Ратне, Ратнівський район, Волинська область (закінчення)
В липні 1960 року на базі об’єднання лісгоспу і ліспромгоспу було створено лісгоспзаг. На його території розташовані 7 лісництв, лісохімічний, смолоскипидарний заводи, 2 механічні майстерні, автоколона і склад. В лісгоспзагу працює 735 постійних робітників і службовців та 270 сезонних робітників. Лісгоспзаг проводить великі роботи по відновленню лісів. Так, за післявоєнний час тут було посаджено лісних культур на площі 9 тис. га. Значні роботи проведено також по осушенню заболочених площ, яких на території лісгоспзагу у 1961 році налічувалося 13,6 тис. га. На кінець 1967 року осушено близько 2 тис. га. Всі трудомісткі роботи в лісгоспзагу механізовані. Кількість механізмів постійно збільшується. У 1965 році тут налічувалися 21 автомашина, 27 тракторів, 125 бензопил «Дружба» і 8 електростанцій. Обсяг робіт, виконаних підприємством у 1965 році, становив 926,5 тис. крб. Протягом 1965—1967 рр. на новобудови країни звідси відправлено 45 тис. куб. м лісоматеріалів.
Працівники лісгоспзагу завдяки впровадженню нової технології і високій продуктивності праці систематично перевиконують свої виробничі завдання. Рік у рік збільшується число новаторів і передовиків виробництва. За високі показники в роботі лісничий І. П. Сулева, тракторист А. Н. Толовій та інші були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, лісничому А. Л. Дмитруку присвоєно звання заслуженого лісівника УРСР. З кожним днем на підприємстві поширюється рух за звання колективу комуністичної праці. Цього високого звання удостоєно Ратнівське лісництво, а 6 бригадирів і 63 робітники стали ударниками комуністичної праці.
Значних успіхів досягли ратнівці в галузі сільськогосподарського виробництва. За роки п’ятирічок і з виконанням семирічного плану розвитку народного господарства колгосп Ратного зміцнів і зріс. За цей час у ньому створено міцну технічну базу, яка забезпечує своєчасний обробіток землі і збір врожаю. В колгоспі в 1968 році налічувалося 11 тракторів, 4 зернові комбайни, 11 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Всі трудомісткі процеси повністю механізовано.
Потужна техніка дала змогу збільшити площі посівів сільськогосподарських культур. У 1968 році колгосп засіяв лише пшеницею 140 га. Поліпшився і догляд за посівами. На поля було вивезено понад 15 тис. тонн місцевих добрив, внаслідок чого значно збільшилась урожайність культур. Так, у 1968 році було зібрано пшениці по 20 цнт з гектара, цукрових буряків — по 260 цнт, картоплі — по 156 цнт. Зростання врожайності та кормової бази стало поштовхом до зміцнення тваринництва. В 1968 році в колгоспі налічувалось 1004 голови великої рогатої худоби.
Колгосп повністю виконав зобов’язання перед державою як по продукції рослинництва, так і тваринництва. У 1968 році значно збільшився доход колгоспу, який становив близько 252 тис. крб. Це дало змогу підвищити заробітну плату колгоспників. На один людино-день вони одержали по 2,14 карбованця.
Цих успіхів було досягнуто завдяки самовідданій праці всіх колгоспників. У колгоспі широко розгорнулося соціалістичне змагання. Його переможців матеріально і морально заохочують: нагороджують цінними подарунками, відзначають преміями, вміщують їх портрети на Дошці пошани і заносять до Книги пошани. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня 10 трудівників занесено до колгоспної Книги пошани. Артіль по праву пишається бригадиром Г. Н. Самарчуком, свинаркою У. С. Нефедюк та багатьма іншими передовиками виробництва.
У зміцненні колгоспу велику роль відіграє партійна організація, яка об’єднує у своїх рядах 36 комуністів. Всі вони є кращими виробничниками, які показують приклад самовідданої праці іншим трудівникам. Партійна організація проводить велику політико-виховну роботу, мобілізує колгоспників на виконання завдань, поставлених партією і урядом.
Значний вклад у виробництво сільськогосподарської продукції вносить радгосп «Ратнівський», який створено в 1958 році. Це одне із значних державних господарств області. Багато земель, що належали радгоспу, являли собою непрохідні . болота. У 1962 році з допомогою держави тут були проведені великі роботи і почалося будівництво Турської осушувальної системи. На десятки кілометрів стрілою проліг магістральний канал. Завдяки цьому радгосп «Ратнівський» у 1964 році одержав перші 1400 га чудових рівнинних земель, а в 1965 році — ще 2700 га. Кількість землі радгоспу, придатної для обробітку, збільшилась до 5500 гектарів.
На осушених землях вирощують зернові, кормові, технічні, городні культури, картоплю. У 1965 роді тут було зібрано по 200 цнт помідорів, 300 цнт капусти, 150 цнт картоплі, 300 цнт зеленої маси кукурудзи з гектара. У цьому році радгосп одержав лише від рослинництва 208 тис. крб. доходу. Швидко зросло і тваринництво. Якщо в 1964 році в радгоспі було 84 корови, то в 1968 році їх поголів’я збільшилося до 800. Значно підвищилась і продуктивність тваринництва. У 1964 році від кожної корови було надоєно 938 кг молока, в 1965 році —1207 кг, а у ювілейному 1967 році — вже по 1950 кг, в 1968 році — понад 2000 кілограмів.
В радгоспі є потужна техніка: 30 тракторів, 7 зернових і 2 силосозбиральні комбайни, 28 автомашин.
Працівники радгоспу на чолі з партійною організацією самовіддано борються за перетворення його в найкраще господарство області. Партія і уряд високо оцінили працю трудівників соціалістичних ланів, нагородивши ланкову У. О. Кущ орденом Леніна і ланкову О. П. Ващук — орденом Трудового Червоного Прапора. Трудящі висловили високе довір’я ланковій радгоспу К. В. Семенюк і обрали її депутатом обласної Ради депутатів трудящих.
У селищі є районне об’єднання «Сільгосптехніка», яке обслуговує машинний парк району. Його колектив зустрів 50-річчя Великого Жовтня значними трудовими досягненнями, виконавши виробниче завдання на 134 проценти.
З розвитком економіки Ратного зросли матеріальний добробут та культура його населення. Значно збільшився попит на товари широкого вжитку. Жителі селища щороку купують чимало швейних машин, телевізорів, радіоприймачів, фотоапаратів, велосипедів, мотоциклів, меблів, одягу, взуття.
Велика увага в Ратному приділяється охороні здоров’я трудящих. Тут є 10 кваліфікованих лікарів та багато працівників середнього медперсоналу. У 1957 році було закінчено будівництво лікарняного містечка, в нових корпусах якого розмістилися поліклініка, пологове, хірургічне, терапевтичне та інші відділення.
Значних успіхів досягнуто в Ратному у розвитку народної освіти. За роки Радянської влади тут здійснена культурна революція, повністю ліквідована неписьменність серед населення. На базі неповної середньої школи у 1949 році було створено середню школу. В школі добре налагоджено трудове виховання. Тут є спеціально обладнаний кабінет виробничого навчання. У 1960 році було завершено будівництво двоповерхової восьмирічної школи-інтернату. Це справжнє учнівське містечко, яке складається з кількох корпусів. У них обладнано класні кімнати, кабінети, бібліотеку, піонерську кімнату, актовий зал, а також гуртожиток, майстерню, їдальню тощо. З 40 вчителів і вихователів школи-інтернату 36 мають вищу освіту.
В 1967 році тут навчалося 350 учнів. У селищі є заочна школа, в якій у 1967 році налічувалося 1385 учнів.
До послуг трудящих Ратного кінотеатр, Будинок культури, клуб з актовим залом на 300 місць, дві бібліотеки, книжковий фонд яких становить 72 тис. примірників. Гордістю селища є стадіон.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд Ратного. Центральні вулиці його широкі, асфальтовані або забруковані. В селищі є кілька скверів, насаджено парк. У 1957 році тут було відкрито пам’ятник воїнам, які полягли в боях за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни.
Широко розгорнулося в Ратному будівництво. Протягом 1962 — 1967 рр. тут було споруджено ряд нових адміністративних будинків, приміщень комунально-побутових та торговельних закладів. Селище прикрасили будинки райкому КП України, райвиконкому, банку, комбінату побутового обслуговування, універмагу, готелю, магазину промислових товарів та інші. Інтенсивно розгорнулося житлове будівництво. Протягом цього періоду тут введено в дію 4200 кв. м державної житлової площі. У нових будинках є водопровід, каналізація, центральне парове і газове опалення. Значного розвитку набуло також індивідуальне будівництво, якому сприяє держава, надаючи населенню довгостроковий кредит.
Селище електрифіковано, дістає електроенергію від Добротвірської ДРЕС. Тут є пошта, телеграф, телефон і радіомережа. До послуг населення лазня, готель, перукарня, ресторан, чайна, багато кіосків. Через селище проходить газопровід Дашава—Мінськ—Ленінград. Велику увагу розвиткові Ратного приділяє виконком Ратнівської селищної Ради депутатів трудящих. На його засіданнях обговорюються питання про дальший благоустрій селища, поліпшення добробуту населення, підвищення його культурного рівня.
В Ратному народився відомий український радянський археолог С. С. Гамченко, який проводив археологічні дослідження на Житомирщині, в басейні Південного Бугу (пам’ятки трипільської культури), в Києві і в районі будівництва Дніпрогесу.
З кожним роком дедалі заможнішим і культурнішим стає життя ратнівців. Як і всі трудящі Волинської області, вони впевнено крокують до комунізму.
Л. М. ПУЩИК, Я. К. СМІЯН