Цумань, Ківерцівський район, Волинська область (продовження)
Поступово налагоджувалось нове, радянське життя. Багато селянських господарств не мали тягла. Щоб допомогти їм обробити землю, в Цумані створили МТС. Почала діяти лікарня, де населенню безплатно подавали медичну допомогу. Сталися зміни і в культурному житті. Була відкрита семирічна школа з українською мовою викладання. Всі діти шкільного віку сіли за парти. Багато робітників і селян вчилися на курсах ліквідації неписьменності.
Та раптовий напад фашистської Німеччини на Радянський Союз зірвав мирні плани жителів селища. 29 червня 1941 року Цумань окупували німецько-фашистські загарбники. Почалися жахливі дні гітлерівської окупації. 28 серпня 1941 року фашисти розстріляли 45 чоловік, з них 12 жінок та 11 дітей. Окупанти грабували населення, розорювали селище. Та ні розстрілами, ні катуваннями вони не могли зламати волю трудящих до перемоги над ненависним ворогом. Вони відмовлялися виконувати розпорядження окупантів, ховали майно, продовольство, одяг, допомагала місцевим партизанським загонам, переховували поранених радянських воїнів, йшли в партизани. Вже наприкінці 1941 року на території району почали діяти партизанські групи, які згодом об’єднались у великий загін, командиром якого став комуніст О. Ф. Філюк. Як члена КПЗУ пілсудчики засудили його до 8 років ув’язнення. Він був у тюрмі до вересня 1939 року.
Загін спершу діяв поблизу Цумані, потім на Ровенщині, а згодом влився в партизанське з’єднання А. П. Брянського. Біля Цумані партизани пустили під укіс 17 ворожих ешелонів з живою силою, танками та боєприпасами. На території району діяли також партизанські загони і з’єднання С. А. Ковпака, В. А. Бегми, О. Ф. Федорова, Д. М. Медведева. В їх складі теж були селяни й робітники селища.
Багато горя, матеріальної шкоди завдали жителям Цумані фашистські окупанти та банди українських буржуазних націоналістів. Вони забрали у населення коней, худобу, зруйнували тартак, маслозавод, крупорушку та інші підприємства, а також 94 житлові будинки, 147 господарських споруд, школу, лікарню, амбулаторію і крамниці.
26 січня 1944 року партизанські загони 1-го з’єднання генерал-майора В. А. Бегми зав’язали бій з ворожим гарнізоном, що укріпився в Цумані. Бій тривав кілька днів. Підійшли частини 13-ї армії 1-го Українського фронту. Фашисти створили на підступах до Цумані міцний вузол опору. В розгромі ворожих укріплень особливо відзначився ескадрон гвардії капітана Д. П. Васильєва. Оточений ворогами, ескадрон протягом 18 годин вів нерівний бій. За цей час він відбив кілька атак, знищив понад 400 ворожих солдат і офіцерів, 5 автомашин, 4 дзоти тощо. В цьому бою загинув відважний командир. За героїзм і відвагу, за вміле керівництво боєм йому посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу. З лютого 1944 року селище зайняли воїни 13-ї армії 1-го Українського фронту.
З перших днів визволення Цумані відновили діяльність райком партії, райвиконком, виконком селищної Ради депутатів трудящих. Багато чоловіків пішло до лав Червоної Армії громити гітлерівців на фронтах Вітчизняної війни. Жителі селища вносили і свій вклад у справу розгрому ненависного ворога. Вони збирали кошти на побудову танкової колони, авіаескадрильї, передавали радянським воїнам теплі речі, продукти харчування тощо. Розгорнулися роботи по відбудові селища і господарства. Вже у червні тут працювали млин, цехи райпромкомбінату, МТС, а при ній — майстерня, де ремонтувалися плуги, вози, кінні молотарки, зерноочисні машини тощо. Відбудували лісопильний завод. Проводилися роботи по заготівлі і вивезенню лісу для потреб вугільної промисловості Донбасу. Активно працювали жінки. Так, робітниці лісозаводу Ф. М. Денисюк, П. Н. Арендарчук та багато інших виконували змінні завдання на 125—130 процентів.
Переборюючи труднощі воєнного часу і відбудовного періоду, райком партії, райвиконком, селищна Рада мобілізували всіх жителів на відбудову селища. Сотні жінок, підлітків виходили щодня на роботу, розчищали руїни, допомагали робітникам у відбудові промислових підприємств, житла тощо.
У лютому 1948 року при деревообробному комбінаті відкрили фабрично-заводську школу з піврічним строком навчання, де готували слюсарів, столярів, теслярів. До неї вступили 103 юнаки з Цумані, а також із сіл Цуманського і Олицького районів. У липні відбувся перший випуск. Багато випускників залишилися працювати на деревообробному комбінаті, створеному в 1946 році.
Для подання допомоги безкінним господарствам, удовам та інвалідам Великої Вітчизняної війни під час весняних польових робіт було створено 41 супрягу, обладнано громадські токи.
Зростала політична й громадська активність населення Цумані. На сесії селищної Ради, що відбулася в січні 1948 року, утворили 5 постійно діючих комісій: сільськогосподарську, бюджетно-фінансову, культурно-освітню, шляхову, охорони здоров’я, до складу яких увійшли депутати й активісти. Депутати селищної Ради організовували суботники по впорядкуванню вулиць, площ, скверів і дворів.
Уже в червні 1948 року до райкому партії, райвиконкому і селищної Ради від селян Цумані надходили пропозиції про необхідність утворення колгоспу, а також заяви про бажання вступити до нього. А наприкінці серпня 26 селянських господарств об’єдналися в сільськогосподарську артіль. їх приклад наслідували інші. За 1949—1950 рр. артіль стала однією з найбільших у районі. Швидкими темпами розгорталося будівництво господарських приміщень, механізація трудомістких процесів у рільництві і тваринництві. У спорудженні господарських приміщень значну допомогу молодому колгоспному господарству подавали робітники лісгоспзагу і деревообробного комбінату. Зростали кадри колгоспного виробництва. В артілі працювали агротехнічний і зоотехнічний гуртки, в яких щороку навчалось 80—100 льонарів, тваринників та інших. Поповнювалися ряди колгоспних механізаторів.
У 1958 році колгосп було реорганізовано, його землі передали сусіднім артілям, а частину — лісгоспзагу. Колишні колгоспники почали працювати в лісгоспзагу, на деревообробному комбінаті, який з колишнього князівського тартака за роки Радянської влади перетворився на одне з найпотужніших підприємств Волині. Тут працюють 940 чоловік. Цехи оснащені найновішою вітчизняною технікою. Продукція комбінату — фанера, паркет, медичні меблі — відома не тільки на Україні, айв інших союзних республіках. У 1966 році комбінат випустив товарної продукції на 3128 тис. крб., в 1967 році — майже на 4 млн. крб., а в 1968 році — на 4,7 млн. крб. У цих досягненнях — наполеглива праця всього колективу комбінату, його енергія, досвід, зростаюча професійна майстерність.
Партійна організація, яка налічує 102 комуністи, спільно з адміністрацією, профспілковою і комсомольською організаціями дбає про піднесення ініціативи робітників, розвиток їх технічної творчості, підвищення загальноосвітнього й технічного рівня. На комбінаті працює школа передового досвіду, технічним навчанням охоплено понад 800 робітників. Це дає змогу успішно розгортати рух раціоналізаторів і винахідників. Так, якщо в 1956 році новаторів виробництва було 7, то в 1967 році — вже 39. Найцінніші пропозиції подають завжди робітники-раціоналізатори О. М. Мельник, І. М. Попадюк, В. Ю. Степанюк, П. А. Стрельчук та інші. Подані ними і впроваджені у виробництво в 1968 році пропозиції дали підприємству 18 тис. крб. економії. Серед робітників комбінату розгорнулося змагання за звання комуністичних бригад і ударників. У змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня комбінат зайняв третє місце серед підприємств деревообробної промисловості УРСР.
Високопродуктивна й творча праця багатьох робітників відзначена урядовими нагородами, зокрема токар механічного цеху, ветеран підприємства Л. Ф. Ковальський нагороджений орденом Леніна. Досконально оволодівши кількома суміжними професіями, він за останні десять років виконує норми на 130—140 процентів.
У Цумані розташований один з найбільших в області та республіці лісгоспзаг. За ним закріпили понад 32 тис. га лісу та 1000 га сільськогосподарських угідь. У лісгоспзагу працюють 577 робітників, 16 інженерів і 33 техніки. Щороку тут провадиться великий обсяг робіт по заготівлі лісоматеріалів, насадженню лісів тощо. Так, у 1968 році для потреб народного господарства країни тут було заготовлено і вивезено лісу на суму понад 700 тис. крб. Рік у рік найкращі виробничі показники виборюють тракторист В. М. Мацюк, лісник І. Ф. Ройко, ланкова лісодільниці П. Н. Федорчук, шофер Г. Ф. Гламазда. За визначні успіхи, досягнуті в змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня, колективу лісгоспзагу вручено Пам’ятний прапор Волинського обкому КП України, облвиконкому і облпрофради.
Гордістю лісгоспзагу є закладений у 1965 році дендропарк, що налічує понад 300 порід дерев і кущів, а також відкритий на честь 50-річчя Радянської влади Будинок лісогосподарської пропаганди, в якому розміщено музей лісового господарства. Тут побували делегації спеціалістів з Польської Народної Республіки, Естонії, Латвії, Білорусії, Чуваської APСP та інших братніх республік і областей нашої країни.
У 1957 році поблизу селища, в сосновому бору, створено звірогосподарство. Нині воно спеціалізується на розведенні сріблясто-чорних лисиць, нутрій і песців. За порівняно короткий період господарство стало високорентабельним. У 1968 році державі було здано хутра на суму більш як на 400 тис. карбованців.
У Цумані діє потужна лукомеліоративна станція, створена на базі МТС. Вона має 75 тракторів, 4 екскаватори, 100 лукомеліоративних машин та іншу техніку. На станції працюють 214 робітників та 14 інженерів. Цуманські меліоратори провадять осушувальні роботи в колгоспах Ківерцівського, Рожищенського і Маневицького районів. Високих показників у роботі досягли трактористи М. Я. Залевський, І. В. Матчук, П. А. Хом’як, бригади В. О. Шалабана та І. 3. Грицюка. Досконало знаючи свою справу, вони систематично виконують півтори — дві норми.
Із промислових підприємств у селищі є також завод будівельних матеріалів, комбінат комунальних підприємств, хлібопекарня, відділення Олицького комбінату побутового обслуговування населення. Всього на підприємствах селища працює понад 2 тис. робітників.
Первинні партійні організації, селищна Рада депутатів трудящих, жителі докладають багато зусиль до поліпшення благоустрою і впорядкування свого селища. У 1962 році на околиці Цумані відведено 50 га лісового масиву для створення парку. Колективи всіх підприємств, учні шкіл у вільний час прокладали тут доріжки, упорядкували майданчики. Створено дитяче містечко, спортивний комплекс. У парку відбуваються традиційні зустрічі студентів Луцького, Ровенського та Брестського педінститутів, масові народні гуляння. В парку ставлять намети численні туристи, що приїздять у Цуманські ліси. Ще в 1948 році Думань була невеликим селом. Нині в селищі споруджено багато сучасних будинків з усіма вигодами, куди переселилась переважна більшість сімей робітників і службовців. Значну допомогу в спорудженні житла подають підприємства. Так, за допомогою деревообробного комбінату лише за семирічку збудовано 113 квартир для робітників. Рік у рік зростають витрати на благоустрій селища. Тільки в 1967 році було витрачено 100 тис. карбованців.
До послуг населення мережа торговельних закладів, що налічує 15 магазинів. Серед них —універмаг, гастроном, книжковий, культтоварів та інші. У селищі є 4 їдальні і ресторан. У 1967 році товарооборот магазинів і підприємств громадського харчування становив 2200 тис. крб., що втричі більше, ніж у 1964 році.
Охорона здоров’я населення — одне з першочергових завдань органів Радянської влади. До 1939 року в Цумані був лише один фельдшер. Нині в дільничній лікарні, трьох медпунктах, амбулаторіях працюють 21 лікар, 58 фельдшерів та медсестер.
Радянська влада відкрила трудящим шлях до знань, створила всі умови, щоб вони могли здобути освіту. В 1945/46 навчальному році в селищі відкрили вечірню школу робітничої молоді. В наступному навчальному році при семирічці створили 4 класи вечірньої школи сільської молоді та 6 гуртків по ліквідації неписьменності і малописьменності. З 1948 року семирічна школа стала середньою, і в 1967/68 навчальному році в ній уже навчалося 390 учнів і працювало 32 вчителі. Понад 100 юнаків і дівчат навчаються у вечірній школі робітничої молоді. За роки Радянської влади понад 1000 цуманців здобули середню й вищу освіту.
У селищі є Будинок культури, в якому демонструються фільми, проводяться вечори відпочинку, різні теоретичні конференції. При Будинку культури діє багато гуртків художньої самодіяльності, в тому числі хоровий, танцювальний, вокальний, музичний та інші. У клубі деревообробного комбінату теж працюють гуртки художньої самодіяльності, в яких беруть участь 300 чоловік. Група цуманських баяністів не раз успішно виступала на районних та обласних оглядах художньої самодіяльності.
Велику культурно-освітню роботу провадять бібліотеки. Їх у Цумані 6. Загальний книжковий фонд становить понад 30 тис. примірників. Трудящі жваво цікавляться внутрішнім і зовнішнім життям країни. Про це свідчить хоча б той факт, що в середньому на кожну тисячу населення передплачується понад 1000 примірників газет і журналів.
У 1958 році в селищі відкрито музей партизанської слави, а в урочищі Лопатені, де формувалися загони народних месників, базувався загін Д. М. Медведева, і звідки йшов на виконання завдання легендарний розвідник М. І. Кузнецов, у серпні 1967 року створено меморіальний комплекс партизанської слави.
М. Я. ГРИЩЕНКО, М. М. НАУМЧИК