Устилуг, Володимир-Волинський район, Волинська область (закінчення)
Щоб допомогти селянам вчасно провести сільськогосподарські роботи, була створена земельна громада, обрано її керівний орган — раду в складі 9 чоловік (голова — П. К. Береза). На зборах земельної громади вирішувались важливі питання: проведення сівби, збирання врожаю, організація супряг для допомоги бідняцьким господарствам, сім’ям інвалідів та загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Через земельну громаду селяни залучалися до громадсько-політичного життя. Велику допомогу селянам Устилуга подала держава, зокрема насінням і в ремонті сільськогосподарського інвентаря.
Активну участь у відбудові рідного міста брали комсомольці. Райком ЛКСМУ організовував декадники і суботники, під час яких було впорядковано вулиці, відремонтовано приміщення райкому ЛКСМУ, пошти, клубу. Молодь взяла шефство над військовим госпіталем. Тут нерідко виступали з концертами колективи художньої самодіяльності. Значну увагу райком комсомолу приділяв організації масово-політичної роботи.
В умовах війни, коли багатьох чоловіків мобілізували в армію, зросла роль жінок. В Устилузі були створені дві жіночі ради, які провадили велику громадсько-політичну роботу. Так, вони організували допомогу безкінним господарствам і сім’ям фронтовиків під час весняно-польових робіт, відремонтували школу, зібрали кошти та подарунки для дітей-сиріт і фронтовиків.
Партійні організації розгорнули в місті масово-політичну і агітаційну роботу серед населення. Райком партії організував читання лекцій на суспільно-політичні теми. По десятихатках агітатори роз’яснювали звернення Президії Верховної Ради УРСР, РНК УРСР та ЦК КП(б)У до трудящих західних областей України, положення про виборчу систему, Конституцію СPСP, Конституцію УРСР тощо.
Важливою -віхою в історії Устилуга є відновлення у квітні 1945 року колгоспу «Червона Зірка». Спочатку об’єдналися 12 бідняцьких господарств. Артіль мала тоді всього 46,8 га землі. Держава передала їй 36 га конфіскованої церковної землі, надала кредит у сумі 15 тис. крб. Виробнича база колгоспу була слабка, не вистачало сільськогосподарського реманенту і тяглової сили. Тяжко було господарювати в таких умовах. Проте завдяки самовідданій праці колгоспників перший рік спільної роботи дав непогані результати: зібрано вищий урожай, ніж в одноосібних господарствах, колгоспники одержали по 2 кг хліба на трудодень.
До колгоспу вступали все нові сім’ї. В 1949 році він уже об’єднував 67 селянських господарств і мав 521 га землі, в тому числі 426 га орної. На фермах артілі налічувалося 77 голів великої рогатої худоби. Значно зросла оплата трудодня: 4 кг зерна, 3 кг картоплі, 1 крб. грішми тощо.
Колективізація сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Залишки українських буржуазно-націоналістичних банд намагалися перешкодити колгоспному будівництву. Вони посилили антирадянську агітацію, погрожували активістам, шкодили розвитку артільного виробництва. З допомогою селян їх ворожа антинародна діяльність була викрита, а найбільш активні з них покарані органами Радянської влади.
В 1951 році колгосп «Червона Зірка» було об’єднано з колгоспами сіл Тростянки і Пархоменкового. Укрупнену артіль в 1954 році назвали «Радянська Україна».
Устилузький колгосп, як і інші колгоспи країни, відчував постійне піклування і допомогу партії і уряду. Артіль одержувала на пільгових умовах кредити, сортове насіння, мінеральні добрива. Політвідділ Стенжаричівської МТС, його газета «Голос колгоспника» допомогли зміцнити ряди колгоспної партійної організації, створеної в 1951 році, налагодити роботу Устилузької комсомольської організації, що виникла в 1945 році, залучити до активного будівництва нового життя жінок. Політвідділ багато зробив для поширення передових методів ведення господарства, допомагав у вихованні місцевих кадрів. У 1954 році колгосп очолив колишній прикордонник, учасник Великої Вітчизняної війни Г. С. Кривулін.
Позитивно позначились на піднесенні артільного виробництва реорганізація МТС і продаж техніки колгоспам. У господарстві поставили на наукову основу землеробство і тваринництво, запровадили сівозміни, сіяли сортовим насінням, тваринницькі ферми поповнилися продуктивною худобою, розпочалися роботи по механізації ферм. У результаті здійснення всіх цих заходів уже в 1957 році господарство мало непогані економічні показники. Середній урожай зернових становив 12,2 цнт з га, цукрових буряків — 368 цнт, льону-волокна — 4,4 цнт. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1958 року група колгоспників артілі «Радянська Україна» була нагороджена орденами і медалями, серед них орденом Трудового Червоного Прапора — голова колгоспу Г. С. Кривулін, орденом «Знак Пошани» —директор Устилузької МТС І. Т. Неліпа і ланкова Д. О. Потеруха.
В 1959 році до колгоспу «Радянська Україна» приєднався колгосп «Перемога» (с. Залужжя), а в 1961 році — колгосп «40-річчя Жовтня» (с. Хотячів). Внаслідок цього зміцніла виробнича база артілі, яка тепер об’єднувала 677 дворів і мала 4311 га землі, в т. ч. 2456 га орної. Збільшилось поголів’я громадського тваринництва та його продуктивність.
Завдяки допомозі держави, піднесенню культури землеробства, використанню потужної техніки, що особливо стало можливим після березневого Пленуму ЦК КПРС (1965 р.), та повсякденній турботі парторганізації в колгоспі рік у рік підвищувалася врожайність, збільшувалось виробництво продуктів тваринництва, зростала продуктивність праці. Так, середня врожайність зернових у 1965 р. становила 22 цнт, цукрових буряків — 329 цнт, у 1968 році відповідно — 29,2 цнт і 540 цнт. Валовий прибуток колгоспу за 1968 рік досяг 1528 тис. крб., а оплата одного людино-дня становила 4,1 крб. За високі виробничі показники в розвитку зернового господарства колгосп у 1968 році був учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР.
В артілі розвинуте також тваринництво м’ясо-молочного напряму. На фермах колгоспу в 1968 році налічувалося 1888 голів великої рогатої худоби (в тому числі 532 корови), 680 свиней, 612 овець.
Зростання прибутків колгоспу, зміцнення його економіки дало змогу щорічно асигнувати на придбання техніки понад 40 тис. крб. Нині на колгоспних ланах працює 19 тракторів, 14 комбайнів та багато інших машин. Господарство має 17 автомашин, 115 електромоторів. Виробництво багатьох сільськогосподарських культур повністю механізовано. Правління колгоспу ставить своїм найближчим завданням механізувати всі виробничі процеси.
В авангарді боротьби за піднесення колгоспного виробництва — комуністи й комсомольці, які працюють на відповідальних ділянках роботи. Виробнича бригада на чолі з комуністом Є. М. Шимосюком рік у рік одержує високі врожаї сільськогосподарських культур. У 1968 році вона зібрала по 41,4 цнт зернових, по 602 цнт цукрових буряків, по 188 цнт картоплі з кожного гектара. Високих показників у роботі досягли бригада комуніста В. О. Киричука, ланки, які очолюють В. В. Галушук, почесна колгоспниця В. М. Коложинська, одна з ініціаторів створення колгоспу, почесна ланкова Д. О. Потеруха. За багаторічну сумлінну працю в колгоспі 36 чоловік нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них Г. С. Кривулін, А. С. Гуз, В. В. Галушук, Р. Т. Рибай, Д. О. Потеруха, Є. М. Шимосюк та інші.
Партійна організація і правління колгоспу велику увагу приділяють поширенню передового досвіду.
З цією метою створені постійно діючі агрошкола і школа передового досвіду, працюють також 5 політшкіл і політгуртків.
У колгоспі здійснюється широке виробниче, культурно-побутове і житлове будівництво. Тільки за останні три роки тут спорудили зерносховище на 1000 тонн, Будинок культури на 550 місць, приміщення нової школи і машинно-тракторного парку.
Значний вклад у розвиток економіки міста вносять працівники Устилузької лукомеліоративної станції. За рахунок держави станція осушила 275 га боліт, здійснює розробку і вивезення торфу на поля артілі. Вартість цих робіт щорічно становить близько 40 тис. крб. За успіхи в роботі колектив лукомеліоративної станції в 1966 році нагороджений перехідним Червоним прапором обласного управління меліорації і водного господарства та обкому профспілки працівників сільського господарства.
За роки Радянської влади в місті створено сітку лікувальних закладів. Медичне обслуговування населення здійснюють поліклініка, дільнична лікарня, протитуберкульозна лікарня. Кабінети і лабораторії обладнані найновішою апаратурою. В 1967 році дільнична лікарня вийшла переможцем в обласному огляді, присвяченому 100-річчю Червоного Хреста.
Щороку колгоспники лікуються і відпочивають в санаторіях та будинках відпочинку. Так, лише в 1968 році понад 30 чоловік провели свої відпустки в міжколгоспному будинку відпочинку «Лісова пісня» на озері Пісочному.
Сумлінно працюють колективи торговельних закладів міста. До послуг населення 4 спеціалізовані магазини, чайна, кілька інших торговельних пунктів. Наприкінці 1967 року гостинно відкрив двері для покупців новий магазин «Готовий одяг». Ще з 1964 року працівники Устилузького споживчого товариства в період весняно-літніх робіт почали торгувати в полі. Графіки виїздів погоджуються з головами колгоспів і бригадирами. Рік у рік зростає у місті попит на такі товари, як меблі, телевізори, мотоцикли, пральні машини.
Велика увага приділяється благоустрою міста. З кожним роком Устилуг забудовується, кращає. Тут виникли нові вулиці —ім. Кірова, ім. Гагаріна. У 1961 — 1968 рр. у місті побудовано понад 100 житлових будинків. Особливо багатим на новосілля був ювілейний, 1967 рік. У міський пейзаж красиво вписалися такі споруди, як будинок лісництва, кафе «Дружба», відділення зв’язку та інші. Вулиці озеленені. На давньому річищі Західного Бугу створено дендропарк. У центрі міста встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
З розвитком економіки міста і поліпшенням матеріального добробуту зростали культурні запити населення, підвищувався його культурно-освітній рівень. В Устилузі є середня школа ім. О. К. Чумовицького, в якій працює 35 учителів. Діє також середня школа робітничої і сільської молоді. Багато юнаків і дівчат здобувають освіту в заочних технікумах і вузах. На період екзаменів колгосп надає їм оплачувані відпустки.
Понад 400 випускників устилузьких шкіл трудяться нині в різних галузях народного господарства. 5 вихованців після закінчення інститутів і спеціальних середніх учбових закладів учителюють у рідному місті, 20 —офіцери Радянської Армії, 10 працюють інженерами, стільки ж —лікарями.
В Устилузі в 1897 році народилася О. М. Хохол — український радянський педіатр, заслужений діяч науки УРСР, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР.
Велику культурно-масову і виховну роботу проводить Будинок культури, при якому працюють різні гуртки, зокрема художньої самодіяльності. Тут створено також кабінети політичних і сільськогосподарських знань. Будинок культури разом з бібліотеками (їх в Устилузі дві) організовують зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, колишніми партизанами, прикордонниками, ветеранами праці, старими комуністами, що сприяє вихованню дітей в дусі радянського патріотизму. В школі створено загін юних друзів прикордонників, в якому піонери здобувають навики слідопитів, вчаться читати топографічні карти, вивчають зброю. Молодь бере участь у військово-спортивних естафетах «Кордон охороняє весь народ».
У 1966 році юні спортсмени Устилузької середньої школи вийшли переможцями на IV республіканських піонерських змаганнях. Команді вручено кубок і грамоту Міністерства освіти УРСР та ЦК ЛКСМУ, а їх наставникові — вчителю фізкультури А. А. Боритюку — золоту медаль.
Традиційною стала дружба трудящих Устилуга із своїми сусідами — жителями Грубешівського повіту Польської Народної Республіки. Часто міст Дружби стає місцем зустрічі делегацій українських і польських трудящих. Так, 8 травня 1965 року з нагоди 20-річчя перемоги над фашистською Німеччиною на мосту Дружби устилужці урочисто зустрічали своїх побратимів по спільній боротьбі з фашизмом. Після закінчення мітингу його учасники заклали парк Дружби, а також поклали вінки на могили тих, хто загинув смертю хоробрих у боротьбі за свободу і незалежність Радянської Вітчизни, за мир і щастя на землі.
О. Г. МИХАЙЛЮК, М. В. РЕКУНОВ