Піща, Любомльський район, Волинська область (закінчення)
В артілі збудовано багато господарських приміщень, у т. ч. 2 кормокухні, тваринницькі приміщення на 900 голів, зерносховище на 1000 цнт, а також завод для виготовлення вітамінного борошна (трав’яного і хвойного). Щоб забезпечити господарські потреби, споруджено цегельний і черепичний цехи, більш потужну пилораму, кузню, столярно-слюсарну майстерню. У здійсненні будівництва господарських і виробничих приміщень важливе значення мають державні кредити. Лише в 1968 році держава надала колгоспу довгострокову позику на суму 84,5 тис. карбованців.
Успішно розв’язувати завдання дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва допомагає колгоспна партійна організація. Вона проводить велику організаторську й масово-політичну роботу, націлює трудівників села на успішне виконання поставлених партією завдань. Комуністи очолюють провідні ділянки виробництва, показують приклад сумлінного ставлення до праці. Так, колишній член КПЗБ Я. І. Кузьмич багато років очолює одну з комплексних бригад. Комуніст М. П. Нестерук —бригадир другої комплексної бригади, якій належить першість у колгоспі з виробничих показників і організації праці. Зразком для інших є комуніст М. Р. Шевчик. Працюючи трактористом, він добре виконує доручену роботу і в 1968 році виробив 1620 га умовної оранки.
Завдяки зростанню колгоспного виробництва збільшився валовий доход господарства, який у 1967 році становив 238,4 тис. крб. Це створило умови для підвищення добробуту трудівників села і зростання оплати їх праці. В 1967 році на один людино-день вони одержали по 2,23 крб.— вдвоє більше, ніж у 1964 році. В особистому користуванні колгоспників артілі «Заповіт Ілліча» і сільської інтелігенції налічувалося 831 голова великої рогатої худоби і близько 1 тис. свиней.
За роки Радянської влади Піща невпізнанно змінилася. Протягом 1945 — 1967 рр. тут було зведено 229 нових житлових будинків, що становить майже дві третини житлового фонду. В селі з’явилися нові вулиці: Механізаторів, Набережна та інші. Красивішою стала центральна вулиця, названа ім’ям Леніна. Гордістю села є вулиця Механізаторів, де зведено вже понад 60 добротних будинків. В них живуть переважно механізатори різних спеціальностей. В числі новоселів кращі трактористи В. C. Шульга та Ф. П. Яльницький, сім’ї яких переїхали до нових трикімнатних цегляних будинків. Нові будинки й вулиці — свідчення зростання матеріального добробуту хліборобів, наслідок постійної турботи партії і Радянського уряду. Лише в 1965 році держава асигнувала для забудовників кредити на 10 тис. крб. і виділила багато будівельних матеріалів. Село електрифіковано й радіофіковано, з 1966 року одержує струм від Добротвірської ДРЕС. З ініціативи сільської Ради і вуличних комітетів проведено велику роботу по озелененню вулиць.
Зростає добробут і культурний рівень трудящих Піщі. Важливим показником цього є збільшення товарообороту місцевої торговельної мережі. Якщо в 1958 році тут було продано різних товарів на 43 тис. крб., в 1965 році — на 319,3 тис. крб., то в 1968 році — на 853,3 тис. крб. Звичайним явищем в будинках колгоспників та інтелігенції стали добротні меблі, радіоприймачі, телевізори, швейні і пральні машини та інші цінні речі. Значно зросла кількість вкладників до ощадкаси. В 1968 році їх налічувалося близько 300 чоловік, а загальна сума заощаджень становила 60 тис. крб. Ветерани праці забезпечені пенсіями. 156 літніх колгоспників одержують пенсії, а 56 багатодітних і одиноких матерів — державну допомогу.
До послуг жителів Піщі відділення зв’язку, де є телефонний переговорний пункт. Для задоволення побутових потреб у селі відкрито кравецьку майстерню, пункт прийому одягу для хімчистки. Колектив кравецької майстерні на чолі з О. В. Корінь за систематичне перевиконання виробничих завдань і високу якість роботи у 1965 році удостоєний звання колективу комуністичної праці, а в ювілейному 1967 році занесений на районну Дошку пошани.
За Радянської влади докорінно змінилося медичне обслуговування трудящих. У 1945 році в Піщі було відкрито лікарню на 25 ліжок, яка в 1960 році переїхала до нового приміщення. При поліклінічному відділенні працюють жіноча й дитяча консультації, рентгенологічний та фізіотерапевтичний кабінети. Функціонує пологове відділення. На варті здоров’я трудівників села лікар, 5 медсестер і близько 10 чоловік обслуговуючого персоналу. Завдяки зусиллям медпрацівників у селі покінчено з такими хворобами, як малярія, висипний тиф та інші, що були поширені в минулому. Значно скоротилася дитяча смертність, підвищилася гігієна побуту. Велику пошану трудящих заслужили лікар Є. С. Васильчишин, акушерка М. П. Протас, фельдшер В. X. Ковальчук та інші.
Великих успіхів досягли трудящі Піщі в галузі освіти і культури. У цьому недавно глухому селі Волині за перші післявоєнні роки ліквідували неписьменність. На базі неповної середньої школи з 1951 року тут почала працювати середня школа, де є навчальні кабінети, кіноустановка, бібліотека, їдальня, інтернат. У 1967/68 навчальному році в ній навчалося 334 учні і працювало 24 вчителі. За невтомну працю у навчанні і вихованні дітей вчительку Н. С. Шевчук неодноразово відзначали грамотами Міністерства освіти УРСР, її нагороджено значком «Відмінник народної освіти».
Педагогічний колектив проводить велику виховну роботу, прищеплює молоді любов до праці. Учні цієї школи вже кілька разів виступали ініціаторами добрих починань. Так, у 1959 році багато юнаків і дівчат, що закінчили школу, поїхали працювати на шахти й будови Донбасу, а випускники 1960 року звернулись до молоді Волинської області із закликом поповнити лави трудівників у рідних колгоспах. У 1964 і 1965 рр. шкільна виробнича бригада двічі завойовувала першість
і перехідний Червоний прапор у змаганні шкільних виробничих бригад району. Учні не лише допомагають рідному колгоспу своєю працею, а й ведуть корисну дослідницьку роботу на шкільній ділянці. Виробнича бригада школи, як сказав голова артілі «Заповіт Ілліча», стала справжнім дослідницьким господарством. Її бригадира В. К. Богута нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Нині він студент Київської сільськогосподарської академії.
За часів панування поміщицько-буржуазної Польщі в селі важко було знайти письменну людину. Тепер 237 уродженців села мають вищу й середню освіту. Колишній житель села Ю. О. Максимук здобув вчений ступінь кандидата медичних наук, 9 односельчан мають вищу педагогічну освіту, 12 — офіцери Радянської Армії. Багато молоді навчається у вищих та спеціальних середніх учбових закладах. В селі функціонують дитячі ясла й дитячий садок, де виховується 50 дітей. У 1967 році колгосп побудував типове приміщення для малюків.
У вихованні нової людини важливу роль відіграють культурно-освітні заклади: сільський клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека з книжковим фондом 7,5 тис. примірників, послугами якої щороку користуються близько тисячі читачів. Тут систематично обговорюються художні твори, відбуваються читацькі конференції. Успішно пройшли конференція на тему «Радянська молодь — гідна зміна батьків» та обговорення книг М. Ульянової «Дитячі роки В. І. Леніна», С. Смирнова «Брестська фортеця» та інших.
Сільський клуб став центром політико-виховної і культурно-масової роботи. Тут можна побачити художньо оформлені стенди про досягнення радянської економіки й культури, хід виконання соціалістичних зобов’язань артілі «Заповіт Ілліча». Щовечора в клубі демонструються кінофільми. Сюди приходять послухати лекцію або доповідь, зустрітися з старими комуністами, кращими виробничниками. Перед молоддю села виступають ветерани революційного підпілля і Великої Вітчизняної війни Я. І. Кузьмич, М. В. Рибін, А. Г. Максимук та інші.
При клубі систематично працюють гуртки художньої самодіяльності: танцювальний, хоровий, літературно-драматичний, вокальна група. У 1967 році 48 кращих самодіяльних митців села взяли участь у районному фестивалі. Найбільшим успіхом користується танцювальний гурток, яким керує завідуюча аптекою М. О. Мисюк. В його репертуарі багато українських, російських та білоруських танців, зокрема «Волинянка», «Лісоруби», «Гопак». Роботі клубу велику увагу приділяють партійна і комсомольська організації. При ньому створено художню раду. В 1967 році клубу присвоєно почесне звання «Клуб відмінної роботи».
У 1954 році в Піщі споруджено стадіон. Тут працює добровільне товариство «Урожай», яке об’єднує понад 120 юнаків і дівчат. Члени його опановують різні види спорту. У селі є футбольна команда «Колос».
Колгоспна й шкільна партійні організації приділяють велику увагу масово-політичній роботі. Активно працює агітколектив. З 1960 року на громадських засадах створено кабінет політичної освіти. Він міститься у бібліотеці в спеціальній кімнаті. Тут завжди можна знайти потрібну літературу, організовано чергування комуністів, які консультують з питань марксистсько-ленінської теорії, поточної політики тощо. В бригадах і на фермах є агітпункти та червоні кутки. Добре працюють члени сільської організації товариства «Знання». Вони читають для населення багато лекцій, виступають з доповідями.
Трудящі Піщі свято шанують пам’ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. В урочисті хвилини вони приходять на братські могили, де поховані розстріляні гітлерівцями активісти села і воїни Радянської Армії. Піонери і комсомольці клянуться тут бути гідними будівниками нового суспільства.
Невід’ємною рисою побуту жителів села стали нові звичаї. Всім виробничим колективом проводжають юнаків на службу до Радянської Армії, пенсіонерів — на заслужений відпочинок. Урочисто і красиво відбувається реєстрація шлюбів та новонароджених. В обстановці великого політичного і трудового піднесення трудівники щороку святкують радянські революційні свята.
Нові умови життя, розквіт соціалістичної демократії зумовили зростання політичної активності широких народних мас. Трудящі Піщі беруть активну участь у виборах депутатів до місцевих і центральних органів влади. Обрана в 1967 році Піщанська сільська Рада налічує в своєму складі 31 депутата, в т. ч. 16 жінок. Серед депутатів 19 колгоспників, 2 робітники і 10 службовців. При сільраді працюють 6 постійних комісій: сільськогосподарська, бюджетна, мандатна, благоустрою й шляхового будівництва, культурно-побутова та соціалістичної законності. До роботи в цих комісіях залучено 90 чоловік. У селі є такі громадські організації, як група народного контролю, народна дружина, товариський суд.
За роки Радянської влади зросла й розквітла Піща. Жителі села стали господарями своєї долі, а їх життя — заможним і культурним.
В. О. КУДЬ, Я. Я. СЕРПЕНІНОВ, А. О. ЯКОВИНИЧ