Чаруків, Луцький район, Волинська область (закінчення)
Важливу роль у підвищенні врожайності і зміцненні економіки артілі відіграло піднесення загальної культури землеробства, зокрема, значну увагу почали приділяти насінництву. Якщо раніше тут засівали поля зерном невідомих сортів, то зараз колгосп перейшов на посіви насінням першого класу кращих районованих сортів.
У примноженні артільного багатства важливе місце посідає тваринництво, а тому тут добре дбають про кормову базу. В структурі посівів колгоспу «8 Березня» кормові культури займають понад тисячу гектарів земель. Це багаторічні та однорічні трави, кормові буряки, кукурудза, картопля тощо. Зміцнення кормової бази дало можливість в кілька разів збільшити поголів’я худоби. На 1 січня 1967 року в артілі налічувалося 2410 голів великої рогатої худоби (вт. ч. 654 корови), 1540 свиней і 2,4 тис. штук птиці. У господарствах колгоспників було 1078 голів великої рогатої худоби і 988 свиней.
Рік у рік у колгоспі зростає виробництво і продаж державі м’яса й молока. Якщо в 1963 році на 100 га сільськогосподарських угідь одержано 300 цнт молока і 41,8 цнт м’яса, то на 1967 рік колгоспники взяли зобов’язання одержати по 450 цнт молока і 90 цнт м’яса. Ці зобов’язання були не тільки виконані, але й перевиконані.
Трудівники артілі добилися значних успіхів і в галузі овочівництва. В 1965 році колгосп продав державі понад 22,8 тис. цнт овочів, або в 2,3 раза більше, ніж передбачалося планом. Бюро обкому КП України схвалило цінну ініціативу колгоспників артілі «8 Березня» про збільшення виробництва овочів та продажу їх державі і поширило цей досвід серед інших колгоспів області.
Завдяки тому, що село і колгосп повністю електрифіковані (Чаруків підключено до енергосистеми Добротвірської ДРЕС), стало можливим здійснити комплексну механізацію всіх трудомістких процесів, особливо у тваринництві. У приміщеннях тваринницьких ферм встановлені автопоїлки, обладнані підвісні або наземні доріжки, по яких рухаються вагончики. Безперебійно діють механізовані кормокухні. Щодня на різних ділянках виробництва працює понад 400 електромоторів. Машинно-тракторний парк налічує 41 трактор, 16 зернових комбайнів, 31 автомашину та багато іншої техніки. Особливо поліпшилося оснащення господарства технікою після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Лише протягом 1965—1967 рр. колгосп придбав 7 тракторів, 3 бурякозбиральні і 8 зернових комбайнів. У колгоспі працюють понад 80 кваліфікованих механізаторів, серед них майстер високих урожаїй В. Г. Шеренгов, ім’я якого відоме далеко за межами Луцького району.
Правління і партійна організація колгоспу повсякденно дбають про умови праці механізаторів. У 1967 році здано в експлуатацію майстерню на 25 робочих місць. В ній встановлені газозварювальні апарати, токарні, фрезерні, стругальні верстати тощо. Це дає змогу під час ремонту сільськогосподарських машин обходитися в основному без допомоги об’єднання «Сільгосптехніки». Дбає колгосп і про побутові умови механізаторів. Протягом усього року вони одержують безплатні обіди, до їх послуг добре обладнана душова, споруджено будинок механізаторів.
Крім основних галузей господарства, в колгоспі є ряд підсобних підприємств. Це — колгоспний млин, від якого в 1966 році артіль одержала 11 тис. крб. прибутку, пилорама, цегельний завод потужністю мільйон штук цегли на рік, що йде на будівництво громадських споруд і будинків колгоспників, овочеконсервний завод потужністю 5 млн. умовних банок консервів на рік. Колгосп розвиває також рибне господарство. Вже в 1962 році воно дало 1200 крб. прибутку, в 1968 році — 5,6 тис. крб. валового доходу і 1750 крб. чистого прибутку.
Чаруківський консервний завод, який став до ладу влітку 1966 року,— перше в області колгоспне підприємство по переробці продуктів городництва, садівництва і м’ясного тваринництва. Поєднуючи сільськогосподарське виробництво з промисловим на основі найновішої техніки, колгоспники Чарукова тим самим здійснюють рішення XXIII з’їзду КПРС про організацію переробки сільськогосподарської продукції на місці з метою її здешевлення, підвищення смакових якостей і доведення до мінімуму відходів, які особливо зростають, коли доводиться транспортувати овочі й фрукти на далеку відстань для їх переробки.
В 1967 році на заводі працювало 113 робітників. Це в основному випускники середньої школи, діти хліборобів, що стали в селі робітниками і не сезонними, а постійними, бо завод працює 10—11 місяців на рік. Продукція Чаруківського колгоспного консервного заводу відома трудящим багатьох міст країни: Луцька, Риги, Донецька, Львова, Горлівки та інших.
Консервний завод — перспективне підприємство. Якщо в 1966 році, коли він тільки почав працювати, вже дав 76 тис. крб. прибутку, то в ювілейному — 1967 році — в три рази більше. Проведена значна робота по дальшому розширенню підприємства: встановлено дві додаткові напівавтоматичні машини для закупорки банок, автоклав, змонтовано лінію по виробництву соків. Споруджено також склади для готової продукції на 1000 тонн з холодильником на 50 тонн.
Велике значення надається питанню цілорічного виробництва овочів. Колгосп має великий город і сад загальною площею близько 300 га. Налагоджується парниково-тепличне господарство. Вже в 1967 році діяла теплиця на електрообігріві для вирощування ранніх овочів і розсади овочевих культур. Побудовано також 5 весняних теплиць під поліетиленовою плівкою. Корисна площа їх становить 2,5 тис. кв. метрів. Крім того, встановлені парники на 2 тис. рам. В цілому парниково-тепличне господарство в 1968 році дало прибутку 19,5 тис. карбованців.
Таких успіхів колгосп досяг насамперед завдяки високій трудовій дисципліні і самовідданій праці колгоспників. Важливу роль відіграв також внутрігосподарський розрахунок, який запроваджено з 1962 року. Здійснення принципу матеріальної заінтересованості сприяє зміцненню економіки колгоспу, зростанню грошових доходів. Так, у 1968 році вони становили 2296 тис. крб., або на 1,1 млн. крб. більше, ніж у 1964 році. Значно зріс фонд оплати праці, внаслідок чого зросла вагомість людино-дня з 2,37 до 4,76 крб. Це дало можливість збільшити відрахування у фонди допомоги та пенсійного забезпечення колгоспників, оплачувати їм щорічні відпустки.
Радянський уряд, високо оцінюючи успіхи трудівників Чарукова, в 1966 році нагородив орденами і медалями 23 колгоспники, зокрема орденом Леніна — ланкову Г. М. Тарасюк і доярку К. Є. Лілявську, а механізатор В. Г. Шеренгов удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Нормою життя в Чарукові стало правило: за самовіддану працю — всенародна шана. Премії, почесні місця в президії зборів, фотографії на колгоспній Дошці пошани, подарунки до різних свят — це висока честь трудівникові, визнання його заслуг усім колективом. Крім того, про досвід колгоспних орденоносців часто розповідається в багатотиражці «Вперед», що видається з 1959 року, стінній та в місцевій радіогазеті, яка виходить кожної суботи. Про їх славні діла говорять у своїх бесідах і лекціях агітатори й пропагандисти. Не приховують своїх «секретів» і самі нагороджені, щедро діляться досвідом роботи. Назавжди записані прізвища передовиків і в артільну Книгу пошани. Районний комітет партії і райвиконком теж відзначають ветеранів праці. Так, у 1965 році старого колгоспника П. О. Філюка нагороджено Почесною грамотою райкому КП України і райвиконкому, йому присуджено звання знатного хлібороба району.
Дружна хліборобська сім’я одного з найбільших на Волині колгоспу «8 Березня» в червні 1967 року відзначила своє велике свято — за успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва артіль першою в області нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Зміцнюючись економічно, Чаруків поступово змінював зовнішній вигляд. За роки Радянської влади сюди переселено близько 50 хуторів. Значно поліпшився благоустрій. В 60-х роках широко розгорнулось будівництво громадських споруд. Зокрема, зведено новий Будинок культури з залом на 500 місць, 3 бібліотеки, 3 школи (в Чарукові і двох інших селах Чаруківської сільради), 5 магазинів, 4 бригадні клуби, майстерні побутового обслуговування, їдальню. Протягом 1960—1967 рр. споруджено понад 100 будинків колгоспників. На новій головній вулиці села в кожній хаті — електроосвітлення, газова плита. Над селом — ліс радіо- і телевізійних антен. Вулиці Чарукова озеленені. В селах сільської Ради створюються парки, «сади щастя», «сади дружби», сквери міського типу. До 50-річчя Великого Жовтня на сільських шляхах і на колгоспних подвір’ях висаджено тисячі дерев, з них багато фруктових. Поступово Чаруків перетворюється на селище міського типу.
За роки Радянської влади в селі відбулися значні зміни в розвитку освіти й культури. Чаруківська 8-річна школа з 1965/66 навчального року реорганізована в середню. В ній навчаються 265 учнів і працює 21 учитель, в тому числі 13 з вищою і незакінченою вищою освітою. Повністю ліквідовано неписьменність. Понад 60 чоловік з села навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах.
У Чарукові створені всі умови для культурного відпочинку людей різного віку. При Будинку культури є кімнати для гурткової роботи, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з книжковим фондом 32 тис. примірників.
Невпізнанним стало село, іншою стала і доля його жителів. Прикладом може бути сім’я колгоспника М. І. Кухарука. До встановлення Радянської влади він не вилазив із злиднів, сім’я жила в старій, вгрузлій в землю халупі з підсліпуватими віконцями. Все господарство складалось з поросяти і кількох курей. Від недоїдання і тяжких умов життя часто хворіли. Обидва брати М. І. Кухарука померли від сухот. До лікарів не зверталися, бо платити не мали чим.
Тільки Радянська влада принесла в селянські оселі достаток і щастя. Став на ноги і Кухарук. Одним з перших вступив до колгоспу. Разом з дружиною трудилися, не покладаючи рук. Міцнів колгосп, заможнішими ставали колгоспники. Незабаром Кухарук побудував цегляний будинок на три кімнати з кухнею і сарай. Сім’я придбала телевізор, радіоприймач, пральну машину; на кухні — газобалонна установка, кімнати обставлені сучасними меблями.
Дочка Кухарука —Люба закінчила Горохівський технікум сільського господарства і працює в колгоспі бухгалтером. Її чоловік —В. П. Гайдук після закінчення 8-річної школи і спеціальних курсів успішно трудиться в бригаді механізаторів. Онуки навчаються в школі. Для них відкриті всі дороги в житті. Таких прикладів багато. Всі вони є свідченням безустанної турботи партії і уряду про — добробут трудящих.
Жителі Чарукова беруть активну участь у громадсько-політичному житті села і району. 27 чоловік є депутатами сільської Ради депутатів трудящих. При виконкомі сільради працюють постійні комісії благоустрою, культурно-освітня, бюджетна, сільськогосподарська. Депутатам допомагають понад 40 активістів з числа громадян, кращих виробничників. Вони розв’язують багато завдань господарсько-організаційного і культурно-виховного характеру. Активно працюють у селі громадські організації: товариський суд, жіноча рада, батьківський комітет, народна дружина, первинна організація ДТСААФ, ДСТ «Колос» та інші.
У побут населення дедалі більше входять нові обряди: посвячення в хлібороби, урочисті проводи юнаків в армію і ветеранів праці — на заслужений відпочинок, комсомольські весілля. Традиційні свята — зустріч Нового року, Івана Купала та інші пов’язуються з новою радянською дійсністю.
Керівною і спрямовуючою силою в житті Чарукова є партійна організація. Поповнюючи свої ряди за рахунок кращих виробничників, вона в червні 1964 року налічувала 64 комуністи. З метою дальшого її організаційного зміцнення, ідейного загартування і підвищення авангардної ролі в колгоспному виробництві бюро обкому партії винесло спеціальну постанову про утворення в колгоспі «8 Березня» партійного комітету. В зв’язку з цим бригадні партійні групи одержали права первинних організацій. На початок 1967 року партійна організація налічувала у своїх рядах 91 комуніста. Серед них агроном-насінник М. С. Корнійчук, яка була делегатом XXIII з’їзду КП України, а також група новаторів-механізаторів — В. Г. Шеренгов, А. В. Узій, Ю. Г. Пошелюзний та інші, які виступили зачинателями патріотичного руху на Волині за вирощування просапних культур з мінімальними затратами ручної праці і добились у цьому визначних успіхів.
Колгоспна партійна організація веде велику виховну роботу серед молоді. Партійний комітет допоміг комсомольцям правильно розставити свої сили. З 160 членів ВЛКСМ у 1967 році 30 працювали на тваринницьких фермах, 17 — у тракторній бригаді, 25 — на консервному заводі, решта в рільництві та інших галузях колгоспного виробництва.
Партійна організація села, керуючись рішеннями XXIII з’їзду КПРС, спрямовує зусилля трудящих на все нові й нові трудові звершення. Так, у відповідь на патріотичний заклик хліборобів Волочиського району Хмельницької області про відзначення першого року другого півстоліття Радянської держави високими показниками в розвитку сільськогосподарського виробництва колгоспники Чарукова взяли на 1968 рік підвищені соціалістичні зобов’язання в усіх галузях господарства, розвитку культури і благоустрою села і успішно їх виконали. Трудівники Чарукова впевнено йдуть по шляху будівництва комунізму.
І. С. ГАЙДАЙ