Великий Обзир, Камінь-Каширський район, Волинська область (продовження)

Підготовлено: Admin. Розділ: Камінь-Каширський район

Частина 1Частина 2

Вересень 1939 року приніс на поліські землі весну визволення. У перші ж дні після визволення селяни створили тимчасовий сільський комітет, а 10 грудня обрали виконком сільської Ради. Тут почала працювати комісія по розподілу між селянами шляхетської й церковної землі. Трудящі села одержали понад 2500 га панської землі, 52 коней, 110 корів і сільськогосподарський реманент. 15 жовтня було створено первинну комсомольську організацію. 22 жовтня селяни Великого Обзира вперше у житті вільно обрали своїх представників до Народних Зборів Західної Білорусії, наказавши їм голосувати за Радянську владу. 2 листопада 1939 року Західна Білорусія стала складовою частиною СРСР — возз’єдналася з Білоруською РСР. За Указом Президії Верховної Ради СРСР 4 грудня 1939 року Великий Обзир увійшов до складу Української РСР.

Трудящі взяли активну участь у будівництві нового життя.

Весною 1940 року понад половину селянських господарств об’єднались у сільськогосподарську артіль ім. Ворошилова. Вперше колективно було засіяно усуспільнені землі. Держава надала селянству кредити, допомогла насінням і сільськогосподарським реманентом. У колгоспі вперше за всю історію села більш як 500 га землі засіяли з допомогою тракторів, урожай зернових збирали комбайнами Камінь-Каширської МТС.

В січні 1940 року засновується споживче товариство. Сталися великі зміни і в культурному житті Великого Обзира. 1 жовтня 1939 року відкрилися семирічна школа, в листопаді —школи для ліквідації неписьменності й малописьменності серед дорослого населення, стали діяти клуб та бібліотека.

Мирну творчу працю перервав напад фашистської Німеччини. 29 червня 1941 року Великий Обзир окупували гітлерівські загарбники. З перших днів окупації до партизанських загонів пішли понад 50 чоловік. Протягом 1941—1943 рр. партизани знищили понад 50 німецьких солдат і офіцерів.

У листопаді 1941 року М. П. Конищу к («Крук») — один з організаторів партизанського руху в Камінь-Каширському районі — створив у Великому Обзирі підпільну антифашистську групу в складі 11 чоловік, яку очолив К. К. Бабич. У травні 1942 року в сусідньому селі почав діяти партизанський загін чисельністю 20 чоловік. Цей загін часто виводив з ладу полотно залізниці Камінь-Каширський — Любешів. 10 червня 1942 року командир загону К. К. Бабич взяв участь у нараді командирів партизанських загонів, що відбулася в Гулівському лісі Маневицького району. Нарада ухвалила посилити боротьбу з окупантами. Загонові Великого Обзира було доручено розгорнути диверсії на залізниці Камінь-Каширський—Ковель. У жовтні 1942 року партизани розгромили фашистську комендатуру у Великому Обзирі. Того ж року поблизу села пущено під укіс 4 військові ешелони, знищено склад з боєприпасами, відбито у фашистів 3 обози з зерном і сільськогосподарськими продуктами. У 1942 році вони спільно з сусідніми загонами висадили три мости через річку Стохід і два склади з боєприпасами в Любешівському і Камінь-Каширському районах. У січні 1943 року загін К. К. Бабича приєднався до партизанської бригади під командуванням А. П. Бринського. Влітку 1943 року партизани з допомогою місцевого населення розгромили в Малому Обзирі садибу, де хазяйнував поміщик-гітлерівець. Селяни Великого Обзира зібрали урожай з поміщицької землі і вивезли його до партизанського табору.

У червні 1943 року на Волині діяло партизанське з’єднання під командуванням О. Ф. Федорова. В грудні цього ж року партизани визволили Великий Обзир від німецько-фашистських загарбників. З січня до середини лютого 1944 року в селі базувався штаб з’єднання О. Ф. Федорова. Понині збереглася хата С. В. Гетьманчука, в якій генерал Орленко (О. Ф. Федоров) розробляв план наступу на Ковель. Сюди приходять учні, які зустрічаються з колишніми партизанами, слухають їх розповіді.

Місцеві жителі самовіддано допомагали народним месникам. Для загонів М. П. Конищука й К. К. Бабича вони доставляли снаряди, захоплені у ворога на поворському артполігоні.

16 квітня 1944 року Великий Обзир визволено від окупантів. Війна завдала селу великої шкоди. Сума заподіяних збитків становила 1 млн. 200 тис. крб., у т. ч. по колгоспу — 800 тис. карбованців. Фашистські загарбники пограбували колгосп, повністю знищили сільськогосподарський реманент, забрали майже всю худобу.

Переборюючи величезні труднощі, селяни розгорнули роботу по відбудові господарства. Незважаючи на нестачу сільськогосподарського реманенту, брак тяглової сили — на все село налічувалося тільки 30 коней та 40 корів, бракувало насіннєвого матеріалу,— трудящі Великого Обзира успішно провели посівну кампанію, виростили добрий урожай. У перший післявоєнний рік державі було здано понад 500 цнт зерна, більш як 100 цнт овочів. Більш як 70 тис. крб. зібрали трудящі для будівництва танків і літаків, здавали державі багато хліба.

Після закінчення війни до села стали повертатися демобілізовані воїни. За бойові подвиги урядових нагород удостоєно 30 жителів Великого Обзира. Смертю героїв на фронтах війни полягло 130 чол., понад 100 чол. було поранено.

Відбудову господарства очолили комуністи. Поступово мирне життя села налагоджувалось. Навчанням були охоплені всі діти. У 1945 році засновано земельну громаду села. Вона допомагала родинам полеглих на фронті, сім’ям бідняків.

Наприкінці 1947 року була створена ініціативна група селян-активістів; на початку 1948 року поновив роботу колгосп ім. Ворошилова. Протягом року до нього вступили всі місцеві селяни. З початку 1949 року він об’єднував 252 селянські двори — 961 чол. населення. Артіль мала закріплених 1731 га землі, в тому числі 629 орної, 850 га луків та пасовищ, 147 га лісу, 30 коней.

У 1948 році майже 50 проц. оранки в колгоспі здійснювалося машинами, понад третина посівів збиралась комбайнами. Колективне господарство набирало сил, зростало. Водночас збільшувався і сільський актив. Активісти вступали до лав Комуністичної партії та комсомолу. У 1949 році було створено партійну організацію колгоспу з 5 комуністів. Вони очолили провідні ділянки роботи — правління, бригади, ферми. Зокрема, П. І. Кістенюк став головою колгоспу, К. К. Бабич — бригадиром тощо. Під керівництвом партійної організації у 1950 році колгосп досяг довоєнного рівня врожайності, стадо великої рогатої худоби виросло до 200 голів.

В 1950 році розгорнулося будівництво тваринницьких і господарських приміщень —свинарника, корівника, конюшні, зерносховища та інших об’єктів. Ремонтувались старі, зводились нові будинки для колгоспників. Наприкінці 1950 року парторганізація об’єднувала 8 членів і 5 кандидатів у члени КПРС.

Одночасно було створено комсомольську організацію. Комсомольці очолили бригаду механізаторів і тваринницькі ферми. Включилися у соціалістичне змагання за високі й сталі врожаї та піднесення продуктивності громадського тваринництва.

Комуністи і комсомольці стали провідною силою боротьби колгоспників Великого Обзира за здійснення рішень вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС «Про заходи дальшого розвитку сільського господарства СРСР». Артіль виросла у багатогалузеве господарство з розвинутим виробництвом зерна, картоплі та продуктів тваринництва — м’яса й молока. Зросла культура землеробства, посилилося удобрювання площ. Уже 1954 року в грунт було внесено добрив на 10 проц. більше, ніж у 1953 році, і зібрано врожай жита по 15—16 цнт з га на площі 300 гектарів.

Значних успіхів досягла тут і механізація основних процесів виробництва: у 1955—1956 рр. обробіток зернових культур було механізовано на 60 проц., роботу в тваринництві — на 40 проц. У 1957 році створено укрупнений колгосп «Радянська Україна». До нього приєдналися артілі сіл Малого Обзира і Стобихви. Це дало змогу ширше застосовувати техніку в господарстві, краще використовувати виробничі фонди. У колгоспі діяли 3 комплексні виробничі бригади. Господарство мало 2878 га землі, в тому числі 505 га орної, 1225 га лісу і 692 га сіножатей. Колгосп зміцнили спеціалістами — зокрема, тут стали працювати агроном, зоотехнік, ветеринар. В 1958 році МТС виконувала 70 проц. робіт по оранці та 60 проц. — по збиранню врожаю зернових. Валовий доход колгоспу в 1958 році становив 128,3 тис. крб. Поголів’я худоби зросло до 350.3

У дальшому зміцненні господарства «Радянської України» велику роль відіграла постанова лютневого (1958 року) Пленуму ЦК КПРС «Про дальший розвиток колгоспного ладу і реорганізацію машинно-тракторних станцій». Колгосп придбав 5 тракторів, 2 комбайни, багато іншої техніки. Значно підвищилась продуктивність праці колгоспників. Трудівники артілі неухильно добивалися все нових виробничих успіхів.

У 1965 році в артілі розгорнулися роботи по осушенню і освоєнню заболочених земель. Члени артілі зробили придатними для обробітку 150 га землі. Тут у 1967 році колгоспники зібрали з гектара по 17 цнт жита, 219 цнт картоплі і по 300 цнт коренеплодів.

Під керівництвом партійної організації, яка в 1968 році об’єднувала 37 комуністів, колгоспники невпинно зміцнювали господарство. Вірним помічником комуністів є комсомольська організація артілі, яка в 1968 році налічувала 42 члени ВЛКСМ.

На 1968 рік завдяки меліорації кількість орної землі збільшилася майже на 200 га, лісу — на 50 га, сіножатей та пасовищ — на 100 га. Валовий збір зерна досяг 55 тис. цнт, картоплі — 1,8 тис. цнт, тобто порівняно з 1958 роком зріс відповідно на 1330 та 880 центнерів.

Значних успіхів досягнуто і в розвитку тваринництва. На 1968 рік колгосп мав 900 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 322 корови, 94 свині, 340 овець.

У колгоспі є 9 тракторів, 5 різних комбайнів, 6 автомашин, 14 електродвигунів.

Неухильно зростає добробут членів артілі. 175 жителів Великого Обзира одержують державну пенсію. З 1961 до кінця 1968 року село, по суті, заново збудовано. Із 279 наявних хат 112 — нові, з цегли, криті шифером, черепицею або жерстю. Двори колгоспників обсаджено деревами, вулиці впорядковано. Зводити й ремонтувати будинки колгоспників, озеленювати село допомагають шефи з Камінь-Каширського лісгоспзагу.

Великі зміни сталися в культурному житті Великого Обзира. З 1966 року засвітились електричні вогні, заговорило радіо. Працюють 3 магазини споживчої кооперації, у т. ч. сільмаг. В 1965 році колгоспники придбали різних товарів на 225 тис. крб., у 1968 році —на 390 тис. крб.

З 1956 року працює ощадна каса, кількість вкладників якої неухильно зростає, з 1951 року — поштове відділення, діє телефон.

Незмірно зріс культурно-освітній рівень жителів Великого Обзира. Семирічна школа в 1950 році стала середньою. На 1968 рік її закінчило понад 350 юнаків та дівчат. У 1968 році тут навчалось 339 учнів, працювало 22 вчителі.

За Радянської влади у Великому Обзирі виросла місцева інтелігенція; нині її представляють понад 40 чол., серед них, крім учителів та лікарів,— агроном, ветлікар, зоотехнік, бухгалтери, культосвітні працівники. В селі 12 трактористів, 5 комбайнерів, 2 електромонтери, 2 зв’язківці. 35 місцевих жителів з вищою освітою — кваліфіковані спеціалісти, працюють у різних районах країни.

На належному рівні медичне обслуговування трудівників села. У 1950 році тут відкрито дільничну лікарню; в ній налічується 11 працівників з вищою й середньою спеціальною освітою.

Місцеве товариство «Знання» налічує 40 лекторів. У селі діє первинна організація спортивного товариства «Колос», в складі якої 50 юнаків та дівчат. У побут селян міцно ввійшли кіно, книга, газети, журнали. У 1968 році населення передплатило понад 990 примірників газет та журналів. У центрі села збудований в 1959 році клуб. Тут діють стаціонарна та 3 пересувні кіноустановки, бібліотека (понад 900 книг). При клубі працюють гуртки художньої самодіяльності: танцювальний, хоровий, драматичний, музичний — всього 95 учасників.

Сьогоднішній Великий Обзир живе і трудиться на повну силу.

В. С. КРИВШИЧ

Частина 1Частина 2