Уховецьк, Ковельський район, Волинська область (закінчення)
17 березня 1944 року 260-а Ковельська Червонопрапорна дивізія визволила Уховецьк від ворога. Три дні тут тривали жорстокі бої.
Першими вступили до села частини 1026-го стрілецького полку під командуванням підполковника П. М. Колесина і 738-го артилерійського полку на чолі з підполковником О. І. Огарковим. Під час боїв за визволення Уховецька загинуло 380 радянських воїнів різних національностей. їх імена викарбувані на пам’ятнику, встановленому в селі.
Серед загиблих— майор Г. В. Штельмах, капітан Я. П. Пінчук, рядові Г. М. Федоров, А. Т. Тетерханов, П. І. Геліс, К. Кульжанов та інші.
З 259 жителів Уховецька, які билися в лавах Червоної Армії, 130 полягли смертю хоробрих на полі бою. Загинули перший голова колгоспу М. А. Васюта, який посмертно був нагороджений орденом Леніна, його брат І. Васюта, колгоспники П. Голуб, А. Місюра та багато інших.
Гітлерівці завдали Уховецьку великої шкоди. Вони знищили 77 житлових будинків і 110 господарських будівель, відібрали у селян багато худоби. Загальна сума збитків, заподіяних селу, становила 543,6 тис. крб. Трудящі з приступили до відбудови господарства. Було відремонтовано будинок, де розмістили школу, клуб, сільраду. Держава надала селянам довгострокову позику на відбудову жител та придбання худоби.
Одним з ініціаторів відродження колгоспу була мати загиблого голови М. А. Васюти — П. В. Васюта. Вона разом з І. В. Бортюком роз’яснювала односельчанам, що єдиний шлях до заможного життя є організація артілі.
Соціалістичній перебудові сільського господарства чинили відчайдушний опір банди українських буржуазних націоналістів. Дізнавшись, що П. В. Васюта і І. В. Бортюк згуртовують селян для організації колгоспу, націоналістичні недобитки стали загрожувати їм смертю. Але це не залякало активістів, вони продовжували боротьбу за соціалістичне перетворення села. 8 квітня 1945 року в Уховецьку відбулися збори селян, на яких було прийнято рішення про відновлення колгоспу. Спочатку в артіль об’єдналося 24 господарства. Головою першого в області колгоспу «Полісся» обрали І. В. Бортюка. Спираючись на допомогу держави, колгосп вчасно засіяв і зібрав урожай. Розпочалося будівництво господарських та інших приміщень. Наступного року до колгоспу вступила більшість селян.
Рік у рік міцніло господарство артілі. Уже в перші два роки колгосп побудував 2 стайні, комору, типовий корівник на 170 голів, зерносховище, льоносушарку, гараж, майстерні, електростанцію. Стала працювати колгоспна цегельня, що виробляла 200 тис. штук цегли на рік. У червні 1947 року в селі було створено партійно-кандидатську групу, до якої ввійшли М. С. Кухта (секретар), 1. В. Бортюк, П. В. Васюта, А. А. Оксенюк та інші. Вона закріпила комуністів по бригадах і ланках, розгорнула масово-політичну роботу серед колгоспників. На кінець 1947 року було завершено колективізацію, всі селяни Уховецька об’єднались в артіль.
У червні 1948 року в Уховецьку створили первинну партійну організацію, секретарем якої обрали С. С. Судник. У 1951 році вона вже налічувала 20 комуністів. Партійна організація чимало зробила для зміцнення господарства. Вона доручила комуністам відповідальні ділянки роботи, організувала бригади для вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур. У 1948 році колгоспники виростили по 13 цнт зернових і по 4 цнт льону-насіння з гектара. Посадили новий сад, розгорнулось громадське будівництво. Нових успіхів досягнуто в розвитку тваринництва. Стали розводити рибу в колгоспному озері. Уховецький колгосп перетворився на досить значне господарство. У 1951 році план хлібозакупок члени артілі виконали за 10 днів і продали державі хліба на 200 цнт більше, ніж у попередньому році. У 1952 році в господарстві налічувалося 427 коней, 753 голови великої рогатої худоби, 293 свині і 285 овець.
Велике значення для дальшого розвитку господарства артілі мали рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС і наступні заходи партії і уряду, спрямовані на піднесення продуктивності сільськогосподарського виробництва. Партійна організація і правління колгоспу особливу увагу звернули на заготівлю місцевих добрив, запровадження науково обгрунтованих структур посівних площ, поліпшення використання луків, збільшення запасу кормів, їх облік та раціональне використання в кожній бригаді і на кожній фермі. У 1959 році в колгоспі зібрали в середньому по 10,8 цнт зернових, по 260 цнт буряків, по 80 цнт картоплі з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 36 цнт м’яса і 83,5 цнт молока. Бригада В. С. Борканюка зібрала по 15 цнт пшениці і по 19 цнт ячменю з гектара. За одержання високих врожаїв зернових ланкова К. І. Білинець і члени ланки М. Т. Дятел і М. С. Калитюк у 1960 році були відзначені урядовими нагородами.
За роки семирічки (1959—1965 рр.) в колгоспі завершили повну механізацію польових робіт — оранки, сівби, збирання врожаю, більше внесено в грунт органічних і мінеральних добрив. Щоб підвищити продуктивність тваринництва, створили бригади для заготівлі кормів, молодіжну ланку для вирощування кукурудзи на силос. Запроваджено дні тваринника. Працівники ферм підвищували професійний та ідейно-політичний рівень, широко розгорнули соціалістичне змагання. Передовиків праці нагороджували перехідними вимпелами «Кращій доярці», «Кращій свинарці»,. «Кращій телятниці». У 1965 році колгосп зібрав по 17,9 цнт пшениці, по 10,9 цнт жита, по 278 цнт цукрових буряків з гектара. Загальний прибуток артілі становив 200 тис. карбованців.
Важливу роль для розвитку колгоспу «Полісся» мали рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. За допомогою держави колгосп осушив 360 га заболочених земель. У 1968 році виробництво зерна, льону і цукрових буряків зросло у порівнянні з попереднім роком на 50 проц. Середній урожай зернових у 1966—1968 рр. становив 15 цнт (у т. ч. пшениці — 20 цнт), цукрових буряків — 300 цнт з гектара. В 1968 році зібрали по 19 цнт пшениці на площі 340 га, по 6 цнт льону-волокна і по 3,3 цнт льону-насіння на 135 га, по 309 цнт буряків на площі 40 га. Прибуток колгоспу від рільництва подвоївся.
Зросла і продуктивність тваринництва. У 1968 році артіль мала 374 голови великої рогатої худоби (в т. ч. 104 корови), 3439 овець (в т. ч. 1350 тонкорунних), що становило на 100 га угідь 16 голів великої рогатої худоби і 152 вівці. У ювілейному 1967 році колгосп «Полісся» назвали на честь першого голови колгоспу на Волині ім. М. А. Васюти. Артіль перетворилася на багатогалузеве господарство. їй належало 3461 га землі, з них 2445 га орної. В рільництві переважають зернові культури і льон, у тваринництві — вівчарство. Господарство має 20 тракторів, 5 комбайнів, 6 автомашин та іншу сучасну сільськогосподарську техніку. У 1968 році його доходи зросли порівняно з 1965 роком більш як вдвоє і досягли 427 тис. крб. Колгоспники одержали на один людино-день в середньому по 2 карбованці.
Вирішальною умовою зростання продуктивності колгоспного господарства є самовіддана праця його трудівників. Авангардна роль у цьому належить партійній організації, яка в 1968 році налічувала 60 комуністів. Майже всі вони працюють на провідних ділянках громадського господарства. Так, В. П. Калитюк очолює рільничу бригаду, яка в 1968 році зібрала по 14,4 цнт зернових на площі 208 га, по 343 цнт буряків на площі 15 га і по 9 цнт льону-волокна на площі 33 га. Тракторист П. К. Борисюк виробив на тракторі ДТ-20 531 га умовної оранки замість планових 400 га. Ланкова Н. В. Грицанюк виростила на 35 га по 9 цнт волокна і 4 цнт насіння льону з гектара. К. І. Віденець—передова доярка в колгоспі, приклад якої наслідують інші. Партійна організація виховує кадри колгоспного активу і з числа безпартійних. Бригада, яку очолює М. П. Турчин, зібрала по 15 цнт зернових на площі 200 га, по 413 цнт буряків на площі 20 га, по 4,5 цнт волокна і 3,5 цнт насіння льону на площі 50 га.
Тракторист С. В. Парат виробив на тракторі МТЗ-2 1413 га умовної оранки замість 850 га за планом. Таких прикладів багато.
За роки Радянської влади змінився й зовнішній вигляд Уховецька. Хутірна система, яка перешкоджала колективній праці і культурному зростанню населення, була ліквідована.
На початку 50-х років колгоспники переселилися з хуторів до села, з допомогою колгоспу звели нові будинки. З’явилось 5 нових вулиць, які обсадили декоративними та фруктовими деревами. Лише в 1967 році було висаджено понад 2,5 тис. саджанців декоративних дерев. У центрі села в 1950 році спорудили клуб на 500 місць, 3 магазини. Заможно живуть трудівники села. Рік у рік жителі Уховецька купують дедалі більше товарів. Товарооборот торговельної мережі зріс з 160 тис. крб. у 1961 році до 958 тис. крб. у 1968 році. Особливо великим попитом користуються радіоприймачі, телевізори, мотоцикли, добротний одяг, взуття.
В Уховецьку працює середня школа, яка міститься у новому двоповерховому будинку. В ній добре обладнані навчальні кабінети, бібліотека, фізкультурний зал. Тут є вечірні класи сільської молоді. За післявоєнний час середню школу закінчили 412 учнів. Чимало з них здобули вищу і середню спеціальну освіту і працюють педагогами, лікарями, агрономами, інженерами тощо. У 1968 році понад 50 випускників школи навчалося у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
В селі діють медпункт, пологовий будинок, дитячий садок і ясла.
Змістовним і цікавим стало культурне життя села. В клубі систематично проводяться лекції, їх читають місцеві вчителі, лектори з району і області. Тут також працюють гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий, танцювальний, фізкультурний, є духовий та інструментальний оркестри, стаціонарна кіноустановка. В селі — 2 бібліотеки, книжковий фонд яких становить 15 тис. примірників. Тут влаштовують читацькі конференції, обговорення художніх і наукових творів.
Гордістю села є історико-краєзнавчий музей, відкритий у 1960 році з ініціативи директора школи О. М. Вакулюка. Музей має понад 4 тис. експонатів, розміщених у 9 кімнатах. Особливо багато документів з історії боротьби трудящих Уховецька за визволення з-під гніту буржуазно-поміщицької Польщі і возз’єднання з Радянською Україною. Є чимало матеріалів про боротьбу трудящих проти німецько-фашистських загарбників. У музеї є ленінська кімната, в якій зберігаються твори В. І. Леніна, одержані від Центрального музею В. І. Леніна. Тут приймають до піонерів і комсомолу, урочисто вручають комсомольські квитки. При музеї створена картинна галерея, що має 200 полотен, подарованих художниками Москви, Львова, Талліна, Ташкента, Алма-Ати, дочкою художника А. Г. Лазарчука, що народився у селі, закінчив Академію мистецтв у Петербурзі і був учнем відомого художника В. Є. Маковського.
Велику роль у господарському й культурному житті Уховецька відіграє сільська Рада, яка налічує 37 депутатів. При Раді є 7 постійно діючих комісій, які працюють на громадських засадах. У селі створена народна дружина, що налічує 22 чоловіка, товариський суд.
Колись глухе поліське село Уховецьк нині розквітло під зорею Радянської влади. Його жителі — справжні господарі своєї землі — будують світле, радісне майбутнє — комунізм.
Р. Н. ОКСЕНЮК