Затурці, Локачинський район, Волинська область (продовження)
Суворі випробування випали на долю жителів села в роки Великої Вітчизняної війни. Та їх волю до боротьби з ворогом не було зламано. Різними засобами населення саботувало заходи окупантів, а молодь ухилялась від відправки до Німеччини. В Затурцях була організована партизанська група, якою керував М. І. Соколов, лейтенант Червоної Армії. Під час боїв під Затурцями він потрапив в оточення ворога. Залишившись в окупованому селі, Соколов організував групу народних месників. Партизани напали на гітлерівський обоз, здобули собі зброю і завдавали фашистам відчутних ударів. У 1942 році група встановила зв’язок з голобським підпіллям. З часом партизанська група виросла в загін, який у 1943 році влився в з’єднання А. П. Брянського.
В селі й зараз живуть колишні бійці партизанського з’єднання ім. Суворова — B. М. Наливайко, партизанського загону ім. Гарібальді в Італії — І. С. Мороз, зв’язковий партизанського загону О. Ф. Федорова — А. М. Янко та інші.
У липні 1944 року радянські війська визволили Затурці від німецько-фашистських загарбників. Близько 70 жителів влилися в ряди Червоної Армії. За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, багато з них нагороджено орденами і медалями, зокрема М. С. Кушнір, І. Р. Мельничук, Д. К. Вронський, П. О. Іванчук.
Після визволення Затурці стали центром Озютичівського району. Відновили свою діяльність райком партії, райвиконком і сільська Рада депутатів трудящих. У 1944—1946 рр. в селі почали працювати райпромкомбінат, молокозавод, райспоживспілка тощо. В ці роки будівельна бригада райкомунгоспу відбудувала і заново спорудила 12 приміщень районних установ, відремонтувала їдальню, багато житлових будинків, звела 6 нових.
Піднімалося з руїн сільське господарство. Велику допомогу селянам подавали трудящі райцентру. Під час підготовки до весняної сівби і збиральної кампанії вони виготовили і відремонтували 128 плугів, 146 возів, 57 культиваторів і борін та збиральні агрегати. Бідняцьким господарствам допомагали в обробці землі. В селі було створено посівний фонд, з якого чимало виділили для сімей червоноармійців. Депутати сільської Ради разом з комсомольцями, з активом села допомогли селянам організувати супряги під час сівби та збирання врожаю. Серед трудящих села провадилася виховна робота, яка сприяла піднесенню їх політичної і трудової активності. Райком партії систематично організовував читання лекцій і доповідей на політичні та науково-популярні теми.
Село швидко відбудовувалось і розвивалося. Держава допомагала коштами і будівельними матеріалами. Лише в 1950 році на будівництво в Затурцях було витрачено 100 тис. крб. Збільшилась кількість населення. На цей час тут вже проживало близько 2 тис. чоловік.
Переконавшись у перевагах колективного господарювання, 37 бідняцьких і середняцьких дворів навесні 1948 року об’єдналися в сільськогосподарську артіль. Влітку 1949 року вже всі 282 сім’ї села були членами артілі. У лютому 1951 року до колгоспу приєдналась артіль ім. Чапаева села Юнівки, тепер тут стало 419 господарств. Укрупнена артіль мала 2500 га землі, 236 коней, 252 голови великої рогатої худоби. На ланах, фермах, у бригадах працювало 780 колгоспників.
У березні 1952 року в артілі було утворено колгоспну партійну організацію, секретарем якої обрали Г. П. Тройдюка. Парторганізація та правління дбали про організаційно-господарське зміцнення артілі, створювали комсомольські ланки, дбали про навчання колгоспників на курсах МТС, про підвищення кваліфікації механізаторів.
Перший рік після об’єднання артілей показав переваги великого господарства перед дрібним. У 1951 році колгосп мав 409051 крб. прибутку, тоді як до укрупнення артіль одержала лише 56 346 крб. У 1954 році прибуток становив вже 2,3 млн. карбованців.
На базі дедалі міцніючої економіки артілі ширилося будівництво. На кінець 1952 року було споруджено 20 господарських приміщень, у т. ч. зерносховище, кузню, критий тік, стайню, корівник, ремонтну майстерню.
У 1953 році артіль зібрала по 275 цнт цукрових буряків з га, а передові ланки на закріплених за ними площах — по 365 цнт. В 1954 році голова колгоспу М. І. Костюк, передовики М. С. Захарчук, М. М. Супрун, Л. А. Веремій, Л. В. Литковець були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В наступному році артіль знову мала високий урожай цукрових буряків по 282 цнт з га, льону — по 5,3 цнт волокна і по 4,5 цнт насіння, а ланка Т. І. Лопатюк зібрала по 7,6 цнт волокна і по 6,3 цнт насіння льону з гектара. Ланки Г. І. Рудь, Г. М. Крищук, І. М. Кулик у 1955—1956 рр. виростили врожай цукрових буряків по 420—430 цнт з га. Значних виробничих показників досягла артіль на честь 40-х роковин Радянської держави. В 1957 році колгоспники зібрали цукрових буряків по 400 цнт з га.
Весною 1958 року до цього господарства приєднався сусідній, економічно слабкий колгосп «Більшовик» (с. Великий Окорськ). Завдяки застосуванню досягнень агротехнічної науки і техніки об’єднана артіль зібрала по 15,3 цнт зернових з га — майже вдвоє більше, ніж у 1953 році. Ланка комуністки С. П. Люльки своїми успіхами прославила колгосп, виростивши по 750 цнт цукрових буряків з га.
Після реорганізації МТС у 1958 році артіль придбала 25 тракторів у 15-сильному обчисленні, 4 зернові комбайни і 4 льономолотарки та багато іншої техніки. Обслуговували колгосп 14 автомашин. В 1959 році артіль стала називатись «Росія».
Рік у рік розвивалося господарство колгоспу. 1959 року доход артілі перевищив 5 млн. крб., з яких у неподільні фонди було відраховано 1,2 млн. крб. На ці кошти в усіх тваринницьких приміщеннях проклали водопровід. Для ремонту техніки спорудили майстерню, побудували 18 цегляних господарських будівель. Велике значення для піднесення продуктивності праці мала електрифікація усіх галузей колгоспного виробництва.
Після XXIII з’їзду КПРС партійна організація і правління колгоспу «Росія» ще більше уваги приділяли дальшому зміцненню господарства, підвищенню рівня механізації основних процесів виробництва. В артілі виріс загін механізаторів — 80 чоловік. В 1963 році колгосп «Росія» перейменовано на «Правду».
В 1967 році колгосп уже мав 2700 га землі, в т. ч. 2300 га орної, решта — сіножаті, сади, 1216 голів великої рогатої худоби. В цьому ж році колгосп виробив по 56 цнт м’яса та по 180,2 цнт молока на 100 га угідь, урожайність зернових культур становила 20,9 цнт, льону-волокна — 7,3 центнера. Дбаючи про піднесення матеріального добробуту хліборобів, правління колгоспу щорічно збільшує відрахування на оплату праці членів артілі. У 1967 році вартість одного людино-дня становила 3 карбованці.
Партійна організація, що складається з 21 комуніста, комсомольська організація та правління колгоспу багато уваги приділили організації праці буряково дів, використанню техніки під час догляду за посівами (міжрядний обробіток проводився тільки машинами). В артілі виріс великий загін передовиків, чия самовіддана праця сприяла дальшому зміцненню артілі. Високих урядових нагород удостоєно групу колгоспників: голову артілі М. І. Костюка та ланкову С. П. Люльку нагороджено орденом Леніна; П. Д. Костюк, М. С. Захарчук, Г. М. Сваха, М. П. Войтович та І. С. Мороз —орденом Трудового Червоного Прапора.
У другій половині 1968 року колгосп «Правда» перетворили на державне господарство — радгосп, що спеціалізується на вирощуванні сортового насіння зернових культур. Трудиться в радгоспі 1069 чоловік. На території села розташована Волинська держплемстанція, яка утворена в 1950 році. В ній трудяться 140 робітників.
Швидкими темпами розвивалась в Затурцях і місцева промисловість. У 1949 році райпромкомбінат мав металообробний, деревообробний, швейний, взуттєвий, цегельний цехи, кузню і пилораму. У 1951 році став до ладу меблевий цех. Підприємство виробило у 1949 році продукції на 521 тис. крб., а 1950 році — на 697 тис. крб. Включившись у соціалістичне змагання на честь 37-х роковин Великого Жовтня, робітники пилорами, кузні, швейного цеху виконали план випуску валової продукції на 120 процентів. Колектив промкомбінату здійснив ряд заходів для механізації трудомістких процесів у деревообробному та меблевому цехах. Багато робітників вчаться на курсах підвищення кваліфікації.
В селі є 10 магазинів, з них 3 продуктових, сільмаг, культмаг, чайна, комбінат побутового обслуговування, якому підпорядковані перукарня, швейна майстерня, фотоательє, майстерня по ремонту годинників, лазня тощо. Працює дільнична лікарня на 50 ліжок, пологовий будинок, аптека, є дитячі ясла та дитячий садок.
За останні роки Затурці значно розширилися. На нових вулицях колгоспники спорудили для себе просторі й світлі будинки. Всього на кінець 1968 року споруджено 750 будинків. Для одиноких жінок, інвалідів житла будують за рахунок колгоспу. Дбають у Затурцях і про старих трудівників та багатодітних матерів. У 1957 році відкрито в селі будинок для престарілих, що не мають родичів. У 1968 році 265 колгоспників одержували пенсію. 35 багатодітним матерям виплачується грошова допомога. Тільки за Радянської влади з допомогою колгоспу багатодітна колгоспниця Н. В. Кушнір змогла виховати 8 дітей. Її сини — Василь закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, Олег —Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум, Олександр навчається у Львівському лісотехнічному інституті, а дочка Лариса — в Кременчуцькому педагогічному інституті.
Зростає загальноосвітній і культурний рівень населення. У 1947/48 навчальному році семирічну школу було перетворено на середню, при якій відкрито і вечірню школу для сільської молоді. Тут діють постійний батьківський лекторій, різні гуртки для школярів. Разом з працівниками сільської бібліотеки вчителі проводять літературні вечори, читацькі конференції. В середній школі у 1967/68 навчальному році здобуло освіту 544 учні, а у вечірній —120. Тут працюють 44 вчителі, з них 29 з вищою педагогічною освітою. Директор школи В. Й. Калитюк та вчитель хімії В. Я. Доскуч — відмінники народної освіти. Колишня випускниця цієї школи, вчителька української мови і літератури В. М. Марковська за сумлінну працю нагороджена Похвальною грамотою Міністерства освіти УРСР. 12 випускників школи після закінчення вузів повернулись у рідну школу навчати і виховувати підростаюче покоління. 760 дітей села за Радянської влади здобули середню спеціальну і вищу освіту; з них 49 стали вчителями, 23 — інженерами, 22 — агрономами, 14 — лікарями, понад 100 випускників — механізаторами.
У Будинку культури працюють 6 гуртків художньої самодіяльності, в них бере участь 70 трудівників села. На огляді-конкурсі художньої самодіяльності в 1967 році затурцівська школа посіла перше місце серед шкіл району. Хор і домбровий оркестр Затурців представляли район на обласній олімпіаді художньої самодіяльності. Добру славу серед жителів має і гурток образотворчого мистецтва, яким керує вчитель середньої школи І. І. Гіргіль. Влітку 1967 року було влаштовано виставку робіт сільських умільців. Портрет В. І. Леніна, вишитий О. І. Редькіною, експонувався на районній виставці, а килим М. О. Мирончук — на обласній виставці творів народних умільців. Чудо-килими тчуть на саморобних верстатах колгоспниці О. С. Лазарук, Є. Ф. Скибинська. Прекрасні фартушки для українських костюмів творить своїми руками П. В. Фем’як.
При Будинку культури працює бібліотека з фондом 19.500 книжок, її відвідують 1120 читачів. Працівники бібліотеки часто проводять читацькі конференції. Для колгоспників різного профілю виробництва складаються тематичні плани спеціальної літератури. На тваринницьких фермах, в тракторній бригаді працюють пересувні бібліотеки. До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна при Будинку культури відкрито ленінську кімнату.
Велику роль у житті села відіграє сільська Рада, де працюють бюджетно-фінансова, сільськогосподарська, по благоустрою села, соціально-побутова комісії, комісія соціалістичної законності. Комісії по благоустрою села та соціально-побутова, залучивши широкий актив із комуністів, комсомольців і молоді провели роботу по озелененню села, заклали великий молодіжний парк.
Понад 100 жителів беруть участь у роботі різних організацій, комісій. У 1967 році обрано депутатами до сільської Ради 36 чоловік, з них 21 колгоспника, 15 робітників та службовців.
В селі утверджуються нові звичаї і обряди. У жовтні 1966 року колгоспники вперше відсвяткували День працівника сільського господарства. В урочистій обстановці передовикам виробництва було вручено Почесні грамоти, цінні подарунки та грошові премії. Щороку кожна бригада справляє обжинки, свято врожаю. В Будинку культури відбуваються урочисті реєстрації шлюбів. На цій церемонії, як правило, бувають присутніми заслужені люди села, представники виконкому сільської Ради і правління радгоспу.
Г. С. МІЩУК, А. У. МУЗИКА, Я. У. ХМАРА