Смідин, Старовижівський район, Волинська область (закінчення)
У 1947 році на всіх чотирьох кутках села були створені колгоспи. Проте внаслідок пограбування німецько-фашистськими загарбниками вони не мали достатньої кількості сільськогосподарської техніки і поголів’я худоби. Найбільшим з них був колгосп «Паризька комуна», розташований на кутку Вороньому.
В результаті самовідданої праці хліборобів колгоспи села в 1948 році виростили значно більший урожай, ніж за одноосібного господарювання. Ланки У. Дорощук, О. 3. Юрник, Є. М. Вац зібрали по 16—18 цнт зернових з гектара.
В 1951 році у Смідині було проведено укрупнення колгоспів. Чотири артілі села об’єдналися в один колгосп ім. Суворова. До нього приєдналась артіль с. Лісияків. За укрупненим колгоспом закріпили 7631 га землі, в т. ч. 2756 га орної. В господарстві було 685 голів великої рогатої худоби, 284 свині, 137 овець, 1167 штук птиці, 339 коней. Колгосп мав 156 плугів, 60 культиваторів, 7 сівалок та 198 борін. Були створені також підсобні підприємства — 2 млини, 2 олійниці, 2 майстерні по виготовленню черепиці, 3 столярні та 2 кузні.
У 1958 році до укрупненого колгоспу приєдналась і сільськогосподарська артіль с. Паридубів. В результаті цього колгоспне господарство зміцніло. В ньому налічувалося 6 комплексних, городня і садова бригади. Тепер колгосп мав 9835 га землі, в т. ч. 7220 га сільськогосподарських угідь. Проте майже третину її становили непрохідні болота. Смідинці здавна плекали надію освоїти цю землю, зокрема урочище Журавель, де, як свідчить його назва, лише журавель міг ходити по трясовині. Віками дивились селяни на це урочище і говорили: «Земля добра, а взяти її ніяк».
Освоєння смідинських боліт стало можливе лише за Радянської влади. На заклик обласної партійної організації смідинці в 1958 році розпочали великий наступ на ці землі. Озброєні новою меліоративною технікою, одержаною від держави, вони протягом одного літа вийняли десятки тисяч куб. метрів грунту, прорили магістральний канал завдовжки 22 км і бокові канали — 45 км. В результаті проведених робіт урочище Журавель було осушено, і колгосп у 1959 році засіяв тут 240 га тимофіївкою. В 1960 році на освоєних землях площею 740 га було одержано високі врожаї кукурудзи, картоплі, льону, буряків, овочів та інших культур, а також зібрано багато сіна і насіння тимофіївки.
Завдяки збільшенню посівної площі за рахунок освоєння заболочених земель підвищенню врожайності культур та продуктивності тваринництва значно зріс доход колгоспу. Так, якщо в 1958 році він становив 325,4 тис. крб., то в 1963 році збільшився до 666,5 тис. карбованців.
Велику роль у дальшому розвитку господарства відіграли рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС.
Підвищення закупівельних цін на продукти сільського господарства, поліпшення постачання мінеральних добрив і сільськогосподарських машин, запровадження електрифікації і механізації в колгоспному виробництві — все це сприяло різкому збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції.
Після постанови травневого (1966 р.) Пленуму ЦК КПРС про широкий розвиток меліорації земель для одержання високих та стійких врожаїв посилився наступ смідинців на болото. На початок 1967 року тут було осушено понад 2500 га боліт, з яких понад 2 тис. га освоєно. Кількість орної землі колгоспу збільшилась до 4165 га. На осушених землях колгоспники збирають високі врожаї: зернових — 20 цнт, буряків — 350 цнт, картоплі — 120 цнт, зеленої маси кукурудзи — 220 цнт, моркви кормової — 350 цнт, сіна — 30 цнт з гектара. Особливих успіхів добилися у 1968 році ланки Н. П. Гапонюк, Т. М. Євтушко, Г. П. Кобзар та інші, які зібрали по 480 цнт буряків і по 10,5 цнт льону-волокна з гектара.
Значного розвитку набуло тваринництво. У 1967 році в колгоспі налічувалося 2665 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 642 корови), 504 свині, 1200 овець. Крім того, в особистому користуванні колгоспників було 1468 голів великої рогатої худоби і 1423 свині. На тваринницьких фермах всі трудомісткі процеси механізовано. У 1966—1968 рр. на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено в середньому по 55 цнт м’яса і по 180 цнт молока. Кращі доярки М. О. Коржак, С. А. Хацкевич, Н. П. Козел та інші надоїли в 1968 році по 25 тис. кг молока.
Колгосп має потужну техніку. Його машинний парк у 1967 році налічував 28 тракторів, 7 зернових, 5 силосних і буряко-картоплезбиральних комбайнів, 3 льонопереробні агрегати, 15 автомашин, 37 електромоторів та іншу техніку. Майже всі польові роботи повністю механізовані. Тут працюють 156 механізаторів. У сільськогосподарській артілі є млин, пилорама, цегельний завод потужністю 1 млн. штук цегли на рік, олійниця та різні майстерні для ремонту машин та будівництва.
Завдяки самовідданій праці хліборобів і організаторській діяльності партійної організації колгосп перетворився на багатогалузеве господарство. У 1966 році його доход зріс більш ніж удвоє порівняно з 1963 роком, а в 1968 році досяг 1520 тис, крб. У 1967 колгоспники одержали на один людино-день по 2,41 карбованця.
Зміцнення господарства колгоспу сприяло зростанню добробуту населення. До кожної сім’ї прийшов достаток. Близько 500 колгоспників побудували нові будинки. Трудівники мають радіоприймачі, радіоли, велосипеди, мотоцикли, швейні машини. До послуг смідинців великий сільмаг і 7 інших магазинів, які забезпечують їх усіма необхідними товарами. Про підвищення добробуту селян свідчить товарооборот місцевого ССТ, який зріс з 668,7 тис. крб. у 1965 році до 913,4 тис. крб. у 1967 році.
За роки Радянської влади змінилися і самі жителі Смідина. Вільна праця на себе, на свою Батьківщину породила у них високу соціалістичну свідомість. Комбайнер О. П. Книш щорічно збирає врожай на площі кількох сотень гектарів і намолочує до 5 тис. цнт хліба. За трудовий героїзм він у 1966 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а односельчани обрали його депутатом обласної Ради депутатів трудящих. Самовіддано працює також бригадир комплексної бригади Г. В. Міліщук, який в 1966 році виростив по 450 цнт цукрових
буряків з гектара і був нагороджений орденом «Знак Пошани». Добре трудяться трактористи В. А. Омулянчук і А. С. Халанчук, які в 1968 році виробили на тракторах МТ-3 і ДТ-54 більше ніж по 1400 га умовної оранки.
За роки Радянської влади докорінно змінилось медичне обслуговування трудящих Смідина. Тут є дільнична лікарня, пологовий будинок, де працюють 5 лікарів і 11 чоловік середнього медперсоналу. Вони не лише лікують хворих, а й проводять профілактичну роботу.
Незрівнянно зріс освітній і культурний рівень населення. У Смідині є середня школа, яка міститься в новому двоповерховому будинку. При ній — 4 кабінети, лабораторія, бібліотека. У школі навчається 750 дітей і працюють 34 вчителі. Великий авторитет мають учителі початкових класів М. С. Слабиш, І. І. Русіна та інші. У селі є вечірня середня школа. В післявоєнний період середню школу закінчило понад 600 юнаків і дівчат. З них 160 здобули вищу і середню спеціальну освіту. Понад 70 смідинців у 1968 році навчалося у вищих та середніх спеціальних учбових закладах, близько 120 чоловік — у вечірній середній школі. До послуг жителів Смідина дві бібліотеки, книжковий фонд яких перевищує 15 тис. примірників. У бібліотеках читають лекції, проводяться читацькі конференції, бесіди. На 1969 рік населення передплатило 4173 примірники газет і журналів.
Своє дозвілля трудящі Смідина проводять у клубі, який став справжнім вогнищем культури та заслужив високу оцінку відвідувачів і обласного управління культури. При клубі є широкоекранне кіно, працюють 8 гуртків художньої самодіяльності — хоровий, драматичний, хореографічний, фізичної культури, музичний та інші. Хоровий колектив, який налічує 90 чоловік, завоював популярність далеко за межами села. У клубі читають лекції на наукові і політичні теми, проводяться вечори художньої самодіяльності, запитань і відповідей, зустрічі з старими комуністами, учасниками Великої Жовтневої соціалістичної революції, Великої Вітчизняної війни, передовиками колгоспного виробництва.
Докорінно змінився зовнішній вигляд Смідина. За післявоєнний період в селі зведено багато будинків. В центрі села побудовано нову двоповерхову школу, ряд будинків громадських установ, споруджується Будинок культури на 600 місць. Село електрифіковано і радіофіковано.
Провідну роль у розв’язанні завдань дальшого розвитку колгоспного виробництва, підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих Смідина відіграє партійна організація. Вона була створена у 1947 році. У 1967 році тут налічувалось 4 первинні партійні організації. Найбільшою з них є парторганізація колгоспу, яка об’єднує 61 комуніста. З них 53 працюють безпосередньо в колгоспному виробництві. Велику пошану колгоспників заслужили комуністи Й. І. Гулечко, який виростив чудовий фруктовий сад на площі 63 га, трактористи М. О. Герез і С. М. Рябушко, комбайнери М. І. Гусь і М. С. Савенчук та багато інших.
Надійними помічниками комуністів є комсомольці. Комсомольська організація налічує 180 членів. Вони виступають ініціаторами багатьох починань — по благоустрою села, озелененню його вулиць, наведенню зразкового порядку на фермах.
Велику роль у житті Смідина відіграє сільська Рада, яка складається з 35 кращих представників колгоспного селянства та інтелігенції. Депутати проводять значну роботу по дальшому впорядкуванню села, поліпшенню побутового і культурного обслуговування трудящих. При виконкомі Ради працюють постійно діючі комісії, очолювані депутатами. В селі діють народна дружина по охороні порядку, товариський суд, група народного контролю. З кожним роком дедалі більше трудівників залучається до громадсько-корисної роботи.
Осяяні зорею Радянської влади, смідинці вносять свій гідний вклад у справу побудови комуністичного суспільства в нашій країні.
Р. Я. ОКСЕНЮК