Бобли, Турійський район, Волинська область (закінчення)
Крім розв’язання виробничих питань, партійна організація провадила значну масово-політичну роботу серед населення Боблів. Помічниками її були комсомольці (у колгоспі їх налічувалося 105 чоловік), понад 50 агітаторів, працівники сільської бібліотеки. Так, у ланці Г. Лаврійчук, де агітатором була вчителька С. Л. Розбицька, зміцнилася трудова дисципліна, підвищилась продуктивність праці. Ланка зібрала високий урожай зернових, зокрема по 80 цнт зерна кукурудзи. Все це сприяло тому, що поліський колгосп з бідними землями став одним із передових господарств області. На його прикладі вчилися господарювати інші.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили самовіддану працю трудівників артілі, нагородивши в березні 1958 року 16 передовиків колгоспного виробництва орденами і медалями. Ордена Леніна було удостоєно ланкову В. Ю. Артишок, ордена Трудового Червоного Прапора — ланкових М. М. Волошинську і Н. О. Хом’як, завідуючого фермою А. П. Гайворонського, бригадира С. П. Чорноплиса, секретаря партійної організації колгоспу М. Ф. Гетьман. Голові колгоспу О. С. Панасюку присвоено високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Збільшення прибутків колгоспу дало можливість значно поліпшити матеріальну і технічну базу артілі. Було збудовано 25 господарських приміщень, зокрема тваринницькі ферми, зерносховище тощо. В 1958 році колгосп придбав 15 тракторів, 8 комбайнів, мав у своєму розпорядженні 10 автомашин та іншу сільськогосподарську техніку.
Рік у рік міцніло і розширювалося господарство артілі. На кінець семирічки боблівські хлібороби добилися визначних успіхів. У 1965 році в колгоспі зібрали з кожного гектара посіву: пшениці по 24,1 цнт, цукрових буряків — 320 цнт, льоноволокна — 7 цнт. Добре потрудились і тваринники. Вони виробили на 100 га сільськогосподарських угідь по 125 цнт м’яса, надоїли від кожної фуражної корови по 2349 кг молока. Всі основні процеси в господарстві — оранка, обробіток грунту, сівба, збирання зернових — повністю механізовані. Ще в 1966 році колгосп перейшов на грошову оплату праці. Середньомісячний заробіток тваринників і механізаторів становить 100—130 карбованців.
У колгоспі виросла когорта справжніх майстрів соціалістичних ланів, якими пишається артіль. Так, загальну повагу заслужила ланкові М. Д. Фляк —її ланка з кожного гектара зібрала по 355 цнт цукрових буряків, по 6 цнт насіння льону і по 8 цнт волокна. Ще вищі урожаї льону виростила ланка Л. Никончук.
За успішне виконання завдань семирічки 25 колгоспників були нагороджені орденами й медалями СРСР, серед них ланкова О. А. Кравчук нагороджена орденом Леніна, ланкова, делегат XXIII з’їзду КП України М. Д. Фляк, агроном В. С. Шевчук, бригадир Ю. Я. Сесюк — орденом Трудового Червоного Прапора.
Велике значення для дальшого розвитку артільного господарства мали рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. Для виконання їх партійна організація, яку очолює досвідчений економіст П. І. Веремейчук, і правління колгоспу з беззмінним головою О. С. Панасюком правильно розставили кадри в господарстві, стежили за вчасним обробітком посівів, запровадили внутрігосподарський розрахунок, уміло поєднують матеріальні й моральні стимули заохочення. Всі ці заходи дали хороші наслідки.
За 20 років свого існування колгосп ім. Кірова, який має понад 4 тис. га землі, з невеличкої артілі виріс у велике, багатогалузеве соціалістичне господарство. В 1968 році на його полях працювало 24 трактори, 12 комбайнів, 18 автомашин та багато іншої техніки. Тваринницькі ферми електрифіковано, введено електродоїння, механічну переробку кормів. Внаслідок піднесення культури землеробства та впровадження досягнень науки і передового досвіду тут, на поліських, колись малородючих полях, у 1968 році вирощено по 22,6 цнт зернових, по 360 цнт цукрових буряків, 10 цнт льоноволокна. Вироблено у стогектарному обчисленні 468 цнт молока та 85 цнт м’яса (у живій вазі). Валові грошові прибутки досягли 1330 тис. крб., а оплата людино-дня— 4 крб. 16 копійок.
Партійна організація колгоспу об’єднує 60 комуністів. У 1965 році в колгоспі створено партком, який очолює 6 первинних парторганізацій — в рільничих і тракторних бригадах та на фермі. Комуністи виступили ініціаторами соціалістичного змагання колгоспників у зв’язку з підготовкою до 50-річчя Великого Жовтня і 100-річчя від дня народження В. І. Леніна.
Першість у змаганні за підвищення продуктивності праці завоювала бригада Ю. Я. Євсюка. В 1967 році вона зібрала на площі 325 га по 22,2 цнт зернових, а в 1968 році — по 24,6 цнт. Ланка М. А. Хом’як (цієї ж бригади) виростила найвищий урожай льону — зерна по 5 цнт, волокна — 11,3 цнт на площі 11,5 гектара.
За високі показники в соціалістичному змаганні в першому півріччі 1967 року колгосп ім. Кірова відзначений перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства УРСР та Республіканського комітету профспілки працівників сільського господарства і заготівель, а також грошовою премією. За перемогу в соціалістичному змаганні колгоспів області на честь 50-річчя Великого Жовтня артілі ім. Кірова вручено перехідний Червоний прапор Волинського обкому партії та облвиконкому. Колгосп занесений на обласну Дошку пошани. В 1967 році він був відзначений перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства СPСP і Центрального комітету профспілки працівників сільського господарства і заготівель.
Зміцнення економіки колгоспу дало змогу витрачати більше коштів на будівництво і благоустрій села. Партійна організація і правління колгоспу створили будівельну бригаду, яка звела понад 50 господарських приміщень. Це корівники, свинарники, гаражі, зерносховища, сушарки, млин, адміністративний будинок, електростанція. Поряд з цим розгорнулося житлове будівництво. До 1950 року Вобли мали тільки одну вулицю, де жила половина населення, а друга половина була на хуторах. В міру зселення з хуторів у селі виростали нові житлові будинки колгоспників, кожен на 3—4 кімнати, з окремою кухнею. Всього споруджено 370 будинків. Село електрифіковане і радіофіковане. Літній колгоспник І. Л. Романюк каже: «Якби не колгосп, то я давно б загинув. Хата, що була на околиці села, розвалилась, а збудувати нову було не під силу. Не те, що тепер — збудує колгосп на власні кошти дім, а тобі дадуть ключі — живи, чоловіче! За кілька літ виплатиш борг, заробітки у нас хороші». У нових хатах не убогий скарб, а добротні сучасні меблі, радіоприймачі, телевізори.
За часів буржуазно-поміщицької Польщі в Воблах не було лікаря. Тепер тут є медичний пункт, пологовий будинок, дитяча консультація. Колгосп надає членам артілі відпустки. Понад 250 колгоспників одержують пенсії. Щороку 20—25 чоловік лікується на курортах Одеси, Криму, Закавказзя.
За роки Радянської влади незрівнянно зріс культурний рівень жителів села. В 1958 році Боблівську семирічну школу перетворено на середню. Працює також вечірня школа сільської молоді. В 1968/69 навчальному році школи налічували 294 учні і 24 вчителі. Понад 70 випускників середньої школи здобули вищу освіту і працюють учителями, лікарями, інженерами тощо.
Тепер немає такої сім’ї, де б ніхто не вчився. 56 тваринників взимку підвищують свої знання в агрозоошколі, 70 механізаторів вивчають сучасну техніку, 22 комуністи і колгоспний актив навчаються у школі основ марксизму-ленінізму. 17 учителів вивчають окремі проблеми з історії Комуністичної партії. В селі створено на громадських засадах кабінет політичної освіти, який очолює М. Ф. Гетьман.
Велику агітаційно-масову і виховну роботу провадить сільська бібліотека. Вона не схожа на колишню, що недовго існувала при товаристві «Просвіта». За часів панської Польщі книжковий фонд усіх бібліотек Ковельського повіту становив 833 примірники. Тепер тільки Боблівська бібліотека налічує понад 8 тис. книжок. У читальному залі завжди можна переглянути свіжу газету чи журнал. Крім того, колгоспники передплачують близько 1200 примірників журналів і газет. З 1957 року почала виходити колгоспна багатотиражна газета «Кіровець».
Жителі села пишаються своїм Палацом культури. Просторе двоповерхове приміщення щовечора гостинно розчиняє двері перед дорослими і молоддю. Тут є зал на 450 місць, кімнати для роботи гуртків.
При Палаці культури працюють хоровий, драматичний, музичний, танцювальний та інші гуртки, в яких беруть участь 200 чоловік. Хор і танцювальна група не раз виступали на обласному та республіканському оглядах художньої самодіяльності й були відзначені грамотами Міністерства культури УРСР. Дуже популярний в області самодіяльний чоловічий хор механізаторів колгоспу, до складу його входить 60 чоловік. Колектив художньої самодіяльності Боблів у 1967 році брав участь у районному та обласному оглядах, присвячених 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Перед жителями села виступають і професіональні мистецькі колективи. Так, у 1965 році сюди приїздили Криворізький державний драматичний театр, студентський ансамбль пісні й танцю Люблінського університету ім. Марії Складовської-Кюрі з Польської Народної Республіки. В 1966 і 1967 роках тут не раз були на гастролях обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та артисти філармонії.
При Палаці культури створено кімнату щастя, де в урочистій обстановці проводиться реєстрація шлюбів. У Палаці відзначають ювілеї знатних людей колгоспу, приймають у піонери, в комсомол. У присутності колгоспників піонери й комсомольці дають клятву гідно продовжувати справу батьків.
Економічні й культурні зміни, що відбулися в Воблах за роки Радянської влади, змінили і самих людей. У них утвердилося нове ставлення до праці, до соціалістичної власності, виробилась нова психологія, мораль. Про це яскраво свідчить той факт, що кожний колгоспник уболіває за громадські справи. 66 із них носять на грудях ордени й медалі Радянського Союзу — символ шани працьовитим рукам.
Поступово застарілі традиції уступають місце новим, радянським звичаям. 19 вересня 1962 року боблівці звернулися до всіх колгоспників району і області із закликом: «Громадою —на пережитки минулого!». Волинський обком КП України схвалив цей почин. У селі давно заросла травою стежка до церкви. Замість релігійних свят широко входять у побут нові — день заснування колгоспу, свято врожаю, день механізатора та інші. Законом життя хліборобів став моральний кодекс будівника комунізму.
Господарському і культурному будівництву в Воблах велику увагу приділяє сільська Рада депутатів трудящих. До її складу обрано 24 депутати. На сесіях сільради народні обранці обговорюють важливі питання економіки й культури села. Так, на одній з сесій 1969 року розглянуто і схвалено проект забудови Боблів. За цим проектом протягом кількох років буде споруджено 9 шістнадцятиквартирних і 17 чотириквартирних двоповерхових житлових будинків, лікарню тощо.
Так волею партії, зусиллям трудівників села за післявоєнні роки, всього за чверть століття, невпізнанно змінилося село, змінилась і доля його жителів.
Відповідаючи на сповнений туги за Батьківщиною лист свого брата В. С. Панасюка, який у 1929 році емігрував в Аргентіну, голова колгоспу депутат Волинської обласної Ради депутатів трудящих О. С. Панасюк писав: «Співчуваю твоєму горю, безталанній долі, яка закинула тебе в далеку Аргентіну… На закінчення скажу: світлою дорогою ми йдемо до свого щастя. Піднімаємо перелоги, засіваємо дорідними зернами землю. Спокійно дивимось у завтрашній день, бо знаємо, що буде він ще кращим, ніж сьогодні, бо самі творці його — ми».
Я. Є. ІЛЛЯШЕНКО