Кортеліси, Ратнівський район, Волинська область (продовження)
У січні 1940 року була створена Кортеліська сільська Рада депутатів трудящих. Вона відразу ж розгорнула організаційну і масово-політичну роботу. Селяни активно підтримували заходи Радянської влади, спрямовані на поліпшення їх матеріального становища і підвищення культурного рівня. Під час підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР і Верховну Раду УРСР, що відбулися 24 березня 1940 року, вони відвідували гуртки, де вивчали Радянську Конституцію та виборчий закон. Багато селян взяло участь у роботі гуртка для ліквідації неписьменності, який почав працювати наприкінці 1939 року.
Протягом короткого часу в селі відкрилися неповна середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, хата-читальня. При хаті-читальні було створено драматичний і вокальний гуртки художньої самодіяльності.
Раптовий напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав будівництво нового життя. Частина жителів Кортеліс вступила до лав Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину.
28 червня 1941 року село окупували гітлерівські загарбники. Вони встановили жорстокий окупаційний режим. Фашисти та їх прихвосні — банди українських буржуазних націоналістів чинили грабежі і насильства, вивозили молодь до Німеччини, при найменшій протидії розстрілювали або вішали. Проте кортелісці не скорилися ворогові і піднялися на боротьбу проти нього. Вони не виконували розпоряджень окупаційних властей, переховували поранених бійців та офіцерів Червоної Армії, врятували підлітків, які втекли з ешелону невільників. Всім цим людям — росіянам, українцям, узбекам, татарам — село надало притулок, доглядало поранених.
Багато жителів взялися до зброї і поповнили лави партизанів. Населення всіляко допомагало народним месникам. Партизанами стали брати М. Т., А. Т., X. Т. і А. Т. Прокопчуки, Я. С. Карпук, В. Н. Дордюк, А. М. Ліхван та інші. Бійці і командири Червоної Армії, що переховувалися в селі, навчали їх військової справи. Уже весною 1942 року в місцевому партизанському загоні, названому ім’ям легендарного героя громадянської війни Миколи Щорса, налічувалося 47 жителів Кортеліс та врятованих ними радянських воїнів.
Загін завдавав відчутних ударів німецько-фашистським окупантам та бандам українських буржуазних націоналістів, відбирав майно, награбоване ними у населення, знищував живу силу ворога, розправлявся з поліцаями. З розгортанням і посиленням народного опору окупантам дії партизанів ставали сміливішими і рішучішими. В ніч з 25 на 26 травня 1942 року вони напали на поліцейську дільницю в Кортелісах і розгромили її. Партизани проявляли мужність і відвагу в боротьбі з ворогом. Приклад героїзму і самовідданості показав комісар загону Я. С. Карпук. Під час виконання чергового бойового завдання його оточили поблизу Кортеліс майже 150 фашистів. Щоб не потрапити в руки ворога живим, патріот підірвався на гранаті. Згодом цей партизанський загін влився до партизанського з’єднання О. Ф. Федорова і діяв у його складі на Волині, в Білорусії і на Ровенщині.
Фашистські варвари жорстоко розправилися з населенням Кортеліс. Влітку 1942 року каральний загін оточив село. Всіх жителів зігнали на майдан між церквою і школою. З натовпу вивели 62-річну матір партизана В. Н. Дордюка, батька та двох дітей-підлітків партизана А. М. Ліхвана і двох юнаків, які втекли з фашистської каторги та переховувалися на селі, і привселюдно розстріляли їх. Фашистські кати сподівалися залякати місцеве населення і змусити його підкоритися. Проте кортелісці не схилили голови. Вони продовжували чинити опір окупантам, дедалі ширшого розмаху набирав партизанський рух.
Оскаженілі фашисти розробили жахливий план — знищити Кортеліси. Операція мала назву «Трикутник». «…Батальйон знищує в районі північного сходу від Мокран села Бірки, Заболоття, Борисівну. Підрозділ «Нюрнберг» знищує Кортеліси», — говорилося в цьому зловісному наказі. На підкріплення «Нюрнбергу» були послані 9-а рота з жандармським мотовзводом 16-го полку, 10-а і 11-а роти з бронеавтомобільним підрозділом, підрозділи і мотовзвод 11-го полку. Фашистам допомагали банди українських буржуазних націоналістів.
Ранком 23 вересня 1942 року карателі оточили село двома тісними кільцями. Вони зігнали людей у церкву, школу та кілька сусідніх будинків і розстріляли їх. Коли вже катам не було куди зганяти радянських людей, вони знищували їх біля майдану, а трупи скидали у наспіх вириті ями. Немічних стариків, дітей привозили на підводах і напівживих закидали землею. А щоб не було чути пострілів, фашистські людожери увімкнули на повну потужність мотори автомашин, бронеавтомобілів і мотоциклів. Так загинуло 2892 кортелісці, серед яких були чоловіки, жінки, старики і діти. Лише кільком жителям села випадково пощастило врятуватися. Загарбавши майно і худобу, фашисти спалили село. Згоріло 715 хат. Разом з Кортелісами карателі знищили села Запоківне, Ягідкове, Тепечець, Косиці, Сніжки, Дорошів, Тарасове, Соснівку, Хомут та інші.
Аж до 18 червня 1944 року, коли на згарище Кортеліс вступили воїни Червоної Армії, село лишалося безлюдним. Фашисти оголосили, що кожний, хто повернеться на попелище, буде розстріляний. Волинським Лідіце називають у народі Кортеліси. В центрі села на одній з братських могил встановлений пам’ятник партизанам. На ньому вирізьблено: «Вічна слава партизанам, які загинули в героїчній боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками за визволення своєї Батьківщини в 1941 —1945 рр.».
Після вигнання фашистів до Кортеліс почали повертатися жителі села, які брали участь у партизанському русі, а також ті, кому пощастило врятуватися. Держава допомогла їм зводити житла. Першим до нового будинку переселився партизан В. Н. Дордюк. У 1946 році тут уже було збудовано понад 20 будинків. Відновила роботу сільська Рада. У 1948 році з ініціативи колишніх партизанів, яких підтримали інші селяни, в Кортелісах організували колгосп «Червоний партизан». Об’єднання одноосібних господарств у колективне господарство — це був єдиний шлях до різкого зростання землеробства і заможного життя. Колгоспники активно взялися за роботу і докладали всіх зусиль, щоб виростити багаті врожаї.
Провідними культурами в господарстві були льон, коноплі, картопля, жито. Вони давали колгоспу чималі прибутки. Так, у 1953 році тільки від продажу державі волокна льону, посіяного на 33 гектарах, одержали 300 тис. крб. Велику допомогу кортелісцям подали колгоспники артілі ім. Кутузова Дивинського району Білоруської РСР, які подарували їм льоном’ялки, ділилися з ними досвідом роботи.
Трудівники артілі самовіддано працювали на всіх ділянках колгоспного виробництва. Вони широко розгорнули соціалістичне змагання за вчасне завершення всіх сільськогосподарських робіт, за збільшення виробництва продукції і досягли значних успіхів.
У 1958 році після утворення найбільшого в районі радгоспу «Ратнівський» Кортеліський колгосп «Червоний партизан» став базою третього відділку цього радгоспу. Головний господарський напрям відділку — м’ясо-молочне тваринництво. Тут щороку відгодовують у середньому 1200—1500 голів великої рогатої худоби. З сільськогосподарських культур вирощують картоплю, жито, пшеницю, льон, кормові буряки. Все доросле населення зайнято в основному в радгоспному виробництві. Невелика його частина (близько 30 чоловік) працює в лісництві.
Площа землі, придатної для посіву зернових, технічних і кормових культур, значно зросла за рахунок осушення й освоєння боліт та мочарів. За третім відділком радгоспу закріплено 3741 га землі, в т. ч. 405 га орної, 1557 га сіножатей, 646 га пасовищ. Решта землі — піски й болота. Планом передбачено протягом 1970 року виконати значні роботи по розкорчовуванню чагарників і капітальній реставрації існуючих осушувальних систем, а також осушити і освоїти близько 1 тис. га незайманих боліт.
Населення Кортеліс доклало багато зусиль, щоб відродити рідне село. На кінець 1950 року тут звели 200 житлових будинків. До села почали переселятися жителі з навколишніх хуторів. Тільки в 1953 році до Кортеліс переїхало 25 сімей. З допомогою держави й колгоспу вони побудували нові будинки, посадили фруктові сади, яких досі не було в селі. Протягом останніх десяти років сюди переселилося ще понад 70 сімей. Рік у рік поліпшується благоустрій села. Лише у 1960 — 1967 рр. на це було витрачено близько 200 тис. карбованців.
У 1945 році в Кортелісах відкрили магазин і фельдшерсько-акушерський пункт. З 1950 року почали працювати дитячі ясла. За роки Радянської влади багато зроблено в селі у галузі освіти. Ліквідовано неписьменність серед дорослих. Тут є восьмирічна школа. В ній у 1967/68 навчальному році навчалося 253 учні і працювало 16 вчителів. Великий потяг до знань виявляє працююча молодь. Вона без відриву від виробництва підвищує свій освітній рівень у вечірній середній школі, яка працює уже 10 років. За цей час її закінчило понад 180 чоловік.
До послуг жителів села клуб з стаціонарною кіноустановкою. Протягом 1968 року понад 14 тис. чоловік продивилися тут кінофільми. При клубі працюють гуртки художньої самодіяльності: драматичний, вокальний і художнього слова, їх учасники часто виступають перед кортелісцями та жителями сусідніх населених пунктів. В селі є бібліотека, книжковий фонд її постійно зростає. В 1954 році в ній налічувалося 1300 примірників книг політичної, художньої і сільськогосподарської літератури та було 300 читачів. У 1968 році книжковий фонд бібліотеки збільшився до 3 тис. примірників, а число читачів зросло до 700. За часів буржуазної Польщі трудящі Кортеліс не знали, що таке газета чи журнал. Тепер у селі немає жодної сім’ї, яка б не передплачувала періодичних видань. У 1965 році сюди надходило 1959 примірників газет і журналів, а в 1968 році їх кількість зросла до 2600 примірників. Село радіофіковано.
Керівну роль у піднесенні політичної і трудової активності населення відіграє партійна організація, яка складається з 15 комуністів. Всі вони працюють на провідних ділянках виробництва. їх активними помічниками є комсомольська (55 членів) і профспілкова (177 членів) організації.
Комуністи й комсомольці — застрільники багатьох корисних починань. З їх ініціативи 6 років тому почалося змагання між трудівниками відділку й колгоспниками артілі ім. Кірова Малоритського району Брестської області БРСР. Відділок і колгосп щоквартально підводять підсумки змагання, обмінюються досвідом, як краще вести господарство на поліських землях. Партійна і комсомольська організації за допомогою всієї громадськості села багато зробили, щоб встановити імена жителів села, воїнів Радянської Армії та всіх патріотів, замучених фашистами в 1942 році. Вони подбали також про створення тут краєзнавчого музею.
Важливу роль у житті села відіграє сільська Рада, яка складається з 27 депутатів — кращих представників з числа комуністів і безпартійних активістів. При ній працюють постійно діючі комісії: фінансово-бюджетна, культурно-побутова, шляхова й сільськогосподарська. До участі в роботі цих комісій залучено також 25 кращих виробничників і активістів. При сільраді діє жіноча рада у складі 15 жінок.
Кортеліська сільська Рада підтримує тісні зв’язки з Мокранською сільською Радою Малоруського району Брестської області, змагається з нею за кращий благоустрій села. Сільради обмінюються досвідом щодо виховання підростаючого покоління на героїчних і бойових традиціях радянського народу, а також делегаціями, члени яких виступають із спогадами про міцну дружбу, що єднала українських і білоруських партизанів у грізні роки Великої Вітчизняної війни.
Населення Кортеліс бере активну участь у громадському житті. Тут є група сприяння народному контролю, товариський суд, вуличні і квартальні комітети, народна дружина. Активними помічниками партійної організації і сільської Ради є агітколектив у складі 25 чоловік та первинна організація товариства «Знання», яка налічує 15 членів.
Жителі Кортеліс свято шанують пам’ять про тих, хто віддав своє життя у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Тут влаштовують громадські поминки по загиблих радянських воїнах, партизанах і жителях села. Біля пам’ятника партизанам вДень Перемоги і 23 вересня, в день пам’яті кривавої трагедії села, відбуваються урочисті мітинги, на які приїжджають жителі навколишніх сіл, брати-білоруси, представники трудящих району. В присутності учасників мітингу юнакам і дівчатам, які вступають до комсомолу, вручають комсомольські квитки. Молодь клянеться бути вірною рідній Комуністичній партії, Батьківщині.
Нові, небачені горизонти відкриваються перед Кортелісами на майбутнє. За постановою Ради Міністрів Української РСР від 10 червня 1967 року розроблено генеральний план реконструкції села. В другій половині 1967 року почалися роботи по здійсненню цього плану. Асфальтовий шлях з’єднає Кортеліси з магістраллю Ратне—Брест. Від автостанції проляже нова вулиця з одноповерховими котеджами хліборобів, механізаторів, тваринників. Вона підійде до лісопарку, який буде посаджено на колишніх болотах.
Новий центр села розмістився на мальовничому узвишші. Тут навколо просторої площі зведені Будинок культури на 325 місць, комбінат побутового обслуговування, продовольчий і промтоварний магазини, аптека, новий фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, лазня, стадіон, а також приміщення сільської Ради, відділення зв’язку, контори відділку радгоспу та інші. Уже споруджено двоповерхове приміщення восьмирічної школи на 320 місць з навчальними кабінетами, лабораторіями, спортзалом, їдальнею. Урочисте відкриття школи відбулося у вересні 1968 року, в день пам’яті жертв фашизму. Почесний житель сала, колишній партизан В. Н. Дордюк, який виступив на мітингу, запропонував нову площу назвати ім’ям В. І. Леніна. Жителі села одностайно підтримали його пропозицію.
Всі нові вулиці будуть забудовані сучасними будинками і заасфальтовані. На місцях розстрілу фашистськими недолюдками радянських людей височітимуть обеліски на честь тих, хто віддав своє життя за рідну Вітчизну. Нині село являє собою справжній будівельний майданчик. Мине кілька років, і серед сипучих пісків, боліт та густих лісів виросте найкрасивіше в районі село.
М. П. ГРИЩЕНКА