Олика, Ківерцівський район, Волинська область (продовження)
У січні 1940 року створено Олицький район. Олика стала районним центром, а 18 жовтня 1940 року на підставі Указу Верховної Ради УРСР її віднесли до категорії селищ міського типу. Районним центром Олика лишалась до 1957 року, потім перебувала в складі Цуманського району, з січня 1963 року входить до складу Ківерцівського району.
На початку 1940 року в селищі були створені районні установи, які всі зусилля спрямовували на розвиток народного господарства й культурне будівництво. Промислові підприємства — млини, олійниця, пивзавод, матеріальні цінності, промислові товари й сировина були націоналізовані, а кустарі-ремісники об’єдналися в артілі. Конфісковані землі і реманент поміщика Радзівілла стали власністю ново-організованого держкінзаводу.
В селищі відкрили дві школи: середню й початкову, викладання в них велось українською мовою. Гостинно відчинили двері кінотеатр і бібліотека.
Щоб швидше ліквідувати неписьменність, в Олиці відкрили вечірню школу.
Трудящі стали широко користуватись безплатною медичною допомогою. В перші дні визволення почали діяти лікарня, поліклініка і аптека.
Окрилені першими успіхами, трудівники Олики віддавали всі сили й енергію для великої справи соціалістичного будівництва. Але розбійницький напад фашистської
Німеччини на нашу країну 22 червня 1941 року перервав мирну працю трудящих Олики. 28 червня 1941 року гітлерівські війська вступили в Олику. Окупанти лютували тут два з половиною роки. Це був час масових убивств і нечуваних тортур, пограбувань й насильств, голоду.
30 червня 1942 року в Олиці фашисти розстріляли понад 4 тис. чоловіків, жінок і дітей.
Свої криваві злочини гітлерівці чинили за активною допомогою українських буржуазних націоналістів. Це вони створили так звану українську поліцію, мов пси нишпорили по селищу й присілках, полювали на радянських патріотів, ув’язнювали мирних громадян, допомагали окупантам вивозити на каторгу до Німеччини юнаків і дівчат Олики.
23 квітня 1943 року гітлерівці зігнали 507 жителів Олики на замкову площу, відібрали 122 чоловіка і вивезли на каторжні роботи до Німеччини, звільнивши лише стариків, жінок й дітей. Окупанти зруйнували й спалили в Олиці 404 житлових і 326 господарських будівель, відібрали у жителів селища 825 коней, 2088 голів рогатої худоби, 739 свиней, 18 тис. штук птиці. Загальна сума збитків, заподіяних німецько-фашистськими окупантами народному господарству Олики, перевищувала 83 мільйони карбованців.
Разом з усім радянським народом понад 150 оличан виявили зразки мужності й відваги при захисті Вітчизни, сім чоловік були відзначені урядовими нагородами, багатьох удостоєно медалей.
2 лютого 1944 року частини 1-го Українського фронту визволили Олику. В селищі відновили свою діяльність партійні та радянські органи. Розпочалася напружена робота. Трудівники відбудовували народне господарство, подавали допомогу фронту.
У 1945 році в селищі вже працювали паровий млин, харчокомбінат, хлібозавод, стали до ладу кінний завод, МТС, лікарня, середня й семирічна школи, районний клуб. До послуг трудящих були організовані дві майстерні — шевська і кравецька. Розпочала працювати торговельна мережа райспоживспілки.
Під керівництвом районної партійної організації селяни успішно завершили сівбу ранніх зернових, зібрали врожай 1944 року. Виконавши план хлібоздачі, вони понад 40 тис. пудів хліба здали до фонду перемоги. Хліборобам активно допомагали робітники промислових підприємств Олики. Навесні 1945 року робітники Олицької MTС зобов’язалися вчасно відремонтувати сільськогосподарський інвентар, щоб селяни змогли добре підготуватися до весняної сівби. І слова свого вони дотримали, вчасно відремонтували потрібну кількість плугів, борін, культиваторів, возів та інше.
В селищі розташована центральна садиба колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС, який організувався 1950 року при об’єднанні двох колгоспів: ім. Ватутіна та ім. Сталіна присілка Олика—Миловиці. Об’єднання цих невеликих господарств відкрило широкий шлях до поліпшення культури землеробства, механізації робіт, піднесення врожайності. Вже у 1957 році з кожного гектара посіву було зібрано по 17,5 цнт зернових, по 416 цнт цукрових буряків, по 150 цнт картоплі, по 182 цнт овочів. І доход артілі становив 1 490 080 крб. На кожний вироблений трудодень члени артілі одержали по 7 крб. грішми, по 2 кг зерна і по 1 кг картоплі.
В 1957 році до Олицького колгоспу приєдналося господарство ім. Жданова (с. Метельне), в 1963 році — колгосп «Прогрес» (с. Личани). Об’єднання цих колгоспів відкрило нові перспективи для підвищення продуктивності праці, для широкого застосування техніки, досягнень науки, передового досвіду.
Вже на 1967 рік в колгоспі ім. XXII з’їзду КПРС було 2919 га сільгоспугідь, 1330 голів великої рогатої худоби, 1125 свиней, 2000 птиці та 505 овець. Артіль має 25 типових добротних приміщень для тварин. Праця на тваринницьких фермах механізована.
У розпорядженні колгоспу великі технічні засоби. Він має 16 вантажних автомашин, 23 трактори, 21 комбайн та іншу сільськогосподарську техніку. Є велика майстерня для її ремонту. Колгосп ім. XXII з’їзду КПРС — один з найкращих у районі. Його доход в 1966 році становив 1176,6 тис. карбованців.
В ювілейному 1967 році колгосп добився рекордного для району врожаю зернових — 31,6 цнт. з га. Достроково, на чотири місяці раніше виконано зобов’язання ювілейного року щодо продажу державі сільськогосподарської продукції.
На урочистих зборах, присвячених 50-річчю Великого Жовтня, в щойно відкритому колгоспному Будинку культури артілі ім. XXII з’їзду КПРС було вручено пам’ятний Червоний прапор райкому КП України і районної Ради депутатів трудящих, а кращий дояр М. Й. Денисюк одержав перехідний червоний мандат РК КП України і виконкому районної Ради депутатів трудящих. Ще в 1966 році олицький колгосп за визначні успіхи в розвитку економіки і в культурному будівництві нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Грамотою Президії Верховної Ради УРСР відзначено й голову правління колгоспу В. М. Фінкевича, колишнього члена КПЗУ, нагородженого орденами Леніна та «Знак Пошани». Двадцять років він очолює правління цього колгоспу, був його першим організатором.
Всю господарську та громадсько-політичну діяльність в колгоспі спрямовує партійна організація, що налічує 42 комуністи. Вони очолюють найвідповідальніші ділянки колгоспного виробництва. Бойовим помічником комуністів є комсомольська організація.
Успіхи колгоспу — результат невтомної праці трудівників артілі. їх трудові подвиги були відзначені урядовими нагородами. Бригадир О. Т. Мельник удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора, О. М. Безушакевич, Н. Д. Романець — ордена «Знак Пошани». В числі передовиків колгоспу — 3. М. Малиновська, М. О. Збирун та багато інших; вони постійно добиваються високих трудових показників.
В Олиці є Державний племінний завод великої рогатої худоби, який було створено в 1960 році на базі Держкінзаводу. Цьому підприємству належить понад 2 тис. га землі. З 1961 року племзавод розводить породисту велику рогату худобу та свиней, удосконалює червонопольську, буролатвійську, червонодатську породи худоби, виводить свині великої білої породи. Якщо у 1965 році середній надій від кожної корови становив по 3 тис. кг молока, а жирність 3,5 проц., то в 1966 році він досяг 4 тис. кг молока на корову при жирності 4,1 проц. Завдяки застосуванню найпередовіших досягнень науки колектив племзаводу добився великих успіхів. У 1966 році від кожної з 24 корів-рекордисток селекційної групи надоєно по 5—6 тис. кг молока (жирність 4—4,5 процента).
Основою успішного розвитку тваринництва, підвищення його продуктивності стала багата кормова база, яка весь час поліпшується.
Партійна, комсомольська та профспілкова організації ведуть велику масово-політичну роботу серед працівників господарства, постійно підтримують їх бойовий дух. Регулярно підводячи підсумки роботи, комуністи пропагують передові методи праці. Наприклад, директором заводу М. І. Шортовим була підготовлена й видана книжка «Про передові методи праці і виробничі досягнення племзаводу». Робітники систематично підвищують свою кваліфікацію та культурний рівень, вивчають конкретну економіку сільськогосподарського виробництва.
В результаті наукового ведення господарства, широкого застосування передового досвіду на заводі рік у рік добиваються високих показників у праці. У 1965 році працівникам молочно-тваринницької ферми племзаводу присвоєно звання колективу
комуністичної праці. Тут трудиться чимало передовиків виробництва, слава про них лине далеко за межі району й області. 17 років беззмінно працює дояркою М. П. Саморук, якій у 1966 році було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Марія Петрівна передала свій досвід десяткам доярок. Серед них сестри Ковальські, Л. Шкарапа, Н. Прихорай та інші. М. П. Саморук в 1966 році надоїла від кожної з 12 корів, закріплених за нею, по 4773 кг молока, а в 1967 році — по 5134 кілограми.
Значно зміцніла матеріально-технічна база племзаводу. Тепер він має 16 тракторів, 12 різних комбайнів, 15 автомашин та багато іншої техніки.
За високі показники племзавод у 1966 році нагороджений перехідним Червоним прапором Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, а на честь 50-річчя Радянської влади — Пам’ятним Червоним прапором Волинського обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих і облпрофради.
За самовіддану працю 43 працівники племзаводу нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, серед них свинаркаМ. Я. Соболенко, бригадири рільничих бригад А. І. Деркач, М. Т. Семенченко, доярки С. Ф. Ільчук, Л. А. Шкарапа. Директор державного племінного заводу М. І. Шортов нагороджений орденом Леніна.
Є в Олиці харчокомбінат, який об’єднує консервний цех, млин та цех безалкогольних напоїв. Овочеві й фруктові консерви харчокомбінату одержують, крім Волинської області, Москва, Краснодар, Крайня Північ, Далекий Схід.
У 1958 році в Олиці створено «Міжколгоспбуд». За 1965—1967 рр. організація розширилася, багато видів робіт тут механізовано. Нині на підприємстві працює близько 200 чоловік. Міжколгоспна будівельна організація має свій цегельний завод, пилораму, столярний цех тощо. Лише в 1966 році з цегли Олицького заводу було споруджено в районі 2 школи, 35 колгоспних об’єктів, у тому числі 8 корівників, 3 свинарники, 2 зерносховища, 3 гаражі тощо.
В селищі працює комбінат побутового обслуговування, де є кравецька, шевська, столярна майстерні, пункт ремонту годинників, фотосалон, перукарня та бригади для ремонту квартир. За високі виробничі показники комбінату ще в листопаді 1962 року присвоєно почесне звання колективу комуністичної праці, 13 разів він завойовував перехідний Червоний прапор облвиконкому і облпрофради.
За роки Радянської влади селище Олика значно розширилось, розбудувалось. З’явилось одинадцять нових вулиць. На місці колишніх халуп виросли сотні нових будинків, переважно кам’яних, добротних, про які місцеве населення не могло й мріяти за часів панської Польщі. Привабливі сади, парк відпочинку, історичні та архітектурні пам’ятки поряд з новобудовами прикрашають селище.
Важливу роль у громадському й культурному житті селища відіграє місцева Рада депутатів трудящих (43 чол.) При ній на громадських засадах створено 6 постійно діючих комісій. До їх складу входять трудівники, які своєю наполегливою працею заслужили шану й повагу односельчан. Народні обранці підтримують тісний зв’язок зі своїми виборцями, своєчасно відгукуються на запити й потреби трудящих, звітують перед ними. Селищна Рада приділяє неослабну увагу розвитку
культури, освіти, торгівлі, громадському харчуванню, житловому будівництву тощо. Зокрема, будівельно-шляхова комісія Ради багато зробила для завершення прокладки тротуарів, бруковки вулиць, будівництва нової типової середньої школи двоповерхового універмагу та ресторану.
Селище електрифіковане і радіофіковане. В центрі його споруджено в 1967 році новий Будинок культури із залом на 450 місць. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності, які виступають перед трудящими Олики в сільських клубах, беруть участь у районних і обласних олімпіадах. В селищі працює бібліотека, фонд якої складає 19 тис. примірників книг.
Селищна дільнична лікарня має терапевтичне, хірургічне, інфекційне, дитяче, пологове, гінекологічне відділення. У відбудованому Олицькому замку розташована обласна психіатрична лікарня. Є тут амбулаторія і 2 аптеки. Зараз у селищі працюють 34 лікарі з вищою освітою і 163 працівники з середньою медичною освітою. Заслуженою повагою користуються лікарі І. В. Ходан, В. С. Павлик та багато інших медичних працівників, які віддають свої сили, знання благородній справі — охороні здоров’я радянської людини.
В Олицькій середній школі 40 вчителів навчають і виховують 619 учнів. Закінчили її М. І. Дубина — кандидат філологічних наук, К. П. Гребінь — кандидат технічних наук, Т. В. Гребінь — кандидат сільськогосподарських наук, А. М. Гаврусевич — кандидат технічних наук. Серед її випускників є й понад 100 педагогів, 29 офіцерів Радянської Армії, 25 лікарів, 11 агрономів, 5 геологів, 4 журналісти; 22 випускники школи після закінчення вузів повернулися до Олики і вчителюють у середній школі.
Нова радянська дійсність народжує відмінні від минулого звичаї й обряди: комсомольські весілля, урочисту реєстрацію новонароджених. Народні свята — проводи зими, свята весни, врожаю —невід’ємні риси сучасного життя. В урочистій обстановці відбувається вручення перших паспортів, трудових книжок.
Багато зроблено, та ще більше роботи попереду. Втілені в життя задуми й накреслення стануть новими хвилюючими сторінками в історії селища.
Я. В. КАШЕВСЬКИЙ