Павлівка, Іваничівський район, Волинська область (продовження)
Мирна праця радянського народу була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини. 23 червня 1941 року Порицьк окупували німецько-фашистські загарбники. Радянські воїни мужньо відстоювали кожну п’ядь рідної землі. Біля Порицька відбувся запеклий бій, але під натиском переважаючих сил ворога вони змушені були відступити. їх відступ прикрив кулеметник, який бився до останнього патрона і загинув смертю хоробрих.
Захопивши Порицьк, окупанти вчинили жорстоку розправу над населенням. Вони розстріляли багатьох активістів, у т. ч. голову райспоживспілки П. І. Ворону, М. П. Ворону, Й. І. Ворону, К. П. Боярчука, П. В. Пучковського. Увірвавшись до хати комуніста Г. 3. Богуша, гітлерівці знищили всю його сім’ю разом із малими дітьми. Були розстріляні також комуністи Г. П. Криса, М. В. Воєвудко, П. М. Гіль, М. Т. Гошко, Г. 3. Богуш та інші. Всього в 1941 році німецько-фашистські окупанти вбили до 50 чоловік. Гітлерівці зігнали до 3 тис. радянських людей в гетто і жорстоко знущалися над ними, а в серпні 1942 року вивезли їх до с. Переславичів і по-звірячому закатували. В 1943 році в костьолі Порицька окупанти розстріляли з кулеметів до 120 поляків. Гітлерівські кати влаштовували облави на радянських людей і вивозили їх до Німеччини. Лише з однієї Павлівки на фашистську каторгу було забрано 50 юнаків і дівчат. Окупанти пограбували селян, зруйнували в Порицьку всі підприємства. Відступаючи, вони перетворили це мальовниче містечко на руїни.
Населення Порицька і Павлівки піднялося на боротьбу проти ненависного ворога. Тут діяла партизанська група у складі 15 чоловік, яку очолював Й. І. Когут. У 1942 році під час сутички з поліцаями біля с. Тишковичів він загинув. Місцеві жителі активно допомагали партизанам, всіляко саботували заходи фашистських властей.
18 липня 1944 року війська 1-го Українського фронту визволили Порицьк від німецько-фашистських загарбників. Понад 100 чоловік поповнили лави Червоної Армії. У Павлівці стала працювати сільська Рада.
Щоб залучити селян до активної участі в господарсько-політичному житті, в Павлівці було створено земельну громаду. Вона допомагала сільраді налагоджувати економіку і культуру. На зборах селян, що скликалися радою громади, розв’язувалися питання про впорядкування земель і пасовищ, ремонт шляхів і мостів, організацію супряг для допомоги безкінним селянам, ремонт школи і клубу, житлове будівництво тощо. В лютому 1945 року в Павлівці відбулася нарада селян Порицького району, учасники якої обговорили питання про підготовку до першої після визволення весняної сівби. Включившись у соціалістичне змагання, селяни взяли зобов’язання виростити високий урожай зернових культур та картоплі.
Велику допомогу хліборобам Павлівки у піднесенні сільського господарства подав Радянський уряд. Всі бідняцькі й середняцькі господарства одержали довгостроковий кредит для відбудови житлових і господарських будівель, придбання робочої худоби та сільськогосподарського реманенту і посівний матеріал. Земельна громада і комсомольці подали допомогу сім’ям військовослужбовців та інвалідам Великої Вітчизняної війни. У 1945—1946 рр. в селі було зведено 14 житлових будинків і кілька громадських будівель. Одночасно відроджувалися підприємства місцевої промисловості. Уже в 1945 році стали до ладу промкомбінат, лісопильний завод, 3 кузні, майстерні для ремонту сільськогосподарського реманенту, взуттєва і швейна майстерні.
Партійні і радянські органи приділяли постійну увагу питанням охорони здоров’я, освіти і культури. Незабаром відкрився медпункт, почалися заняття у семирічній школі. Важливим завданням була ліквідація ганебної спадщини білопольської окупації — неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. З цією метою в жовтні 1947 року тут почала працювати вечірня школа. У 1945 році відкрилися двері новозбудованого Будинку культури на 350 місць. При ньому працювали кіноустановка, бібліотека і гуртки художньої самодіяльності — драматичний та хоровий. Тут систематично читалися лекції, проводилися вечори.
Знаменною подією в історії Павлівки було створення у 1948 році сільськогосподарської артілі ім. Мануїльського, в яку об’єдналося 132 господарства. Артіль мала 386 га земельних угідь. Головою її обрали комуніста П. І. Когута. Держава подала колгоспу допомогу технікою, посівним матеріалом, надіслала сюди спеціалістів. Весняну сівбу 1948 року було проведено в стислі строки. У тому ж році колгоспники спорудили корівник, свинарник, телятник, стайню і гараж. Тут працювали допоміжні підприємства —олійниця, кузня тощо. У 1948 році в Павлівці було створено партійну організацію, яка об’єднувала 8 комуністів. Вона приділяла постійну увагу питанням економічного зміцнення колгоспу та масово-політичній роботі серед населення.
Рік у рік господарство артілі міцніло. Поліпшувалася організація праці, зростала врожайність, збільшувалася оплата. Якщо в 1948 році в колгоспі фактично не було тваринницької ферми, то в 1950 році він мав уже 98 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 19 корів), 95 свиней і 55 овець. На трудодень колгоспники одержували по 3,86 кг зерна, 2,1 кг кормів та 2,05 крб. грошима. В серпні 1955 року колгосп очолила тридцятитисячниця, робітниця одного з дніпропетровських підприємств А. І. Норовкова. Спираючись на парторганізацію та колгоспний актив, правління артілі багато зробило для поліпшення організації праці та економічного зміцнення господарства.
В 1958 році до колгоспу ім. Мануїльського приєдналися сусідні артілі ім. Фрунзе (с. Старосілля) та «Паризька комуна» (с. Самоволя). Виробнича база господарства зміцніла. Об’єднаний колгосп ім. Івана Франка мав 2683 га землі, в т. ч. 1577 га орної. Артіль придбала 6 тракторів, 3 комбайни, 9 вантажних машин та іншу сільськогосподарську техніку. У колгоспі було створено 3 дільничні і одну тракторну бригади. В усіх бригадах застосовувалась дрібногрупова та індивідуальна відрядна оплата, що сприяло піднесенню трудової дисципліни і продуктивності праці.
У 1958 році артіль досягла високих виробничих показників. Зросла урожайність сільськогосподарських культур. У цьому році було зібрано зернових і бобових культур по 18,8 цнт і цукрових буряків — по 302,5 цнт з гектара. Збільшилося поголів’я худоби. Тепер на тваринницькій фермі налічувалося 686 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 241 корова), 677 свиней і 530 овець. Середньорічний надій молока на одну фуражну корову становив 3014 кг, а доярка Є. Куликівська від кожної закріпленої за нею корови надоїла по 4700 кг молока. На 100 га сільськогосподарських угідь у колгоспі було вироблено по 47 цнт м’яса і по 309 цнт молока 5. За сумлінну працю групу колгоспників у 1958 році нагородили орденами й медалями Радянського Союзу, серед них голову колгоспу А. І. Норовкову і свинарку О. Є. По-лежак — орденом Трудового Червоного Прапора.
У роки семирічки артіль досягла нових успіхів у розвитку господарства. Обговоривши у лютому 1960 року доповідь делегата XXI з’їзду КП України голови колгоспу А. І. Норовкової про підсумки роботи з’їзду та завдання колгоспної партійної організації, комуністи артілі вжили ряд заходів для дальшого поліпшення організації праці. Зокрема, було зміцнено керівництво бригадами, ланками і фермами. Так, з 34 комуністів 22 безпосередньо працювали в бригадах і на тваринницьких фермах. З ініціативи парторганізації широко розгорнулося соціалістичне змагання. Для посилення виховної роботи в усіх польових бригадах створили партійні групи, стали працювати школа агітаторів і гурток для вивчення економіки сільського господарства.
Поліпшення організаційної та масово-політичної роботи дало відчутні наслідки. Трудівники артілі в 1960 році виростили високий врожай зернових культур. У цьому році в колгоспі було понад 1 тис. голів великої рогатої худоби (в т. ч. 436 корів), близько 1,1 тис. свиней, понад 600 овець. Від кожної корови надоєно в середньому 2662 кг молока. На 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено 76 цнт м’яса і 387 цнт молока. З цього року колгосп перейшов на грошову оплату праці. Зросли новатори колгоспного виробництва. Сумлінна праця Є. С. Куликівської, О. І. Собчук, О. Є. Полежак та інших відзначена урядовими нагородами. У зв’язку з 50-річчям Міжнародного жіночого дня та за високі виробничі показники артілі голові колгоспу А. І. Норовковій присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Рік у рік артіль стає міцнішою, долає нові рубежі. В 1967 році колгоспники зібрали по 23 цнт пшениці з гектара. Вартість людино-дня в 1967 році становила 2,87 крб. В 1968 році врожайність зернових та інших культур дедалі збільшилася. Було зібрано по 29 цнт зернових, а озимої пшениці —по 40,6 цнт з гектара. Велика увага приділяється вирощуванню городніх культур. Тут є велике парникове господарство. В 1967 році було реалізовано понад 1200 цнт овочів, від яких одержано понад 20 тис. крб. доходу. В артілі є штучні ставки, де розводять рибу. Колгосп має міцну машинну базу. На його полях працює 13 тракторів, 6 комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки. В господарстві є 11 автомашин, 13 електромоторів. За останні роки тут збудовано 6 корівників, 4 свинарники, 4 телятники, кормокухню, 3 стайні, 3 зерносховища, гараж, кузню тощо. Значну роботу проведено щодо механізації робіт на тваринницькій фермі. Тут діє механізований кормоцех, механізовано роздачу кормів, прибирання приміщень. В артілі працює електромлин.
З промислових підприємств у Павлівці є пивоварний завод. Внаслідок збільшення виробничих потужностей і обладнання його новітнім устаткуванням значно зріс обсяг продукції. Так, якщо у 1959 році завод виробив 5 тис. декалітрів пива, то в 1967 році — 530 тис. декалітрів. У селі є сепараторний пункт, який щодоби переробляє понад 30 тис. кг молока.
Павлівське лісництво в 1967 році здобуло першість серед лісництв Володимир-Волинського лісгоспзагу. У цьому році було насаджено 185 га молодого лісу, а також 1,5 млн. штук декоративних і плодових дерев на площі 10 га, заготовлено понад 7 тис. куб. метрів деревини. В лісництві є найбільша в області дослідна
ділянка (70 га), де вирощуються декоративні дерева для озеленення міст і сіл області та шосейних шляхів. За успіхи в соціалістичному змаганні Волинське обласне управління лісового господарства та лісозаготівель присвоїло Павлівському лісництву перехідний Червоний прапор. Самовіддано трудяться тут комуністи М. Гаржан, дільниця якого веде перед у соціалістичному змаганні, Є. Шелест, що удостоєний урядової нагороди — медалі «За трудову відзнаку», Г. Бойко та багато інших.
За роки Радянської влади значно підвищився добробут трудящих Павлівки, село стало невпізнанним. У післявоєнний час тут споруджено 80 нових будинків. Майже всі вулиці забруковані і заасфальтовані. В центрі села розбито парк відпочинку. Біля пивоварного заводу виросло робітниче селище. В 1968 році в Павлівці споруджено комбінат побутового обслуговування. З кожним роком зростає купівельна спроможність населення. В 1968 році товарооборот місцевих магазинів становив 557,6 тис. крб. Село електрифіковано і радіофіковано. Електроенергію дістає від Добротвірської ДРЕС.
В Павлівці є медичний пункт, де працюють 3 медпрацівники. Відкрито ветеринарний пункт. За сумлінну працю завідуючу медпунктом Л. С. Слабій нагороджено значком «Відмінник охорони здоров’я». В літній час тут працюють 2 піонерські табори, в яких за сезон оздоровлюються близько 2300 дітей.
В селі є середня школа, яка міститься в новому приміщенні. У 1967/68 навчальному році в ній налічувалося понад 360 учнів і працював 31 вчитель. Тут створено піонерську тімурівську команду. За час існування школи в її стінах здобули середню освіту понад 500 юнаків і дівчат.
Центром культурно-масової роботи є клуб. При ньому працюють стаціонарна кіноустановка і гуртки художньої самодіяльності, в роботі яких бере участь близько 90 чоловік. У клубі відбуваються вечори, літературні диспути тощо. За багаторічну роботу завідуючому клубом А. И. Секунді у 1966 році було присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури УРСР. До послуг населення Павлівки 4 бібліотеки з книжковим фондом 25 тис. примірників. Велику агітаційно-масову та лекційну роботу проводить первинна організація товариства «Знання», яка об’єднує понад 50 членів.
Велику роль у житті Павлівки відіграє сільська Рада. При ній створено 5 постійно діючих комісій: соціалістичної законності, соціально-культурна, бюджетно-фінансова, сільськогосподарська, благоустрою й шляхового будівництва. Депутати разом з активом села дбають про його благоустрій, поліпшення побутового обслуговування населення, культурне дозвілля і відпочинок трудящих, їх комуністичне виховання. Сільська Рада приділяє значну увагу впровадженню в побут нових звичаїв і обрядів. Тут урочисто, по-новому реєструють шлюб і новонароджених, приймають до трудової сім’ї хліборобів, проводжають молодь на службу до Радянської Армії і пенсіонерів на заслужений відпочинок. Рік у рік трудящі Павлівки досягають нових успіхів у господарському і культурному будівництві.
О. Г. МИХАЙЛЮК, А. І. ТУРОС, Я. І. ХМАРА