Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область (закінчення)
16 квітня 1944 року Камінь-Каширський визволили воїни 38-ї дивізії 70-ї армії 1-го Білоруського фронту. В цій операції взяло участь також Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання, комсомольсько-молодіжний взвод якого під командуванням комсомольця О. Чорномордика першим увірвався до міста, знищивши 57 солдатів і офіцерів ворога. В боях за визволення міста і району віддали своє життя 305 радянських воїнів; героїчно загинули підполковник П. К. Краснобаев, капітан В. Г. Наумов, гвардії старший лейтенант В. Ф. Шафранов та інші.
Відразу ж після визволення майже 200 жителів Каменя-Каширського поповнили лави Червоної Армії і взяли участь у розгромі ненависного ворога. За мужність і героїзм, проявлені в боях, багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них — П. Т. Нищик, М. Н. Солончук, С. А. Коваленко та багато інших. Свято бережуть трудящі пам’ять про тих, хто поліг за визволення міста. Тут встановлено обеліск, на якому вирізьблені імена патріотів, які віддали своє життя за щастя народу. В середній школі є кімната бойової слави батьків.
Німецько-фашистські загарбники завдали Каменю-Каширському великої шкоди. Вони зруйнували приміщення залізничної станції і колію, 50 житлових будинків, ряд промислових підприємств, комунальне господарство, лікарню, школи, пограбували бібліотеку. Загальні збитки, заподіяні ними, становили понад 6 млн. карбованців.
Першочерговим завданням, яке постало перед трудящими Каменя-Каширського, була відбудова зруйнованого господарства. Наприкінці квітня 1944 року відновили свою діяльність райком КП(б)У
та районна і міська Ради депутатів трудящих. За закликом партійної організації, яка на той час налічувала 23 комуністи, жителі взяли активну участь у відродженні рідного міста. Незабаром вулиці були очищені від руїн, почали працювати поліклініка, пекарня, окремі цехи промкомбінату, пилорама, відкрилися двері шкіл. Самовіддано працювали комсомольці. Комсомольська організація, яка об’єднувала 50 юнаків і дівчат, взяла на себе ініціативу у відбудові громадських і житлових будинків. .
У 1944 році вже працювали комунальні підприємства, через рік відновили роботу залізниця, ліспромгосп. Було створено міське овочеве господарство. Населення міста відправило багато подарунків фронтовикам, зібрало гроші на будівництво танкової колони. До кінця війни трудящі внесли до фонду допомоги Червоній Армії понад 100 тис. карбованців. Багато було зроблено для розвитку місцевої промисловості. У червні 1946 року став до ладу промисловий комбінат. У_1947 році почав давати продукцію маслозавод. Ремісники міста об’єдналися в артіль «Промкооператор». Було створено від-годівельний радгосп.
У Камені-Каширському соціалістичним перетворенням запеклий опір чинили банди українських буржуазних націоналістів. Терористичні акти бандитів викликали гнів трудящих. З числа комуністів і комсомольців були створені групи самооборони, в яких взяло участь близько 110 чоловік. Не шкодуючи свого життя, вони вдень і вночі охороняли спокій населення. На кінець 1948 року озброєні банди націоналістів були повністю ліквідовані.
Загоївши рани, завдані війною, трудящі активно включилися у боротьбу за дальший розвиток економіки. Керівником у здійсненні завдань першої післявоєнної п’ятирічки була районна партійна організація. Райком КП(б)У чимало зробив, щоб забезпечити промислові підприємства та районні і міські організації досвідченими кадрами. Для підвищення їх політичного й загальноосвітнього рівня при партійному кабінеті райкому партії створили дворічну районну партійну школу. На промислових підприємствах і в установах Каменя-Каширського у 1950 році вже було 15 первинних партійних і 12 комсомольських організацій, які виступили ініціаторами соціалістичного змагання за високоякісне і вчасне виконання народногосподарських завдань. У 1950 році промисловість міста досягла довоєнного рівня і випустила продукції на 207 тис. крб. У 1956 році цей рівень було перевищено у 6 разів, і наступного року підприємства виробили продукції на суму 5839,4 тис. крб. Цього досягнуто завдяки поліпшенню технічної оснащеності підприємств, збільшенню їх виробничих потужностей і піднесенню продуктивності праці. Основну промислову продукцію міста —деревину і меблі — вивозили до 17 областей нашої країни. В 1956 році став до ладу новий маслозавод, який переробляв 60 тонн молока на добу. Того ж року влітку раніше строку на 2 місяці дала струм потужна теплоелектростанція, місто було повністю електрифіковано.
В роки семирічки промисловість міста досягла нових успіхів. У 1960 році ліспромгосп було перетворено на лісгоспзаг, який став одним з найбільших підприємств. В ньому працювало 833 робітники. Загальна кількість робітників у місті в цей час становила 1600 чоловік. На базі артілі «Промкооператор» було створено комбінат побутового обслуговування. У 1961 році став до ладу лісозавод, організовано автоколону лісгоспзагу. У 1962 році почала працювати Камінь-Каширська лукомеліоративна станція. Особливого розмаху меліоративні роботи в районі набрали після створення при ній у 1964 році пересувної механізованої колони. В 1965 році вступив у дію завод силікатних блоків, підприємство автомобільного господарства, міжколгоспна будівельна організація, районне об’єднання «Сільгосптехніка».
Втілюючи у життя Програму КПРС, історичні рішення XXIII з’їзду партії, березневого і вересневого (1965 р.) Пленумів ЦК КПРС, трудящі під керівництвом партійних організацій спрямовують всі свої зусилля на дальший розвиток економіки. Шириться патріотичний рух за високе звання колективів і ударників комуністичної праці. 7 бригад підприємств міста здобули це почесне звання. 24 робітники удостоєні орденів і медалей Радянського Союзу. Серед них І. А. Нинюк відзначений орденом Трудового Червоного Прапора, 3. К. Северенюк — медаллю «За трудову доблесть». За роки Радянської влади Камінь-Каширський значно зріс, розширилися його межі. Територія міста становить нині 787 га, тобто збільшилася у 2 рази в порівнянні з 1939 роком. Лише протягом 1965—1968 рр. тут споруджено 23 великі житлові будинки, в т. ч. ряд восьмиквартирних, площею понад 3300 кв. метрів. Понад 30 житлових будинків звели індивідуальні забудовники. В 1965 році споруджено двоповерховий універмаг, будинок райкому партії, готель, приміщення вузла зв’язку, стадіон, басейн, кінотеатр. Милують зір нові вулиці: Маяковського, Нова, Лесі Українки, Олександра Матросова, Комарова. Центр міста забруковано, обсаджено декоративними деревами. Закладено великий сквер і парк площею 23 га.
Незмірно поліпшилося торгове й культурно-побутове обслуговування населення. У Камені-Каширському працюють 23 магазини і ларки для продажу промислових і продовольчих товарів, 18 підприємств громадського харчування. В 1967 році населення міста придбало різних товарів у 2 рази, а культурно-побутових — у 3 рази більше, ніж у 1960 році. До послуг жителів пошта, телеграф і телефон.
Добре налагоджено медичне обслуговування трудящих. У Камені-Каширському працюють лікарня на 90 ліжок, пологовий будинок на 20 місць, санепідстанція, поліклініка, 2 аптеки. У 1952 році в місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. Тут працюють кабінети: доклінічного догляду, анатомічний, хірургічний, фізико-математичний, хіміко-фармакологічний, суспільних наук та радіофізична лабораторія. До 1968 року училище підготувало понад 700 спеціалістів з середньою медичною освітою. Близько 100 його випускників здобули вищу медичну освіту. У місті створено мережу дошкільних закладів: відкрито 3 дитячі садки і 4 дитячі ясла.
В місті є середня і восьмирічна школи, які містяться в нових двоповерхових будинках. В 1967/68 навчальному році в них навчалося 929 учнів і працювало 75 учителів. Напередодні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції у середній школі відкрили кімнату-музей бойової і трудової слави. Численні експонати і документи, зібрані учнями і вчителями, розповідають про героїчне минуле району, про досягнення трудящих Каменя-Каширського у післявоєнні роки. Працює гурток збирачів народної творчості. Його члени записали понад 20 пісень поліського фольклору, серед яких багато пісень про Леніна, Радянську владу. У 1964 році було відкрито музичну школу, де навчається 205 дітей. З 1966 року працює професійно-технічне училище, яке готує будівельників та енергетиків. В 1945 році в Камені-Каширському було створено педагогічне училище, яке до 1960 року випустило понад 1 тис. вчителів початкової школи. Середню школу щороку закінчують 50 — 60 юнаків і дівчат. За післявоєнні роки її закінчили понад 1 тис. чоловік. 259 випускників школи здобули вищу освіту й нині успішно трудяться в народному господарстві. Багато з них стали інженерами, вчителями, лікарями.
У Камені-Каширському зросла своя трудова інтелігенція. Вихідцями з міста є вчені — член-ко респондент АН УРСР, доктор філологічних наук, лауреат Ленінської премії Є. С. Шабліовський, кандидат технічних наук М. Я. Іщук.
Значну культурно-освітню роботу серед населення проводять районний Будинок культури, стаціонарний кінотеатр, бібліотека з загальним книжковим фондом 42,3 тис. книг, яка обслуговує 3 тис. читачів. Переконливим свідченням зростання культури є участь трудящих у художній самодіяльності. Понад 500 чоловік — учасники вокального, хорового і танцювального гуртків художньої самодіяльності й районного ансамблю сопілкарів. У місті працює 6 первинних організацій товариства «Знання», які об’єднують 40 лекторів. В кожному будинку є радіоточка або радіоприймач, понад 150 родин мають телевізори. Трудящі щороку передплачують 9 тис. примірників газет і журналів. У Камені-Каширському видається районна газета «Радянське Полісся» тиражем 10 тис. примірників. Населення бере активну участь у громадсько-політичному житті міста. 25 камінь-каширців є депутатами районної, 50 — міської Рад депутатів трудящих, понад 100 чоловік беруть участь у роботі постійних комісій і понад 200 — в різних громадських організаціях.
Комуністи своїм особистим прикладом запалюють трудящих на здійснення завдань, поставлених Комуністичною партією і Радянським урядом. Сила впливу і авторитет партійних організацій рік у рік неухильно зростають. Про це свідчить збільшення лав міської партійної організації. У 1955 році в Камені-Каширському було 125 комуністів, що об’єднувалися у 17 первинних партійних організаціях, а у 1968 році — 379 членів КПРС, об’єднаних у 28 первинних партійних організаціях. Комуністи — борці за дальше зростання виробництва, підвищення продуктивності праці, піднесення культурного рівня трудівників.
Помічником партійної організації є комсомольська організація, кількість членів якої протягом 1965—1968 рр. зросла з 370 до 1630, а число первинних організацій — з 22 до 35. Понад 100 комсомольців Каменя-Каширського виїхали будувати шахти Нововолинська й Донбасу, 55 — на цілинні землі. Багато зробили комсомольці для озеленення міста. Вони посадили понад 10 тис. дерев. У лісгоспзагу з 19 бригад, які змагаються за почесне звання бригад комуністичної праці, 5 — комсомольські. Комсомольці відгодівельного радгоспу, які очолюють тваринницькі ферми й тракторні бригади, добилися значних успіхів. Свої виробничі плани вони щорічно виконують на 120—130 процентів.
У Камені-Каширському діють 49 первинних профспілкових організацій, які охоплюють майже всіх працівників підприємств і установ. Вони провадять велику роботу щодо організації соціалістичного змагання, дотримання трудового законодавства, поліпшення умов праці і оздоровлення трудящих. Щороку 50—60 трудівників міста відпочивають у санаторіях та будинках відпочинку, понад 700 дітей набувають здоров’я у піонерських таборах та на дитячих майданчиках. За роки Радянської влади Камінь-Каширський невпізнанно змінився. За всю свою майже 800-літню історію місто ніколи ще не було таким впорядкованим і красивим. Воно є одним з найкращих міст Радянської Волині.
В. К. БОРОДЧУК, В. С. КРИВШИЧ