Тростянець, Ківерцівський район, Волинська область (закінчення)
Радянська влада виділила ліс та інші будівельні матеріали для спорудження школи, сільського клубу, житлових будинків. Тільки в грудні 1946 року 86 сімей Тростянця переселились із землянок у нові, добротні хати.
Відбудовуючи господарство, трудящі Тростянця подавали велику допомогу Червоній Армії, яка громила ворога. Вони внесли до фонду Червоної Армії у 1944 році 22 тонни зерна, до 40 тонн картоплі та овочів, 12 тонн сіна, 75 цнт м’яса та інші продукти. Крім того, населення Тростянця зібрало на танкову колону понад 50 тисяч крб. готівкою.
Разом з трудящими сіл Ківерцівського району жителі Тростянця взяли активну участь у заготівці і вивезенні лісу для зруйнованих шахт Донбасу та інших районів країни.
Влітку 1947 року в Тростянці була створена ініціативна група по відновленню колгоспу, яку очолили комуністи та учасники партизанського руху І. А. Олек-сюк, Г. М. Бутинець, Г. П. Зайчук, Я. М. Смолярчук, О. Г. Макарук, B. А. Ольхович та інші. А вже 4 серпня 1947 року відбулися організаційні збори по об’єднанню хліборобів села в колгосп. Спочатку в артіль об’єдналося 24 господарства, в основному бідняків.
Кооперування одноосібних господарств у Тростянці та інших селах розгорталось в умовах жорстокої класової боротьби. Буржуазні націоналісти своїми терористичними актами намагались відвернути селян від колективізації. Але трудящі не зважали на це і вступали до колгоспів. У 1947 році в усіх селах сільської Ради колективізація в основному була завершена. В Тростянці об’єдналось в артіль 184 господарства.
Спочатку колгосп був економічно слабким. За ним закріпили 1216 га землі, в тому числі орної — 552 га.
МТС ще не могла повністю забезпечувати обробіток його полів. В 1948 році колгосп мав 96 коней, 5 корів, 11 свиней, 20 овець. Реманенту і простих машин в артілі не вистачало: у господарстві налічувалось 62 плуги, 90 борін, 3 культиватори, 2 кінних молотарки і одна січкарня. За перші роки свого існування колгосп зробив значний крок вперед у розвитку сільськогосподарського виробництва.
Велику роль у справі кооперування одноосібних господарств і зміцнення колгоспів відіграли партійна організація села, сільська Рада і правління колгоспу. В 1950—1954 рр. вони організували переселення з хуторів у село 80 господарств. З метою підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва в січні 1951 року всі 5 колгоспів, що були на території теперішньої Тростянецької сільської Ради, об’єдналися в одну укрупнену сільськогосподарську артіль «Радянська Україна».
Поступово колгосп перетворився на багатогалузеве економічно міцне господарство. За ним закріплено 5231 га землі. З них 3596 га сільськогосподарських угідь, 1176 га лісу і чагарників, 65,5 га ставів і водоймищ, 286,5 га присадибних ділянок особистого користування та 107 га інших угідь. Серед сільськогосподарських угідь орних земель — 1879 га, сіножатей — 937 га, вигонів і пасовищ — 750 га, саду — 30 гектарів.
Грунти колгосп має дерново-слабопідзолисті піщані і супіщані, розміщені на території окремими масивами, різними по конфігурації і площах. Природні кормові угіддя належать до типу заболочених і низьких лугів. У зв’язку з цим в колгоспі проведені великі меліоративні роботи. Тільки за один 1964 рік артіль осушила понад 300 га перезволожених земель і розкорчувала чагарники. Всього ж у боліт відвойовано 9 гектар.
Рішучий перелом в економічному і культурному розвитку господарства наступив після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. За рік до цього колгосп очолив здібний організатор комуніст П. П. Шуліпа. Значно виросла і зміцніла партійна організація артілі, яка виступила в авангарді боротьби за підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, за впровадження науково обгрунтованої системи у веденні господарства, за високу культуру землеробства. Цьому ж сприяло і забезпечення колгоспу сучасною технікою, електроенергією, що дало змогу широко механізувати трудомісткі процеси як у рільництві, так і у тваринництві.
У колгоспі налічується 32 трактори різних марок, 18 вантажних автомашин, 7 зернових і 3 силосозбиральні комбайни, 3 льонопереробні агрегати, 137 електродвигунів та багато інших машин.
У 1965—1968 рр. тут значно поліпшено структуру грунту, введено нову, найефективнішу систему сівозмін, у два з лишком рази збільшено внесення на поля мінеральних і органічних добрив. Було завезено кращі районовані сорти насіння різних культур. За прикладом прибалтійських республік тростянецька артіль однією з перших на Волині створила зразкові культурні пасовища.
Значну роботу тростянчани провели і в галузі тваринництва. Колгосп побудував 3 типові корівники з механізованими кормокухнями на 400 голів, організував загінну систему випасання корів, що значно підвищило їх продуктивність. З 1964 року колгосп спеціалізується на вирощуванні свиней. Продуктивність свиноферми за 2 роки зросла в 2,5 раза. На фермах колгоспу утримувалось у 1966 році 1568 голів великої рогатої худоби (в тому числі 550 корів) і більше тисячі свиней. Не менше корів і свиней є в особистому користуванні колгоспників. Значним джерелом прибутку господарства є й побудований у колгоспі ставок для вирощування риби.
Проведені заходи дали можливість артілі значно підвищити урожайність полів і продуктивність тваринництва. Зокрема, в колгоспі у 1968 році в порівнянні з 1958 роком виробництво зерна зросло у півтора раза, картоплі і цукрових буряків у 3—4 рази, молока —у 6 разів, м’яса —в 10 разів. За цей же час прибутки колгоспу зросли з 209,7 тис. крб. до 906,3 тис. крб. Це дало можливість запровадити в господарстві гарантовану оплату праці, набагато збільшивши її.
Зміцненню економіки колгоспу сприяли заходи Комуністичної партії і Радянського уряду, спрямовані на введення нової системи планування, підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, зниження цін на пальне, на запасні частини до машин тощо. Тільки в 1965 році, після березневого Пленуму ЦК КПРС, колгосп одержав додатково від підвищення цін на м’ясо і зерно 120 тис. карбованців.
Вирішальною умовою здійснення колгоспом «Радянська Україна» завдань в останні роки семирічки і перші роки нової п’ятирічки була самовіддана праця трудівників артілі, які під керівництвом партійної організації і правління колгоспу добивалися кращих показників.
В 1968 році колгосп, наприклад, одержав по 14,8 цнт зернових, по 422 цнт цукрових буряків, по 113 цнт картоплі з кожного га. На 100 га в артілі вироблено по 463 цнт молока і по 82 цнт м’яса.
У колгоспі виросли кваліфіковані кадри механізаторів (75 чоловік), рільників, тваринників. Багатьох з них за багатолітню сумлінну працю нагороджено орденами і медалями CPCP.
Заслужену повагу й авторитет серед своїх односельчан має телятниця Г. Л. Джам, яка у 1966 році нагороджена орденом «Знак Пошани».
З перших днів організації колгоспу беззмінно очолює городню бригаду в Тростянці новатор сільськогосподарського виробництва Є. К. Дашкевич, який щорічно одержує високі врожаї овочевих культур. Євгена Костянтиновича відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджена і ланкова Л. І. Веселуха.
Справжнім організатором мас є партійна організація колгоспу, яка налічує 56 членів КПРС. Комуністи служать взірцем сумлінного ставлення до праці, до збереження суспільної власності. Серед них —пастух С. П. Солтис, телятниця О. І. Гордіюк, доярка Л. Д. Хваліба та інші.
Бойовим резервом і помічником комуністів села є комсомольська організація, яка об’єднала 36 юнаків і дівчат з числа передової молоді. Комуністи і комсомольці Тростянця вникають в економіку виробництва, по-діловому вирішують усі господарські проблеми, постійно займаються вихованням людей у дусі комуністичних ідеалів.
Радянська влада назавжди ліквідувала ганебну спадщину експлуататорського ладу — злидні, темряву, створила всі умови для культурного і заможного життя трудящих. На місці згарищ і руїн за післявоєнні роки виросло красиве, впорядковане село. Тільки в 1960—1965 роках у селі зведено 49 3—4-кімнатних будинків. Понад 70 сімей колгоспників живуть в 2—3-кімнатних котеджах, критих шифером, черепицею або залізом. Змінився і внутрішній вигляд квартир колгоспників, які тепер обставлені хорошими меблями. Радіоприймачі, телевізори, швейні, пральні машини, велосипеди і мотоцикли стали звичайними речами побуту в кожній сім’ї.
Якщо за часів панської Польщі близько 80 проц. населення було неписьменним, то зараз неписьменність і малописьменність повністю ліквідовані. В Тростянецькій середній школі навчається 338 учнів. У 1965 році в селі побудували нову двоповерхову школу з великими світлими класними кімнатами, навчальними кабінетами, спортивним залом. За 1953—1965 рр. середню школу закінчило 440 юнаків і дівчат. Значна частина випускників здобула спеціальності шоферів, машиністів-трактористів тощо. У селі працює 104 чоловіка з вищою і середньою спеціальною освітою.
За післявоєнні роки з Тростянця вийшли і працюють в різних куточках нашої країни 20 учителів, 2 лікарі, 22 офіцери Радянської Армії, 9 інженерів, 5 юристів, 4 агрономи, художник, 12 медпрацівників з середньою спеціальною освітою. Уродженець Тростянця В. Г. Зайчук — голова Верховного Суду УРСР.
Навчаються не тільки діти, а й дорослі. На території сільради в школах і гуртках політичної освіти щорічно підвищують свій ідейно-теоретичний рівень близько 160 комуністів, комсомольців і безпартійних активістів. У Тростянці на громадських засадах працює кабінет політичної освіти.
У 1966 році в селі споруджено новий Будинок культури на 300 місць. При клубі є стаціонарна кіноустановка, бібліотека, яка налічує близько 10 тисяч книг, є хор, драматичний гурток, духовий оркестр. На обласному огляді художньої самодіяльності хор дістав високу оцінку. В 1968 році побудували стадіон з спортивним комплексом.
Рік у рік підвищується культура обслуговування трудящих споживчою кооперацією. За семирічку в селі побудовано типовий продуктовий і промтоварний сільмаги, чайну, майстерню побутового обслуговування. Товарообіг Тростянець-кого сільського споживчого товариства зріс з 739,7 тис. крб. у 1963 році до 1588 тис. крб. у 1968 році. Особливо збільшився попит населення на культтовари.
Партія і Радянський уряд виявляють велике піклування про охорону здоров’я трудящих села.
У Тростянці є дільнична лікарня на 25 ліжок, поліклініка, туберкульозна лікарня на 80 ліжок, аптека. На території сільради працює 5 лікарів.
Провідну роль у розвитку господарства і культури села відіграє тісно зв’язана з народом сільська Рада, до якої у 1969 році обрано 28 депутатів.
У селах сільради працюють 44 вчителі, 32 медпрацівники, 5 культосвітніх працівників і 5 спеціалістів сільського господарства. Десятки агітаторів несуть живе слово партії в кожну хату колгоспника.
Працює тут також дві групи товариства «Знання».
Партійна організація колгоспу проводить багато заходів щодо виховання молоді і всіх трудящих на революційних, бойових і трудових традиціях минулого. В усіх селах Тростянецької сільської Ради свято шанують пам’ять революціонерів, партизанів, воїнів, що загинули в боях за щастя народу. 9 травня 1965 року в Тростянці урочисто відкрито монумент Слави, на мармурових плитах якого викарбувані імена 182 громадян, що віддали життя за торжество Радянської влади, за свободу і незалежність Соціалістичної Батьківщини.
Бурхливо розвивається національна за формою і соціалістична за змістом радянська культура, народжуються нові народні звичаї, неухильно підвищується культурний рівень трудящих села, яке з кожним роком молодіє, оновлюється.
Таким стало за роки Радянської влади колись убоге поліське село Тростянець.
Натхнені рішеннями XXIII з’їзду КПРС, трудящі села наполегливо борються за побудову найпрекраснішого суспільства на землі — комунізму.
Р. Я. ОКСЕНЮК