Локачі, Локачинський район, Волинська область (продовження)
24 березня 1940 року трудящі Локачів обирали депутатів до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР, а 15 грудня 1940 року — до районної і селищної Рад депутатів трудящих. В період цих кампаній в Локачах на десятихатках виборці вивчали Конституцію і положення про вибори. В агітпункті районного Будинку культури, де містилась дільнича виборча комісія, перед трудящими виступали лектори.
У 1940—1941 рр. місцеві кустарі об’єдналися в 2 промислові артілі. Виникли також державні промислові підприємства: райпромкомбінат, маслозавод, млин та інші. Цим було зроблено перші кроки в створенні соціалістичної економіки містечка.
Почалося будівництво нових житлових будинків і переселення в них трудящих.
Але 23 червня 1941 року до Локачів, Крухиничів, Уйми-Локацької вдерлися фашистсько-німецькі загарбники. Настали жахливі дні гітлерівської окупації.
Підлу роль в цей час відіграли українські буржуазні націоналісти, що були як службі в окупантів. Зрадники разом з німецькими фашистами чинили злочини проти радянського народу, арештовували і розстрілювали тих, хто до війни працював у радянських установах, брали участь в облавах на юнаків і дівчат для відправлення на каторгу до Німеччини. Так, у перші дні окупації було розстріляно П. П. Бернадського, Г. Я. Кубюка, Г. І. Піддубецького, Д. Є. Савюка та інших. Багатьох кинуто в тюрми, концентраційні табори. На околиці Локачів гітлерівці створили концтабір, в якому мучилося понад 3 тис. чоловік.
У 1942—1943 рр. німецькі окупанти організували в Локачах масові розстріли, під час яких знищено 3667 чоловік. До Німеччини на каторжні роботи фашисти вивезли 994 чоловіка.
Для боротьби з фашистами першого ж дня війни в селищі створюється підпільна група, до складу якої ввійшли 3. Ф. Бернадський, Б. А. Кранц, Є. Д. Москалюк, Н. Поліщук, І. Ф. Тарасюк, М. В. Шапіро. Група провадила важливу роботу, добувала розвідувальні дані, які передавалися радянським військам, здійснювала диверсії, переховувала й переправляла через лінію фронту військовополонених, що тікали з таборів, організовувала ці втечі.
18 липня 1944 року частини Червоної Армії визволили Локачі від німецько-фашистських загарбників. У боях за селище смертю хоробрих полягло багато радянських воїнів. На честь їх в центрі селища 1958 року споруджено пам’ятник.
За проявлену мужність у боях з німецько-фашистськими загарбниками Л. М. Гузика, О. Г. Знайду, М. В. Клітинського нагороджено орденом Червоної Зірки.
Окупанти та їх прислужники завдали великої шкоди трудящим Локачів. Вони зруйнували 2 млини, маслозавод, цегельний завод, районну лікарню, середню школу.
Відразу ж після визволення селища радянськими військами відновили свою діяльність районна партійна організація, райвиконком і селищна Рада депутатів трудящих. Було створено групу самооборони для боротьби з бандами українських буржуазних націоналістів.
Радянська держава подавала велику допомогу трудящим селища. Багато з них одержали від держави кредит та матеріали для будівництва жител, на пільгових умовах придбали тяглову силу й насіння. До Локачів прибули спеціалісти, щоб працювати на виробництві, в сільському господарстві, в культурно-освітніх закладах.
Зразу ж після визволення багато жителів Локачів поповнили лави Червоної Армії й громили ненависного ворога. З великим патріотизмом взялися місцеві жителі відбудовувати зруйноване господарство селища. Своєю натхненною працею вони допомагали Червоній Армії. Трудящі збирали і здавали у фонд оборони сільськогосподарські продукти, передплачували позику, збирали кошти на будівництво танків і літаків.
Долаючи післявоєнні труднощі, районна партійна організація очолила боротьбу трудящих за відбудову господарства. Вже у 1944—1945 рр. в Локачах почали працювати райпромкомбінат, млин, маслозавод та 2 артілі промислової кооперації. Відновили роботу пологовий будинок на 15 місць і лікарня. Відбудовано 8 приміщень районних установ, відкрито їдальню, було відремонтовано 19 й побудовано 5 житлових будинків.
У 1946—1955 рр. в Локачах було зведено двоповерховий будинок районної Ради депутатів трудящих і райкому партії, споруджено нові приміщення побутового комбінату, їдальні, крохмальний завод, раймаг, хлібопекарню, стала до ладу інкубаторно птахівнична станція, відбудували двоповерхове приміщення середньої школи.
При селищній Раді депутатів трудящих стали працювати 8 постійно діючих комісій, до складу яких увійшло ЗО депутатів. Члени комісій перевіряли роботу підприємств та культурно-освітніх установ, обговорювали їх діяльність на сесіях селищної Ради, вживали відповідних заходів, щоб позбутися недоліків у роботі.
Внаслідок роботи соціально-культурної комісії поліпшилась діяльність батьківського комітету місцевої середньої школи. Цим питанням багато уваги приділяли на підприємствах, організаціях селища. І все це сприяло підвищенню успішності й поведінки учнів.
Багато уваги селищна Рада приділяла поліпшенню житлових умов населення та благоустрою райцентру.
Ініціативно працювала жіноча Рада, створена у 1945 році при селищній Раді депутатів трудящих. Вона подавала допомогу працівникам дитячого садка, лікарні, школи, пекарні, їдальні, організовувала читання лекцій та доповідей про революційні свята, про роль жінки в господарсько-культурному будівництві.
На території селищної Ради розташований колгосп «Слава», що утворився в 1950 році після об’єднання артілей ім. 8 Березня (с. Крухиничі) та «Червона зірка» (с. Уйма-Локацька). Центральна садиба укрупненого колгоспу міститься в в с. Крухиничах. За артіллю закріплено 1965 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1693 га орної землі. Громадське господарство неухильно міцніє. У 1967 році артіль мала 583 тис. крб. прибутку, тобто в три рази більше, ніж 1958 року.
Завдяки високій культурі землеробства, застосуванню передової сільськогосподарської техніки і, насамперед, самовідданій праці колгоспників невпинно підвищується врожайність сільськогосподарських культур. Якщо у 1965 році з гектара було зібрано по 26 цнт зерна, по 300 цнт цукрових буряків, то в 1967 — по 31,1 цнт зерна та по 383 цнт цукрових буряків. Значно зросла продуктивність громадського тваринництва.
У 1965 році на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено по 61,2 цнт м’яса в забійній вазі, в 1967 році — по 69,9 центнера.
Сумлінну працю трудівників колгоспу високо оцінили Комуністична партія й Радянський уряд, нагородивши бригадира комплексної бригади П. І. Рибачука орденом Трудового Червоного Прапора, голову колгоспу В. П. Вознюка — орденом «Знак Пошани», а ряд колгоспників —медалями «За трудову доблесть».
Множили успіхи в праці й трудівники місцевої промисловості. Вже у першому році семирічки колектив райхарчокомбінату чимало зробив, щоб автоматизувати трудомісткі процеси. Наприкінці 1958 року на підприємстві стала до ладу електростанція, яка своєю енергією живила маслозавод, промкомбінат, цегельний завод та інші підприємства.
В 1960 році на підприємствах селища розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничої програми на честь 43-ї річниці Великого Жовтня. Переможцем вийшов колектив харчокомбінату, виконавши план випуску валової продукції на 127,7 проц. Харчокомбінату вручили перехідний Червоний прапор виконкому обласної Ради депутатів трудящих та обласної Ради профспілок.
На честь знаменної події — XXIII з’їзду КПРС в Локачах широко розгорнулося соціалістичне змагання. Так, майстер комбінату побутового обслуговування ударник комуністичної праці В. Г. Вільчинський тільки за 7 місяців 1961 року виконав річне виробниче завдання. І таких було багато.
Змагаючись за гідну зустріч 50-річчя Радянської влади, міжколгоспна будівельна організація перевиконала план робіт 1966 року. В 1967 році високих виробничих показників добилися бригада С. І. Пилипюка, робітники О. М. Дмитрук, М. І. Власюк та багато інших. Праця будівельників району високо оцінена — за успіхи в сільському будівництві у 1966 році міжколгоспній будівельній організації присуджено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів Української РСР.
З кожним роком поліпшується добробут трудящих. За післявоєнні роки в селищі споруджено десятки нових житлових будинків з усіма вигодами. Поліпшуються житлові умови трудящих селища. Тут працює з 1967 року побутовий комбінат, в якому є майстерні для ремонту й пошиву одягу та взуття. Є швейна, кравецька й художня майстерні, фотоательє, хімчистка, майстерня, де лагодять годинники.
Значно поліпшилося за роки Радянської влади медичне обслуговування населення. Локачинська лікарня має пологове, хірургічне, інфекційне, терапевтичне, гінекологічне, очне і ларингологічне відділення на 100 ліжок. Про здоров’я трудівників піклуються 48 медичних працівників, з них 13 лікарів.
У селищі працюють середня й початкова школи. 42 педагоги, 32 з яких мають вищу освіту, навчають 640 учнів. Понад 60 вихованців Локачинської середньої школи одержали вищу освіту.
Добрими ділами відзначили 50-річчя Великого Жовтня вчительський і учнівський колективи. До славного ювілею відкрито в школі кімнату-музей В. І. Леніна, кімнату бойової і трудової слави. На стендах — фотографії, документальні записи, спогади старих комуністів, учасників воєн, ветеранів праці, їх бойові нагороди та інші документи, які розповідають про переможну ходу радянського народу під прапором Жовтня. На одному з стендів — орден Вітчизняної війни II ступеня та орден Червоної Зірки. Цих високих нагород був удостоєний житель Локачів комісар Д. Г. Шульга.
З 1945 року в Локачах працює школа робітничої молоді. Закінчило її вже 350 чоловік, більшість з них продовжує навчання у вищих і середніх учбових закладах.
Центром культурного життя селища є новий районний Будинок культури. Нині тут працює 11 гуртків художньої самодіяльності, в роботі яких активну участь бере 480 чоловік. Тільки в 1967 році гуртківці дали 45 концертів для жителів району.
Є в селищі і первинна організація товариства «Знання», що провадить змістовні, тематичні вечори, зустрічі з передовиками виробництва, старими комуністами, колишніми партизанами. Щотижня члени товариства читають лекції на історико-політичні, природничо-наукові й атеїстичні теми. Заняття університету культури відвідують 150 чоловік. Щоденно в Будинку культури демонструються кінофільми. З січня 1967 року в районному центрі працює кінолекторій. При Будинку культури створено агіткультбригаду, учасники якої виступають перед трудівниками ланів.
У 1967 році діти трудящих райцентру одержали чудовий подарунок — в Локачах відкрито філіал Володимир-Волинської музичної школи.
При Будинку культури є районна бібліотека для дорослих, її книжковий фонд 19,5 тис. томів, а дитячої — більше 10 тис. книжок. Послугами бібліотек користуються 2160 дорослих читачів та 770 юних.
До 50-річчя Радянської влади в селищі відкрито торговий комплекс, на першому поверсі якого розміщено універмаг, а на другому — ресторан «Ластівка».
Нове, комуністичне стає невід’ємною рисою сучасного життя. Свідченням цього є нові радянські обряди, що зараз входять в побут населення. Трудівники селища відзначають свята врожаю, влаштовують урочисті проводи на пенсію, призовників до Радянської Армії, комсомольські весілля, новосілля, урочисту реєстрацію новонароджених.
Господарське й культурне будівництво трудящі селища здійснюють під керівництвом партійних організацій і за активною участю комсомольців. В Локачах 16 первинних парторганізацій і 19 комсомольських, вони ведуть велику виховну, масово-політичну роботу серед населення. Парторганізації середньої школи, рай-лікарні, товариства «Знання» проводять в Будинку культури масово-політичні конференції. Комсомольські організації селища влаштовують зустрічі з ветеранами праці, колишніми активними борцями за Радянську владу, організовують поїздки до музеїв В. І. Леніна до Києва, Львова, до музею партизанської слави «Лопатень», до Брестської фортеці тощо.
Трудящі селища Локачі свято бережуть пам’ять про В. І. Леніна, готуються гідно відзначити 100 річчя з дня його народження. На честь цієї дати розгортається соціалістичне змагання за дострокове виконання завдань п’ятирічки.
Ще більш величні перспективи розвитку Локачів на наступний період. Жителі його з великим піднесенням втілюють в життя накреслення Програми Комуністичної партії Радянського Союзу.
Я. І. ХМАРА