Визволення Луцька радянськими військами
Понад двадцять років трудящі Луцька, як і всієї Західної України, боролися за своє визволення з-під ярма буржуазно-поміщицької Польщі і возз’єднання з Радянською Україною. Їх мрії здійснилися 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія почала визвольний похід, щоб допомогти своїм єдинокровним братам — трудящим Західної України та Західної Білорусії. Ця радісна звістка швидко дійшла до жителів міста. Сотні трудящих заповнили вулиці міста, чекаючи визволителів. 18 вересня ввечері з’явилися авангардні радянські частини. Радо зустріли жителі міста своїх визволителів. Стихійно виникали мітинги, на яких червоноармійці зачитували заяву Радянського уряду, в якій ішлося про захист жителів і майна населення Західної України та Західної Білорусії, чоловіки й жінки читали радянські газети й журнали. Вступ радянських військ на Волинь поклав край буржуазно-поміщицькому пануванню. Старий державний апарат було ліквідовано. Трудящі почали будувати нове життя, створювати органи нової влади. У місті стало діяти Тимчасове управління, яке зразу ж розгорнуло велику роботу, спрямовану на перебудову торгівлі, освіти, культури, охорони здоров’я. Населенню роз’яснювали зміст і значення нових заходів, було запроваджено робітничий контроль. Луцьке тимчасове управління почало видавати газету «Червоний прапор», перший номер якої вийшов 25 вересня 1939 року.
Завдяки активній діяльності народної влади у місті швидко нормалізувалося життя. Уже 20 вересня місту дала струм електростанція, 23 вересня почали працювати парові млини, 24 — пивоварний завод та інші підприємства. 23 вересня в школах почалися заняття. Налагоджено було телефонний зв’язок з Києвом, Дубно, Ковелем, а 26 вересня Луцьк з’єднано повітряною лінією з столицею України.
В соціалістичних починаннях велика роль належала партійним організаціям, що створювались на підприємствах, в установах та організаціях. Вони організовували загони народної міліції, допомагали у роботі органам народної освіти, охорони здоров’я, торгівлі, робітничого контролю, роз’яснювали трудящим політику Комуністичної партії і Радянського уряду.
Велику увагу приділялося вихованню молоді. Було створено міську комсомольську організацію з осередками у школах, установах та на підприємствах. Почала виходити газета «Молода гвардія».
Готуючись до виборів у Народні Збори Західної України, багато комуністів і активістів проводили велику роботу в учбових закладах, установах, на підприємствах, де знайомили громадян з основними положеннями радянського виборчого права, державного ладу, Конституцією СPCP та УРСР тощо. Понад 200 чоловік було відряджено до навколишніх сіл для допомоги селянським комітетам у роз’ясненні різних питань і у підготовці до виборів.
22 жовтня 1939 року трудящі Луцька вперше взяли участь у найдемократичніших виборах. У 10 виборчих округах міста вони обирали своїх депутатів до Народних Зборів Західної України на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. У виборах взяло участь 91,49 проц. усіх виборців.
Трудящі радо вітали декрети Народних Зборів Західної України про встановлення Радянської влади, про входження Західної України, в т. ч. і Волині, до складу Радянської України.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4 грудня 1939 року було утворено Волинську область з центром у місті Луцьку. У відповідності з Указом Президії Верховної Ради УРСР та постановою Центрального Комітету КП(б)У у грудні розпочали діяльність виконком Луцької міської Ради депутатів трудящих та Луцький міськком партії.
Міськком КП(б)У та міська Рада депутатів трудящих здійснювали велику роботу по перебудові на соціалістичних засадах промисловості, комунального господарства, культури, охорони здоров’я. У грудні 1939 — січні 1940 року в місті здійснено націоналізацію підприємств. Провадилась робота і в справі кооперування дрібних кустарів-ремісників. На початку 1940 року вже було створено 17 артілей, в яких об’єдналося понад 600 кустарів.
За рішенням уряду Української РСР в березні 1940 року всі школи міста було реорганізовано відповідно до діючої у Радянському Союзі системи народної освіти: народні школи першого ступеня — в початкову школу, другого й третього ступеня — в семирічку, гімназії та ліцеї — в середні школи, а також створено нові, з таким розрахунком, щоб охопити навчанням усіх дітей шкільного віку. В 1940 році в Луцьку діяло 5 середніх, 14 семирічних шкіл, в яких навчалося 5833 учні, працювало 307 учителів. Навчання стало безплатним; здійснювалося рідною, українською мовою. «Рідна мова, чарівні українські пісні, яких ми не чули раніше, зазвучали дзвінко на весь голос», — писала одна з учениць 7-го класу Луцької школи № 4. Цими словами вона висловила думку всієї молоді міста. Для дітей інших національностей, що проживали в місті, відкрили школи, де навчали рідною мовою. Запрацювали і спеціальні школи та класи, де оволодівало знаннями доросле неписьменне населення.
Здійснюючи ленінську національну політику, Центральний Комітет КП(б)У приділяв велику увагу вихованню кадрів з місцевого населення, підготовці радянської інтелігенції в західних областях України, проявляв турботу про здоров’я трудящих. За рішенням Ради Народних Комісарів УРСР у квітні 1940 року в Луцьку було відкрито учительський інститут, педагогічну школу, курси; тут готували вчителів і керівні кадри шкіл та органів народної освіти. Відкрились школа торговельного учнівства, медичне училище тощо.
Безплатно обслуговували трудящих державні лікарні, дитячі та жіночі консультації, швидка допомога. В лікувальних закладах міста на цей час працювало 185 лікарів.
Великою подією в житті лучан, як і всіх трудящих Західної України, були вибори до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР, що відбулися 24 березня 1940 року.
При загальному піднесенні трудящих пройшли і вибори до місцевих Рад депутатів трудящих, що відбулися 15 грудня 1940 року. Виборці одностайно проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
В голосуванні взяло участь 99,85 проц. виборців, а під час виборів до польського сенату в 1928 році у Луцькому повіті проголосувало менше половини всіх виборців, хоч поліція силоміць примушувала людей виконувати цей «обов’язок».
Міський комітет партії та міська Рада депутатів трудящих керували всім політичним і господарським життям міста. Вони провадили велику роботу по зміцненню керівництва державними підприємствами, сприяли розширенню їх виробничих площ, організовували кооперативні промислові підприємства, куди залучали кустарів, стежили за дотриманням 8-го динного робочого дня. Вже на кінець 1940 року в місті діяло 21 державне та 29 кооперативних підприємств, на яких працювало до 1,5 тис. чоловік, або майже вдвоє більше робітників, ніж на початку року. На підприємствах розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове виконання плану. Серед робітників було 330 стахановців та 238 ударників.
Міська партійна організація проводила велику виховну роботу серед населення, використовуючи для цього різні засоби — радіо, пресу, клуби, бібліотеки, кіно. Протягом 1940 року в місті було відкрито кілька бібліотек, музей, червоні кутки на підприємствах. За постановою уряду в січні 1940 року в Луцьку створюється обласний драматичний театр, який наприкінці лютого почав свій сезон виставою О. Є. Корнійчука «Платон Кречет».
У місті здійснювалися великі соціальні перетворення. Розвивалась промисловість, ліквідовувалося безробіття, здійснювалися соціально-культурні заходи, поліпшувався добробут, підвищувався культурний рівень життя громадян, які включилися у соціалістичне будівництво з великим політичним і трудовим піднесенням.