Луцьк у період революцій 1900 — 1917 рр
Боротьба проти гнобителів неухильно розгорталася, хоч розпорошенність робітників на невеликих підприємствах була значною перешкодою для їх організації. Редакція «Искры» у 1902 році була зв’язана з Луцьком, де можна було одержати паспорти для соціал-демократів, що перебували на нелегальному становищі.
В період першої російської революції революційна хвиля докотилась і до Луцька. У звіті волинського губернатора за 1905 рік серед «неспокійних» повітів згадується і Луцький. Міська група РСДРП, яка виникла 1905 року, у своїх прокламаціях роз’яснювала трудящим імперіалістичний характер російсько-японської війни, закликала їх до рішучої боротьби проти царизму. В листівці, надрукованій на гектографі в кількості 300 примірників і поширеній в місті у червні 1905 року, зазначалось: «Огляньтесь навколо, і ви побачите, що наш ворог не Японія, а царський уряд, він тримає вас у темноті і безправ’ї… подумайте, і вам стане ясно, що не в Манчжурії повинні ви боротися, а тут, на батьківщині, і не з Японією, а з царським урядом». У листопаді 1905 року луцькі соціал-демократи розповсюдили на вулицях і призовному пункті прокламацію Київського комітету РСДРП «До новобранців».
У місті поширювалися твори В. І. Леніна та інша нелегальна література. Так, у серпні 1905 року поліція затримала надісланий з-за кордону пакунок з революційною літературою, серед якої було 176 примірників брошури В. І. Леніна «До сільської бідноти», а також збірник «Соціал-демократ» (видання групи «Визволення праці»), де були вміщені окремі твори К. Маркса і Ф. Енгельса. На станції Луцьк, в одному із вагонів поїзда Луцьк—Ківерці, 25 січня 1905 року поліція вилучила чемодан, в якому були примірники газети «Искра» та революційні листівки.
Під впливом революційної боротьби пролетаріату великих промислових центрів у Луцьку відбувалися нелегальні сходки, страйки і демонстрації. 22 травня 1905 року в місті застрайкувало близько 100 робітників цегельного заводу і млина Глікліха та Старчевського, вони вимагали збільшення заробітної плати, поліпшення умов праці. На початку серпня того ж року припинили роботу підмайстри, що працювали у місцевих ремісників. Вони вимагали скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати.
16 жовтня в місті відбулася багатолюдна політична демонстрація, під час якої демонстранти проголошували лозунги «Геть поліцію!», «Геть самодержавство!», розкидали листівки. Поліція розігнала демонстрантів. Проте 18 жовтня сталася нова демонстрація. Щоб розігнати її, міські власті викликали війська, з якими демонстранти вступили в сутичку.
Ідеї соціал-демократії знаходили гарячий відгук в серцях молоді. 18 жовтня 1905 року учні Луцької прогімназії припинили заняття, поставивши ряд вимог: скасування поліцейського нагляду, припинення арештів, звільнення від плати за навчання, право на проведення зборів і сходок тощо. В цей день до них приєдналися учні жіночої гімназії і міського училища.
В Луцькій гімназії існував нелегальний соціал-демократичний гурток, який навіть видавав рукописний журнал «Свободная школа». Керівником гуртка був учитель історії А. М. Огієвський. Під час арешту 7 вересня 1909 року жандарми знайшли у нього «Доповідь про Об’єднавчий з’їзд РСДРП» В. І. Леніна, «Програму РСДРП», «Протоколи III чергового з’їзду РСДРП», газети «Пролетарий» №№ 5 і 6, «Резолюції Об’єднавчого з’їзду РСДРП», «Повідомлення про Лондонський з’їзд РСДРП», багато листівок ЦК РСДРП, Петербурзького комітету РСДРП тощо.
На нелегальних сходках членів гуртка проводились читки революційної літератури, обговорювались реферати на такі теми, як «Історія розвитку соціал-демократичних партій різних країн», «Відмінні риси російської соціал-демократії» тощо. Гурток мав власну бібліотеку, серед книг якої була ленінська праця «Перемога кадетів і завдання робітничої партії». З наступом реакції після поразки російської буржуазно-демократичної революції гурток припинив своє існування.
Незважаючи на посилення поліцейських репресій і переслідувань, окремі антиурядові виступи відбувались і в період реакції. У лютому 1908 року в Луцьку відбувся страйк робітників-кравців, організований нелегальною профспілкою кравців і шапкарів. Страйкарі вимагали збільшення заробітної плати, скорочення робочого дня. На користь учасників страйку в місті був проведений збір грошей.
Після кількох років економічного застою у 1910 році в Росії почалось піднесення промислового виробництва, зростає чисельність робітничого класу. У Луцьку напередодні першої світової війни вже працювали промислові підприємства (чавуноливарний, цегельний заводи, паровий млин), на яких було зайнято по 100—150 робітників. Та все ж переважну більшість становили дрібні підприємства з 12—15 робітниками (паркетна фабрика, сільськогосподарська майстерня, черепична майстерня, два пивоварні заводи).
З початком першої світової війни Луцьк став прифронтовим містом, а 31 серпня 1915 р. майже на рік його захопили австрійські війська. 22 травня 1916 року війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. О. Брусилова перейшли в наступ, в ході якого завдали ворогу значної поразки. 25 травня частини 8-ї армії увійшли в Луцьк.
В лютому 1917 року в Росії було повалено самодержавство. Звістка про це дійшла до Луцька 4 березня. Довідавшись про події в Петрограді, населення міста вийшло на вулиці. Трудящі і солдати на мітингах і зборах вітали повалення царизму і заявляли про свою рішимість відстоювати завоювання революції.
Щоб відвернути трудящі маси від боротьби за владу Рад, представники буржуазних партій і організацій у березні 1917 року скликали в Луцьку «Громадську раду», яка утворила міську управу. «Громадську раду» підтримували націоналістичні організації «Українська громада» та «Бунд», що виникли тут після повалення царизму. Своєю діяльністю вони на деякий час загальмували розгортання революційної боротьби.
Боротьбу трудящих за утворення в Луцьку Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів очолили армійські більшовики, які пройшли сувору школу боротьби з царизмом, зокрема численна більшовицька організація при 48-му окремому артдивізіоні Особливої армії, на чолі якої стояв М. М. Коковихін, член РСДРП з 1903 року. Як член армійського комітету, М. М. Коковихін часто виступав на з’їздах депутатів, що відбувались у Луцьку, на зборах та мітингах солдатів і трудящих міста.
В. І. Ленін у своїх знаменитих Квітневих тезах розробив конкретний план переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна, армійські більшовики розгорнули боротьбу за маси, за перехід усієї влади до Рад. Під їх керівництвом трудящі Луцька в 1917 році вперше вільно святкували Перше травня. Цей день вони відзначили масовою маніфестацією і мітингами. Солдати гарнізону ухвалили на мітингу резолюцію, в якій писали: «Шлемо привіт пролетаріатові всього світу і висловлюємо впевненість, що робітничий клас завжди був і буде вождем усього дійсно визвольного руху: він не дозволить капіталістам і чорносотенцям розбити єдність революційної армії з революційним пролетаріатом і селянством».
Органи Тимчасового уряду були неспроможні перешкодити боротьбі мас за владу Рад. Солдати і трудящі міста обрали своїх представників до Ради солдатських, робітничих і селянських депутатів. 11 червня відбулися установчі збори Ради, а 25 червня — її перше засідання. Спочатку в Раді переважали представники угодовських партій, але з дальшим розвитком політичної боротьби Луцька Рада солдатських, робітничих і селянських депутатів поповнювалася солдатами, що йшли за більшовиками, і стала на шлях активної революційної боротьби. В інтересах охорони завоювань революції Рада у своєму рішенні 22 серпня 1917 року вимагала «видання державного акту, який би закріпив право на існування всіх революційно-демократичних установ, як єдиних виразників волі народу, а замах на їх ліквідацію вважати державним злочином, який карається з усією суворістю». Рада також вимагала негайного розпуску контрреволюційних організацій: «Союзу офіцерів армії і флоту», «Союзу георгіївських кавалерів», «Союзу козаків», а також скасування смертної кари, звільнення заарештованих корніловцями більшовиків, встановлення твердих цін на продукти харчування тощо.
Контрреволюційний заколот Корнілова викликав обурення трудящих і солдатів Луцька. Виконком Ради повідомляв, що «Луцький гарнізон на чолі з Радою солдатських, робітничих і селянських депутатів як один піднявся проти авантюр зрадника Корнілова і залишився на стороні революції».
Після розгрому корніловського заколоту в Луцьку Раду влилося багато більшовиків, революційних солдатів. Вона прийняла ряд нових рішень в інтересах трудящих мас. 10 жовтня Луцька Рада ухвалила резолюцію про припинення війни і негайне укладення миру без анексій і контрибуцій.