Луків, Турійський район, Волинська область (продовження)
Революційною боротьбою трудящих керували комуністи-підпільники. В 1926 році за рішенням Ковельського повіткому КПЗУ був створений Мацеївський райком КПЗУ, який відіграв визначну роль у діяльності комуністичного підпілля на Волині. Особливого значення комуністи надавали викриттю різних антирадянських наклепів і демагогії пілсудчиків. Вони роз’яснювали населенню принципи політики Радянської влади, зокрема в аграрному питанні, розповідали про справжню суть польського окупаційного режиму.
В період тимчасової стабілізації капіталізму буржуазно-поміщицькі кола Польщі посилили визиск і національне гноблення населення «кресів». Тому і в ці роки революційна боротьба не припинялася. Так, 16 липня 1926 року застрайкували робітники-кравці, які вимагали 8-годинного робочого дня і підвищення заробітної плати. Страйк тривав до 2 серпня і закінчився частковою перемогою кравців. Вони добилися 10-годинного робочого дня, а перед тим працювали по 14 годин. 6 березня 1929 року знову відбувся одноденний страйк кравців, які вимагали підвищення заробітної плати.
На знак протесту проти національного гноблення в березні 1928 року майже дві третини виборців Мацеєва бойкотували вибори до сейму або голосували за списки антиурядових угруповань.
У 30-х роках у зв’язку з економічною кризою в країні, зростанням впливу соціалістичного будівництва в Радянському Союзі значно посилилася революційна боротьба трудящих Волині, активізувалася діяльність комуністів і комсомольців. З їх ініціативи організовувалися масові демонстрації, маївки робітників і селян, виготовлялись і вивішувалися транспаранти революційного та антивоєнного змісту. 1 вересня 1933 року, в зв’язку із святкуванням Міжнародного дня молоді, в Мацеєві було вивішено транспаранти з гаслами: «Геть війну проти СРСР!», «Хай живе Міжнародний день молоді!», «Хай живе КПЗУ!». 4 липня 1934 року в містечку відбулася демонстрація, в якій взяли участь понад 1000 чоловік. Демонстранти несли лозунги: «Геть з війною проти Радянського Союзу!», «Геть з концентраційними таборами!», «Звільнити політичних в’язнів!». Масова політична демонстрація відбулася також 6 травня 1935 року. Одними з організаторів цих виступів були Ф. Ф. Нишпорук і Л. І. Ваврищук, яких польський суд засудив на 4 роки ув’язнення кожного.
Мацеївські комуністи боролися також за звільнення Ернста Тельмана та інших політичних в’язнів. У грудні 1935 року, наприклад, поліцейські власті затримали поштово-телеграфну кореспонденцію з Мацеєва, що містила вимогу повернути волю
Ернсту Тельману та іншим політв’язням, адресовану німецькому та італійському посольствам у Варшаві. Щорічно з нагоди роковин Великого Жовтня, до свята Першого травня, дня пам’яті трьох «Л» (В. І. Леніна, К. Лібкнехта і Р. Люксембург) революційне підпілля виготовляло багато транспарантів, листівок та організовувало демонстрації.
Комуністи й комсомольці Мацеєва очолювали боротьбу селянських мас, становище яких особливо погіршало під час економічної кризи і в наступні роки. Зросли податки, різко впали ціни на сільськогосподарські продукти. В 1935 році, наприклад, центнер пшениці коштував майже втричі дешевше, ніж у 1928 році. Тяжке економічне становище та політичне безправ’я зумовили дедалі ширшу участь селянських мас в антифашистській та національно-визвольній боротьбі. Для подання допомоги в організації селянського страйку в травні 1934 року до Мацеєва приїздив секретар Ковельського окружкому КПЗУ І. Н. Тишик. Він провів нараду місцевого активу. В Мацеєві та ряді навколишніх сіл було створено страйкові комітети. Селяни вимагали підвищення цін на сільськогосподарські продукти, зменшення податків, виступали проти режиму колоніального гноблення. У травні 1935 року застрайкували близько 100 гончарів. Страйк тривав кілька тижнів. Почався він на знак протесту проти скорочення заробітної плати і збільшення робочого дня. Ковельський окружний комітет КПЗУ звернувся до трудящих Ковельщини з закликом підтримати страйкуючих.
Мацеївські селяни брали участь у найбільшому на Волині селянському страйку, що відбувся у вересні—жовтні 1936 року. Селяни вимагали передачі їм землі без викупу, скасування шарваркової повинності, проведення меліорації за рахунок держави, зменшення ринкових зборів, зниження цін на промислові товари, а також навчання в школі українською мовою, припинення ворожої політики щодо СРСР. У рапортах поліції за вересень—жовтень 1936 року не раз висловлювалася тривога у зв’язку із страйковим селянським рухом. В одному з таких рапортів сказано: «9 вересня у Мацеєві зовсім не відбувся ярмарок… З Мацеївської гміни не прибуло на ярмарок жодної підводи».
Не припинялися виступи робітників у Мацеєві і в наступні роки. У березні — квітні 1938 року знову виступили гончарі. Характерною рисою цього страйку було те, що він розпочався за рішенням відділу професійних спілок у Мацеєві. Робітники вимагали поновлення на роботі звільнених і укладення нової колективної угоди. В страйку взяли участь 164 гончарі. Комендант Волинського воєводського управління поліції повідомляв у міністерство внутрішніх справ, що комуністи мають «домінуючий вплив на населення і при кожній нагоді проводять страйкову кампанію».
З радістю трудящі Мацеєва в історичні вересневі дні 1939 року зустріли звістку про визвольний похід Червоної Армії. Розпочалася підготовка до зустрічі радянських воїнів. У день вступу частин Червоної Армії до Мацеєва, з ініціативи комуністів, був організований багатолюдний мітинг, на якому з подякою Радянському урядові і воїнам-визволителям від імені трудящих селища виступив активний діяч революційного підпілля С. Крисюк. У перші ж дні після визволення був створений селянський комітет, а потім — тимчасове управління. Очолив його С. Крисюк (загинув у роки Великої Вітчизняної війни). Тимчасові органи народної влади стали організаторами і керівниками боротьби за встановлення революційного порядку, за побудову нового життя в селищі. 22 жовтня 1939 року жителі Мацеєва обрали своїм депутатом до Народних Зборів Західної України С. Крисюка. На основі рішень цих зборів тимчасове управління націоналізувало паровий млин, 2 вітряки, лісозавод, олійницю, крейдяні кар’єри. Було націоналізовано також поміщицькі й церковні землі і передано їх безземельним та малоземельним селянам.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію повітів і створення районів у січні 1940 року Мацеїв став центром новоутвореного району (був ним до 1959 року). В грудні 1940 року відбулися вибори до місцевих органів Радянської влади. Швидкими темпами розгорнулося соціалістичне будівництво в селищі. На базі націоналізованих 5 приватних крейдяних кар’єрів у 1940 році створено крейдяний комбінат. Дрібні ремісники об’єднались у кустарнопромислові артілі.
Значна частина селянських господарств, які одержали землю, не мали чим обробити її. Щоб допомогти їм, у Мацеєві в 1940 році створено МТС. У налагодженні її роботи важливу роль відіграла первинна парторганізація. Комуністи глибоко вникали у виробничий процес підприємства, допомагали колективу успішно виконувати виробничі завдання. З ініціативи парторганізації був укладений договір на соцзмагання між Мацеївською і Любомльською машинно-тракторними станціями.
Органи радянської влади велику увагу приділяли медичному обслуговуванню населення. У Мацеєві майже в 4 рази збільшилася кількість місць у лікарні, було створено санітарно-епідеміологічну станцію, відкрито дитячу консультацію і пологовий будинок.
Почалися соціалістичні перетворення і в галузі культури. В селищі відкрили середню і початкову школи з українською мовою викладання. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення організували групу культармійців з учителів і працівників партійно-радянського апарату. Вони взяли на облік неписьменних і малописьменних, створили спеціальні гуртки, в яких навчали грамоти. В 1940 році Мацеїв радіофіковано, почали працювати клуб на 300 місць, бібліотека. В центрі селища споруджено пам’ятник В. І. Леніну.
Але почалася Велика Вітчизняна війна. 27 червня 1941 року Мацеїв захопили гітлерівці. Фашисти пограбували населення, зруйнували і спалили МТС, 3 млини, 263 житлові будинки, відібрали в населення 170 коней, 380 голів великої рогатої худоби, 490 свиней тощо. Крейдяні кар’єри перетворили на місця знищення радянських людей. Тут тільки в серпні і вересні 1941 року окупанти розстріляли 4500 мирних жителів Мацеєва та навколишніх сіл.
Однак трудящі селища, які пізнали радість вільного життя, не корилися ворогові. Вони зі зброєю в руках боролися за визволення свого краю від фашистського поневолення. Крім тих, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, багато жителів перебували в партизанських загонах, що діяли на території району. Серед них Ф. Ф. Нишпорук, Л. І. Ваврищук та інші. В червні 1943 року почали боротьбу з окупантами загони ім. Кірова та ім. Ворошилова, що базувалися в Машівському лісі. Внаслідок дій партизанів улітку 1943 року було паралізовано роботу залізничної лінії Ковель—Холм. Диверсійні групи діяли і в районі залізничної станції Мацеїв. З партизанами підтримувала зв’язки підпільна комсомольська організація селища, яку очолював С. І. Васейко.
Партизанський загін Героя Радянського Союзу В. О. Карасьова в лютому 1944 року напав на фашистів у Мацеєві. Це було так несподівано, що ворог, незважаючи на чисельну перевагу, відступив. Партизани захопили залізничну станцію, телеграфно-телефонну лінію. Частину гарнізону станції знищили. Важлива в стратегічному відношенні станція Мацеїв протягом 8 годин була в руках партизанів. Вони висадили у повітря електростанцію, водокачку, будинок жандармерії, а також млини, які гітлерівці використовували для своїх потреб.
У липні 1944 року 27-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора В. С. Глібова зав’язала бої на підступах до Мацеева. 18 липня селище і залізнична станція були визволені від німецько-фашистських окупантів. Немало радянських солдатів і офіцерів полягло смертю хоробрих у боях за Мацеїв і навколишні села. Особливий героїзм у цих боях виявив гвардії старший лейтенант О. Й. Малєв. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ім’я його викарбуване на пам’ятнику, встановленому на братській могилі в селищі.
Одразу ж після визволення Мацеєва відновили роботу РК КП(б)У, райвиконком і райком ЛКСМУ. 11 грудня 1944 року вийшов перший номер районної газети «Ленінський шлях», яка з березня 1945 року почала називатися «Вільне життя».
Під керівництвом районної партійної організації розпочалася напружена робота трудящих по відбудові селища. В 1944 році став до ладу один цех крейдяного комбінату. Згодом тут почали випалювати вапно. В 1946 році план виробництва крейди комбінат виконав на 100,5 проц., вапна — на 101 проц. У 1945 році почав діяти цегельний завод. Потужність його дорівнювала 160 тис. штук цегли на рік. У 1944 році дав першу продукцію промкомбінат.
Велику увагу парторганізація приділяла відбудові сільського господарства. Безкінні господарства на пільгових умовах одержали коні й вози. Використовуючи державну допомогу, довготерміновий кредит на спорудження хат і господарських будівель, а також на придбання робочої і продуктивної худоби та реманенту, селянські господарства швидко ставали на ноги. Цьому сприяла і МТС, відбудована в 1944 році.