Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область (продовження)
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.
В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.
Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.
29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932—1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський—Любешів.
Основним заняттям населення, як і раніше, лишалося землеробство. Сільське господарство Каменя-Каширського перебувало в дуже занедбаному стані. Тут налічувалося лише 15 плугів, 2 сівалки і 1 сіножатна. Наслідком цього були дуже часті недороди, які спричинювалися до голоду. Так, взимку 1924/25 рр. західні області України охопив голод. Населення Каменя-Каширського ледве животіло. Але це не турбувало уряд буржуазно-поміщицької Польщі. Допомогу голодуючим подали трудящі Країни Рад, які надіслали їм велику кількість хліба. «Спасибі, рідні бра-точки, що пам’ятаєте нас,— писали трудящі містечка у своїй відповіді.— …Ваша допомога надає нам сили і кличе нас до ще завзятішої боротьби з гнобителями — панами».
Промисловість у Камені-Каширському майже не розвивалася. У 1925 році тут було лише кілька промислових підприємств, залізнична станція, 2 млини, лісові промисли, хлібобулочні і побутові кустарні підприємства, на яких працювало близько 100 робітників. Польські пани оголосили свою монополію на торгівлю тютюном, медом, шкірою тощо. Селянські господарства дедалі більше занепадали і розорялися. Селяни були примушені йти в найми до польських шляхтичів і осадників. Це знайшло своє відображення в народній пісні «Бувайте здорові», яку в той час співали у містечку.
Трудящі Каменя-Каширського не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу проти гнобителів. У 1931 —1932 рр. поблизу Каменя-Каширського діяло кілька партизанських загонів. Зайнявши окопи, що залишилися з часів першої світової війни, по лінії Поворськ—Великий Обзир—Верхи, партизани нападали на поліцейські загони. В одному з боїв були розгромлені підрозділи карателів і поранено коменданта Каменя-Каширського, який ледве врятувався. У 1932 році жителі містечка взяли активну участь у першотравневих демонстраціях. В умовах піднесення революційного руху в Камені-Каширському у 1931 році було створено комуністичний осередок, який у наступному році реорганізували у гмінний комітет Комуністичної партії Західної Білорусії. Активними членами його були І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк, І. Я. Олещук та інші. Партійна організація керувала страйком сільськогосподарських робітників, який відбувся у липні 1935 року. Комуністи допомогли розробити вимоги до землевласників, організували на підтримку страйкарів виступи жителів сусідніх сіл. Разом з комсомольською організацією, створеною у 1935 році в Камені-Каширському, члени КПЗБ розповсюджували серед населення радянську пресу, листівки тощо.
Наляканий піднесенням революційної боротьби трудящих, польський уряд посилював репресії. У 1935 році були заарештовані члени гмінного комітету КПЗБ І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк та інші і кинуті до в’язниці, де вони зазнали жорстоких тортур. Проте репресії не залякали трудящих. Наймити і поденники Каменя-Каширського взяли участь у загальному страйку трудящих Волині на знак протесту проти масових арештів, що відбувся у вересні 1936 року.
Нестерпним для жителів Каменя-Каширського було національне гноблення. В містечку не було жодної школи з українською мовою навчання. Власті закрили філіал культурно-освітнього товариства «Просвіта», що виник тут 1922 року, ліквідували навіть приватні бібліотеки. 85 проц. трудящих лишалися неписьменними. На все містечко була одна поліклініка, в якій працювали лише лікар і фельдшер, приватна лікарня на 15 ліжок і аптека. Вони не могли забезпечити населенню необхідну медичну допомогу. У 1936 році смертність становила тут понад 2,5 процента.
Борючись проти буржуазно-поміщицького гноблення, трудящі Каменя-Каширського звертали свої погляди на Схід і сподівалися, що народи Радянського Союзу подадуть їм братню руку допомоги. І вона прийшла в незабутні вересневі дні 1939 року. 19 вересня Камінь-Каширський комітет КПЗБ створив тимчасовий ревком. Ще до приходу Червоної Армії за його розпорядженням було роззброєно поліцію, захоплено телефонно-телеграфну і залізничну станції, склади. 22 вересня трудящі Каменя-Каширського з хлібом-сіллю зустріли радянських воїнів-визволителів.
Цього ж дня відбувся багатолюдний мітинг, на якому прийняли рішення про встановлення тут Радянської влади. Тоді ж на зборах представників від усіх організацій містечка було обрано тимчасове управління, яке взяло владу в свої руки і організувало проведення виборів до Народних Зборів Західної Білорусії. Було ліквідовано буржуазно-поміщицький урядовий апарат, конфісковано у поміщиків 2500 га орної землі і понад 3 тис. га лісів і лук. Крім того, у шляхтичів відібрали 45 коней, 30 корів, багато борошна і цукру та розподілили між біднішими селянами. 22 жовтня 1939 року жителі Каменя-Каширського уперше в житті в умовах повної свободи обрали депутатів до Народних Зборів Західної Білорусії. У виборах взяло участь 94,4 проц. виборців, з яких 90,6 проц. віддали свої голоси за народних кандидатів. Депутатом від Каменя-Каширського обрали комсомолку М. І. Шпанчук.
Народні Збори Західної Білорусії у листопаді 1939 року прийняли історичні рішення про входження її до складу Радянського Союзу і возз’єднання з Білоруською РСР. Після розмежування кордонів між Українською РСР і Білоруською РСР згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня Камінь-Каширський увійшов до складу УРСР і був включений до новоствореної Волинської області. У січні 1940 року він став центром однойменного району і містом районного
підпорядкування. Розгорнулася велика робота по організації партійного і радянського будівництва, ліквідації економічної і культурної відсталості. У Камені-Каширському почали свою діяльність райком партії і міська Рада. Організатором впровадження соціалістичних форм господарства виступила міська партійна організація, яка складалася з 3 первинних організацій і об’єднувала 27 комуністів. Їй всіляко допомагала комсомольська організація, в лавах якої налічувався 41 юнак і дівчина. В Камені-Каширському промислові підприємства було націоналізовано, землю великих землевласників передано безземельним. Українська мова стала державною мовою. Для розвитку сільського господарства і промислів держава надала позику зерном і грішми. Почалося впорядкування міста.
Велике політичне піднесення у населення Каменя-Каширського викликали підготовка й вибори до Верховних Рад СРСР та УРСР, які відбулися 24 березня 1940 року. Своїм депутатом до Верховної Ради СРСР трудящі міста обрали Л. Р. Корнійця. У першій половині 1941 року в місті вже діяли державні підприємства лісозаготівельної і харчової промисловості, залізнична станція, засоби зв’язку. Значна частина кустарів об’єдналася в 4 артілі. Партійні і радянські органи розгорнули велику роботу щодо реконструкції існуючих і підготовки до будівництва нових підприємств. Було розширено лісопромисли і створено ліспромгосп. Розпочали будівництво лісопильного заводу. Стала до ладу машинно-тракторна станція. У місті діяли 13 кооперативних крамниць.
У процесі соціалістичної перебудови і дальшого розвитку промисловості швидкими темпами зростала кількість робітників. У 1941 році в Камені-Каширському налічувалося понад 250 робітників. Було повністю ліквідовано безробіття. Трудящі розгорнули соціалістичне змагання за успішне виконання планів виробництва промислової продукції та підвищення її якості. На кінець 1940 року передовиками праці стали 50 чоловік.
У Камені-Каширському було відкрито лікарню на 50 ліжок, пологовий будинок на 18 місць, а також поліклініку. Партійні і радянські органи вживали важливих заходів щодо здійснення культурної революції. У місті почали працювали 3 школи: середня, семирічна й початкова. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослих створено 4 школи, учнів яких безплатно забезпечили підручниками, зошитами. У 1940 році в місті відкрили клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотеку, книжковий фонд якої становив 1500 примірників. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий і танцювальний. З листопада 1939 року почала виходити районна газета «Ленінським шляхом».
Але мирну працю трудящих Каменя-Каширського порушив віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. 29 червня 1941 року місто захопили гітлерівці. Почалися страшні дні фашистської окупації. Фашистські кати розстріляли й замучили 1535 жителів, понад 100 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Вони зруйнували підприємства, пограбували населення.
Трудящі Каменя-Каширського піднялися на священну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. Населення міста переховувало радянських активістів
і підпільників. За це гітлерівські недолюдки розстріляли сім’ю Яшуків-Дем’яників. Багато жителів поповнило лави народних месників. Уже в квітні 1942 року на території Камінь-Каширського району активно діяв партизанський загін, створений головою Гривської сільради М. П. Конищуком. Наприкінці року в загоні налічувалося 100 чоловік, а в 1943 році — 200 чоловік. Населення всіляко допомагало партизанам, постачало продовольство, одяг, передавало важливі відомості про ворога. Народні месники знищили багато фашистів. Внаслідок дій партизанів не працювала залізниця Камінь-Каширський—Ковель, завмер рух на вузькоколійці Камінь-Каширський—Любешів. Підпільники розповсюджували серед населення антифашистські листівки, в яких викривали загарбницькі плани німецько-фашистських окупантів і закликали до боротьби.
Народні месники нещадно розправлялися з бандами українських буржуазних націоналістів, які лютували у Камені-Каширському і разом з фашистами чинили тут криваві злочини. Партизани «Крука» (такий був псевдонім керівника партизанського загону М. П. Конищука) разом з загоном I. G. Насєкіна, який прибув з Пінських лісів, прийшли на допомогу населенню. В другій половині вересня 1943 року вони розгромили буржуазно-націоналістичне гніздо у Камені-Каширському і протягом місяця утримували місто в своїх руках. Лише під натиском переважаючих сил ворога партизани залишили його. У боротьбі проти окупантів і банд українських буржуазних націоналістів віддали своє життя багато мужніх патріотів.