Маяки, Луцький район, Волинська область (продовження)
Після визволення від фашистських загарбників у Княгинінку були відновлені органи Радянської влади. Чоловіки пішли до лав Червоної Армії, щоб із зброєю в руках боротися проти фашистів. 68 жителів — учасники Великої Вітчизняної війни — нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Відгриміли бої. Селяни приступили до відбудови зруйнованого війною господарства. Збитки, що їх завдали фашисти Княгинінку, становили 5508 тис. карбованців.
Досвід колгоспів східних областей України підказав сільським трударям, що єдино правильний шлях до достатку, до щасливого життя — колективне господарство. У березні 1947 року селяни Княгинінка об’єдналися в артіль. Першим головою колгоспу обрали старого комуніста Г. М. Сікору (нині персональний пенсіонер, почесний громадянин с. Маяків). Держава викупила і передала колгоспникам будинки чеських колоністів, які, за договором з Чехословаччиною, повернулись на батьківщину, допомогла насінням, дала 30 коней, 2 автомашини. Луцька МТС допомогла виорати землю.
Невеликим спочатку був колгосп. Не вистачало машин, робочої сили, насіння, кормів для худоби. Але ні труднощі післявоєнного часу, ні ворожі дії недобитків українських буржуазних націоналістів не злякали ініціаторів колгоспного руху. Вони знали, що тільки колективне господарювання відкриє широкі перспективи для всебічного розвитку сільського господарства, неухильного піднесення матеріального добробуту і культурного рівня кожної селянської сім’ї.
Поступово село загоювало рани, що їх завдала війна і тимчасова окупація. Рік у рік міцнів колгосп, виростали нові люди, повніше розвивались їх здібності у творчій праці. Великою організуючою силою в колгоспі стала первинна парторганізація, створена в 1948 році. Спочатку вона налічувала 5 чоловік, а в 1950 році — вже 11. На своїх зборах комуністи систематично розглядали питання про зміцнення господарства, підвищення продуктивності окремих галузей. Завдяки правильній організації роботи і самовідданій праці колгоспників уже в 1950 році значно зросли врожаї, збільшилось поголів’я худоби. Доход артілі перевищив 0,5 млн. крб.
Набувши протягом трьох років певного досвіду у веденні колективного господарства, колгоспники прийшли до висновку, що більш ефективною є велика артіль. Тому в 1954 році навколо Княгинінського колгоспу об’єдналися артілі сіл Кічкарівки, Кам’янки, Милуш, що входять до складу Милушівської сільради, а також сіл Сирників та Букова Сирниківської сільради. Укрупнений колгосп мав 4602 га землі, в т. ч. З тис. га орної. Це забезпечило швидкий розвиток господарства.
Особливо помітні зрушення сталися після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи його рішення, комуністи колгоспу викрили недоліки в своїй
роботі і разом з правлінням розробили заходи крутого піднесення всіх галузей виробництва, особливо рільництва і тваринництва, повели боротьбу з порушниками трудової дисципліни і демократичних основ Статуту сільськогосподарської артілі. Завдяки цьому вже в 1954 році значно підвищилась урожайність зернових культур, зросло виробництво продуктів тваринництва. Великих успіхів добилися трудівники колгоспу «Маяк» (так став називатися колгосп після перейменування села) в наступні роки. Якщо в 1953 році врожай зернових становив 10,4 цнт з га, то в 1961—1965 рр. він досяг в середньому 19 цнт з га, а в ювілейному, 1967 році колгосп зібрав найвищий урожай — 26,8 цнт зернових з кожного гектара посіву. Це була велика перемога в умовах південного Полісся.
Хороші і сталі врожаї в колгоспі — результат зростання культури землеробства, зокрема щорічного збільшення кількості добрив, що вносяться в грунт, поліпшення обробітку землі. Якщо в 1959 році на поля колгоспу внесено 23,8 тис. тонн органічних і 408 цнт мінеральних добрив, то в 1965 році — вже 41,6 тис. тонн органічних і 13,6 тис. цнт мінеральних. Рішенням Міністерства сільського господарства УРСР колгосп «Маяк» перетворено на дослідно-показове господарство у галузі використання мінеральних добрив в умовах Полісся.
Значне місце в колгоспному виробництві посідають технічні культури. З кожним роком зростає площа під посівами цукрових буряків, підвищується їх урожайність. У 1968 році буряків зібрано на площі 385 га по 503 цнт з кожного гектара. Ланка, керована Героєм Соціалістичної Праці Г. М. Смирновою, яка рік у рік одержувала в середньому по 400—500 цнт з га, в 1968 році виростила по 638,4 цнт з га на площі 50 га. Таких результатів колгоспниці добилися завдяки сумлінній праці, високій агротехніці, повному використанню механізмів. Г. М. Смирнова — комуніст, чуйний товариш — зуміла згуртувати своїх подруг, запалити їх власним прикладом у роботі. Її двічі обирали депутатом Верховної Ради СРСР.
Важливою галуззю господарства артілі є тваринництво. В 1967 році колгосп мав 2138 голів великої рогатої худоби і 1377 свиней. На 100 га сільськогосподарських угідь колгосп виробив 104 цнт м’яса і 483 цнт молока. Підвищенню продуктивності тваринництва сприяли створення міцної кормової бази, правильна розстановка кадрів і самовіддана праця колгоспників. Так, заслуженою повагою серед трудівників артілі і всієї області користується краща доярка М. П. Гайда, нагороджена 1968 року орденом Леніна. У ювілейному році вона надоїла 3139 кг молока від кожної з закріплених за нею корів. Незаперечних успіхів у роботі досягли й інші члени артілі, зокрема тваринниці Г. Мельничук, Л. Боровець, комбайнер П. Осинський, шофер П. Щерба та інші.
За останні роки поліпшилось технічне оснащення колгоспу. Якщо на 1 січня 1961 року машинно-тракторний парк налічував 16 тракторів різних марок і 4 комбайни, то в 1967 році було вже 34 трактори, 8 зернових комбайнів, 26 автомашин та багато іншої техніки.
Це дало змогу колгоспу всі польові роботи —оранку, підготовку грунту до посіву, сівбу, збирання врожаю — виконувати машинами. Крім того, механізовано всі роботи на фермах.
У господарстві працює понад 100 електромоторів. Село і колгосп забезпечує струмом Добротвірська ДРЕС.
Велике значення для зміцнення економіки артілі «Маяк», як і всіх колгоспів країни, мали рішення березневого Пленуму ЦК КПРС та квітневого Пленуму ЦК КП України (1965 р.). Виконуючи ці рішення, колгоспники поставили розвиток сільськогосподарського виробництва на наукову основу, в результаті за один лише рік значно збільшився врожай зернових з кожного гектара посіву, а прибуток зріс на 111 тис. крб. порівняно з 1964 роком. Це сприяло піднесенню всього господарства артілі.
Внаслідок розвитку основних галузей господарства і підвищення продуктивності праці, а отже збільшення виробництва і продажу державі сільськогосподарської продукції грошові прибутки артілі в 1967 році досягли 1 172 381 крб. Це дало можливість перейти на грошову оплату трудодня. Понад 360 чоловік одержують пенсію, артіль оплачує декретні відпустки, надає безплатні путівки в санаторії, будинки відпочинку.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. На місці старих хаток з підсліпуватими вікнами виростають нові добротні дво- і трикімнатні будинки. Лише протягом 1962—1967 рр. 30 сімей колгоспників справили новосілля. Зараз виростає нова вулиця, де за типовими проектами споруджують власні будинки близько 20 сімей. Зводяться і вже побудовано двоповерхові будинки з усіма вигодами. Вулиці вночі освітлюються. Село потопає в зелені садів. У центрі Маяків у 1964 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
До послуг жителів села 6 магазинів, у т. ч. З спеціалізовані, ресторан, комбінат побутового обслуговування. Рік у рік зростає товарообіг торговельних підприємств Милушівського споживчого товариства. Якщо в 1959 році він становив 145,2 тис. крб., то в 1968 році — 2337 тис. крб. Одним з важливих показників поліпшення добробуту трудящих є збільшення попиту на такі товари, як мотоцикли, моторолери, телевізори, радіоприймачі, дорогі меблі тощо.
За часів панської Польщі в селі не було жодного фельдшера, не кажучи вже про лікаря й лікарню. На всю тогочасну гміну, до складу якої входило 85 населених пунктів, був лише один лікар. Тепер у селі працює районна лікарня, пологовий будинок; у селах сільради є аптеки, фельдшерські пункти.
Назавжди відійшли в минуле ті часи, коли майже всі селяни були темні, неписьменні, замість підпису ставили хрестик, а про газети не мали й уявлення. Тепер у Маяках діють середня школа, школа-інтернат і вечірня школа для сільської молоді. В школах працюють 66 учителів і навчаються 865 учнів. За роки Радянської влади 35 юнаків і дівчат села здобули вищу освіту —стали агрономами, вчителями, лікарями, офіцерами Радянської Армії. Більшість молоді після закінчення десятирічки йде працювати в рідний колгосп і навчається заочно у вищих і середніх спеціальних учбових закладах.
Гордістю жителів Маяків є Будинок культури, споруджений у 1964 році. Це справжній красень сучасного села. Зал розрахований на 500 місць, є 2 додаткові зали і кілька кімнат для роботи гуртків художньої самодіяльності, бібліотека з читальним залом. У Будинку культури створено кімнату щастя, де справляються нові обряди одруження і реєстрації народження дитини. Вечорами сюди йдуть не тільки відпочивати, послухати чарівну музику, пісню, подивитись кінокартину, а й учитись, обмінюватись думками. Нерідко перед колгоспниками виступають з лекціями і доповідями представники райкому і обкому КП України, вчені обласних і республіканських наукових закладів, члени організації товариства «Знання».
Відкриття Будинку культури сприяло пожвавленню художньої самодіяльності. Сільська молодь організувала співочий і драматичний гуртки. Хоровий колектив, який налічує 100 співаків, демонстрував своє мистецтво на обласному огляді художньої самодіяльності. При Будинку культури працює музична студія, є духовий оркестр. Перед селянами Маяків часто виступають митці-професіонали Львова, Луцька, Києва.
Людно завжди і в бібліотеці, книжковий фонд якої становить близько 10 тис. томів художньої, наукової та політичної літератури. Жителі передплачують 1200 примірників газет і журналів. З 1957 року в колгоспі виходить багатотиражна газета «Промінь», на сторінках якої широко висвітлюються нові досягнення в колгоспному виробництві, соціалістичне змагання між ланками і бригадами, розповідається про трудові будні колгоспників.
Важливу роль у житті села відіграє первинна партійна організація колгоспу, яка налічує 64 комуністи. Поліпшилась масово-політична робота в селі. Зросла авангардна роль комуністів безпосередньо у виробництві. Комуністи працюють на найвідповідальніших ділянках господарства..
В центрі уваги парторганізації — боротьба за розвиток колгоспного виробництва, за підвищення врожайності полів, зростання продуктивності тваринництва, зниження собівартості сільськогосподарської продукції, боротьба за піднесення добробуту і культури сільських трудівників.
Іншою стала доля людей. Колишні наймити куркулів і осадників сьогодні — повноправні господарі своєї країни. Селяни беруть активну участь у політичному житті. 26 чоловік є депутатами сільської Ради, з них 18 — члени постійних комісій: сільськогосподарської, культурно-побутової, благоустрою і шляхового будівництва, бюджетної і соціалістичної законності. Комісії розглядають актуальні питання господарського і культурного життя села. В їх роботі беруть участь 34 активісти.
Великою силою в колгоспі «Маяк» стала жінка. Нема галузі артільного господарства і культури, де б не працювали жінки. 35 ланок у колгоспі очолюють жінки і показують приклад у роботі. Партія і уряд високо оцінили їх самовіддану працю. Уже в 1956 році 16 колгоспниць було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Організатором жінок є жіноча рада, яка складається з 15 осіб. Раду очолювали передові жінки: ланкова Герой Соціалістичної Праці Г. М. Смирнова, вчителька М. П. Бондаренко, акушерка Є. Д. Петрова та інші. Рада має секції охорони здоров’я, шкільну, культурно-побутову, кооперативно-торговельну, які ведуть велику роботу серед населення. В одній лише культурно-побутовій секції 35 жінок працюють агітаторами.
Одним із прикладів того, як виросли люди за роки Радянської влади, може бути Г. М. Смирнова — проста жінка з бідної сім’ї стала депутатом Верховної Ради СРСР. І. А. Тимицький до Радянської влади був безземельним батраком. Коли в селі організувався колгосп, він одним із перших вступив до нього. Тепер це досвідчений організатор колгоспного виробництва. Бригада, якою він керує, рік у рік одержує високі врожаї зернових, картоплі, цукрових буряків. 1967 року його бригада зібрала по 30,5 цнт пшениці з кожного гектара посіву. За визначні успіхи в колгоспному виробництві І. А.Тимицького нагороджено орденом Леніна.
З кожним роком росте і розквітає село Маяки, життя сільських трударів стає дедалі радіснішим і заможнішим.
А. С. ВІЛЕЦЬКИЙ, Р. Я. ОКСЕНЮК