Шацьк, Любомльський район, Волинська область (продовження)
Особливу активність революційне підпілля виявляло напередодні видатних дат: дня пам’яті В. І. Леніна, річниці Великого Жовтня, 1 Травня. З нагоди цих подій комуністи скликали нелегальні збори, розповсюджували листівки, вивішували червоні прапори. В січні 1936 року в більшості сіл, що входили до зони діяльності Шацького підпільного райкому КПЗУ, відбулися збори селян, присвячені пам’яті B. І. Леніна. У Шацьку в таких зборах взяло участь близько 300 чоловік. У прийнятих резолюціях засуджувалася політика білого терору, закриття польським урядом шкіл, а також висловлювалася щира підтримка Радянського Союзу. Напередодні 1 Травня з ініціативи комуністів поблизу Шацька відбулися дві маївки, на які зібралося понад 100 чоловік. Активну участь у революційному підпіллі в 30-х роках брали комуністи Я. І. Гинайло, К. К. Терета, М. К. Курзяба, К. Т. Зуб, C. Д. Вегас, О. І. Редько та інші.
Улітку 1936 року польська поліція вдалася до масових арештів учасників революційного руху. Комуністів Я. І. Гинайла і К. К. Терету, виданих провокаторами, по-звірячому закатували. Лише через 27 років пощастило знайти місце поховання відважних борців — за 18 км від Шацька. В 1963 році їх останки трудящі з почестями перенесли до селища й поховали.
Масові репресії польських властей не зламали волі трудящих до боротьби за свободу. У вересні 1936 року поліція виявила в Шацьку 12 відозв. На заклик комуністів селяни бойкотували сплату податків і виконання громадських повинностей, ухилялися від призову до польської армії. Власті запровадили білий терор. 6 червня 1938 року за їх наказом було вбито одного з активних членів шацького осередку КПЗУ С. Д. Бегаса. Проте цей терористичний акт не залякав борців за справу народу. Траурні плакати про вбивство С. Д. Бегаса з осудом фашистського терору були вивішені комуністами в багатьох селах. На них було написано: «Честь і слава товаришеві Бегасеві Степанові, що поліг від фашистських куль. Геть з фашизмом, геть з розстрілами, підпалами!».
Боротьба за визволення не припинялась до історичних вересневих днів 1939 року. З великою радістю трудящі Шацька зустріли звістку про початок визвольного походу Червоної Армії. З ініціативи комуністів тут було створено ревком і загін Червоної гвардії. За рішенням ревкому на головній вулиці Шацька спорудили арку, прикрасили її червоними прапорами і революційними гаслами. 23 вересня частини Червоної Армії увійшли до селища. З цієї нагоди відбувся масовий мітинг.
Трудящі Шацька стали господарями своєї долі. Почалося нове життя. Влада перейшла до ревкому, який згодом був реорганізований у селянський комітет. Його очолив колишній член КПЗУ О. І. Редько. Селянський комітет забезпечив революційний порядок, встановив контроль за майном місцевих великих землевласників, що втекли, організував торгівлю предметами першої потреби. 22 жовтня 1939 року шацькі селяни вперше на основі загального, прямого і рівного виборчого права при таємному голосуванні обрали О. І. Редька своїм депутатом до Народних Зборів Західної України, які проголосили Радянську владу.
Після возз’єднання західних областей з Радянською Україною Шацьк з січня 1940 року став районним центром. Почали діяльність РК КП(б)У, райвиконком, РК ЛКСМУ, а з березня того ж року — сільська Рада. Місцеві органи Радянської влади, здійснюючи рішення Народних Зборів, конфіскували панські й церковні землі та передали їх безплатно селянам. Селяни Шацька і району одержали 2185 га землі, в т. ч. 990 га орної і понад 1130 га луків. Загальнонародною власністю стали чудові шацькі озера й ліси. Радянська влада націоналізувала паровий млин, цегельню. Почав роботу райпромкомбінат.
Трудящі Шацька дістали можливість безплатно одержувати медичну допомогу. У селищі було відкрито районну лікарню. Широким фронтом розгорнулося культурне будівництво. Діти шкільного віку стали навчатися рідною мовою. В 1940 році на базі початкової школи почала працювати семирічна. Органи влади подбали про забезпечення її кваліфікованими кадрами. Чимало було зроблено для ліквідації неписьменності серед дорослих. Вогнищем культури стала хата-читальня, де жителі завжди могли прочитати газету, журнал, книгу. На початку 1941 року відчинилися двері Будинку культури з кінозалом на 400 місць.
Навесні 1941 року серед шацьких селян почався рух за новий, соціалістичний спосіб господарювання. Бідняцькі й середняцькі господарства стали утворювати колгоспи. 80 селянських господарств об’єдналися в колгосп ім. XXIII річниці Робітничо-Селянської Армії. Його головою було обрано колишнього члена КПЗУ 3. І. Забродоцького. Близько 70 господарств утворили другий колгосп, решта селянських господарств — третій. Велику роль у проведенні соціалістичних перетворень на селі відіграла Шацька МТС.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю трудящих Шацька. 25 червня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до селища. Окупанти та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти завдали населенню багато лиха й страждань. Вони ліквідували колгоспи, пограбували МТС, землі повернули колишнім власникам. Фашисти та їх найманці за час окупації закатували 574 жителі Шацька, 188 юнаків і дівчат силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Трудящі Шацька піднялися на боротьбу проти гітлерівських загарбників. Цю боротьбу очолювали комуністи й комсомольці. Територія колишнього Шацького району стала одним з осередків активного партизанського руху на Волині.
Для організації антифашистського підпілля і партизанського руху за завданням ЦК КП(б)У до Шацька прибула група у складі колишнього голови правління Шацького сільського споживчого товариства комуніста С. О. Шковороди та Т. Глущука. Спираючись на підтримку місцевого населення, вони організували явки, добирали людей для участі в антифашистському підпіллі, налагодили зв’язок з активістами сусідніх сіл. У вересні 1941 року створюється партизанський загін на чолі з С. О. ПІковородою. З місцевих жителів у партизанському русі взяли активну участь Ф. С. Кропивник, брати Я. Г., С. Г. і П. Г. Рупінці, М. Н. Козак, Ф. І. Боярчук, С. М. Редько, М. І. Копитко та інші. На початок 1942 року загін налічував понад 20 народних месників. Партизани знищували живу силу противника, проводили роз’яснювальну роботу серед населення, рятували молодь від фашистської неволі. Патріоти визволили близько 200 юнаків і дівчат, зігнаних за наказом окупаційних властей для відправки на каторжні роботи до Німеччини. Значна частина їх вступила до партизанського загону.
Німецько-фашистські загарбники та їх найманці жорстокими репресіями намагалися придушити антифашистське підпілля. Вони жорстоко розправлялися з учасниками партизанського руху і з усіма тими, хто допомагав їм. Від рук катів загинули сім’я і всі родичі П. К. Вегаса, Є. М. Редько та його дружина, які активна сприяли партизанам. У 1942 році за участь в антифашистському підпіллі були розстріляні О. І. Редько, члени сім’ї 3. І. Забродоцького та інші радянські патріоти.
Незважаючи на репресії, шацькі партизани продовжували мужню боротьбу проти ворога. На початку червня 1942 року загін провів запеклий бій з гітлерівцями і поліцаями біля села Вілиці. Зустрівши карателів, які поверталися з награбованим майном, партизани знищили 12 ворогів, спалили автомашини, а майно повернули потерпілим.
Оскаженілі фашисти спалили Вілицю і розстріляли 91 жителя цього села. Вони кинули проти партизанів численний військовий загін і поліцію. Але загін С. О. Шковороди, своєчасно попереджений зв’язковими, відійшов за 50 км від Шацька і уник оточення. Незабаром партизани повернулися до Шацького лісу. Щоб дізнатися, чи є німецько-фашистські карателі в навколишніх селах, 22 червня 1942 року до села Кропивників було надіслано розвідниць комсомолок Ярину Смоляр і Пашу Шепелю. Під час виконання завдання загинула Я. Смоляр. Бойові товариші поховали її край лісової галявини. За смерть відважної комсомолки партизани жорстоко помстилися фашистським катам. Вони пустили під укіс військовий ешелон і завдали ворогу ряд відчутних ударів.
Гітлерівці будь-що намагалися оточити й знищити партизанський загін, але це їм не вдавалося. Восени 1942 року фашисти схопили розвідника загону комсомольця Миколу Сулиму. Скрутивши юнакові руки, карателі наказали йому вести їх до місця розташування партизанського загону. Три години патріот водив понад 100 фашистів і поліцаїв по гущавинах і болотах. Незважаючи на жорстокі катування, він не вимовив ні слова і геройськи загинув.
З прибуттям влітку 1943 року на Волинь партизанського з’єднання на чолі з О. Ф. Федоровим Шацький партизанський загін увійшов до складу 3-го батальйону цього з’єднання. З серпня 1943 року 500 партизанів з’єднання Федорова здійснили сміливу й успішну операцію — розгромили фашистський гарнізон, який розташовувався у ПІацьку, і ввійшли у селище. Відбувся мітинг. Партизани роздали жителям продукти і майно, відібрані в окупантів. 21 липня 1944 року 185-а стрілецька дивізія 1-го Білоруського фронту визволила Шацьк від фашистів.
Німецько-фашистські окупанти завдали Шацьку великих руйнувань. Вони опалили 70 дворів, пограбували колгоспи, знищили МТС, електростанцію, Будинок культури та інші приміщення громадських організацій. Вони відібрали у населення 691 голову великої рогатої худоби, 131 коня, 250 свиней та багато іншого майна.
Відразу ж після визволення відновили роботу Шацький райком КП(б)У, райвиконком, РК ЛКСМУ і сільська Рада. Під керівництвом партійних і радянських органів розгорнулася робота по відбудові селища та наданню допомоги фронту. 42 жителі Шацька поповнили лави Червоної Армії і громили фашистів на різних фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність, виявлену в боях за визволення Данціга, житель селища А. Т. Носулич був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Трудящі Шацька і району лише за перші три місяці після визволення зібрали й передали до фонду допомоги Червоної Армії значну кількість продовольства. Багато жителів працювали на будівництві військових об’єктів. За рішенням РК ЛКСМУ було створено дві молодіжні бригади, які брали участь у відбудові Ковельського залізничного вузла та працювали на лісорозробках.
Невідкладним завданням, яке постало перед трудящими Шацька, була відбудова народного господарства. Першорядне значення у його вирішенні мала допомога держави, яка виділила величезні кошти і будівельні матеріали. Господарствам, які потерпіли від фашистських окупантів та їх пособників, було надано грошові кредити, будівельні матеріали, насіння тощо. Так, за рішенням Шацького райвиконкому від 31 жовтня 1945 року такі господарства одержали 3760 куб. метрів лісоматеріалів, у т. ч. 78 господарств Шацька. Згідно з Постановою РНК СРСР від 8 лютого 1944 року в 1945 році понад 60 господарств було повністю або частково звільнено від сплати сільськогосподарського податку. Радянська держава подбала про сімей червоноармійців та інвалідів Великої Вітчизняної війни. Важливу роль у цьому відіграла громадськість селища. За рішенням РК КП(б)У та райвиконкому з 15 по 21 січня 1945 року в Шацьку відбувся недільник допомоги сім’ям військовослужбовців.
Протягом другої половини 1944 року і в 1945 році трудящі Шацька відбудували 31 адміністративний і житловий будинок загальною площею понад 10 тис. кв. метрів. Почали працювати два цехи райпромкомбінату. З ініціативи комуністів і комсомольців в селищі неодноразово влаштовувалися суботники. Так, 13 жовтня 1945 року під час суботника було виконано великий обсяг земляних робіт. На відбудові селища особливо відзначилася молодіжна бригада, яка складалася з 80 чоловік. У відбудованих приміщеннях почали працювати райлікарня і аптека. Медперсонал багато зробив для боротьби з такими небезпечними хворобами, як тиф, скарлатина, дифтерія та інші. З1 вересня 1944 року відчинилися двері семирічної школи. Вже у листопаді 1944 року місцеві органи влади розглянули питання про завершення ліквідації неписьменності серед дорослих. Незабаром почали працювати клуб з кіноустановкою та хата-читальня.