Переспа, Рожищенський район, Волинська область (продовження)
Проте репресії не зламали волі борців за свободу. 5 жовтня 1937 року в селі знову з’явилися транспаранти, які закликали підтримувати революціонерів Іспанії, борців за свободу Польщі і возз’єднання Волині з Радянською Україною.
17 вересня 1939 року Червона Армія вступила на територію Волині. З великою радістю зустріли робітники і селяни своїх визволителів. Велике свято настало на визволеній землі. Споруджена при в’їзді в село арка розквітла від червоних прапорів. Разом з усіма трудящими Волині селяни Переспи вітали встановлення Радянської влади. Восени 1939 року у поміщиків було конфісковано і розподілено між бідняками Переспи й Мирославки 260 га землі, націоналізовано й передано в державну власність млин. Тоді ж відкрили у селі семирічну школу з групами лікнепу для дорослих, хату-читальню, кооперативний магазин тощо. В грудні 1940 року в Переспі був організований колгосп, який об’єднував спочатку близько 50 дворів. Першими вступили до колгоспу С. М. Буць, Г. Л. Мартинюк, П. Ф. Данилюк, А. Т. Гуделюк, Ф. Т. Павлюк та інші. Головою колгоспу обрали К. М. Сташука. Весною 1941 року сільськогосподарська артіль успішно провела першу сівбу. Трудівники села працювали з великим піднесенням.
Але мирне життя радянських людей було перервано нападом на Радянський Союз німецьких фашистів. 26 червня 1941 року гітлерівці захопили Переспу. Настали чорні дні в житті трудящих. Німецькі фашисти та їх прихвосні — українські буржуазні націоналісти — запровадили жорстокий окупаційний режим. Колгосп був ліквідований. У трудящих забирали хліб, м’ясо, молоко та інші продукти. Багатьох жителів силоміць вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Є. Шевчук, М. X. Омельчук, С. О. Наумчук та інші загинули в концентраційних таборах. Від рук фашистів у Переспі загинуло 83 чоловіка.
В серпні 1941 року чимало жителів Переспи вступили в антифашистську підпільну групу, що була створена в районі. Її активними учасниками були колишні члени КПЗУ В. М. Бега, Ф. Д. Матвійчук, М. П. Герасимчук, О. П. Слюсаренко, М. П. Слюсаренко, В. Ваколюк, Н. К. Кравчук, М. П. Антонюк, А. Я. Ващук та інші.
Жителі Переспи, зокрема С. М. Буць, А. Я. Ващук та інші, боролися у з’єднанні А. П. Бринського.
Патріоти вчинили 8 диверсій на залізниці, зокрема 2 — біля села Козина, З — в районі села Трилісців і 3 — поблизу сіл Малинівки і Свидників. Підпільники також підірвали 6 мостів на шосе й залізницях, пустили під укіс 3 ворожі ешелони.
20 березня 1944 року війська 13-ї армії генерал-лейтенанта М. П. Пухова визволили Переспу від фашистських окупантів. Відступаючи, фашисти підпалили село, зруйнували залізничну колію і станцію.
До Червоної Армії відразу пішло понад 100 жителів села, 27 з них загинули в боях за Вітчизну.
У боях за визволення Переспи смертю хоробрих полягло 18 радянських воїнів. Ніколи не переводяться квіти біля пам’ятника загиблим героям.
Розпочалась відбудова господарства. Очолили її комуністи І. Т. Гуделюк, Я. Т. Юрковський, С. М. Буць, А. К. Терещенко, С. В. Храпова, А. Я. Ващук та безпартійні активісти. Восени 1944 року з ініціативи комуністів відбувся суботник.
Стали до ладу школа, лікарня, було відремонтовано залізничну колію.
Відбудова села проходила у запеклій боротьбі з українськими буржуазними націоналістами.
В 1945 році від їх рук загинули комуністи І. Т. Гуделюк, Я. Т. Юрковський, А. Я. Ващук. У квітні 1945 року в Переспі створено первинну партійну організацію. Комуністи й комсомольці разом з активом села роз’яснювали селянам політику партії, викривали буржуазно-націоналістичну ідеологію, допомагали знешкоджувати оунівських бандитів.
1947 року в Переспі відновлено колгосп, головою якого обрали Г. Л. Мартинюка. Спочатку артіль об’єднувала 126 дворів; на 1 січня 1948 року — вже 140. Рожищенська МТС допомагала колгоспникам обробляти землю та збирати врожай.
Після завершення колективізації парторганізація артілі повела боротьбу за підвищення продуктивності праці. У 1949 році колгосп був об’єднаний з дрібними артілями сусідніх сіл в одне укрупнене господарство з центром у Переспі. Під керівництвом парторганізації, яка налічувала 17 комуністів, об’єднаний колгосп «Росія» в 1958 році зібрав зернових по 10 цнт з га, цукрових буряків — близько 250 цнт, льону-волокна — по 5 цнт, картоплі — по 110 цнт; грошові прибутки досягли 100 тис. крб., що було значним досягненням в умовах Полісся. Колгосп повністю виконав плани поставки державі зерна, м’яса, молока, овочів.
Це були лише перші успіхи молодого колгоспу «Росія». З часом він перетворився на високорозвинуте господарство м’ясо-молочного напряму. Уже в 1962 році виробництво м’яса зросло, порівнюючи з попереднім роком, в 3,5 раза, собівартість яловичини знизилась з 72 до 56 Крб., свинини — з 83 до 71 крб. за центнер.
На початку 1967 року на колгоспних фермах налічувалось 2139 голів великої рогатої худоби, 150 свиней і 220 коней. У 1968 році на 100 га угідь було вироблено 150,6 цнт м’яса, на одну фуражну корову надоєно 3130 кг молока. Успіхам колгоспу сприяв передовий досвід відгодівлі худоби, запозичений в спеціалізованій артілі ім. Калініна на Вінничині та в радгоспах Київщини. Кращі тваринники «Росії» С. Уланова, Н. Приходько, І. Мазурок та інші стали одержувати від кожної голови великої рогатої худоби 1000—1200 грамів приросту за добу. Тваринники артілі передають свій досвід іншим колгоспам області. Кілька разів приїжджали до Переспи працівники сільського господарства Польської Народної Республіки.
Трудівники артілі, самовіддано працюючи, неухильно підвищували врожайність сільськогосподарських культур. У 1968 році середній урожай зернових з гектара досяг 16 цнт, буряків — 419 цнт, льоноволокна — 8,3 цнт. Прибуток колгоспу зріс порівняно з 1964 роком із 617 до 1106 тис. карбованців.
Велику роль у піднесенні врожайності полів і продуктивності тваринництва колгоспу «Росія» відіграли осушення і освоєння 522 га заболочених земель і механізація всіх трудомістких робіт. Колгосп має 24 трактори, 14 комбайнів, у т. ч. 7 зернових, 15 автомашин та багато іншої техніки. Механізовано також роботи на фермах: водопостачання, прибирання приміщень, готування кормів тощо.
Втілюючи у життя рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійна організація і правління артілі, очолюваної тридцятитисячником Й. А. Василенком, доклали чимало зусиль, щоб далі розвивати господарство на науковій основі і підвищувати продуктивність праці колгоспників. У 1966 році партійна організація налічувала вже 69 членів партії. Комуністи працюють на передньому краї виробництва, стали прикладом у боротьбі за піднесення продуктивності праці.
Глибоку повагу здобули кращі трудівники колгоспу. В їх числі Ф. Корніюк, К. Конахович, І. Кись, А. Данилюк, Г. Данилюк, М. Шевчук, С. Уланова, Ф. Юрченюк, П. Литвинчук та інші.
Великих успіхів у роботі добилися і працівники залізничної станції та відділення зв’язку. їм надано звання колективів комуністичної праці.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд села. Переспа перетворилася з колись розкиданих глухих хуторів на впорядкований населений пункт сучасного типу. Тільки протягом 1959—1967 рр. тут споруджено понад 120 нових просторих будинків, вкритих бляхою або шифером. Село радіофіковане, електрифіковане. Вздовж шосейної дороги через усе село прокладено тротуари, вулиці освітлено, обсаджено деревами. Велику роль у соціалістичній перебудові села відіграє сільська Рада у п’яти комісіях якої працює 30 активістів.
Неухильно зростає товарооборот споживчого товариства. Якщо в 1961 році він становив 347 тис. крб., то в 1968—1417 тис. крб. Особливо зріс попит на культтовари. Трудівники села купують багато радіол, радіоприймачів, телевізорів а також нових меблів, холодильників, пральних машин тощо. У селі відкрився новий сільмаг, працюють шевська і швейна майстерні.
На належному рівні медичне обслуговування трудящих. На території сільської Ради діють 4 медпункти, де трудяться 8 медичних працівників.
Сучасна Переспа — село суцільної письменності. З 1950 по 1966 рік середню школу закінчило 816 чоловік та близько 500 учнів — 8 класів. Якщо за панської Польщі ніхто з трудящих Переспи не мав навіть середньої освіти, то тепер у селі працюють багато різних спеціалістів з вищою освітою.
На 1968 рік у місцевій школі навчалося 520 учнів, працювало 40 вчителів. Майстрами педагогічної справи стали вчителі В. І. Кириченко, якій присвоєно звання заслуженого вчителя школи УРСР, Г. М. Василенко та інші.
Значну культурно-освітню роботу провадять сільська бібліотека та Будинок культури. В гуртках художньої самодіяльності — понад 100 учасників. Тут систематично демонструються кінофільми, відбуваються концерти художньої самодіяльності, читаються лекції. На його сцені часто виступають митці Волинського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, районного Будинку культури та інші колективи. Книжковий фонд бібліотеки налічує понад 7000 томів. При бібліотеці часто проходять читацькі конференції, бесіди. На 1969 рік переспинці передплатили 1050 примірників газет та журналів.
У селі по-новому справляють весілля, відзначають свята врожаю, день льонаря ювілейні дати ветеранів і передовиків виробництва, проводи до армії, на пенсію тощо.
Заможно й культурно живуть трудівники Переспи.
Р. Я. ОКСЕНЮК, В. О. ЖУРАБСЬКИЙ