Колки, Маневицький район, Волинська область (закінчення)
Ще більш високими темпами проводились відбудовчі роботи після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни. У 1947 році було створено ще три нові цехи райпромкомбінату, в наступному році — райхарчокомбінат.
Селянські господарства Колок у травні 1948 року об’єдналися в колгосп «Перемога», який у 1950 році об’єднався з артіллю ім. Свердлова (с. Старосілля).
Розгорнули роботу лікувальні, навчальні та культурно-освітні заклади. Зразу ж після визволення селища було відкрито лікарню.
У вересні 1944 року знову сіли за парти учні семирічної школи, яку незабаром перетворили на середню. Відновила в 1946 році роботу і школа робітничої молоді.
Знову гостинно відкрив свої двері для трудящих клуб.
Селище упорядковувалось. Багато для цього зробили комсомольці, які виступили ініціаторами організації суботників та недільників. Лише у квітні—травні 1944 року вони організували 4 недільники та два суботники. Ще точились бої на фронтах, а в Колках було споруджено 15 приміщень для районних установ та організацій, ряд житлових будинків, культурно-побутових закладів.
Успішна відбудова господарства в роки післявоєнної п’ятирічки створила всі умови для дальшого розвитку господарства Колок. У 1953 році розгорнулося будівництво найбільшого в селищі підприємства — овочесушильного заводу. Сушильний цех цього підприємства, де працювало 34 робітники, почав випускати продукцію вже наступного року. Пізніше стали до ладу ще три цехи — крохмальний, засолювальний і консервний.
Зростало і виробництво будівельних матеріалів. У 1954 році було завершено спорудження нового цегельного заводу потужністю 5000 штук цегли на добу.
Високих показників у соціалістичному змаганні серед колективів добивалися механізатори МТС. Вони щороку перевиконували виробничі завдання.
В наступні роки в селищі було створено колківський лісгоспзаг, міжколгоспну будівельну організацію, лісомеханізовану станцію (ЛМС), відділення «Сільгосптехніка» (на базі МТС), побудовано підстанцію Добротвірської ДРЕС, теплицю, млин, хлібозавод, комбінат побутового обслуговування (на базі промислової артілі «Перемога»).
Перевиконували виробничі завдання колективи підприємства селища в роки семирічки. Працівники промкомбінату в 1959 році виконали підвищені виробничі завдання, взяті на честь XXI з’їзду КПРС. Вони виготовили до 5 грудня на 100 тис. крб. надпланової продукції, зокрема 500 тис. штук цегли, 100 тонн вапна. За перший рік семирічки продуктивність праці на підприємстві зросла на 5 процентів.
Значно перевиконували річні виробничі завдання і колективи маслозаводу, артілей «Перемога», «Перше травня» та інші.
Великих успіхів у 1960 році добився колектив лісомеханізованої станції і був занесений на районну Дошку пошани.
Зростала технічна оснащеність відділення «Сільгосптехніки». У 1965 році тут вже налічувалось 49 автомашин, 12 тракторів, 3 екскаватори та багато іншої техніки. Поповнився і верстатний парк в майстернях. Обсяг робіт, які виконав колектив відділення «Сільгосптехніки» в колгоспах у 1967 році, перевищив 1,5 млн. крб. Кращі виробничники — слюсар К. Г. Заєць за багаторічну самовіддану працю нагороджений орденом «Знак Пошани», а слюсар О. Д. Полінкевич — медаллю «За трудову відзнаку».
В значне виробниче підприємство перетворився побуткомбінат. У 1965 році тут вже працювало 206 робітників. Серед них — 3 з вищою та 15 — з середньою спеціальною освітою. Комбінат щомісяця перевиконує виробничий план. Особливо велике трудове піднесення охопило працівників комбінату в зв’язку з підготовкою до 50-річчя Великого Жовтня. Річний виробничий план 1967 року колектив підприємства завершив 2 листопада. Найбільш високопродуктивно працювали Г. Тарадюк, А. Семенюк, М. Гапончук та інші.
Рік у рік нарощує темпи виробництва колектив овочесушильного заводу. Його продукція (сушені і мариновані овочі, джеми, компоти) відома далеко за межами області. Свою продукцію підприємство відправляє в Ленінград, Москву, Київ, Єреван, Баку, Іркутськ, Мукачеве та інші міста країни. Готуючи гідну зустріч 50-й річниці Великого Жовтня, колектив заводу на 2 місяці раніше строку виконав річний план випуску продукції по всіх показниках.
Водночас із зростанням потужності заводу зростав і його колектив, який налічує понад 400 чоловік. Кожен з них став майстром своєї справи. Під час спорудження підприємства А. О. Дергунова була будівельницею, залишилась на заводі робітницею, досконало оволоділа технологією виробництва, її призначили бригадиром, а згодом старшим майстром сушильного цеху. В. І. Адамович виріс від робітника до головного механіка. Апаратниця Н. Й. Калуш, майстер зміни В. С. Зінчук, робітники М. І. Полінкевич, Є. І. Шубкін, Н. К. Комарович, Т. П. Довбощинська та інші систематично виконують виробничі норми на 130—140 процентів.
Великий обсяг робіт виконує щорічно колектив Колківського лісгоспзагу. Господарство оснащене машинами: спеціальними тракторами, автомашинами та іншою технікою. Водночас із заготівлею деревини він працює над поліпшенням лісових угідь. Лише за роки семирічки осушено 2,4 тис. га.
В авангарді боротьби за виконання державних планів комуністи і комсомольці підприємств, господарств і організацій. Вони показують зразки сумлінного ставлення до виконання виробничих завдань, виступають ініціаторами починань у справі підвищення продуктивності праці. В 1968 році на підприємствах та в організаціях селища налічувались 121 комуніст та 907 комсомольців.
Одночасно з розвитком господарства впорядкувалось селище, розгортали роботу побутові, оздоровчі та культурно-освітні заклади. Селищна Рада, кожна установа та підприємство Колок, його жителі проявляють щоденно турботу про благоустрій селища. Це вже стало традицією.
Рік у рік зростають асигнування на ремонт і будівництво житлового фонду за рахунок комунгоспу. Індивідуальним забудовникам держава допомагає кредитами та матеріалами.
В селищі споруджено сотні добротних жител. Якщо в дорадянський період тут не було жодного двоповерхового будинку, то в 1964 році тут налічувалось 13 впорядкованих будинків міського типу з усіма комунальними вигодами. До послуг населення — відділення зв’язку, ощадкаса, універмаг, для якого в 1961 році побудовано нове приміщення, крамниці продуктових, галантерейних та господарських товарів, їдальня, кілька буфетів, ресторан.
Створено умови для лікування трудящих. Тут функціонують дві лікарні на 160 ліжок. В них працює 15 спеціалістів з вищою і 72 — з середньою медичною освітою. Відкрито дитячий садок.
За Радянської влади підвищився освітній рівень населення. В селищі діє середня школа, в якій 44 педагоги навчають близько 700 дітей. Тільки за післявоєнні роки школу закінчило 865 чоловік. Працює також вечірня школа робітничої молоді. Серед випускників Колківської середньої школи є лікарі, агрономи, педагоги, інженери, які стали кваліфікованими працівниками після закінчення вузів.
З 1963 року в селищі діє училище механізації сільського господарства, яке готує спеціалістів на сільськогосподарських машинах. Тут є міцна навчальна база — майстерні, машини, спеціалізована бібліотека. За час свого існування училище випустило 872 спеціалісти.
На підприємствах і в господарстві, на педагогічній та інших роботах в селищі працюють понад 70 інженерів та інших спеціалістів з вищою освітою.
Важливу роль у задоволенні зростаючих культурних запитів населення відіграє Будинок культури. Тут на громадських засадах працює університет культури, часто проводяться тематичні вечори, лекції, зустрічі із знатними людьми, виступають учасники художньої самодіяльності, демонструються кінофільми. З великим успіхом перед населенням Колок і навколишніх сіл виступає агіткультбригада. Часто приїздять сюди мистецькі колективи з Луцька та різних областей республіки.
Людно вечорами буває в бібліотеці, де організуються літературні диспути, обговорення прочитаних книг, тематичні вечори. У двох бібліотеках —для дорослих і дітей — налічується близько 40 тис. книг.
Селищна рада депутатів трудящих приділяє велику увагу впорядкуванню вулиць та дворів, благоустрою селища. У квітні 1957 року з ініціативи депутатів було проведено місячник саду. За цей час населення посадило 5 тис. плодових і декоративних дерев. Біля палацу піонерів виріс сад.
З 1959 року виконком селищної Ради депутатів трудящих став вручати перехідний Червоний вимпел комсомольській організації селища — переможцю в змаганні за краще впорядкування дворів і ділянок вулиць. Перехідний Червоний вимпел вручається також власникам приватних будинків за краще впорядкування своїх дворів. Кожний дорослий житель зобов’язався відпрацювати і відпрацював на роботах по благоустрою селища 20 робочих годин. Наступного року було посаджено 10 000 декоративних та фруктових дерев.
Селище збагатилось спортивними спорудами. Тут побудовано стадіон, 2 спортивних майданчики загальноселищного користування. Ряд спортивних майданчиків спорудили установи, підприємства, навчальні заклади.
Здійснення заходів по благоустрою сприяло тому, що за останні роки селище набрало зразкового вигляду. В зв’язку з цим облвиконком 20 травня 1961 року організував екскурсію голів райвиконкомів області в селище Колки для вивчення досвіду роботи селищної Ради.
Будуючи нове, комуністичне життя, трудящі Колок та навколишніх сіл свято шанують пам’ять про тих, хто віддав життя в боротьбі за щасливе життя. За проханням трудящих Уряд УРСР дозволив побудувати пам’ятник на місці розстрілу першотравневої демонстрації трудящих в районі Колок в 1935 році. В день тридцятиріччя з часу цієї події при встановленні меморіальної дошки на місці майбутнього пам’ятника відбувся п’ятитисячний мітинг трудящих району.
Трудящі селища докладають всіх зусиль для досягнення нових рубежів в розвитку господарства та культури Колок.
П. 3. КОЗИК