Старий Загорів, Локачинський район, Волинська область (закінчення)
Життєвий шлях В. С. Баран — знаменний для багатьох волинських хліборобів. Нелегким було дитинство Віри. Батьки її — прості селяни. Змалку вона залишилась сиротою. Батько загинув у роки Великої Вітчизняної війни в боях проти фашистських загарбників. Завдяки допомозі колгоспу Вірина мати зуміла виростити й виховати трьох дітей, прищепити їм любов до праці, до землі. Після закінчення Локачинської середньої школи в 1958 році Віра пішла працювати в рідну артіль. Правління колгоспу й комсомольська організація доручили їй очолити комсомольсько-молодіжну ланку.
Таких працелюбів, як В. С. Баран, у колгоспі багато. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджена доярка О. А. Омельчук, орденом «Знак Пошани» — бригадир комплексної бригади С. А. Гура, доярка Г. В. Бондарук та агроном колгоспу О. М. Сипченко.
Велике довір’я виявила обласна партійна організація бригадирові комплексної бригади артілі — комуністу С. А. Гурі, обравши його делегатом XXIII з’їзду КП України.
Комуністи колгоспу — заспівувачі соціалістичного змагання за підвищення продуктивності праці у ювілейному 1967 році. Своєю самовідданою працею, палким словом вони виховують у всіх трудівників почуття відповідальності за артільні справи. Комуністка, передова свинарка Н. Т. Баран, не лише сама добре працює, але й щедро ділиться досвідом з тваринниками району.
Партійна організація артілі конкретно, по-діловому керувала соціалістичним змаганням механізаторів за зразковий ремонт техніки, вникала в усі питання господарського життя і предметно їх вирішувала. Комуністи-механізатори стали ініціаторами змагання за щозмінне перевиконання норм, за високопродуктивне використання техніки, високу якість роботи. Для механізації робіт у рільництві артіль має 12 тракторів, 7 комбайнів та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Кожний колгоспник добре знав свої завдання як на період посіву, так і під час догляду за плантаціями та збирання. Систематично підводились підсумки змагання і оголошувались у стінній пресі, на зборах ланок. Передовиків відзначали в Календарі трудової слави.
Первинна партійна організація колгоспу «Прапор Жовтня» не лише накреслювала плани на майбутнє, а й постійно контролювала їх виконання. Це допомогло парт-організації мобілізувати трудящих на успішне здійснення завдань ювілейного року.
Завдяки ентузіазму і відданості колгоспній справі всіх трудівників буряководи виростили урожай по 500 цнт, а хлібороби — по 36,6 цнт озимої пшениці з кожного гектара всієї посівної площі. У 1967 році артіль виробила на 100 га сільськогосподарських угідь по 465 цнт молока і по 91,6 цнт м’яса. Партійна організація і правління колгоспу по-справжньому дбали про людей, знали їх запити, потреби, допомагали їм.
Зростають ферми. Наприкінці 1967 року тут налічувалось 850 голів великої рогатої худоби, а на 100 га угідь по 59,2 голови.
Розширюється капітальне будівництво в колгоспі. Тільки за два роки нової п’ятирічки (1966—1967 рр.) тут споруджено телятник, майстерню, будинок тваринника, механізовану кормокухню.
Все ширше використовується в колгоспному виробництві електроенергія Добротвірської ДРЕС. На фермах за допомогою електромоторів транспортуються і подрібнюються корми, налагоджено водопостачання.
Рік у рік зростає матеріальний добробут хліборобів, збільшується оплата трудодня. З 1959 року в артілі запроваджено грошову оплату праці, яка весь час зростає. Так, у 1963 році колгоспники одержали на кожний людино-день по 2 крб., в 1965 році — по 2,68 крб., а в 1967 році — по 3,51 крб. Яскравим доказом зростання матеріального рівня хліборобів є заробіток окремих сімей. Якщо в 1965 році сім’я доярки П. І. Бондарук (працюють двоє) заробила 3214 крб., то у 1966 р. — 3366 крб., а сім’я тракториста Т. Ф. Костючка (працювали двоє) у 1965 р. одержала 2640 крб., а у 1966 році — 3214 крб.
Правління артілі піклується про відпочинок хліборобів. З 1964 року всім колгоспникам, які виробили протягом року не менше 270 людино-днів, надаються оплачувані відпустки. На кошти колгоспу щороку відпочивають члени артілі в санаторіях, будинках відпочинку та подорожують по туристичних путівках.
Докорінно поліпшились житлові умови колгоспників. Майже всі хлібороби переїхали з хуторів у село. Тим, хто переселявся, колгосп допомагав коштами й будівельними матеріалами. За 1960—1967 рр. у Старому Загорові з’явилось багато нових вулиць. У 1967 році одну з них назвали іменем 50-річчя Радянської влади.
Зросла культура населення. Старий Загорів — село суцільної письменності. Колгосп у 1961 році здійснив добудову приміщення школи, і з того часу діти навчаються в одну зміну. З 1963 року на базі восьмирічки створили середню школу, де у 1967 році 18 вчителів навчали 310 дітей.
Школярі беруть активну участь у громадсько-корисній роботі, допомагають колгоспникам на жнивах; виступають перед хліборобами з концертами. Громадську діяльність учнів очолює шкільна комсомольська організація. В її лавах у 1967 році налічувалось 83 члени ЛКСМУ.
В школі працює гурток юних краєзнавців, створено штаб червоних слідопитів, які ведуть роботу під девізом «Шляхами батьків і дідів».
До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна учні беруть участь в екскурсіях по місцях революційної діяльності вождя.
Вони відвідали Ленінград, Центральний музей і Мавзолей В. І. Леніна в Москві, побували в Києві у філіалі Центрального музею В. І. Леніна.
В школі добре організовано інтернаціональне виховання учнів. Піонери й комсомольці листуються з молоддю Берліна, Дрездена, Лейпціга, Варшави, обмінюються сувенірами. Листи, піонерські галстуки, значки, пісні, художня література, одержані від зарубіжних друзів, зберігаються в шкільному інтернаціональному куточку.
Працює вечірня середня школа, в якій навчаються колгоспники. Майже половина всього населення Старого Загорова має середню освіту, а 11 — вищу. Понад 25 вихідців з села навчаються стаціонарно і заочно у вузах і технікумах. Має колгосп і своїх стипендіатів, які повертаються до артілі агрономами й зоотехніками.
Створені в селі умови і для виховання наймолодших. Тут працюють дитячі ясла й садок. Приміщення для цих закладів побудував колгосп.
Уже зараз вимальовується центр майбутнього упорядкованого села. Тут красується новий Палац культури, збудований на честь 50-річчя Радянської влади.
В Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності: танцювальний, музичний, хоровий.
Перед колгоспниками часто виступають і професіональні артисти Луцького, Брестського та інших драмтеатрів.
В середині 1967 року в культурному житті Старого Загорова сталася значна подія — відкрили сільський музей. Тут зібрано багато експонатів, які розповідають про далеке минуле й сьогоднішнє села, експонуються речі домашнього вжитку. Спеціальний стенд музею розповідає про ветеранів колгоспної праці, передовиків виробництва. Привертає увагу фотографія делегатів XXII з’їзду КПРС від Волинської області, серед яких агроном місцевого колгоспу «Прапор Жовтня» О. М. Сипченко. Поруч — фотографія делегатів XXIII з’їзду КП України. Побувати на ньому випала честь бригадирові С. А. Турі. На цьому ж стенді фотографія Героя Соціалістичної Праці ланкової В. С. Баран, численні нагороди та грамоти колгоспу «Прапор Жовтня», завойовані в боротьбі за піднесення господарства.
Є стадіон, а незабаром відкриється нове двоповерхове приміщення середньої школи, буде в селі і побутовоторговельний центр.
Велику роль у повсякденному житті Старого Загорова відіграє сільська Рада, при якій працює п’ять постійно діючих комісій. До роботи комісій сільрада залучила широкий актив. Однією з форм підвищення активності трудящих у розв’язанні сільською Радою багатьох питань є сільські комітети. Товариші, які входять до них, добре знають запити трудівників села. Отже, коли постає якась проблема, члени сількому допомагають розв’язати її. Такі комітети працюють також у селах Новий Загорів і Конюхи.
Під час виборів до Верховної Ради УРСР (у 1967 році) та місцевих Рад депутатів трудящих (у 1969 році) в селі були урізноманітнені форми масово-політичної роботи: відбувались вечори-зустрічі з кандидатами в депутати Рад, агітатори влаштовували бесіди по десятихатках, організували клуб виборців.
День виборів до Верховної Ради УРСР та місцевих Рад депутатів трудящих хлібороби відзначили як велике свято. Сім’ями приходили вони на виборчу дільницю, щоб виконати свій громадянський обов’язок — віддати свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
У селі є медичний пункт. Завдяки його профілактичній роботі тут немає інфекційних захворювань, всі новонароджені діти — здорові.
Книги й газети стали складовою частиною побуту хлібороба. Колгоспники щоденно читають періодичні видання. В 1967 році населення села передплачувало 820 газет та журналів. Колгоспників обслуговує сільська бібліотека з книжковим фондом 7200 примірників.
У бібліотеці часто проходять читацькі конференції, тут обладнана вітрина, де є рекомендована література для доярок, трактористів.
Самовіддана праця старозагорівців — це їх вклад у спільну справу побудови комунізму в нашій країні.
Я. І. ХМАРА