Голоби, Ковельський район, Волинська область (закінчення)
Переломним моментом в дальшому розвитку колективного господарства, у зміцненні його економіки, підвищенні матеріальної заінтересованості колгоспників були, рішення вересневого (1953 р.), березневого (1965 р.) і наступних пленумів ЦК КПРС, рішення XXIII з’їзду партії. Розв’язання ініціативи сільських трудівників у плануванні виробництва, передача колгоспам техніки, запровадження гарантованої оплати праці та пенсійного забезпечення колгоспників, підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, встановлення твердих планів її заготівлі — всі ці та інші важливі заходи партії і уряду благотворно вплинули на розвиток колгоспного виробництва. За семирічку колгосп «Дружба» досяг значних успіхів. Про це свідчать показники артілі за 1958 і 1968 роки. Так, грошові доходи за цей період збільшилися з 467 тис. до 900 тис. карбованців.
В артілі постійно зростає врожайність сільськогосподарських культур. Якщо в 1958 році зібрали на круг по 14,2 цнт зернових з га, то в 1968 році — по 18,8 цнт з гектара.
Особливо підвищилась продуктивність тваринництва. Кількість великої рогатої худоби в артілі за роки семирічки збільшилась з 963 до 2224 голів, у т. ч. корів з 415 до 800 голів, а в 1968 році поголів’я худоби на фермах вже становило понад 2300 голів.
На сто гектарів сільськогосподарських угідь було вироблено в 1968 році 420 цнт молока і 79 цнт м’яса, тоді як у 1958 році —230 цнт молока і 36 цнт м’яса. У 1968 році надій молока на кожну фуражну корову становив 2516 кілограмів.
Крім худоби на громадських фермах, в особистому користуванні колгоспників і службовців було на початку 1967 року 1074 корови і 978 свиней.
Для одержання високих і сталих врожаїв, а також піднесення продуктивності громадського тваринництва партійна організація і правління колгоспу разом з спеціалістами розробили систему організаційно-господарських заходів. В результаті їх здійснення в колгоспі щорічно збільшується внесення на поля органічних і мінеральних добрив, проводиться вапнування кислих грунтів, застосовується передова технологія вирощування і збирання врожаїв. В колгоспі посіви ярих розміщаються тільки по зяблевій оранці, сівбу культур проводять першокласним насінням високоврожайних сортів (на базі голобської бригади колгоспу створена сортодільниця). З 1964 року колгосп почав запроваджувати комплексну механізацію вирощування цукрових буряків, а з 1966 року — картоплі. Потужнішою стала і матеріальна база.
В артілі збудовано 25 типових тваринницьких приміщень, 6 зерносховищ, ремонтну майстерню. Тільки в 1966 році на капітальне будівництво витрачено 195 тис. крб. Колгосп має 30 тракторів у 15-сильному обчисленні, 15 вантажних автомашин, 14 комбайнів, понад 50 електромоторів. Це дало змогу механізувати всі польові роботи — оранку, посів, збирання врожаю і більшість трудомістких процесів на тваринницьких фермах.
У господарстві працює 75 механізаторів, 3 агрономи, 2 зоотехніки, 3 ветфельдшери, інженер, економіст.
Керівна роль у зміцненні колгоспу належить його партійній організації, створеній у 1950 році. Першими її членами були О. Т. Борисюк, Ф. Ю. Савицький та інші. У 1967 році вона налічувала 74 комуністи, з яких 63 були зайняті безпосередньо в артільному виробництві. Зокрема, М. М. Божедарик—бригадир комплексної бригади, О. Т. Борисюк — ланкова, Г. С. Ніколайчук і Г. О. Пастушок — доярки. В авангарді соціалістичного змагання йдуть і комуністи механізатори О. П. Андросюк і Ф. А. Москвітін. Велику організаторську та ідейно-виховну роботу по згуртуванню колгоспників проводять 4 бригадні первинні організації і 5 партійних груп, які створені в тракторних бригадах і на тваринницьких фермах.
Високих показників добилися трудівники колгоспу і в ювілейному 1967 році. Артіль набагато більше, ніж передбачалося державними замовленнями, вивезла на приймальні пункти хліба, цукросировини, картоплі, льоноволокна та іншої продукції. Було вирощено добрий урожай всіх культур. Зокрема, цукрових буряків зібрали по 324 цнт з кожного гектара. Найвищий урожай солодких коренів — по 416 цнт виростила ланка О. Т. Борисюк. У змаганні серед комбайнерів переможцями вийшли А. В. Ніколайчук, який намолотив 6041 цнт зерна і В. Д. Качула, який зібрав урожай цукрових буряків з площі 72 гектари.
Партія і уряд високо оцінили самовіддану працю хліборобів. Ще у 1958 році групу передовиків колгоспу було нагороджено орденами і медалями СРСР. Звання Героя Соціалістичної Праці було присвоєно доярці А. Є. Гарлинській, яка протягом 15 років надоювала по 4—7 тис. літрів молока від кожної фуражної корови щорічно. Високих урядових нагород були удостоєні і колишній голова колгоспу Ф. П. Гергеша, ланкова О. Т. Борисюк, бригадир М. М. Божедарик, механізатор О. П. Андросюк та інші.
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства групу трудівників колгоспу в 1966 році знову було відзначено високими урядовими нагородами. Ордена Леніна удостоєний голова артілі А. К. Щибря, орден «Знак Пошани» вручено бригадиру М. G. Борисюку, секретарю парторганізації І. Ф. Полончуку і доярці Г. С. Ніколайчук.
Шанують людей праці в Головах. Імена ветеранів колгоспу, передовиків виробництва, активних творців нового життя щорічно заносять до колгоспної Книги пошани. В числі перших з’явилися там прізвища першого голови артілі О. Б. Лук’янчука, Героя Соціалістичної Праці А. 6. Гарлинської, кращих ланкових О. Т. Борисюк, М. І. Будник і О. Н. Відринської, телятниці Г. М. Степанюк, свинарки Ф. 3. Седлей та багатьох інших. Коли відзначали 50-річчя Великого Жовтня, до Книги пошани занесли прізвища найстарішого механізатора артілі Д. А. Пастушка та доярок Л. Ф. Крочук і Є. В. Мазур.
За роки Радянської влади в селищі виросли нові підприємства і організації.
У червні 1959 року тут була створена спеціалізована пересувна механізована колона управління «Поліссяводбуду», що проводить осушування заболочених земель. При ній є ремонтно-механічна майстерня і автотранспортна контора. В розпорядженні колони 46 екскаваторів, 28 бульдозерів, 23 вантажних автомобілі. Її колектив налічує 400 робітників та інженерно-технічних працівників. Лише за роки семирічки він поставив на службу врожаям понад 13,5 тис. га поліської цілини при плані 12,3 тис. гектарів.
На території селища діють цегельний завод потужністю 2,5 млн. штук цегли в рік, збудований у 1951 році і розширений в 1960 році цех по виготовленню черепиці, що дає її 100 тисяч штук за сезон, райпромкомбінат, 3 пилорами, 2 вапняні печі.
В Головах є хлібоприймальний і бурякоприймальний пункти, а також пункт Ковельської заготконтори. В 1966 році споруджено плодоконсервний завод потужністю понад 5 млн. банок на рік.
До послуг трудящих — павільйон побутового обслуговування, цекарня з середньодобовим випіканням хліба 10 тонн, ковбасний і сироварний цехи та цех по виготовленню безалкогольних напоїв.
Діє розгалужена сітка торговельних закладів. У 17 магазинах і кіосках жителі селища мають змогу придбати різноманітні промислові, продовольчі, господарські та інші товари. Щорічно зростає добробут трудящих селища і відповідно підвищується їх купівельна спроможність. Це видно з таких даних. Якщо в 1961 році було реалізовано товарів культурно-побутового призначення на 92,2 тис. крб., в т. ч. меблів на 18,6 тис. крб., то в 1968 році їх продано на 173,0 тис. крб., з них меблів — на 50,5 тис. крб. Товарооборот у 1968 році перевищив 3,3 млн. крб. В селищі відкрито 2 їдальні, збудовано ресторан. Тут є лазня, перукарня. Працюють відділення зв’язку, радіовузол.
Для охорони здоров’я трудящих є лікарня на 100 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, санепідемстанція, аптека. В медичних установах працює 15 лікарів, 48 середніх медпрацівників.
Невпізнанним стали Голоби в радянський час. За післявоєнні роки житловий фонд селища виріс проти 1939 року більше, ніж в 3 рази. Тільки в 1966—1967 роках споруджено 78 будинків індивідуальними забудовниками та 6 комунальних багатоквартирних будинків загальною площею 4,5 тис. кв. метрів. Виросли нові вулиці — Леніна, Перемоги, Мартинюка, Жовтнева, Лесі Українки, Бен-деліані та інші. Кількість населення в селищі майже подвоїлась проти довоєнного часу.
Незрівнянно підвищився культурно-освітній рівень голобчан. Колгосп «Дружба» в 1966 році спорудив чудовий Будинок культури на 400 місць.
В селищі діє кінотеатр із стаціонарною кіноустановкою, 3 бібліотеки (для дорослих, дитяча і шкільна) з книжковим фондом близько 50 тис. примірників. Улюбленим місцем відпочинку трудящих є парк. На території колишньої поміщицької садиби розмістилися будинок дітей-інвалідів, дитячий садок і дитячі ясла. На стадіоні проводяться спортивні змагання, ігри.
У селищі є середня школа. За роки Радянської влади вона дала путівку в життя 1289 учням — синам і дочкам робітників, хліборобів.
З них закінчили школу з золотими і срібними медалями 68 чоловік. В школі навчається понад 800 учнів. їм передають свої знання 46 педагогів, з яких більшість — уродженці селища.
Сучасні Голоби — селище суцільної грамотності населення. Кожний четвертий його житель — учень або студент. У вузах, технікумах та інших навчальних закладах в 1968 році навчалося 78 чоловік. За післявоєнні роки 117 голобчан здобули вищу освіту, з них 59 педагогів, 28 інженерів, 9 лікарів, 11 спеціалістів сільського господарства, 12 культосвітніх працівників. Уродженець селища В. А. Книш став доктором технічних наук і тепер викладач Львівського лісотехнічного інституту.
В результаті розвитку господарства, освіти і культури різко змінився соціальний склад населення. Більше половини його робітники, 25 проц.— колгоспники, 10 проц. — трудова інтелігенція.
Все ширше залучається громадськість до управління державними справами. В складі Голобської селищної Ради 48 депутатів. 7 трудівників селища обрані депутатами районної Ради.
Зростають духовні потреби голобчан. Книги, газети, журнали увійшли в їхній повсякденний побут. Жителі селища передплачують 3110 примірників періодичної преси (132 назви). Багато голобчан мають власні бібліотеки.
В життя селища входять нові звичаї — комсомольські весілля, зорини, урочисті проводи в ряди Радянської Армії, свято врожаю тощо.
Трудящі селища свято шанують пам’ять мужніх захисників Радянської Батьківщини, які загинули в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Уже стало традицією у святкові дні урочисто проводити церемонію покладання вінків на могили героїв. В 1965 році у селищі споруджено монумент Слави на вшанування пам’яті воїнів-визволителів і голобчан, що загинули в боротьбі проти фашизму в роки Великої Вітчизняної війни.
За перспективним планом селище перетвориться на великий впорядкований населений пункт. На його вулицях виростуть багатоповерхові будинки з усіма комунальними вигодами, одягнуться в тверде покриття вулиці і тротуари. Стануть до ладу, нові підприємства харчової і обробної промисловості. В парку культури і відпочинку буде впорядковано водоймище. Мине небагато часу — і стародавнє селище стане справжнім містом.
Р. Я. ОКСЕНЮК, С. С. ХРІН