Турійськ, Турійський район, Волинська область (закінчення)
За час свого хазяйнування в Турійську окупанти закатували й розстріляли 1540 чоловік, знищили 165 жилих будинків і 181 господарську будівлю. Забираючи хліб та інші продукти, фашисти прирікали населення на голод і вимирання.
Проте радянські люди не мирилися з фашистською неволею. У рядах народних месників боролися проти фашистів десятки турійців, серед них О. С. Данилевич, П. С Данилевич, С. І. Жданевич, Г. П. Нечеговський, М. Ю. Жежко та інші. Через Турійський район проходило партизанське з’єднання С. А. Ковпака. За допомогою жителів селища, що поповнили його лави, ковпаківці в другій половині 1943 року розбили недалеко від Турійська велику банду українських буржуазних націоналістів.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, в 1944 році гітлерівські окупанти майже повністю зруйнували й спалили Турійськ. 4 липня 1944 року бійці 317-ї і 17-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії 1-го Білоруського фронту визволили селище від німецько-фашистських загарбників. їм допомогли партизани з’єднання О. Ф. Федорова. Під час боїв великий героїзм виявили підполковник В. В. Козіно, командир партизанського загону Лашков та інші. Всі вони були відзначені урядовими нагородами. Жителі Турійська свято шанують пам’ять про воїнів, що загинули, визволяючи селище від німецько-фашистських загарбників. У центрі Турійська встановлено монумент Слави, біля якого горить Вічний вогонь.
Після вигнання окупантів турійці під керівництвом відновлених партійних, радянських і профспілкових органів енергійно взялися відбудовувати рідне селище. Велику допомогу їм подали частини Червоної Армії, що тимчасово розташовувалися тут. Бійці розмінували навколишні поля, допомогли транспортом, у відбудові деяких будинків, налагодили телефонний зв’язок тощо. Жителі Турійська теж всіляко допомагали рідній армії добити ворога. В 1944—1945 рр. вони брали активну участь у збиранні коштів на танкову колону, розповсюдженні 3-ї воєнної державної позики, здавали державі лишки хліба, молока, сіна. 175 чоловік поповнили ряди воїнів Червоної Армії.
Ще точилися запеклі бої з ворогом, а Радянський уряд приділяв велику увагу нормалізації життя, дбав про відбудову зруйнованого господарства у визволених від окупантів містах і селах. Лише на відбудову Турійська держава асигнувала 240 тис. крб. Крім того, кожен громадянин одержав по 12 кубометрів лісу. 1945 року стала до ладу місцева електростанція, що подавала струм не тільки в установи і на підприємства, а й в значну частину жител. У тому ж році пустили промкомбінат, що мав столярно-меблевий, черепично-блоковий і лісорозпилювальний цехи, харчокомбінат, майстерні машинно-тракторної станції, цегельний завод. Районні комітети партії та комсомолу і райвиконком організбвували суботники по благоустрою селища, під час яких розчистили завали, вирівняли дороги, насадили алеї, сквери.
До 40-х роковин Жовтня Турійськ повністю відбудували. Тут виросли нові житлові будинки, було завершено спорудження моста через р. Турію, який з’єднав центр з околицею, зведено середню» школу, Будинок культури, кілька спеціалізованих магазинів.
Одразу ж після визволення В Турійську, як і по всій Волині, були проведені роботи по впорядкуванню-землекористування і повернення землі трудящим селянам. Навесні 1947 року були відновлені колгоспи ім. Щорса та ім. Чкалова. 1949 року колгосп ім. Чкалова об’єднався з колгоспом «Здобуток Жовтня» (с. Селець), а колгосп ім. Щорса в 1956» році був приєднаний до артілі «Радянська Україна», центральна садиба якої знаходиться в с. Обенижах.
Під час післявоєнної відбудови господарства велику масово-політичну і агітаційну роботу серед жителів селища й району провадили районний комітет партії і первинні партійні організації. Все більшого розмаху набирало соціалістичне змагання за дострокове виконання планових завдань, підвищення продуктивності праці і культури виробництва.
Рік у рік зміцнювалася економіка селища, розширювалися промислові підприємства, збільшувався випуск продукції. Так, у 1945 році до складу харчокомбінату входили тільки 2 млини і цех безалкогольних напоїв, у 1959 році став до ладу ще один цех безалкогольних напоїв і плодоконсервний цех, який за зміну випускав 1000 банок консервів. У 1962 році здійснено реконструкцію харчокомбінату. Цехи обладнано сучасними машинами, встановлено потокові лінії, розширено виробничі площі. Все це забезпечило зростання випуску продукції.
Розвивався і промкомбінат. Завдяки механізації основних процесів і впровадженню в життя раціоналізаторських пропозицій продуктивність праці в цехах зросла в 1965 році порівняно з 1954 роком на 53 проц. Робітники успішно виконали семирічний план випуску продукції. На підприємстві працює близько 150 робітників. Продукція промкомбінату йде на будівництво в села Турійського, Ковельського та багатьох інших районів області.
Великим підприємством у Турійську стали майстерні відділення «Сільгосптехніки». За роки семирічки їх обладнали найновішим устаткуванням. Відділення має 72 автомашини і 26 тракторів. Тут понад 260 робітників. Освоєння нової техніки, підвищення кваліфікації робітників сприяли зростанню продуктивності праці Колектив «Сільгосптехніки» виконує щорічно виробничий план на 110—115 процентів.
За ініціативою райкому КП України, райвиконкому та правлінь колгоспів у 1959 році в селищі створена будівельна організація «Міжколгоспбуд», де працює 200 робітників. Він об’єднує цегельний завод, який випускає щорічно 1800 тис, штук цегли, столярний, лісопильний та інші цехи. Силами «Міжколгоспбуду» тільки в 1965 році споруджено 16 тваринницьких приміщень і кілька культурно-побутових закладів.
Селище повністю електрифіковане. У квітні 1966 року стала до ладу нова підстанція, яка подає струм від Добротвірської ДРЕС. У Турійську працюють заготконтора, хлібоприймальний пункт, заготльон, бурякопункт, олійниця, де щорічно заготовляють і перероблюють тисячі тони цінної сільськогосподарської продукції.
Важливе значення для розвитку народного господарства селища мали рішення XXIII з’їзду КПРС і XXIII з’їзду КП України. Боротьбу за успішне здійснення цих рішень очолили партійні організації підприємств і установ. Вони широко ознайомили населення Турійська з матеріалами з’їздів. На цю тему члени місцевої організації товариства «Знання» прочитали десятки лекцій і доповідей. Рішення і матеріали з’їздів вивчалися в школах системи політичної освіти. Мобілізуючи трудящих на виконання нового п’ятирічного плану, районний комітет партії, бюро партійних організацій велику увагу приділяли розвитку активності і творчої самодіяльності комуністів. На 1 січня 1969 року 24 партійні організації Турійська налічували 400 членів і кандидатів у члени КПРС.
З кожним роком росте і впорядковується Турійськ. У центрі селища побудовано нове двоповерхове приміщення районної Ради депутатів трудящих, перед ним височить скульптура В. І. Леніна, в міському сквері — монумент дружби народів. Десятки нових будинків споруджено на вулицях Леніна, Кірова, Новій, Парковій, Спортивній, Радянській, Лесі Українки та інших. Держава щорічно асигнує на благоустрій Турійська 50—60 тис. карбованців.
У 1963 році в селищі відкрито комбінат побутового обслуговування, який мас кравецьку, шевську, годинникарську, столярну та художню майстерні. Дедалі розширюється мережа підприємств громадського харчування. У селищі є ресторан, 2 їдальні, 5 буфетів. До послуг жителів багато продовольчих магазинів, 2 промтоварні, 2 господарські, взуттєвий, трикотажних виробів, меблевий, культмаг і книжковий магазин. Купівельна спроможність населення в 1969 році порівняно з 1958 роком зросла більш як на 80 процентів.
До встановлення Радянської влади в Турійську від масових захворювань умирали десятки людей, а під час епідемій — цілі сім’ї. Особливо висока була дитяча смертність — умирала кожна четверта дитина, не досягши шкільного віку. Тепер у селищі працює лікарня на 125 ліжок, яка має терапевтичне, хірургічне, пологове і дитяче відділення, є протитуберкульозний диспансер і амбулаторія. Всі відділення лікарні і кабінети амбулаторії обладнані найновішою апаратурою. Провадиться велика лікувально-профілактична робота. Завдяки докорінному поліпшенню медичного обслуговування різко скоротилася смертність населення, зокрема дитяча. В 1963 році згідно з наказом міністра охорони здоров’я СРСР і постановою Волинського обкому КП України та облвиконкому турійська лікарня стала базою вивчення досвіду лікарів щодо зниження дитячої смертності. Лікарню відвідали делегації з Білорусії, Азербайджанської РСР та з інших братніх республік.
У медичних закладах Турійська працюють 22 лікарі і 67 чоловік середнього-медичного персоналу. Загальну повагу заслужила дитячий лікар У. С. Сяркевич, яка за сумлінну працю нагороджена почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР, Волинського обкому КП України та облвиконкому.
У селищі 2 школи — середня і восьмирічна, в яких навчаються 834 учні. При середній школі є інтернат. 1947 року відкрили вечірню середню школу, на початку 1966 року — музичну і заочну середню школи. 57 випускників середньої школи здобули вищу освіту, з них 17 працюють у Турійську.
За успіхи в комуністичному вихованні підростаючого покоління вчителя Й. В. Голуба нагороджено орденом Леніна, вчительку 3. М. Завадську — орденом Трудового Червоного Прапора, а вчительку А. Й. Шарунович — орденом «Знак Пошани».
Велику культурно-масову й виховну роботу провадять бібліотеки Турійська — районна бібліотека для дорослих, книжковий фонд якої становить 25 тис. примірників, і дитяча з книжковим фондом 17 тис. примірників. 2 тис. читачів налічують бібліотеки. Крім видачі книжок, вони організовують читацькі конференції за творами класиків і сучасних авторів, влаштовують виставки до ювілейних дат, усні журнали, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, передовиками виробництва тощо.
Улюбленим місцем відпочинку жителів селища є Будинок культури. Тут завжди людно. Сюди приходять не тільки подивитися новий кінофільм, а й послухати цікаву лекцію, виступ самодіяльних артистів. При Будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності — драматичний, хоровий, танцювальний, музичний і художнього слова. Агіткультбригада, вокальні групи Будинку культури брали участь у республіканському огляді-конкурсі, присвяченому 50-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, виступали в Жовтневому палаці культури і в Будинку вчених у Києві. їм надано звання лауреата конкурсу і нагороджено срібною медаллю.
Рік у рік міцніє дружба жителів селища і району з трудящими Іванівського району Білоруської РСР і Янувського повіту Люблінського воєводства Польської Народної Республіки. Доброю традицією став взаємний обмін мистецькими колективами і делегаціями на відзначення революційних свят, спеціальними радіопередачами тощо. Так, у Турійську були прочитані лекції на тему «Дружба СРСР і ПНР —навіки», «У сузір’ї республік-сестер» та інші.
Невпізнанним стало колись глухе поліське містечко. Вулиці, де раніше в суху погоду стояли хмари куряви, тепер забруковані, частина — заасфальтована, обсаджені деревами. До 50-річчя Радянської влади в селищі споруджено нову лікарню за типовим проектом, двоповерхове приміщення комбінату побутового обслуговування, нові приміщення для інтернату, середньої школи, обох бібліотек, медичного пункту, продмагу тощо.
Мине небагато часу і Турійськ стане одним з кращих міст Волині.
Я. Я. СМІЯН, Я. С. ТРОЦЬ