Маневичі, Маневицький район, Волинська область (закінчення)
На кінець 1947 року було завершено колективізацію сільського господарства району.
Таким чином, протягом першої післявоєнної п’ятирічки населення Маневичів під керівництвом партійної організації, яка на кінець 1951 року налічувала 215 членів, повністю відбудувало зруйноване війною народне господарство.
Успішна післявоєнна відбудова господарства створила сприятливі умови для дальшого розвитку виробництва і культури. Братня допомога народів нашої Батьківщини дала можливість трудящим Маневичів не тільки швидко відбудувати зруйновані війною підприємства, але й оснастити їх новою технікою, механізувати найбільш трудомісткі процеси. Взяти для прикладу лісгосп. Він тепер має у своєму розпорядженні 35 тракторів, 5 екскаваторів, 26 автомашин та іншу техніку. Завдяки наявності потужних машин лісівники змогли осушити і освоїти в 1958—1965 рр. 3500 га заболочених земель. Тут тепер механізовано вируб лісу і трелювання, підвезення і навантаження деревини на залізничній станції. Посадку дерев механізовано на 70 проц. В результаті за один тільки 1967 рік насадили ліс на площі в тисячу гектарів.
Широко розгорнуте соціалістичне змагання серед колективів промислових підприємств сприяє виконанню народногосподарських планів. В авангарді йдуть комуністи. З ініціативи парторганізації лісгоспзаг з 1964 року налагодив видобування живиці та виготовлення вітамінного хвойного борошна для колгоспів, що дало можливість поліпшити економічні показники роботи підприємства. Колектив Маневицького лісгоспзагу в 1953—1964 рр. завойовував почесне право бути учасником республіканської ВДНГ у Києві. В його колективі трудиться 14 бригад комуністичної праці. За досягнуті успіхи у виконанні завдань семирічки бригадир лі со культурної бригади Є. О. Стасюк нагороджений орденом «Знак Пошани».
Високих показників у роботі досягли і меблярі. Артіль «Червоний прапор», яка в 1958 році була підпорядкована промкомбінату, в 1964 році реорганізувалась у меблеву фабрику. Її колектив щороку перевиконує завдання по виробництву стільців, м’яких диванів, буфетів тощо. Виробнича площа фабрики весь час розширюється, встановлюється нове обладнання. На 3,6 млн. крб. меблів у 1967 році виготовило спеціалізоване меблеве підприємство, яке було створено у 1960 році на базі промкомбінату.
Розвивається і рибне господарство. Відбудовано і значно поліпшено водойми рибгоспу. Водночас зросла товарність рибного господарства. Якщо в 1962 році вилов товарної риби з гектара водного дзеркала становив 190—200 кг, то в 1967 році він уже досяг 450—500 кг, а на окремих ставках —1150 кг. За 1965—1967 роки рибгосп дав державі 152,5 тис. крб. прибутку. Багато робиться для піднесення продуктивності господарства. Реконструюються ставки на Градиській і Оконській дільницях. Після введення в експлуатацію вони даватимуть щорічно по 600 — 700 цнт рибопродукції. З 1965 року на Оконській дільниці почалося розведення і вилов цінної риби — форелі. Найкращих показників у своїй роботі добивається
старший рибак Г. I. Романюк, який нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».
Багато надпланової продукції дає колектив інкубаторно-птахівничої станції. Так, у 1967 році працівники станції одержали по 146 яєць від кожної з 4 тис. курок-несучок.
Зростає виробництво і на харчокомбінаті, який дає населенню хлібобулочні вироби, борошно, безалкогольні напої, консервовані гриби та багато іншої продукції.
Значними трудовими успіхами відзначили ювілейний 1967 рік залізничники станції Маневичі. Вони завоювали перехідний Червоний Прапор Ровенського відділення Львівської залізниці.
Всі промислові підприємства селища в 1967 році випустили різної продукції в 2,5 раза більше проти 1950 року. На них працювало 516 робітників, інженерно-технічних працівників та службовців.
Після завершення Великої Вітчизняної війни у Маневичах значно розширилась торговельна мережа. Тут є раймаг та 4 крамниці роздрібної торгівлі, книжковий магазин, ресторан «Стохід», чайна та 4 буфети. Про поліпшення добробуту трудящих яскраво свідчить зростання попиту на культурно-побутові товари. Лише в 1966 році магазини промислових товарів продали трудящим багато меблів, радіоприймачів, фотоапаратів, швейних, пральних машин, холодильників, велосипедів тощо. 15 сімей маневичан придбали власні легкові автомобілі. Для задоволення потреб трудящих в селищі працюють 3 майстерні та ательє побутового обслуговування, перукарня, фотографія.
3а післявоєнні роки невпізнанно змінилося культурне життя Маневичів. Ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. Ще в 1949 році семирічну школу було перетворено на середню. Крім того, в 1950 році для працюючої молоді відкрито школу робітничої молоді, є середня заочна школа. Підростаюче покоління виховують 78 вчителів. Серед них багато уродженців селища — справжніх майстрів педагогічної справи. За час існування середньої школи 360 юнаків і дівчат здобули середню освіту, з них 39 — вищу та 52 — середню спеціальну освіту. У вузах і технікумах країни в 1967 році навчалося 117 випускників маневицьких шкіл. В Маневичах відкрито також музичну дитячу школу.
Значна увага приділяється дошкільному та позашкільному вихованню дітей. В селищі працюють дитячий садок на 80 місць та дитячі ясла на 30 дітей. Є будинок піонерів, де проводиться велика виховна робота. В школі і будинку піонерів працюють гуртки дитячої художньої самодіяльності. Серед школярів — багато юних слідопитів. За їх допомогою створено кімнату революційної та бойової слави. Вчителі та учні брали активну участь у створенні музею партизанської слави, що відкрився в селищі до 50-річчя Жовтня.
Велику виховну роботу проводить районний Будинок культури. Тут також працюють гуртки художньої самодіяльності — хоровий, музичний, драматичний. Ентузіасти культурно-освітньої роботи організовують тут тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, усні журнали, молодіжні фестивалі та виставки самодіяльного образотворчого мистецтва. Серед митців цього жанру високу оцінку на республіканській виставці здобули праці майстрів по дереву О. В. Горапи, М. І. Оболонського. В 1960 році драматичний гурток Будинку культури завоював право називатися театром народної творчості.
Перед трудящими району також виступають мистецькі колективи інших міст області та артисти обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, колективи Волинської, Кіровоградської та Львівської філармоній. На честь 50-річчя Великого Жовтня у Маневичах відбулися творчі звіти і огляди колективів художньої самодіяльності району, організовувались зустрічі трудящих з учасниками революційного підпілля часів панування буржуазно-поміщицької Польщі, колишніми членами КПЗУ, учасниками Великої Вітчизняної війни і партизанського руху на Волині.
Значну роль у задоволенні культурних запитів населення відіграють бібліотеки. У селищі працює 4 бібліотеки, книжковий фонд їх налічує понад 56 тис. книг.
Свідченням зрослих культурних та духовних запитів населення є масова передплата на періодичні видання, яких в 1967 році населення Маневичів одержувало 7656 примірників.
В селищі створено необхідні умови для охорони здоров’я трудящих. 28 лікарів та 66 працівників з середньою медичною освітою районної лікарні, що має 125 місць, подають безплатну кваліфіковану медичну допомогу. Крім лікарні, функціонує протитуберкульозний диспансер. На території Маневичів розташовано кістково-туберкульозний санаторій на 150 місць, де працюють 6 лікарів і 26 чоловік з середньою медичною освітою.
Все ширшого розмаху набуває фізкультура і спорт. У селищі є первинні організації спортивних товариств «Колос», «Динамо» та «Спартак». До їх послуг стадіон та 11 спортивних майданчиків.
Разом з розвитком економіки і культури селища поліпшуються побутові умови життя населення. За післявоєнні роки Маневичі значно виросли, благоустроїлись. Тут споруджено 345 нових житлових будинків, з яких багато двоповерхових, міського типу. Збудовано також ряд приміщень адміністративного, побутового і культурного призначення. Виникли нові вулиці — ім. Франка, Фрунзе, Щорса, Чапаева, Ватутіна, Горького, Спортивна. У центрі створено парк відпочинку, стадіон. Забруковано 6,5 тис. квадратних метрів вулиць, газифіковано 213 квартир. Селище електрифіковано від Добротвірської ДРЕС.
Ставши господарями своєї долі, трудящі Маневичів беруть активну участь у громадсько-політичному житті селища. Під час виборів до місцевих Рад у 1967 році 77 чоловік було обрано депутатами селищної і районної Рад депутатів трудящих. Сотні робітників, службовців беруть участь в роботі постійно діючих комісій Рад. Понад 100 чоловік — члени товариства «Знання».
Значно зросла партійна організація селища. 24 первинні партійні організації підприємств, організацій і установ налічують на своєму обліку 426 комуністів. Вони разом з комсомольцями і профспілковими активістами виступають організаторами соціалістичного змагання трудящих за дострокове виконання п’ятирічки, за гідну зустріч 100-річчя від дня народження В. І. Леніна.
Щасливо і заможно живуть трудящі Маневичів. Окрилені ідеями Комуністичної партії, вони роблять все, щоб внести гідний вклад у справу побудови комунізму в нашій країні.
Я. З. ЕОЗИН, Я. Є. ІЛЛЯШЕНКО