Сьогоднішній день міста Луцьк (продовження)
При міському Будинку культури працюють самодіяльна оперна студія, кіностудія, ансамбль танцю, драматичний колектив, балетна і музична студії тощо, в яких беруть участь понад 500 чоловік.
Значну політико-виховну роботу проводить обласний краєзнавчий музей, у фондах якого 27 тис. експонатів. Численні матеріали розповідають про природу та історію рідного краю, про боротьбу трудящих за соціальне й національне визволення і возз’єднання з Радянською Україною, а також про соціалістичне будівництво в місті і області. При музеї є художній відділ, в якому експонуються твори відомих художників.
Важливу роботу по підвищенню культурного рівня населення міста виконують бібліотеки, яких у Луцьку 75, в них налічується понад 1 млн. 200 тис. примірників книг. Вони обслуговують близько 70 тис. читачів. У бібліотеках регулярно провадяться читацькі конференції, обговорення нових творів радянських і зарубіжних письменників, влаштовуються книжкові виставки тощо.
Велику виховну роботу серед трудящих ведуть громадські організації і товариства, зокрема міська організація товариства «Знання», створена в 1957 році. Членами організації у 1967 році прочитано понад 8 тис. лекцій.
Активну діяльність розгорнули об’єднання молодих літераторів та композиторів, а також художників волинських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. Молоді літератори та композитори написали ряд художніх творів і пісень, які стали культурним надбанням міста і області. Ці твори друкуються в обласній газеті «Радянська Волинь», виходять окремими книгами. В 1954 році вийшла перша збірка «Співає Радянська Волинь», в 1966 році — збірка «На оновленій Волині», в 1957 році випущено альманах «Волинь». З молодих літераторів вийшов ряд українських письменників: А. Д. Дімаров, Д. Г. Цмокаленко, М. Я. Олійник, М. С. Білецький, І. І. Сварник, В. О. Симакович, О. Т. Ткачук. Волинянам полюбилися поезії своїх земляків О. Ф. Богачука, П. П. Маха та інших.
Багато пісень видали самодіяльні композитори, їх твори увійшли в репертуар хорових колективів та індивідуальних виконавців. Серед них такі пісні, як «Вперед, Волинь оновлена», «Тихо падає цвіт» В. Герасимчука, «Волинянки» О. Калішука, «Радій, Україно», «Ода про Волинь» Г. Мірецького, «Пісня про Волинь», «Заспіваймо, волинянки», «Краю мій» М. Стефанишина та інші, в яких оспівується любов до свого краю.
Задивився Луцьк на вроду,
Задивився у срібну ріку.
Ще не був,
Ще не був таким він зроду
Молодим на своєму віку —
співається в пісні Стефанишина. «Рідний Луцьк, красень мій, будь завжди, як весна, молодий» — вторить пісня В. Герасимчука. Молодим композиторам подають допомогу майстри з Києва, зокрема Г. Майборода, О. Білаш та інші.
Живописці і скульптори Луцьких художньо-виробничих майстерень, де працює близько 50 спеціалістів, у т.ч. 2 члени Спілки художників, з 1952 по 1968 рр. підготували і провели 15 обласних виставок та багато творчих виставок окремих художників, на яких експонувалися сотні кращих картин митців. Лише на одній з виставок, присвяченій 50-річчю Жовтня, експонувалось понад 50 творів. Серед них картина «Колгоспні лани» Г. П. Чорнокнижного, «Шахтарі» А. П. Климова, «Вони не здаються» Д. М. Латишева, «Сім’я Васюти» А. Є. Ніколаєнка, графічні гвори М. Ф. Савицького, зокрема портрет вченого-винахідника Ю. В. Кондратюка, пейзажі О. В. Байдукова «На озері Світязь», «Лелеки», «Люди пам’ятають» тощо.
Молодий скульптор А. Г. Неверов виготовив ряд скульптур, у т. ч. бюст С. І. Бойка, секретаря підпільного окружкому КПЗУ, встановлений у Луцьку, партизанки Паші Савельєвої та інші.
Значних успіхів за післявоєнні роки здобуто в розвиткові фізичної культури і спорту. У місті працюють спортивні товариства «Спартак», «Динамо», «Авангард», «Буревісник», «Трудові резерви» та інші, в складі яких у 1968 році було 72 колективи фізкультури з загальною кількістю фізкультурників понад 20 тис. чоловік. Лише в 1968 році підготовлено 11 майстрів спорту. До їх послуг міський стадіон «Авангард», який вміщує до 15 тис. чоловік, дитяча спортивна школа та зимовий плавальний басейн.
За післявоєнні роки Луцьк став невпізнанним. Лише архітектурні пам’ятники та меморіальні дошки свідчать про те, що йому майже дев’ять століть. Але ніколи він так не зростав, як за роки Радянської влади. В 1938 році Луцьк розміщувався на території 17,6 кв. км. В ньому налічувалося 3557 будинків, більшість з них одноповерхові, дерев’яні, на одну-дві кімнати. Тільки в центрі було забруковано всього 4 км вулиць та прокладено 5 км водогінних труб і каналізації. Нині місто має площу більш як 30 кв. км, або 3 тис. гектарів. Замість старої забудови вздовж основних шосейних шляхів, що розходились з центру в різні боки, почалося спорудження житлових масивів. Реконструйовані, розширені і заасфальтовані найбільші вулиці міста — Радянська, Ковельська, Володимирська, Львівська та інші.
Прокладено нові вулиці — Леніна, Молодіжна, проспект «Правди» та багато інших. На вулицях висаджено близько 175 тис. дерев і кущів, багато квітів. У місті споруджено багато 4—5-поверхових будинків. Виросли нові житлові масиви в районі цегельних заводів, Теремного, Вересневого та залізничного вокзалу.
В місті намітились чотири спеціалізовані промислові зони, в яких розвивається промислове будівництво машино- і приладобудівної, хімічної та легкої промисловості.
Серед нових площ Луцька — Возз’єднання та Центральна, навколо яких виросли нові багатоповерхові будинки. В центрі міста розкинулася площа Леніна; тут на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції відкрито пам’ятник В. І. Леніну, споруджений за проектом народного художника УРСР, професора, скульптора О. П. Олійника та архітектора І. С. Ланька. Пам’ятник урочисто відкрито на багатолюдному мітингу 6 листопада 1967 року. Міський парк ім. Лесі Українки займає площу 97 га. Це один з найбільших парків республіки. Він є улюбленим місцем відпочинку лучан.
Швидкими темпами впорядковується Луцьк. В місті близько 100 км заасфальтованих доріг, прокладено 75 км водопроводу, газифіковано майже 9 тис. квартир. Житловий фонд міста на 1968 рік становить 591, 2 тис. кв. метрів. Всі райони Луцька з’єднані автобусним сполученням.
За ініціативою міської партійної організації га міської Ради депутатів трудящих у 1958 році тут розгорнулася боротьба за місто високої культури. Цей заклик знайшов широкий відгук серед населення, яке любить своє місто, турбується про його чистоту й красу. Щороку збільшується площа зелених насаджень, яких у 1967 році було понад 900 гектарів.
Міська партійна організація, що складалася в 1968 році з 222 первинних партійних організацій, які об’єднували до 6,2 тис. комуністів, приділяє багато уваги ідейному загартуванню та політичному вихованню трудящих. Для підвищення ідейно-теоретичного рівня комуністів, безпартійних активістів та інтелігенції 1967 року в місті працювало 150 початкових політшкіл та шкіл основ марксизму-ленінізму, 96 теоретичних семінарів, в яких опановували марксистсько-ленінську теорію понад 5 тис. чоловік. До пропагандистської роботи залучено 456 комуністів. На автомобільному, консервному заводах, у будівельному управлінні № 74 та інших діють кабінети політичної освіти на громадських засадах.
Значним резервом і помічником партійної організації є комсомол. Міська комсомольська організація, що налічує у своїх лавах понад 13,8 тис. чоловік, підтримує міцні зв’язки з усією молоддю міста, виступає ватажком соціалістичного змагання, залучає молодь до громадсько корисної роботи, влаштовує вечори дружби, зустрічі представників трьох поколінь, розвиває фізкультуру і спорт, дбає про дозвілля трудящих.
Велику виховну культурну і організаційно-виробничу роботу здійснюють 10 міських профспілкових організацій, які об’єднують близько 48 тис. чоловік.
Міськком партії, спираючись на профспілки, комсомол, громадські організації, багато працює над втіленням у життя ленінських заповітів про розвиток пролетарського інтернаціоналізму і зміцнення дружби народів. Лучани підтримують постійний зв’язок з трудящими Брестської області Білоруської PСP та жителями Люблінського воєводства Польської Народної Республіки; часто обмінюються делегаціями, колективами художньої самодіяльності. В 1967 році створено міське відділення Товариства радянсько-польської дружби, в ньому близько 20 колективів, у т. ч. автомобільного заводу, обласного драматичного театру, педагогічного інституту, шкіл тощо.
Залучення трудящих до активної участі в комуністичному будівництві, повсякденна виховна робота, яку ведуть партійні організації, сприяли зростанню соціалістичної свідомості, нової моралі трудящих міста.
Змінилося ставлення до соціалістичної власності, до праці. Лише в 1966—1967 рр. за самовідданий труд 152 жителі міста нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Кожна сім’я користується радіо, передплачує 2—3 газети, журнали, кожна п’ята має телевізори. Більшість населення — читачі бібліотек.
Великі перспективи у розвитку міста відкрили рішення XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України, які знайшли гаряче схвалення трудящих. Думи й почуття їх висловила робітниця складального цеху приладобудівного заводу, делегат XXIII з’їзду КПРС М. П. Сидун на мітингу робітників підприємства, присвяченому підсумкам його роботи. «Все, про що йшлося на з’їзді,— заявила вона, — дороге і близьке кожній радянській людині».
Значні суми держава асигнує на будівництво житла та культурно-побутових закладів. За рахунок їх передбачається побудувати чимало нових квартир, спорудити нові школи, дитячі садки, театр, кафе, магазини, їдальні, відкрити тролейбусні лінії тощо.
Партійна організація міста спрямувала трудящих на дострокове виконання завдань поточної п’ятирічки. В 1966 і 1967 роках багато підприємств міста працювало за новою системою планування і економічного стимулювання. На багатьох підприємствах виникли нові форми соціалістичного змагання, які допомагають краще й швидше виконувати плани.
Міська партійна конференція, що відбувалася в січні 1968 року, підсумовуючи діяльність партійних організацій в ювілейному році, констатувала, що промислові підприємства міста план другого року п’ятирічки по виробництву валової продукції виконали на 105 проц., виробили продукції на 24,5 проц. більше, ніж у 1965 році, запровадили 900 одиниць технологічного устаткування, 14 тис. кв. метрів виробничих площ. Розвиток економіки і культури в місті, зростання добробуту, свідомості трудящих, їх активна участь у соціалістичному будівництві — свідчення великих перемог радянського ладу, де народ є справжнім володарем своєї долі. В Луцьку, як і в інших містах Радянського Союзу, народовладдя здійснюють обранці трудящих. До міської Ради на виборах 1969 року обрано 250 депутатів, серед яких 118 робітників, 27 інженерів, лікарів, учителів. При виконкомі міської Ради — 11 постійно діючих комісій, до яких, крім депутатів, залучено понад 220 активістів. Серед депутатів — новатори виробництва, члени бригад комуністичної праці, раціоналізатори. 77 депутатів за ратні й трудові подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР, депутат М. Г. Кудрявцев — Герой Радянського Союзу.
Активна громадсько-політична діяльність депутатів Ради, членів постійно діючих комісій, комсомольських і профспілкових організацій, які працюють під керівництвом міської партійної організації, забезпечують відповідні умови для здійснення рішень XXIII з’їзду КПРС, дальший розвиток економіки й культури міста. Трудящі міста, натхнені грандіозними звершеннями, які здобув радянський народ за 50 років Радянської влади, докладуть всіх зусиль, щоб успішно зустріти 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, щоб внести і свій гідний вклад у справу будівництва комунізму в нашій країні.
Я. Є. ІЛЛЯШЕНКО, О. Г. МИХАЙЛЮК, Р. Н. ОКСЕНЮК