Іваничі.
О. Г. МИХАЙЛЮК, А. І. ТУРОС, Я. І. ХМАРА