Сьогоднішній день міста Луцьк
Наслідуючи і розвиваючи чудові традиції радянського робітничого класу, колективи підприємства систематично зміцнюють зв’язки з колгоспним селянством: допомагають механізувати тваринницькі ферми, зібрати врожай, влаштовують бесіди, лекції, вечори художньої самодіяльності. Лише 1963 року вони обладнали 6 механічних майстерень, електрифікували 14 тваринницьких ферм, перевезли тисячі тонн сільськогосподарських вантажів. Наприклад, колектив Луцького заводу комунального устаткування в колгоспі «Іскра» Ківерцівського району, над яким він шефствує, обладнав водопостачання 2 тваринницьких ферм, налагодив кілька верстатів для майстерні, вантажну автомашину, допоміг зібрати врожай зернових та овочевих.
За роки семирічки дальшого розвитку набули транспорт і зв’язок. Луцьк має залізничне, автомобільне і повітряне сполучення з багатьма містами республіки. Щодня зі станції Луцьк вирушають пасажирські поїзди до Москви, Ленінграда, Києва, Львова та Ковеля. З автобусної станції відходять автобуси до всіх райцентрів області, до Львова, Чернівців, Тернополя, Ровно, Бреста, Києва та багатьох інших міст. Влітку щоденно з міста відходить понад 320 автобусів. Автобуси курсують по місту 17 маршрутами, в середньому за день перевозяться понад 70 тис. пасажирів.
На залізничному й автомобільному транспорті працює близько 3,5 тис. чоловік. Серед них чимало ударників комуністичної праці. Звання підприємства комуністичної праці у 1961 році присвоєно колективу Луцького залізничного вокзалу. Цього почесного звання удостоєні також 14 автобусних екіпажів, 12 бригад, 379 працівників стали ударниками комуністичної праці. На 1967 рік значків «Відмінник автомобільного транспорту» удостоєно 140 працівників. 17 автотранспортникам вручено ордени і медалі Радянського Союзу. Протягом семирічки значно поліпшився добробут трудящих. Щоб задовольнити потреби трудящих, в місті збудовано чимало магазинів, ресторанів, їдалень і кафе. На 1968 рік населення обслуговували універмаг, 99 промислових і продовольчих, 8 книжкових магазинів, багато кіосків, 2 колгоспні ринки. Широкого розмаху набрало громадське харчування. До послуг трудящих 4 ресторани, 22 їдальні і 7 кафе. В усіх учбових закладах і на багатьох підприємствах працюють їдальні та буфети.
З перших днів встановлення Радянської влади охорона здоров’я трудящих міста стала державною справою, лікування — безплатним. Міськком партії та міська Рада депутатів трудящих проявляють повсякденну турботу про розширення мережі медичних установ. В одному з кращих приміщень Луцька розмістилась міська лікарня. За роки семирічки зведено 2 обласні лікарні (для дорослих і дітей), пологовий будинок, станцію переливання крові та інші медичні заклади. В Луцьку тепер розгалужена мережа профілактично-лікувальних установ: 8 лікарень на 1315 ліжок, стоматологічна поліклініка, пологовий будинок, швидка допомога та 6 диспансерів. При всіх лікарнях і диспансерах функціонують поліклінічні відділення, працює 9 аптек, магазини «Медтехніка» та «Оптика». При медичних закладах створені клінічні й біохімічні лабораторії, кабінети, обладнані найновішою апаратурою. Працюють жіночі й дитячі консультації. Трудівників підприємств обслуговують 31 лікарський і фельдшерський пункти. Кожного літа тисячі дітей відпочивають у піонерських таборах.
В лікувальних закладах міста працює 485 лікарів та 1225 чол. середнього медперсоналу. Серед них 9 заслужених лікарів Української РСР.
Велику увагу Комуністична партія та Радянський уряд приділяють навчанню й вихованню підростаючого покоління. За післявоєнні роки в місті зміцніла матеріально-технічна та навчальна база шкіл — збудовано 7 нових приміщень на 5,5 тис. учнівських місць, 7 шкільних приміщень добудовано, після чого кількість учнівських місць в них зросла більш як у два рази. При школах міста створено 63 навчальні кабінети, є актові і спортивні зали, бібліотеки. На 1968 рік у місті працювало 17 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. школа-інтернат, в яких навчалося 14,7 тис. учнів, 5 шкіл робітничої молоді та заочна середня школа, де здобували освіту понад 3 тис. чоловік. Для дошкільнят відкрито 25 дитячих садків і ясел, в яких виховується 3,6 тис. дітей. З 1945 року в місті здійснюється загальна семирічна (нині десятирічна) обов’язкова освіта для всіх дітей шкільного віку. Щороку зростає кількість випускників середніх шкіл.
Навчально-виховну роботу в школах здійснюють 925 вчителів, з яких 669 мають вищу освіту. Серед учителів багато майстрів педагогічної справи. 95 педагогів удостоєні значка «Відмінник народної освіти», чимало трудівників народної освіти нагороджено орденами й медалями. А вчителі М. В. Красильникова, Є. В. Чигирик, К. І. Липницька удостоєні звання заслуженого вчителя школи Української РСР.
Міськком партії, міська Рада депутатів трудящих та органи народної освіти велику увагу приділяють позашкільним закладам. З 1948 року в Луцьку працює дитяча музична школа, в якій вчиться близько 500 учнів. Чимало школярів відвідують гуртки при Палаці піонерів, секції дитячої спортивної школи. В 1954 році відкрито дитячу залізницю, дитячий кінотеатр «Зміна», а в 1961 році — дитячу художню школу. Позашкільними закладами міста та гуртковою роботою в Палаці піонерів і школярів охоплено понад 3,5 тис. учнів.
Значну роботу серед школярів міста ведуть екскурсійно-туристична станція, станція юних натуралістів та юних техніків, дитяча бібліотека. Роботи юних різьбярів на дереві і слоновій кістці, виконані під керівництвом учителя М. М. Канделя, не раз експонувалися на республіканських, союзних і навіть міжнародних виставках. Так, сувенір «В ім’я миру», виготовлений із слонової кістки, експонувався у Женеві, твір «Ленін у Розливі» — в Делі, виготовлений з дерева «Квартет», на сюжет байки Крилова, був на виставках у Нью-Йорку, Вашінгтоні тощо.
Активну участь беруть учні в роботі різноманітних гуртків. У школах міста є 22 хори, 9 духових оркестрів та оркестрів народних інструментів, працює 36 драматичних і танцювальних гуртків, 88 навчальних гуртків (історичних, літературних, краєзнавчих).
Справжньою кузнею вчительських кадрів на Волині є Луцький педагогічний інститут ім. Лесі Українки, який був створений у 1952 році на базі учительського інституту. За роки семирічки значно збільшилась кількість студентів та професорсько-викладацького складу, зміцніли матеріально-технічна та навчальна бази: обладнані нові кабінети й лабораторії, вдвоє розширено навчальний корпус, збудовано 2 гуртожитки. Тут навчається разом з заочниками 3600 студентів. Професорсько-викладацький склад інституту веде велику наукову і громадсько-політичну роботу. З 1951 по 1968 рр. в інституті було підготовлено 30 кандидатських, 3 докторські дисертації, Видано близько 50 монографій та публікацій, написано до республіканської періодичної преси та наукових журналів понад 500 статей. Багато науковців працюють в обласних організаціях товариства «Знання», Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, в лекторських групах партійних комітетів. За час свого існування (1945—1968 рр.) інститут підготував і випустив 5,5 тис. педагогів.
У 1966 року в місті відкрито відділення загальнотехнічного факультету Київського автодорожнього інституту, де набуває знань понад 400 студентів.
Міськком партії дбає і про підвищення ідейно-теоретичного рівня партійних, радянських і господарських працівників та інтелігенції. З цією метою в 1950 році при міськкомі партії відкрито університет марксизму-ленінізму, який уже закінчило близько 2 тис. чоловік.
Дальшого розвитку в місті набуває середня спеціальна освіта. Крім педагогічного й медичного училищ та кооперативної школи, які працюють ще з перших років встановлення на Волині Радянської влади, в 1959 році відкрито музичне училище. Цей заклад готує піаністів та викладачів музичних шкіл по класу народних інструментів. Тут навчається понад 400 чоловік. У 1963 році з Ківерців до Луцька переведено культосвітнє училище, де готують бібліотекарів, керівників хорових і танцювальних колективів та народних і духових оркестрів. В училищі разом з заочниками навчається 640 чоловік. 1965 року в місті відкрито ще один середній навчальний заклад — технікум радянської торгівлі, де здобувають освіту 540 учнів.
Підготовка кваліфікованих робітників здійснюється в професійно-технічних училищах, в яких 1967 року навчалось 1860 чоловік. Щороку ці училища випускають для народного господарства 780 кваліфікованих робітників. Всього в місті працює 9 технікумів та училищ, які лише в 1968 році випустили 1800 спеціалістів. Навчально-виховну роботу здійснюють 336 кваліфікованих спеціалістів та педагогів. У технікумах і училищах широкого розвитку набула художня самодіяльність. Великою популярністю серед лучан користуються хор, симфонічний оркестр, оркестр скрипалів, танцювальний колектив музичного й культосвітнього училищ, які часто виступають у будинках культури і клубах міста.
Значне місце в розвиткові культури належить обласному музично-драматичному театру ім. Т. Г. Шевченка, філармонії, будинкам культури, клубам та бібліотекам. За післявоєнний час творчий колектив обласного музично-драматичного театру поставив ряд спектаклів, у т. ч. «Украдене щастя» І. Франка, «Єгор Буличов» М. Горького, «Правда» О. Корнійчука. «Кремлівські куранти» М. Погодіна, «Сильні духом» Д. Медведева, «Порт-Артур» О. Степанова, «Брестська фортеця» К. Губаревича, «Зачарований вітряк» М. Стельмаха, «Сині роси» М. Зарудного, «Коли мертві оживають» І. Рачади, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського та інші. Серед луцьких акторів немало майстрів радянської сцени.
За високі творчі досягнення М. Д. Горленко-Морозовій, В. Ф. Мусієнку, С. І. Вегері, Ф. О. Балабусі, Н. Г. Фіалко, Є. І. Войтенко було присвоєно почесне звання заслуженого артиста УРСР. Заслуженим артистам УРСР Г. М. Канішевському і А. І. Юницькому присвоєно звання народного артиста УРСР.
На 1968 рік у складі творчого колективу театру працювало 42 артисти. Головний режисер — заслужений артист Казахської РСР Б. А. Лур’є.
За 30 років свого існування театр поставив понад 200 вистав, на яких побувало понад 3 млн. чоловік. Театр часто виїжджав на гастролі в села і міста Волинської області, в інші області республіки. Він не раз бував на гастролях в Білорусії,
в Курську, Брянську, Смоленську, Тамбові та інших містах Російської Федерації, в Любліні Польської Народної Республіки.
Пропаганду театрального мистецтва братніх народів Радянського Союзу зі сцени волинського театру вів ряд відомих творчих колективів СРСР. їх вистави з великим задоволенням відвідали не тільки лучани. Сюди приїжджало багато трудящих з інших міст і сіл області.
Значну роботу по пропаганді радянського мистецтва здійснює також Волинська філармонія, артисти якої виступають з концертами перед лучанами, населенням області, бувають гостями в робітників Криворіжжя, Донбасу, в здравницях Криму, на Чернігівщині, Сумщині та в інших областях республіки.
Широкого розмаху набрала в місті художня самодіяльність. На підприємствах і в установах міста діє понад 200 колективів художньої самодіяльності, в роботі яких бере участь понад 4,8 тис. чоловік.
Великою популярністю серед лучан користується ансамбль танцю «Волинянка», створений у 1959 році; в його складі 50 учасників. В 1960 році йому присвоєно звання самодіяльного народного ансамблю. В 1966 та 1967 рр. він успішно виступав у Києві на творчому звіті області і республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченому 50-річчю Жовтня. Ансамблю вручено медаль і диплом лауреата конкурсу українського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 50-річчю Жовтня. Колективи художньої самодіяльності Будинку культури бувають частими гостями на заводах і фабриках міста, в багатьох містах області. Вони виступали в Києві, Білорусії, Литві, Польській Народній Республіці. Колектив художньої самодіяльності Луцького культосвітнього училища брав участь у декаді українського мистецтва в Москві, присвяченій 50-річчю Жовтня.