Нововолинськ — місто обласного підпорядкування (закінчення)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Про дійовість партійно-масової роботи свідчить висока ідейно-політична зрілість трудящих міста. Вона виявляється насамперед у їх самовідданій праці. За трудові подвиги урядових нагород удостоєні 257 нововолинців, у т. ч. двом присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. 10 чоловік відзначено орденом Леніна, 28 — орденом Трудового Червоного Прапора, 44 чоловіка — орденом «Знак Пошани». Трудовий героїзм притаманний не лише старшому поколінню, тим, хто закладав у місті перші підвалини, видобував перші тонни вугілля, але й молодим. Тисячі випускників шкіл міста поповнюють лави активних будівників комунізму. Багато з них за комсомольськими путівками поїхали на освоєння цілинних земель, на новобудови Сибіру й Казахстану. Всьому Радянському Союзу відоме ім’я Н. Любелі, випускниці середньої школи № 1 міста Нововолинська, активної комсомолки, талановитої поетеси і самовідданої трудівниці, яка трагічно загинула на трудовому посту, працюючи на одній із новобудов Західного Сибіру.
Висока політична свідомість нововолинців знаходить свій вияв також у їх громадській активності. При міському комітеті партії на громадських засадах діють 6 відділів і комісій, в роботі яких бере участь понад 200 комуністів. Промислово-економічний відділ, наприклад, допомагає партійним організаціям шахт та промисловим підприємствам розв’язувати питання наукової організації праці. Важливу роль у впровадженні нової техніки відіграє кабінет технічної пропаганди, де на громадських засадах працює близько 200 інженерів і новаторів виробництва.
У складі Нововолинської міської Ради працює 143 депутати. Тут — 11 постійних комісій, в роботі яких беруть участь 132 депутати і 190 активістів. Громадська активність трудящих виявляється також у піклуванні про благоустрій міста. На громадських засадах біля кожної шахти створені зелені зони відпочинку і спортивні майданчики, виріс міський парк культури і відпочинку.
Зростання трудової і політичної активності нововолинців нерозривно пов’язане з підвищенням їх загальноосвітнього й культурного рівня, для чого тут створені широкі можливості. Першу школу тут відкрили в 1950 році. В ній навчалося 102 учні. В 1968/69 навчальному році в місті працювало 10 загальноосвітніх шкіл, з них 5 середніх, 3 восьмирічних, початкова школа і середня школа-інтернат. У загальноосвітніх школах здобували освіту понад 10,5 тис. учнів. Крім того, у Нововолинську є 3 школи робітничої молоді та заочна школа. 1968/69 навчального року оволодівали знаннями 2200 чоловік. Переважна більшість молоді міста має середню освіту. Тільки в 1968 році середню школу закінчили 805 чоловік, в т. ч. 280 чоловік — школу робітничої молоді або заочну школу. 79 проц. випускників восьмих класів загальноосвітніх шкіл навчається у дев’ятих класах. Школи забезпечені висококваліфікованими кадрами вчителів. З 650 педагогів Нововолинська більше половини, 370 чоловік, мають вищу освіту. З їх числа виросло чимало справжніх майстрів. Сумлінна, творча праця багатьох учителів відзначена урядовими нагородами. О. В. Кашуба нагороджена орденом Леніна, Є. І. Калашникова — орденом «Знак Пошани», 3. М. Калошина удостоєна почесного звання заслуженої вчительки школи УРСР.
Поряд із загальноосвітніми школами у місті є ряд закладів для підвищення кваліфікації і здобуття спеціальної освіти. У навчальній мережі тресту «Нововолинськвугілля» без відриву і з відривом від виробництва за 1956—1968 рр. підготовлено понад 3 тис. спеціалістів гірничих професій; близько 10 тис. шахтарів підвищили тут свою кваліфікацію.
Заснована у 1953 році гірничопромислова школа була реорганізована у професійно-технічне училище. За п’ятнадцятирічну роботу воно підготувало 3,7 тис. спеціалістів-гірників, будівельників та працівників легкої промисловості. Випускники цього закладу працюють не лише на підприємствах Нововолинська, але й на будовах і в шахтах Східного Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану, Донбасу, Києва, Харкова, Львова, Луцька та в інших місцях країни. 1957 року відкрито гірничо-будівельний технікум, який у 1961 році випустив перших 26 молодих спеціалістів. З 1967 року в технікумі працює денне відділення. Зараз тут навчається понад 900 учнів. 1966 року в місті відкрито медичну школу, яка готує медичних працівників середньої кваліфікації. Тут навчається понад 400 чоловік.
Важливою подією в культурному житті міста було створення в 1960 році загальнотехнічного факультету Київського політехнічного інституту, який згодом став факультетом Львівського політехнічного інституту. Він має вечірнє й заочне відділення, на яких вчиться понад 1100 студентів. З 1956 року в місті працює музична школа, з 1959 — спортивна школа.
На 1968 рік у місті налічувалося 37 бібліотек для дорослих і дітей; книжковий фонд становив понад 180 тис. примірників. Неухильно зростає освітній рівень ново-волинців. У 1959 році з кожної 1000 чоловік вищу й спеціальну середню освіту мали 112, а в 1968 році — 150. Тільки з вищою освітою на 1968 рік у Нововолинську працювало 1210 спеціалістів.
Значні успіхи міста і в розвиткові культури, в організації дозвілля. Для цього тут створено міцну матеріальну базу: клуби при шахтах і заводах, палаци культури в Нововолинську й селищі Жовтневому, Народний театр тощо.
Важливим культурним центром став шахтарський Палац культури. При ньому працюють студії, курси, гуртки, зокрема образотворчого мистецтва, балету, вокального мистецтва, інструментальної музики, крою та художньої вишивки тощо. Кожен може знайти заняття до душі. Багато разів відзначався нововолинський Палац культури за кращі показники в організації виховної і культурно-освітньої роботи, в т. ч. двічі (у 1965 і 1966 рр.) дипломами Президії ВЦРПС.
За участь у республіканському огляді художньої самодіяльності в 1963 році та за високу виконавську майстерність він нагороджений дипломом президії Укрпрофради. Нововолинська чоловіча хорова капела виявила себе на республіканському фестивалі, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня, як висококваліфікований мистецький колектив. Її нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, а її керівникові Є. П. Шаюку присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР.
На належному рівні справа охорони здоров’я трудящих. Першу лікарню на 15 ліжок було відкрито в грудні 1950 року, в рік закладення селища. Через п’ять років побудували нову лікарню на 75 ліжок і поліклініку. А ще через десять завершили будівництво лікарняного містечка. На кожній шахті є фельдшерські підземні й наземні медичні пункти. їх відкрили також і на інших підприємствах та у професійно-технічному училищі. Населення міста безплатно лікують 642 медичні працівники, в т. ч. 132 спеціалісти з вищою і 510 — з середньою спеціальною освітою.
Для занять спортом у місті споруджено стадіон «Шахтар», який вміщує 6 тис. глядачів, спортивний зал, баскетбольні й волейбольні майданчики тощо.
До послуг шахтарів профілакторій на 100 місць у мальовничій місцевості поблизу с. Павлівки. На озері Світязькому побудовано спортивно-туристичну базу, на березі Західного Бугу обладнано міський пляж. На околиці міста для відпочинку трудящих в 1969 році споруджено штучне озеро.
Батьківське піклування партії і держави відчувають і наймолодші громадяни міста. В 1956 році тут було лише два дитячі садки на 200 місць, а 1968 року вже працювало 14 садків на 1760 місць, з них 11 мають ясельні групи на 1000 місць. Для літнього відпочинку школярів на березі озера в с. Павлівці Іваничівського району обладнано піонерський табір на 250 місць.
У Нововолинську добре налагоджено торгівлю та побутове обслуговування. Тут працюють 15 промтоварних і 26 продовольчих магазинів, 4 магазини книг і культтоварів, аптеки тощо. Невпинно зростає товарооборот. У місті діє комбінат побутового обслуговування, швейні, взуттєві майстерні, для ремонту автомашин, годинників, радіоприймачів та телевізорів, художня й інші. При комбінаті відкрито бюро добрих послуг, значно збільшено асортимент речей, що їх можна одержати напрокат.
1968 року стала до ладу нова автостанція міста, з якої щоденно в різних напрямках вирушає чимало автобусів. Внутріміські пасажирські перевезення здійснюються за 11 маршрутами.
На копрах нововолинських шахт незмінно сяють червоні зірки — символ трудової доблесті самовідданих добувачів сонячного каменю з надр оновленої землі. На-гора йде волинське вугілля. Тепер щодня нововолинські шахти видають його 14—15 ешелонів, які мчать до Ленінграда, Прибалтики, Білорусії, Молдавії, постачають «чорне золото» багатьом областям України.
Та йдуть ешелони не тільки з вугіллям. До різних міст і сіл Радянської країни везуть з Нововолинська бавовняне прядиво і м’ясні, молочні продукти, залізобетонні конструкції та кондвироби. Колективи харчовиків і текстильщиків, робітників промисловості міста множать трудову славу Нововолинська, здобуту шахтобудівниками й шахтарями.
1970 року Нововолинськ відзначатиме своє 20-річчя. Нововолинськ — гордість трударів усієї області. Будуючи його, трудящі на власні очі побачили, що дає Радянська влада людям праці.
Нині Волинь не тільки край сільського господарства. Це область, де щорічно видобувають близько 5 млн. тонн високоякісного кам’яного вугілля.
Нововолинськ — місто високої соціалістичної культури, нового побуту, нових радянських звичаїв і обрядів. Недовга, але багата його історія. Попереду нові завдання, захоплюючі перспективи. Трудівники молодого індустріального центру Волині, змужнілі й загартовані у праці, під керівництвом Комуністичної партії разом з усім радянським народом будують найсправедливіше суспільство — комунізм.
М. М. РАДІЧУК, О. Ю. КАРПЕНКО, І. С. КЛІМАШ
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5