Ратнів, Луцький район, Волинська область (продовження)
Тимчасовий комітет при підтримці радянських і партійних органів створив усі умови для навчання дітей шкільного віку. Панський будинок віддали сільській дітворі під початкову школу. 80 проц. дорослого населення в Ратневі були неписьменними. Щоб швидше ліквідувати цю ганебну спадщину минулого, відкрили школу для дорослих. Люди жадібно потяглися до знань.
Першим головою сільської Ради в грудні 1939 року обрали Г. А. Бездольного, секретарем — І. М. Плічука. Замість церкви і корчми населення пішло в клуб і школу. Над селом залунали пісні, в яких оспівувалося щасливе, радісне життя, прославлялась Комуністична партія.
Навала фашистських орд перервала будівництво нового життя. З приходом гітлерівців у селі з’явився панський управитель Білецький. В маєтку окупанти створили своє підсобне господарство, так званий лігеншафт. Всю землю, що її одержали селяни в 1939 році, вони відібрали, самих селян під ударами гумових палиць примусили працювати на полях. Крім того, на селянські господарства були накладені величезні поставки зерна, худоби.
Грабіж і сваволя панували в селі. За найменший вияв протесту розстрілювали на місці. Фашисти силою забирали зерно, корів, свиней, одяг і взагалі все, що потрапляло їм на очі. За час окупації вони відібрали в населення 58 коней, 178 корів, 142 свині, 467 овець та кіз тощо. Збитки, що їх завдали окупанти селу, становили 2605 тис. крб.. У червні 1943 року за те, що невідомі месники обстріляли на околиці села три автомашини з солдатами, фашистські недолюдки спалили село. За роки окупації в селах Ратневі, Оздеві та Вікторинах від рук фашистів та їх пособників —українських буржуазних націоналістів — загинуло близько 200 чоловік.
У ніч на 26 березня 1944 року під натиском наступаючих радянських військ фашисти залишили Ратнів. У село вступили партизани і бійці 106-ї стрілецької дивізії 13-ї армії. 150 ратнівців влилися в ряди Червоної Армії і героїчно боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Багато з них за бойові подвиги нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. По кілька нагород мають В. М. Гнатюк, М. Ф. Некритюк, В. П. Ульянов, І. М. Мартинюк та інші.
Одразу після визволення в селі було відновлено органи Радянської влади.
Головою сільської Ради обрали І. М. Мартинюка, секретарем — П. І. Земельчука.
Трудящі Ратнева доклали багато зусиль, щоб відбудувати господарство, зруйноване фашистами. Тяжко доводилось у післявоєнні роки. Радянська держава допомогла грішми, лісом, іншими матеріалами. В селі було споруджено нову школу, клуб. Допомога держави кредитами та будівельними матеріалами прискорила відбудову індивідуальних жител. Село швидко піднялося з руїн.
Вся поміщицька та осадницька земля знову стала селянською. Але селяни розуміли, що, господарюючи на невеликих ділянках, неможливо вибитись із злиднів.
За прикладом своїх братів в інших районах країни ратнівці в серпні 1948 року організували колгосп ім. Чапаева, головою якого став М. Я. Рудюк. Перехід до колективного способу господарювання, ліквідація черезсмужжя дали змогу застосовувати сільськогосподарську техніку і передові методи землеробства. З Луцької МТС на поля колгоспу ім. Чапаева прийшли трактори, сівалки.
Молодому колективному господарству довелося долати чимало труднощів — не вистачало досвідчених спеціалістів сільського господарства, мало було техніки і використовувалась вона незадовільно. Внаслідок цього колгосп до 1953 року був економічно слабким. Порівняно низькі показники по виробництву зерна і особливо продукції тваринництва зумовлювали низьку оплату трудодня. Серйозною перешкодою на шляху організаційно-господарського зміцнення колгоспу була наявність хуторів. Тому важливе значення мало дальше зселення хуторів, яке почалось у перші післявоєнні роки.
Круте піднесення економіки колгоспу, збільшення врожайності зернових і технічних культур та виробництва продуктів тваринництва почалося після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Головою колгоспу хлібороби обрали ініціативного організатора А. І. Гороха. У червні 1954 року в селі утворилась кандидатська група КП України, першими членами її були І. М. Мартинюк, А. С. Земельчук, А. Д. Марчевський, а у вересні 1955 року — первинна партійна організація, що налічувала 8 комуністів. Особливу увагу звертали комуністи на виконання виробничих планів розвитку колгоспного господарства, викривали недоліки в цій справі і націлювали правління і колгоспників на їх усунення. У 1955 році за рішенням загальних зборів колгоспників до артілі ім. Чапаева було приєднано колгосп ім. Горького с. Вікторян. 1958 року колгосп знову укрупнився за рахунок економічно слабкої артілі «Вільний шлях» с. Оздева.
Укрупнення колгоспу ім. Чапаева мало велике значення для його зміцнення і дальшого розвитку. В 1956 році колгосп уперше добився виконання виробничих планів по врожайності полів і розвитку тваринництва. На кожному гектарі посіву він зібрав зернових по 18,2 цнт, цукрових буряків — 237 цнт, картоплі — 120 цнт. На фермах колгоспу налічувалось уже 293 голови великої рогатої худоби (в тому числі 100 корів), 395 свиней.
Це були лише перші успіхи трудівників артілі. Радянський уряд відзначив їх, нагородивши голову колгоспу А. І. Гороха, передову доярку М. П. Кльоц та агронома Є. А. Байдоху орденами.
Надзвичайно велике значення для розвитку сільськогосподарського виробництва мають рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, який не тільки викрив і засудив помилки в плануванні і фінансуванні колгоспного виробництва, а й накреслив конкретні заходи для мобілізації всіх резервів і поліпшення організації роботи. Лише три роки минуло після Пленуму, а колгосп ім. Чапаева добився ще кращих показників. Урожайність зернових зросла з 20,3 цнт га в 1965 році до 25,5 цнт у 1967 році, буряків — з 341 цнт до 349 цнт з га. Прибуток артілі в ювілейному 1967 році становив 806 тис. карбованців.
Ще більших успіхів досягли тваринники. На 1 січня 1967 року в колгоспі налічувалося 1498 голів великої рогатої худоби, в тому числі 390 корів, 1047 свиней. На 100 га сільськогосподарських угідь у 1967 році вироблено 96,7 цнт м’яса і понад 500 цнт молока. Це майже втричі більше, ніж у 1960 році.
Артіль ім. Чапаева виросла у передове, високопродуктивне багатогалузеве господарство, оснащене новою технікою. На 1 січня 1968 року колгосп мав 18 тракторів, 5 зернових комбайнів, 9 автомашин. Село і колгосп повністю електрифіковано. В господарстві артілі працює 52 електромотори. Всі польові роботи механізовано. У 60-х роках у колгоспі збудовано 2 типові корівники, свинарник на 1500 голів, З телятники, склади для зерна, мінеральних добрив, отрутохімікатів, майстерню для ремонту техніки та інші господарські приміщення.
Успіхи в піднесенні господарства артілі значною мірою здобуті завдяки масово-політичній роботі, яку провадила партійна організація серед колгоспників. Вона наполегливо виховувала в них комуністичне ставлення до праці, брала під свій контроль виконання зобов’язань кожною бригадою, ланкою і окремими членами артілі, підняла всіх колгоспників на боротьбу за виконання рішень березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС.
У колгоспі виросли нові люди, передовики виробництва. За високі показники в роботі кращі з них удостоєні урядових нагород. Зокрема, ланкова Н. А. Марчевська, яка зібрала в 1967 році по 425 цнт цукрових буряків з га, і свинарка О. С. Кисельова, що одержала 22 поросят від свиноматки, — нагороджені орденом Леніна, комсомолка О. Г. Коркоць нагороджена орденом «Знак Пошани» за надій по 4 тис. кг молока від кожної закріпленої за нею корови. Бригадири комплексних бригад Ю. В. Мартинюк і М. С. Кримчук нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Велику роль у піднесенні господарства, зростанні культури в селі відіграє сільська Рада, до складу якої входить 25 депутатів (серед них 40 проц. жінок).Виконком сільради та постійні комісії активно втручаються в усі сфери життя села і колгоспу, зокрема багато уваги приділяють благоустрою села, поліпшенню охорони здоров’я, роботі з батьками тощо.
За роки, що минули з часу возз’єднання Волині з Радянською Україною, невпізнанно змінився і зовнішній вигляд Ратнева. Біля села простяглося широке асфальтоване шосе, а через колгоспні лани крокують ажурні щогли високовольтної лінії електропередачі, які несуть струм Добротвірської ДРЕС. Держава і колгосп допомогли трудящим переселитися з хуторів у село. Тут виросли 110 нових, здебільшого цегляних або шлакобетонних житлових будинків, покритих шифером або залізом. Замість старих, часто курних хатин побудували добротні будинки і ті колгоспники, що жили в самому Ратневі. Село потопає в садах. У будинках електричне освітлення, в багатьох — газові плити.
Про зростання добробуту жителів села свідчить і той факт, що з кожним роком збільшується попит на культтовари, хороші меблі, мотоцикли, одяг, взуття. А в дорадянські часи селяни купували головним чином сіль, гас, сірники і рідко цукор.
У селі є медичний пункт, збудований колгоспом. Завідуюча медпунктом П. Я. Науменко так організувала профілактичну роботу, що вже близько 10 років у селі не було смертності серед дітей та інфекційних захворювань.
Великі соціалістичні перетворення відбулися і в галузі культури. В 1966 році, на честь 50-річчя Великого Жовтня, тут побудували нову двоповерхову середню школу. В ній навчається 280 дітей колгоспників і працюють 20 учителів. У вечірній школі сільської молоді вчиться 60 чоловік. За роки Радянської влади багато жителів Ратнева набули високої кваліфікації: 2 стали інженерами, 7 — агрономами, 4 — вчителями, багато механізаторами тощо. В селі повністю ліквідовано неписьменність. Більшість жителів має тепер неповну середню або середню освіту. Газети, журнали, раніше недоступні трудящим, тепер передплачує кожна сім’я.
Центром культурного життя в селі став клуб, де систематично читаються лекції, демонструються кінофільми, працюють гуртки художньої самодіяльності — драматичний і хоровий. Створено духовий оркестр, інструменти для якого придбав колгосп. Самодіяльні колективи виступають з концертами і в сусідніх селах. До Ратнева теж приїздять учасники художньої самодіяльності області; виступають і професіональні митці, зокрема Волинського обласного театру ім. Т. Г. Шевченка. В 1968 році тут виступали артисти Брестського театру ім. Ленінського комсомолу, Ленінградського цирку та інші. Нерідко організовуються колективні виїзди колгоспників до луцького театру, в музеї Львова, Бреста тощо.
До послуг трудящих села — бібліотека, в якій налічується 8700 томів політичної, наукової, сільськогосподарської та художньої літератури. Вона обслуговує понад 200 постійних читачів. Тут проводяться читацькі конференції, лекції, бесіди, зустрічі з ветеранами праці, учасниками війни, знатними людьми села.
Виникли в селі нові обряди: по-новому тут відзначають весілля, надання імені новонародженим, день урожаю, проводи юнаків в армію і ветеранів праці на пенсію, важливі дати в житті передовиків виробництва. Багато елементів народної обрядності внесено у святкування дня врожаю. В цей день жителі села колонами йдуть до клубу. Прапор колгоспу доручають нести представникові тієї бригади, яка найкраще працювала. В одній колоні з переможцями змагання йдуть учні місцевої школи, які несуть портрет Ілліча, обрамлений живими квітами і колосками. Біля клубу святкову колону зустрічають голова артілі, секретар партійної організації, представники з району і передовики виробництва. Один з ветеранів колгоспу підносить голові артілі запашний коровай. Від імені правління голова сердечно вітає трудову сім’ю з святом урожаю. Представники бригад рапортують про роботу, потім усі заходять у святково прибраний зал, де після урочистої частини передовикам артілі вручають премії й подарунки. Закінчується свято концертом і народним гулянням.
Заможно і культурно живуть трудящі Ратнева, та ще ширші перспективи відкрилися перед ними в поточній п’ятирічці. Натхнені рішеннями XXIII з’їзду КПРС, трудівники артілі ім. Чапаева зобов’язалися протягом п’ятирічки збільшити виробництво сільськогосподарських продуктів на 40 проц., значно піднести матеріальний і культурний рівень життя. До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна ратнівці під керівництвом партійної організації добилися значних успіхів у виконанні цього зобов’язання.
С. X БОРЕЙКО. Р. Н ОКСЕНЮК