Ковель, Ковельський район, Волинська область (частина третя)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Комуністичні осередки Ковельської окружної партійної організації зростали чисельно і якісно. Вже у першій половині 1934 року вона об’єднувала 17 райкомів КПЗУ, де було 600 членів партії — половина усіх членів Волинської організації КПЗУ.
Зміцнення Ковельської організації КПЗУ, піднесення її боєздатності сприяло дальшому розгортанню класової боротьби трудящих. В місті у квітні 1935 року закінчився перемогою двотижневий страйк робітників швейних майстерень. Страйкували будівельники. 1 Травня 1935 року колону селян з Нових Кошар і Черкас Ковельського повіту, що прямувала до міста на мітинг, розігнала поліція, закидавши демонстрантів гранатами із сльозоточивим газом.
Особливої гостроти набрали революційні виступи восени 1936 року, коли польські окупанти провели найкривавішу розправу за весь час т. зв. пацифікації. В самому лише Ковелі поліція замордувала 50 селян.
Під час економічної кризи, що охопила Польщу в 1937 році, становище ковельчан різко погіршилось. У грудні 1937 року в місті налічувалося понад 840 безробітних.
У 1938—1939 рр. боротьба трудящих під керівництвом комуністів ще більше посилилась. В умовах наростання революційного руху в країні лютував терор. Тисячі революціонерів кинули за грати. В Ковельському повіті заарештували 702 чоловіка. І лише визвольний похід Червоної Армії у вересні 1939 року врятував місцеве населення від дальшого економічного і національного гноблення, від загрози поневолення його фашистською Німеччиною.
Комуністи, вийшовши з підпілля, почали створювати збройні загони, до яких влилася передова частина робітників та інтелігенції. Вже 17 вересня такий загін із колишніх політв’язнів-комуністів роззброїв поліцію в місті.
Було створено ревком, який почав запроваджувати революційний порядок, роззброював польські військові загони. Очолювали ревком колишні політв’язні В. М. Західний, М. В. Козакевич та інші.
19 вересня в Ковель вступили радянські війська, їх палко зустріли трудящі міста. Відбувся масовий мітинг.
Революційний комітет було реорганізовано в тимчасове управління Ковельського повіту, яке з перших днів своєї роботи залучило широкі маси робітників і селян до активної участі в соціалістичному будівництві. Підприємства і магазини було взято під робітничий контроль. На виробництві запроваджено восьмигодинний робочий день, ліквідовано безробіття.
За порівняно короткий час у місті встановився належний революційний порядок. Налагоджувалась робота підприємств, магазинів, лікарень, шкіл. Продовольчий відділ Тимчасового управління забезпечив безперебійне постачання місту продуктів харчування.
Значні перетворення сталися і в культурному житті. Почала виходити газета «Прапор Леніна» (орган тимчасового управління). Відновили роботу кінотеатри.
На багатолюдних зборах і мітингах трудящі Ковеля висловлювали свою одностайну волю — увійти до складу Радянської України. Вони активно включилися у підготовку до виборів у Народні Збори Західної України.
22 жовтня 1939 року ковельчани обрали своїми депутатами до Народних Зборів колишніх членів КПЗУ В. Т. Малешевського, І. Н. Тишика та інших, доручивши їм голосувати за возз’єднання з Радянською Україною.
На Західній Україні розпочалося будівництво нового життя. В Ковелі було націоналізовано підприємства, банк, магазини, кінотеатри, готелі, лікарні; вжито заходів до поліпшення добробуту трудящих, підвищення заробітної плати робітникам і службовцям. Відкрились школи з рідною мовою навчання.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СPCP від 4 грудня 1939 року було утворено Волинську область, до складу якої ввійшов і Ковельський повіт (з 17 січня 1940 року —район) з центром у Ковелі. Наприкінці грудня 1939 року тут створено міську Раду.
19 січня 1940 року бюро Волинського обкому КП(б)У затвердило склад бюро Ковельської міської парторганізації на чолі з П. А. Киселем. У процесі соціалістичних перетворень партійна організація швидко зростала і зміцнювалась за рахунок активістів з числа робітників та передової інтелігенції. У червні 1940 року вона об’єднувала 600 членів і кандидатів у члени партії. Міський комітет партії дбав про створення й зміцнення первинних парторганізацій, насамперед на залізничному вузлі, на провідних підприємствах промисловості, про розстановку комуністів на провідних ділянках роботи.
Важливою подією в житті трудящих міста була підготовка та проведення виборів до Верховних Рад CPСP і УРСР. Керівництво цією важливою кампанією здійснювали міський комітет партії та виконком міської Ради. Вони організували вивчення серед населення Радянської Конституції та Положення про вибори до радянського парламенту.
24 березня 1940 року стало для ковельчан справжнім святом. Перші прямі, вільні, рівні, при таємному голосуванні, вибори народних посланців пройшли з небаченим ентузіазмом. Майже 100 проц. голосів ковельчан здобули кандидати блоку комуністів і безпартійних. Не менш важливою подією були і вибори до місцевих Рад депутатів трудящих.
До активної громадсько-політичної роботи було залучено сотні місцевих активістів. З ініціативи комсомольців Ковельського залізничного вузла 24 листопада 1940 року було організовано агітаційний похід молоді. Учасники його провели серед виборців 250 бесід і концертів.
Вибори до місцевих Рад відбулися 15 грудня 1940 року. Вони засвідчили велику активність і згуртованість трудящих. На першій сесії було утворено виконавчий комітет міської Ради; очолив його А. М. Колосок. При міській Раді розгорнули роботу відділи місцевої промисловості, земельний, фінансовий, охорони здоров’я, народної освіти, комунального господарства, торгівлі і соціального забезпечення.
Спираючись на актив, радянські та партійні організації Ковеля організували трудящих на боротьбу за соціалістичні перетворення. В місті, яке на той час мало понад 36 тис. чоловік населення (площа — 40 кв. км), відновили роботу 2 цегельні заводи, тютюнова фабрика, елеватор, 8 млинів, 2 лісопильні, торфорозробка. З весни 1940 року почали видавати продукцію столярно-меблева фабрика ім. Кірова, промислові артілі «Прогрес» і «Червоний прапор». Стали до ладу маслозавод, м’ясокомбінат, харчокомбінат. Було створено машиноремонтну станцію.
Йшла реконструкція найбільшого на Волині Ковельського залізничного вузла. Зростала виробнича потужність паровозного і вагонного депо та інших служб. Тодішню залізничну мережу, за винятком лінії Ковель—Ягодин, перевели на широку колію.
Комуністи міста стали заспівувачами масового соціалістичного змагання за виконання виробничих планів. Значного поширення набрав стахановський рух, застрільниками якого виступили залізничники. Серед них уже в травні 1940 року було 2980 стахановців і 2223 ударники. їхній почин підхопили на всіх підприємствах міста. Виробничі плани 1940 року Ковель виконав. Зростали темпи випуску продукції в 1941 році.
Розвивалися торгівля, громадське харчування, комунальне господарство.
Поліпшувалася охорона здоров’я трудящих. В 1940 році було 2 міські лікарні з відділеннями — епідемічним, хірургічним, пологовим, терапевтичним, тубдиспансер, банепідстанція, міська і стоматологічна поліклініки, 3 рентген-кабінети, 4 аптеки, молочна кухня, молочноконтрольна станція. Працювали 23 лікарі, десятки чоловік середнього медичного персоналу.
Протягом 1939/40 навчального року в місті провели велику роботу по створенню радянської системи освіти. Було запроваджено безплатне навчання рідною українською мовою. На 1 вересня 1940 року в Ковелі налічувалося 5 середніх, 10 семирічних і 1 початкова школи, в яких навчалося 5 тис. учнів і працювало 160 вчителів. При школах створили класи і гуртки для ліквідації неписьменності та малописьменності. Крім того, в місті діяли середня і неповна середня школи для переростків і дорослих, які за буржуазної Польщі не мали можливості здобути освіту. Для підготовки педагогічних кадрів організували вчительські курси. У 1940 році тут працювали 2 дитячі садки.
До послуг жителів Ковеля було 2 кінотеатри, 2 Будинки культури і кілька клубів. На їх сцені з концертами виступали приїжджі митці та учасники гурткі художньої самодіяльності. Міська бібліотека поповнилася сотнями нових книг, збільшилася кількість її читачів. В побут трудящих увійшли радіо, газети і журнали. Став до ладу потужний радіовузол. Поряд з центральними, республіканськими газетами та журналами вони передплачували газету «Прапор Леніна» — орган Ковельського міського і районного комітетів партії, виконкому міської і районної Рад депутатів трудящих. Отже, трудящі Ковеля під керівництвом партійних і радянських організацій добились значних успіхів у розв’язанні завдань соціалістичного будівництва.
Але мирну творчу працю радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини. Уже в перший день війни ворожа авіація піддала Ковель бомбардуванню і заподіяла йому значних руйнувань. Через кілька днів кровопролитні бої з гітлерівцями зав’язалися на вулицях міста. Мужньо захищали його воїни 15-го стрілецького корпусу 5-ї армії під командуванням І. І. Федюнінського. Вони билися за кожний метр рідної землі, але під натиском переважаючих сил ворога змушені були відступити. У місто вдерлися фашисти.
Почалися страшні дні гітлерівської неволі. Німецько-фашистські загарбники встановили в Ковелі кривавий окупаційний режим. Місто заполонили солдати, гестапівці та банди українських буржуазних націоналістів, які чинили жорстоку розправу над радянськими громадянами. Вся влада тут належала гітлерівській адміністрації — гебітскомісаріату та поліцейському гарнізону. Співучасниками фашистів у їх чорній справі були українські буржуазні націоналісти, що окопалися у так званій міській управі. Покірно служили катам також представники духовенства. Так, піп Благовіщенської церкви полковник у сутані Губа допомагав окупантам розстрілювати мирних жителів, а потім цей підлий зрадник знайшов притулок у США.
З перших днів окупації Ковеля німецько-фашистські загарбники взяли на облік і конфіскували всі продовольчі і промислові товари. У місті почався голод. Населення обклали тяжкими податками. Лікарні, навчальні заклади, кінотеатри було закрито. На початку вересня 1941 року окупанти видали розпорядження, за яким всі промислові підприємства, перукарні, їдальні, ресторани, чайні оголошувалися німецькими. Найкращі будинки міста віддали німецьким колоністам.
В Ковелі лютував фашистський терор. Гітлерівські окупанти та їх прислужники — українські буржуазні націоналісти масово знищували радянських людей. Вони зігнали частину мирних жителів у гетто і по-звірячому вбили їх. Фашистські кати створили в місті концентраційний табір, в якому лише з жовтня 1941 по червень 1942 року було знищено 12 тис. радянських військовополонених. Окупанти примусово вивозили радянських людей на каторжні роботи до Німеччини. Всього з міста було відправлено до фашистської неволі понад 5 тис. чоловік.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5