Любешів, Любешівський район, Волинська область (продовження)
Ревком почав здійснювати соціальні перетворення. Він конфіскував панську й церковну землю та розподілив її між безземельними і малоземельними селянами. За рішенням ревкому трудящі обмолотили панський хліб і роздали його біднякам. Було націоналізовано підприємства (2 млини, хлібопекарню, електростанцію)3. Згодом ревком реорганізували у тимчасове управління.
У жовтні 1939 року в Любешеві розгорнулася підготовка до виборів у Народні Збори Західної Білорусії. Агітатори знайомили трудящих з «Положенням про вибори», роз’яснювали їм політику Комуністичної партії і Радянської держави. 22 жовтня 1939 року в селищі відбулися вибори. Депутатом до Народних Зборів Західної Білорусії було обрано селянку М. Я. Оласюк. Виконуючи наказ виборців, вона разом з усіма депутатами 28—29 жовтня 1939 року голосувала за встановлення Радянської влади на Західній Білорусії, прийняття її до складу СРСР та включення до Білоруської РСР. Після нового розмежування кордонів між УРСР і БРСР Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року Камінь-Каширський повіт, а разом з ним і Любешів увійшли до складу Української РСР. 18 січня 1940 року Указом Президії Верховної Ради УРСР було створено Любешівський район Волинської області. Любешів став районним центром.
На початку 1940 року в селищі почали діяти районний комітет КП(б)У, районна і селищна Ради депутатів трудящих та інші районні організації. Частина селян Любешева та сіл, що входили до складу селищної Ради депутатів трудящих, стали на колективний шлях господарювання. В другій половині 1940 року тут було створено три сільськогосподарські артілі. В 1941 році у колгоспи об’єдналося понад половину селянських господарств. Було ліквідовано безробіття. Більша частина колишніх ремісників вступила до промислової артілі «Зоря», а решта стали робітниками промислового комбінату. Приватну торгівлю замінили кооперативна і державна.
Значну роботу провели партійні та радянські органи для організації охорони здоров’я трудящих. У Любешеві було відкрито лікарню і амбулаторію, де населення селища і навколишніх сіл безплатно одержувало медичну допомогу. Трудящі Любешева вперше дістали можливість навчати своїх дітей у школі рідною мовою. В селищі почали працювати семирічна і середня школи. Для підготовки вчительських кадрів було відкрито педагогічну школу. Учнів забезпечили новими підручниками, планами і програмами, виданими додатковим тиражем спеціально для західних областей Української РСР. Багато зробила селищна Рада для виконання закону про загальне обов’язкове навчання та ліквідацію неписьменності й мало-письменності серед дорослого населення. При школах організували спеціальні класи.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав розпочате соціалістичне будівництво. 29 червня 1941 року німецько-фашистські війська захопили Любешів. Фашисти встановили кривавий режим. Вони влаштували у центрі селища гетто, куди зганяли радянських людей і сотнями розстрілювали їх. Лише 18 серпня 1942 року німецько-фашистські кати знищили тут 2230 чоловік, а 25 вересня того ж року — ще 300 чоловік. Понад 100 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти грабували жителів, відбирали хліб, м’ясо, молоко та інші продукти. Приміщення середньої і семирічної шкіл були перетворені на казарми.
Незважаючи на окупаційний терор, населення Любешева піднялося на боротьбу. Ще напередодні відступу радянських військ за вказівкою Любешівського райкому партії у селищі створили підпільну партійно-комсомольську групу з 16 чоловік, до складу якої входили А. П. Будько, К. Є. Русило, X. Я. Зімич та інші. Перед нею було поставлено завдання спрямувати свою роботу на розгортання масового партизанського руху в тилу ворога. Група встановила зв’язок з партизанськими загонами, що діяли в навколишніх лісах. Дізнавшись, що гестапо натрапило на їх слід, підпільники влилися до Пінського партизанського з’єднання Героя Радянського Союзу В. 3. Коржа.
Поблизу Любешева, в селі Лобній, у 1943—1944 рр. діяли Волинський підпільний обком партії і Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. Під натиском партизанів німецько-фашистський гарнізон, який розташовувався у селищі, в серпні 1943 року змушений був залишити його. Сюди вступили загони партизанського з’єднання О. Ф. Федорова. їх гаряче вітали трудящі. На багатолюдному мітингу, що відбувся тут, з промовою виступив О. Ф. Федоров. Наприкінці грудня 1943 року фашистська авіація вчинила наліт на Любешів і зруйнувала його. Партизани вели боротьбу також проти фашистських прихвоснів — українських буржуазних націоналістів. 6 листопада 1943 року біля селища у нерівному бою з ними загинув відважний партизан В. І. Бондаренко, який пустив під укіс 11 ешелонів противника і знищив 300 гітлерівців. Йому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Селище до приходу радянських військ контролювалося партизанським з’єднанням О. Ф. Федорова.
5 березня 1944 року Червона Армія визволила Любешів. 92 жителі селища вступили до її лав і воювали на фронтах. За мужність, проявлену в боях, 77 любешівців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Німецько-фашистські загарбники завдали Любешеву великої шкоди. Вони відібрали у населення 154 коня, 547 голів великої рогатої худоби, 873 вівці, багато свиней і птиці, знищили більшість житлових будинків, електростанцію, промкомбінат. Загальна сума збитків, заподіяних окупантами, становила 4 млн. крб. Відразу ж після визволення трудящі Любешева з великим ентузіазмом розпочали відбудову зруйнованого господарства. З березня 1944 року відновили роботу райком КП(б)У, районна і селищна Ради депутатів трудящих. Головою селищної Ради обрали одного з активних учасників партизанського руху К. Є. Русила. Районна партійна організація спрямувала зусилля трудящих на здійснення постанови РНК СРСР і ЦК ВКП(б) про відбудову народного господарства у визволених районах.
Цю всенародну справу силкувалися зірвати банди українських буржуазних націоналістів. Від рук оунівців загинули ряд активістів селища, серед них — перший секретар Любешівського райкому КП(б)У П. П. Ісаєв, відповідальні працівники М. В. Рабцев, С. В. Дишко, В. С. Рищук та інші. Для боротьби з бандитами було створено групу охорони у складі 60 чоловік, яка розгромила їх.
Трудящі Любешева під керівництвом партійної організації швидко відродили селище. Було відбудовано приміщення районних установ, культурно-освітніх закладів, а також житловий фонд. В 1944—1945 рр. стали до ладу райпромкомбінат, млин, електростанція. З 1 жовтня 1944 року почалися заняття у відбудованій середній школі. На початку 1945 року відкрили районну лікарню, районний Будинок культури, бібліотеку для дорослих.
За прикладом хліборобів східних областей України трудові селяни Любешева стали на шлях колективного господарювання. З ініціативи комуністів у другій половині 1947 року було створено колгосп ім. Кірова. Наприкінці наступного року він об’єднав половину всіх господарств. Після встановлення нового устаткування значно зросла продуктивність праці і знизилася собівартість продукції на райпромкомбінаті. На честь 32-ї річниці Великого Жовтня колектив підприємства виконав річний план, заощадивши 16 тис. крб. Райпромкомбінат успішно закінчив 1950 рік, виробивши продукції на 88,8 тис. карбованців.
Завдяки самовідданій праці трудящих у Любешеві було успішно завершено відбудову господарства, виконано четвертий п’ятирічний план і завершено колективізацію сільського господарства. У 1952 році було проведено укрупнення колгоспів, які об’єдналися у два великі господарства — ім. Карла Маркса в Любешеві і «Комунар» у селі Великому Курені, а в січні 1968 року в селі Рудці утворився радгосп «Любешівський».
Трудящі Любешева у 1959 році підтримали почин комсомольців залізничного депо «Москва-Сортувальна» і включилися у змагання за комуністичну працю. На райпромкомбінаті бригада, очолювана комуністом Є. С. Славиком, взяла зобов’язання працювати і жити по-комуністичному. Свого слова вона дотримала. У грудні 1960 року цій бригаді було присвоєно звання колективу комуністичної праці. Виконуючи рішення XXIII з’їзду партії, колектив райпромкомбінату, який налічує 145 працівників, рік у рік збільшує виробництво товарів народного споживання. У 1965 році він виробив продукції на 209 тис. крб., тобто у 2,5 раза більше проти 1950 року, а в 1967 році —майже на 0,5 млн. крб. Так, виробництво черепиці за цей період зросло у 10 разів. Для забезпечення потреб району в будівельних матеріалах почалося будівництво силікатного заводу. Значного розвитку набула харчова промисловість. У селищі є харчовий комбінат з цехами безалкогольних напоїв, ковбасним, рибов’ялильним та механізованою хлібопекарнею.
Продукція рибов’ялильного цеху йде у населені пункти області.
Значних успіхів досяг колгосп ім. Карла Маркса. У 1968 році він мав 1008 га орної землі, 1103 га сіножатей і 616 га пасовищ. Завдяки піднесенню культури землеробства, застосуванню досягнень науки, передової агротехніки зросла врожайність культур. Під просапні тут щороку вносять по 80—100 тонн добрив на гектар. У 1968 році було зібрано по 31,5 цнт ячменю, 16,6 цнт пшениці, 8,3 цнт жита, 5,6 цнт льону-волокна і по 211,6 цнт картоплі з гектара. Колгосп має потужну машинну базу. У 1968 році тут було 6 комбайнів різних видів, 12 тракторів і 11 автомашин.
Значно зріс доход артілі. Якщо у 1958 році він становив 170 тис. крб., то у 1967 році збільшився до 568,8 тис. крб. Колгосп побудував у селі В’язівному клуб і восьмирічну школу. Збільшилися відрахування у неподільний фонд: у 1968 році вони становили 62 тис. крб. За успіхи, досягнуті у змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня, колгоспові ім. Карла Маркса вручено пам’ятний Червоний прапор райкому КП України і виконкому районної Ради депутатів трудящих.
Невпинний розвиток промисловості та сільського господарства сприяє підвищенню добробуту і культури трудівників. До їх послуг 14 крамниць, 5 ларків, 2 їдальні, комбінат побутового обслуговування з двома швейними відділеннями, взуттєва майстерня, майстерня для ремонту годинників, фотоательє, бригада для ремонту квартир, ощадкаса.
У Любешеві діє районна лікарня, обладнана новітнім устаткуванням. В ній трудяться 16 лікарів і 65 працівників з середньою медичною освітою. У селищі є середня школа, в якій навчається 860 учнів і працює 56 вчителів. При ній заочна середня школа на 1090 учнів. В 1964 році відкрили дитячу семирічну музичну школу, в якій навчається 90 учнів. З 1966 року працює професійно-технічне училище на 220 учнів. За післявоєнні роки понад 200 випускників середньої школи здобули вищу і середню спеціальну освіту.
Улюбленим місцем відпочинку населення Любешева є Будинок культури. Тут працюють бібліотеки для дорослих і дітей з книжковим фондом 25 тис. примірників, гуртки художньої самодіяльності — хоровий, драматичний, танцювальний та інші. Особливу популярність мають самодіяльні колективи районної лікарні, профтехучилища, середньої школи та райспоживспілки. Майже кожний третій житель Любешева є читачем районної бібліотеки для дорослих. Вона організовує читацькі конференції, бібліографічні огляди, літературні вечори. Цікавими були конференції: «Волинський полк іде в революцію», «Радянська молодь — гідна зміна батьків». У селищі є районне відділення товариства «Знання» з секціями суспільно-політичною, атеїстичною, міжнародною, сільськогосподарською. Члени товариства систематично читають лекції для трудящих райцентру і навколишніх сіл. Населення передплачує 4600 примірників газет і журналів.
Знаменною подією для Любешева було відкриття у 1952 році пам’ятника В. І. Леніну. Жителі селища свято шанують пам’ять про радянських воїнів, які віддали своє життя за їх визволення. На братській могилі височить монумент героям Великої Вітчизняної війни. В 1967 році в центрі селища на честь загиблих воїнів-односельчан споруджено обеліск Слави.
В побут населення Любешева дедалі ширше входять нові звичаї та обряди: комсомольські весілля, урочиста реєстрація шлюбу та новонароджених, проводи молоді на службу до Радянської Армії. Трудящі селища мають дружні зв’язки з трудівниками сусіднього Іванівського району Брестської області Білоруської РСР. Вони змагаються за дострокове виконання взятих зобов’язань, спільно організовують концерти самодіяльних митців, спортивні змагання.
Значну роль відіграє селищна Рада депутатів трудящих. Вона складається з 48 депутатів. Передовим загоном є партійна організація, яка налічує 254 члени партії (19 первинних партійних організацій). Комсомольська організація об’єднує 503 члени (15 первинних організацій).
Невпізнанно змінилося обличчя Любешева. Його вулиці мають тверде покриття, тротуари. Селище потопає у зелені, закладено нові сквери. Улюбленим місцем відпочинку є парк, один із старовинних на Україні. За післявоєнні роки тут споруджено 182 житлові одно- та двоповерхові будинки. Поліпшується комунальне обслуговування, багато жителів користуються газом, паровим опаленням. Селище електрифіковано і радіофіковано. Електричний струм дістає від Добротвірської ДРЕС.
Радянська влада принесла трудівникам Любешева добробут і щастя. Вони досягають дедалі нових успіхів у створенні матеріально-технічної бази комунізму.
О. І. БРЕНЧУК, О. С. ГАРБАР