Любомль, Любомльський район, Волинська область (закінчення)
20 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту визволили Любомль. У боях за місто брали участь частини 47-ї гвардійської дивізії під командуванням полковника В. М. Шугаєва у взаємодії з 65-ю танковою бригадою під командуванням полковника О. Й. Шевченка і 1493-м самохідним артилерійським полком під командуванням полковника О. С. Дитченка. 22 липня Москва салютувала військам, що визволили Любомль від фашистів.
Після визволення негайно відновили роботу Любомльський РК КП(б)У, райвиконком і міськрада. Почалась напружена робота по відбудові зруйнованого гітлерівцями міста та його господарства. 198 жителів Любомля влилися до лав Червоної Армії.
Німецько-фашистські загарбники заподіяли місту величезної шкоди. Вони спалили 421 житловий будинок і 280 надвірних приміщень, зруйнували центр міста, кінотеатр, залізничну станцію, маслозавод, знищили бібліотеку, вивели з ладу всі об’єкти комунального господарства. Вони відібрали у населення 200 коней, 601 голову великої рогатої худоби, 128 свиней, 193 вівці. Було вщент зруйновано одну з кращих в області Любомльську МТС, а машини вивезені до Німеччини. Фашисти майже повністю спалили приміське село Бірки. Збитки, заподіяні окупантами лише одному райпромкомбінату, становили 468 200 карбованців.
Щоб розпочати відбудову міста і забезпечити безперебійну допомогу фронту, насамперед необхідно було відновити роботу залізничної станції. За закликом комуністів населення Любомля вийшло на її відбудову. Щодня тут працювало понад 600 чоловік. Через 10 днів станція прийняла перші поїзди.
Партійні і радянські органи розгорнули широку організаторську і політико-виховну роботу серед населення, спрямовану на якнайшвидшу відбудову господарства. 6 вересня 1944 року РК КП(б)У і райвиконком прийняли спільну постанову, в якій були визначені конкретні шляхи вирішення цього завдання. Комуністи закликали всіх робітників і службовців взяти активну участь у відбудові міста, широким фронтом розгорнути соціалістичне змагання. Цей заклик знайшов широку підтримку всіх трудящих. До кінця 1944 року стали до ладу шкіряний завод, маслозавод, бойня, окремі цехи райпромкомбінату та інші підприємства. Було відбудовано і здано до експлуатації 4100 кв. м житлової площі, приміщення школи, З мости, близько половини електромережі. В 1945 році відбудували електростанцію і місто одержало електроенергію.
У післявоєнний період в Любомлі значно зросла промисловість. Збільшилась потужність підприємств, що існували тут раніше, з’явилися нові. У 1951 році було споруджено нове приміщення Любомльської ремонтно-технічної станції, а тепер там міститься районне об’єднання «Сільгосптехніка». У 1958 році стали до ладу новий маслозавод більш потужний за попередній і оснащений новітнім устаткуванням, та нова_міська_електростанція потужністю 500 кіловат. У 1962 році в Любомлі почав діяти міський комбінат побутового обслуговування. В місті працюють п’ять цехів райхарчокомбінату, які забезпечують трудящих хлібобулочними і ковбасними виробами, а також безалкогольними напоями.
Рік у рік зростає обсяг продукції промислових підприємств. Якщо в 1959 році вони виробили продукції на 275 тис. крб., то в 1965 році ця сума збільшилася до 367,7 тис. крб. Значних успіхів добились виробничники в ювілейному 1967 році. План цього року достроково виконали колективи районного об’єднання «Сільгосптехніка», райхарчокомбінату, міськпобуткомбінату та інші. У 1968 році промислові підприємства виробили продукції на 500 тис. карбованців.
Організаторами і передовими борцями за виконання і перевиконання виробничих планів виступають комуністи. Серед механізаторів «Сільгосптехніки» кращих результатів добилася бригада, більшість членів якої є комуністи. Високих показників у роботі досягли працівники райхарчокомбінату, серед яких особливо відзначився майстер Н. М. Гнатюк. З місяця в місяць перевиконує план і дає продукцію тільки відмінної якості бригада швейної майстерні міськпобуткомбінату, очолювана комуністом Г. О. Каганюк. У 1967 році 12 бригадам підприємств присвоєно почесне звання колективу комуністичної праці. Першим виробничим колективом, який добився цього високого звання, був маслоцех Любомльського маслозаводу. Понад 100 робітників удостоєні звання ударника комуністичної праці, серед них шофер районного об’єднання «Сільгосптехніка» С. С. Саценко, майстер хлібовипікання райхарчокомбінату С. П. Кушнірук, майстер індпошиву комбінату побутового обслуговування І. С. Терешкевич.
Частина населення Любомля зайнята в сфері сільського господарства. У травні 1948 року 230 селянських господарств міста утворили колгосп ім. Бєлінського, який згодом об’єднався з колгоспами приміських сіл Бірок і Скиб в одне укрупнене господарство — колгосп «Перемога». Велику допомогу колгоспу в його організаційному і господарському зміцненні подав колгосп «Борець» Бронницького району Московської області, з яким встановилися дружні зв’язки. Російські друзі передавали українським братам свій багаторічний досвід, допомагали їм освоювати землі, побудувати колгоспну електростанцію, надсилали насіннєвий матеріал, племінну худобу. Голова Любомльського колгоспу М. П. Бугайчук відзначив, що «ця дружба для молодого колгоспу стала школою будівництва щасливого колгоспного життя».
В березні 1961 року за рішенням Ради Міністрів Української PСP на базі приміського колгоспу «Перемога» було створено радгосп «Любомльський». Центральна садиба його розміщена в селі Бірках, а Любомльська рільнича бригада реорганізована в друге відділення радгоспу. Радгосп «Любомльський» — насінницьке господарство, що спеціалізується на вирощуванні сортового насіння всіх зернових культур, а також картоплі. За радгоспом закріплено 2802 га земельних угідь, з яких 56 проц. займають орні землі, 34 проц. — луки і пасовища, решта — сади, ліс та інші угіддя. В радгоспі працюють 270 робітників. Завдяки поліпшенню культури землеробства господарство щороку збирає високі врожаї зернових культур. В 1965—1968 рр. середній врожай пшениці становив 16 цнт, а жита — 11 цнт з гектара. Головним завданням радгоспу є забезпечення колгоспів і радгоспів області високоякісним посівним матеріалом. Щороку радгосп відправляє в господарства області 1200—1300 цнт елітного насіння. Так, у 1968 році туди було надіслано 1180 цнт насіння жита і понад 800 цнт високоякісного районованого насіння пшениці.
Поряд із землеробством у радгоспі розвинуто тваринництво. На 1 січня 1969 року тут налічувалося 790 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 286 корів. У 1968 році радгосп виробив на 100 га сільськогосподарських угідь по 57 цнт м’яса і по 181 цнт молока. Рік у рік зростають грошові надходження радгоспу. Якщо в 1961 році вони становили 132,5 тис. крб., то в 1967 році —345 тис. крб.
3 1969 року радгосп спеціалізується і на виробництві м’ясо-молочної продукції.
Радгосп «Любомльський» — високомеханізоване господарство, в якому налічується 16 тракторів, 4 зернові і силосозбиральні комбайни, 19 автомашин тощо. На всіх фермах механізовано водопостачання. Всі господарські об’єкти електрифіковані.
В радгоспі зросли кваліфіковані кадри землеробів, тваринників, механізаторів. Багато з них є передовиками сільськогосподарського виробництва. Самовіддано працює доярка М. А. Сачук. За трудові подвиги Радянський уряд нагородив її медаллю «За трудову відзнаку». Велику пошану в радгоспі заслужив кавалер ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня механізатор П. К. Марчук.
За післявоєнні роки значно змінився зовнішній вигляд старовинного Любомля. Місто зросло, стало красивим, упорядкованим. Тут споруджено багатоповерхові будинки районної лікарні, медичного училища, середньої школи на 960 місць, універмаг, кінотеатр тощо. З’явилися нові вулиці — ім. Шевченка, Дружби та Богдана Хмельницького. У місті проведено значне державне та індивідуальне житлове будівництво. Лише протягом семирічки тут споруджено близько 300 індивідуальних будинків. З 1964 року місто одержує електроенергію від Добротвірської ДРЕС. Вулиці міста освітлюються, забруковані. У центрі є кілька скверів, в одному з яких у 1946 році було відкрито пам’ятник В. І. Леніну.
В Любомлі багато зроблено для поліпшення побутового обслуговування трудящих. Значно розширилась мережа торговельних закладів. У місті налічується 30 продуктових і промтоварних магазинів, працює ресторан «Буг», 4 їдальні.
Великих успіхів досягнуто в Любомлі у розвитку охорони здоров’я. У місті є районна лікарня на 300 ліжок, пологове відділення. У лікарні працюють різні кабінети: рентгенологічний, зубопротезний, хірургічний та інші. На варті здоров’я трудящих стоять 178 медпрацівників, у т. ч. 32 лікарі і 146 середнього персоналу. Особливу повагу в місті і районі заслужила лікар-педіатр Н. В. Лакомова. В 1966 році за сумлінну багаторічну роботу її було нагороджено орденом Леніна.
Багато уваги приділяється в Любомлі підвищенню культурного рівня населення, зокрема розвитку освіти. У місті є дві середні школи, вечірня школа робітничої молоді і заочна середня школа. В них навчаються 1350 учнів і працюють 80 вчителів. Крім загальноосвітніх навчальних закладів, у місті є спеціальні навчальні заклади — медичне училище, музична школа і професійно-технічне училище. Рік у рік зростає мережа дошкільних установ (дитячих садків і ясел). Центром дитячої самодіяльності та винахідництва є Будинок піонерів. За успіхи у справі виховання підростаючого покоління вчитель Ф. К. Алексеев удостоєний звання заслуженого вчителя школи УРСР, 9 вчителів нагороджені значком «Відмінник народної освіти». За Радянської влади 97 уродженців Любомля стали вчителями, 32 — лікарями, 24 — інженерами.
Велика роль у комуністичному вихованні населення Любомля належить культурно-освітнім закладам. У місті працюють 6 бібліотек. Книжковий фонд лише районних бібліотек перевищує 50 тис. примірників. Вони щороку обслуговують 3,5 тис. читачів, а також проводять читацькі конференції, літературні диспути тощо.
У місті є Будинок культури, кінотеатр «Батьківщина» на 400 місць, літній кінотеатр та планетарій. За останні 3 роки кількість кіноглядачів перевищила 160 тис. на рік. Будинок культури є центром лекційної пропаганди та розвитку художньої самодіяльності. Тут часто проводяться тематичні вечори, зустрічі з передовиками виробництва, старими комуністами. При Будинку культури працюють пересувний клуб атеїста та агіткультбригада.
У місті відкрито Будинок щастя, де за новими звичаями урочисто реєструються шлюби, новонароджені, справляються інші громадські обряди.
Трудящі Любомля свято шанують пам’ять про тих, хто віддав життя за Радянську владу, за щастя радянських людей. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня в місті було відкрито обеліск Слави. При середній школі № 1 існує кімната-музей бойової слави.
Юні слідопити вже відшукали імена 60 воїнів, що загинули, захищаючи місто. Серед них — танкіст О. Т. Коврижних з Ленінграда, капітан С. І. Корочкін з Владимирської області, В. В. Бутенко з Херсонщини, М. І. Блохін з Тамбова, Л. Т. Кулмановський з Черкащини та інші.
Трудящі міста беруть активну участь у роботі органів державної влади. 57 з них обрані депутатами обласної, районної та міської Рад депутатів трудящих. Серед 50 депутатів міськради 26 робітників, 22 жінки. Понад 100 чоловік залучено до роботи в постійних комісіях при міській і районній Радах депутатів трудящих. При міськраді створено 8 постійних комісій: народної освіти і культури, охорони здоров’я і соціального забезпечення, соціалістичної законності, побутового обслуговування, торгівлі і громадського харчування, комунального господарства і благоустрою, планово-бюджетна та сільського господарства. Ці комісії допомагають міській Раді у вирішенні завдань комуністичного будівництва. До 200 жителів міста беруть участь у роботі груп народного контролю, товариських судів, а чимало — народні дружинники.
В Любомлі народилися видатна українська актриса — народна артистка СPCP Н. М. Ужвій та письменник Р. А. Братунь.
Я. А. ВАСИЛЕНКО, Я. Я. СЕРПЕНІНОВ